Постанова від 06.05.2015 по справі 2а-775/12/0970

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2015 року Справа № 9104/129353/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г.,Сапіги В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Агропромбудмеханізація» до управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про визнання нечинною вимоги,-

В С Т А Н О В И В :

відкрите акціонерне товариство «Агропромбудмеханізація» (надалі-позивач) звернулося з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську (надалі-відповідач) про визнання нечинною та скасування вимоги про сплату боргу № Ю 1280/1 від 05 березня 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувана вимога про сплату боргу є неправомірною, оскільки винесена відповідачем з порушенням строків передбачених статтею 250 Господарського кодексу України.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року позовні вимоги задоволено. Суд виходив з того, що вказана вимога винесена з порушенням строків, передбачених ст. 250 ГК України. Крім того, за результатом перевірки від 15.06.2011 року, порушень по платежах за період з 01.01.2004 по 01.05.2011 року не встановлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням стороною відповідача було подано апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Покликання маються на те, що управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську не наділений господарською компетенцією, а тому не є учасником відносин у сфері господарювання. Позивач надавав розрахунки сум, в яких самостійно нарахував суму страхових внесків. Поскільки , виявлено недоїмку в адресу позивача надіслано вимогу. Не враховано положення п. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

У зв'язку з відсутністю клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (п.1 ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вбачає її аргументованою.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що в зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем страхових внесків за період 01 квітня 2010 року по 21 травня 2012 року, відповідачем винесено оскаржувану вимогу про сплату боргу № Ю 1280/1 від 05 березня 2012 року із застосуванням штрафних санкцій та нарахування пені.

Позивач являється страхувальником у розумінні п. 2 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому звітним періодом для нього є календарний місяць.

Згідно ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць.

Відповідно до п. 5.1.4. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України №21-1 від 19 грудня 2003 року (далі Інструкція № 21-1), нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 Закону №1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Частиною другою цієї статті встановлено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Інструкцією №21-1 встановлено, що нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником. Документами, які є підставою для нарахування пені, є: документи, що підтверджують суму страхових внесків, фінансових санкцій та строк їх сплати, - розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з позитивною сумою; вимога про донараховані суми страхових внесків за актами перевірок та узгоджене рішення про застосовані фінансові санкції (штрафи); рішення суду; документи, що підтверджують суму та дату погашення недоїмки за страховими внесками та боргу за фінансовими санкціями, - виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; корінець прибуткового документа про приймання установою банку платежів готівкою; договорів про розстрочення (відстрочення) страхових внесків; Розрахунок суми страхових внесків з від'ємною сумою; рішення про виключення з Державного реєстру підприємств та організацій України; свідоцтво про смерть фізичної особи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана вимога про сплату боргу № Ю 1280/1 від 05 березня 2012 року із застосуванням штрафних санкцій та нарахування пені є правомірною, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 106 Закону №1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею, даного із матеріалів справи не вбачається, відтак стягнення здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 15 статті 106 Закону № 1058-IV встановлено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

У розумінні Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» рішення органу ПФУ не є виконавчим документом, тому недоїмка, штраф та пеня стягуються в судовому порядку. Оскільки строки стягнення не є предметом регулювання Закону № 1058-IV, то частину 15 статті 106 цього Закону в контексті положень частини 14 цієї ж статті треба розуміти як непоширення строків давності не лише на стягнення недоїмки, пені та штрафів в судовому порядку, а й на прийняття рішення органу ПФУ про їх застосування.

Вищевикладена правова позиція суду апеляційної інстанції відповідає судовій практиці Верховного Суду України (постанова від 25.06.2011 року), яка з урахуванням вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковою для врахування судами при розгляді справ у подібних правовідносинах.

За таких обставин, проаналізувавши вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198 п.3 ч.1, 202, 205, 207, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську задоволити.

Скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року по справі № 2а-775/12/0970 та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства «Агропромбудмеханізація» до управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про визнання нечинною вимоги відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

суддів Н.Г. Левицька

В.П. Сапіга