Рішення

від 30.01.2007 по справі 3/543-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/543-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.01.07           Справа № 3/543-06.

Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченко П.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання  імені  М.В. Фрунзе”, м. Суми.                                                                       до відповідача Служби автомобільних доріг у Сумській області Державної служби автомобільних доріг України « Укравтодор » , м. Суми

про визнання угоди недійсною, індосаменту ненаписаним

За участю представників сторін :

від позивача – Танчик О.М.

від відповідача – Шелест М.В.

    В судовому засіданні приймала участь секретар с\з Ю.В.Литвиненко

   В судовому засіданні 29.01.2007 року оголошувалась перерва до 30.01.2007 року до 11 год. 00 хв.

  Суть спору : позивач просить суд визнати недійсною угоду у формі акту прийому-передачі векселів від 02.01.2002 року  між Сумським обласним об'єднанням державних дорожніх підприємств «Облавтодор» та Адміністрацією автомобільних доріг у Сумській області про передачу 11 простих векселів на загальну суму 3 522 143,60 грн., а також визнати ненаписаними та такими , що не створюють юридичних наслідків індосаментів , вчинених Сумським обласним об'єднання державних дорожніх підприємств «Облавтодор» ( далі «Облавтодор» ) на користь Адміністрації автомобільних доріг у Сумській області на простому векселі № 783378031110 номінальною вартістю 141 583,05 грн. з складання 25.01.2001 року , векселедавцем яких є ВАТ « Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе » ( позовні вимоги в редакції заяви про зміну позовних вимог від 27.11.2006 року а.с. 41-43 ) Оскільки Облавтодор 10.04.2002 року  ліквідовано, то позов пред'явлено лише до Служби автомобільних доріг у Сумській області.

       Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 23) та у відзиві на заяву про зміну позовних вимог ( а.с. 61) заперечує проти позовних вимог позивача, посилаючись на безумовність вексельного зобов'язання відмова від виконання якого не допускається .

        Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін , господарський суд встановив :

     Позивач 18 квітня 2001 року видав простий вексель № 783378031456, який свідчить про те, що позивач взяв на себе безумовне зобов'язання сплатити 80 605, 55 грн. в строк до 18 квітня 2004 року ТОВ « Інтер Віст» чи за його наказом іншій особі.

     25 січня 2001 року позивач видав простий вексель № 783378031110, який свідчить про те, що позивач взяв на себе безумовне зобов'язання сплатити 141 538,05 грн. в строк до 25 січня 2005 року  ТОВ « Інтер Віст» чи за його наказом іншій особі.

      Позивач вважає , що між «Облавтодором» та відповідачем була укладена угода у формі акту прийому-передачі векселів від 02.01.2002 року , на виконання якої був вчинений «Облавтодором» індосамент на користь відповідача на векселях. Позивач стверджує , що згадана угода та  індосамент на векселях, вчинені «Облавтодором» порушують його права та інтереси, що є підставою для звернення позивача до суду  за їх захистом.

     Суд не може погодитися з  такими твердженнями позивача, який має по вищезгаданим векселям  безумовне зобов'язання  сплатити кошти векселедержателю.

    Згідно ст. 77 Уніфікованого закону про  переказні векселі та прості векселі , запровадженого Женевською конвенцією від 07.06.1930 року , до простих векселів застосовується також положення , що стосуються  переказних векселів, зокрема,  положення  щодо індосаменту (статті 11-20 Уніфікованого закону). Передача векселів здійснюється шляхом  індосаменту – особливого передавального напису. Індосамент виконує  три основні функції : передавальну , гарантійну і легітимаційну. Передавальна функція полягає у тому, що шляхом індосаменту усі права, що випливають із векселя , переносяться  на нового кредитора . Саме індосамент переносить права векселедержателя від однієї особи (індосанта) до іншої (індосата) , підтверджується та гарантуються ці права ( ч. 1 ст. 14 Уніфікованого закону ).

Права за векселем у векселедержателя існують ще до написання ним індосаменту на користь іншої особи. У особи, яка бажає отримати від векселедержателя, такі права виникають лише після вчинення векселедержателем індосаменту на вексельному бланку.

     Таким чином, для здійснення передачі векселя від однієї особи до іншої сторони повинні мати попередню домовленість між собою. Саме така домовленість , а не акт прийому-передачі і є дією, що спрямована на набуття  прав, що випливають з векселя та є підставою для вчинення  індосаменту, який свідчить перенесення всіх прав, що випливають з векселя , до індосата.

    Враховуючи викладене, можна зробити висновок, що індосамент не вчиняється на виконання акту прийому-передачі, який засвідчує лише фізичне переміщення  вексельних бланків , тому, що вчинення індосаменту передує складенню та підписанню акту прийому-передачі векселів від індосанта до індосата. Відповідно, в даному разі акт прийому-передачі векселів від 02.01.2002 року не може вважатися угодою, на виконання  якої, як стверджує позивач, вчинялися індосаменти. Зміст згаданого акту прийому-передачі векселів від 02.01.2002 року свідчить лише про оформлення ним фізичного переміщення вексельних бланків від індосанта до індосата з  вчиненими на вексельних бланках індосатом індосаментами, оскільки після передачі вексельних бланків (векселів) індосату індосант вже не міг би вчинити індосамент.

    З огляду на викладене , всі права, що випливають з векселів переходять до індосата за індосаментом, а не за актом приймання - передачі вексельних бланків  (векселів) , тому, в даному разі за своєю правовою  природою акт прийому-передачі векселів від 02.01.2002 року не є самостійною угодою ( правочином) ні в розумінні  статті 41 ЦК УРСР, ні в розумінні статті 202 ЦК України .

     Тому , суд не може визнати недійсними акт прийому-передачі векселів від 02.01.2002 року і в задоволенні позову позивачеві має бути відмовлено в цій частині в зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю позовних вимог.

     Оскільки друга позовна вимога  щодо визнання індосаментів на вищезгаданих двох векселях з одинадцяти векселів, переданих за оспорюваним актом прийому-передачі, ненаписаними та такими, що не створюють юридичних наслідків ґрунтується саме на тому, що вони вчинені на виконання недійсної угоди у формі акту-прийому передачі   векселів від 02.01.2002 року , то безпідставною та необґрунтованою також є і ця позовна вимога.

     Згідно статті 21 Закону України «При  цінні папери та фондову біржу» вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

   Дана ознака безумовності вексельного зобов'язання  закріплена також і в ч.2 ст. 198 ЦК України , якою визначено, що відмова від виконання зобов'язання , посвідченого цінним папером , з посиланням на відсутність підстави зобов'язання  або на його недійсність не допускається .

    На підставі всього вищевикладеного суд відмовляє позивачеві в задоволенні його позовних вимог повністю в зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

    Згідно  ст. ст. 44, 49 ГПК України , судові витрати покладаються на позивача.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст.33, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1.          В задоволенні позовних вимог відмовити.

2.          Копію рішення надіслати сторонам по справі .

Повний текст рішення підписаний суддею 05.02.2007 року.