Постанова

від 24.04.2007 по справі 3/543-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/543-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2007 р.                                                           Справа № 3/543-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,  

при секретарі Байбак О.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  Шелест М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 833С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 30.01.07 р. по справі № 3/543-06

за позовом ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім. М.В.Фрунзе", м. Суми

до Служба автомобільних доріг у Сумській області Державної служби автомобільних доріг України "Укравтодор" м. Суми

про  визнання угоди недійсною, індосаменту ненаписаним

встановила:

У вересні 2006 р. позивач –ВАТ „Сумське машинобудівне науково-виробниче об”єднання ім. М.В. Фрунзе” звернулося до господарського суду з позовною заявою про визнання угоди у формі акту прийму передачі векселів від 02.01.2002 р. укладеної між відповідачем - Службою автомобільних доріг у Сумській області Державної служби автомобільних доріг „Укравтодор” та Сумським обласним об”єднанням державних дорожніх підприємств „Облавтодор” про передачу векселя № 783378031110 номінальною вартістю 141583,05 грн., векселедавцем якого є позивач з датою складання 25.01.01 р., а також визнати ненаписаним індосамент вчинений Сумським обласним об”єднанням державних дорожніх підприємств „Облавтодор” на користь відповідача на вказаному векселі.

В процесі розгляду справи позивач на підставі ст. 22 ГПК України надав заяву про зміну позовних вимог, в якій просив суд визнати угоду у формі акту прийму передачі векселів від 02.01.2002 р. укладеної між та Сумським обласним об”єднанням державних дорожніх підприємств „Облавтодор” про передачу 11 векселів на загальну суму 3522143,60 грн. недійсною , а також визнати ненаписаними та такими, що не створюють юридичних наслідків індосаментів вчинених Сумським обласним об”єднанням державних дорожніх підприємств „Облавтодор” на користь відповідача на простому векселі № 783378031110 номінальною вартістю 141583,05 грн., з датою складання 25.01.01 р. та на простому векселі № 783378031456 номінальною вартістю 80605,55 грн. з датою складання 18.04.2001 р. векселедавцем яких є позивач.

Рішенням господарського суду Сумської області від 30.01.2007 р. по справі № 3/543-06 в задоволенні позовних вимог відновлено з посиланням на їх безпідставність.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та задовольнити його позовні вимоги. В обгрунтування своїх вимог відповідач посилається на те що між відовідачем та, що між відповідачем та Сумським обласним об”єднанням державних дорожніх підприємств „Облавтодор” встановились цивільні за своїм характером правовідносини, засновані на двосторонній угоді, яка відповідно до ст. 41 ЦК УРСР є договором, який, на думку позивача, не відповідає вимогам ст. 3, 4 Закону України „Про вексельний обіг в Україні”, що є підставою для визнання його недійсним на підставі ст. 48 ЦК України.

Відповідач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач в судове засідання не з”явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини свого неприбуття не повідомив.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 18.04.2001 р. позивач видав простий вексель № 783378031456, який  свідчить  про те,  що  позивач  взяв  на себе безумовне  зобов'язання сплатити 80 605, 55 грн. в строк до 18.04.2004 р. ТОВ „Інтер Віст” чи за його наказом іншій особі.

25.01.2001 р. позивач видав простий вексель № 783378031110, який свідчить про те, що позивач взяв на себе безумовне зобов'язання сплатити 141 538,05 грн. в строк до 25 .01. 2005 року ТОВ „Інтер Віст” чи за його наказом іншій особі.

Позивач вважає, що між „Облавтодором” та відповідачем укладена угода у формі акту прийому-передачі векселів від 02.01.2002 р., на виконання якої був вчинений „Облавтодором” індосамент на користь відповідача на векселях. Позивач стверджує , що згадана угода та індосамент на векселях, вчинені „Облавтодором” порушують його права та інтереси.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що акт прийому передачі векселів від 02.01.2002 р. не є самостійною угодою ( правочином) ні в розумінні статті 41 ЦК УРСР, ні в розумінні статті 202 ЦК України; що позовні вимоги в частині визнання індосаментів на вищезгаданих двох векселях, переданих за оспорюваним актом прийому-передачі, ненаписаними та такими, що не створюють юридичних наслідків задоволенню не підлягають, оскільки вказані вимоги ґрунтуються на тому, що вони вчинені на виконання недійсної угоди у формі акту-прийому передачі векселів від 02.01.2002 року, тобто акту що не є самостійною угодою.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм  надана правильна та належна правова оцінка, в зв”язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення з наступних підстав:

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.. 21 Закону України „Про цінні папери та фондову біржу” вексель є цінним папером, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання Векселедавця сплатити суму грошей власнику векселя.

Відповідно до п. 2 ст. 198 ЦК України Відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.

Господарський суд при винесенні рішення правомірно дійшов висновку що акт прийому передачі векселів від 02.01.2002 р. не є самостійною угодою (правочином) ні в розумінні статті 41 ЦК УРСР, ні в розумінні статті 202 ЦК України. Згідно з ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією від 07.06.1930 р., до простих векселів застосовується також положення, що стосуються переказних векселів, зокрема, положення щодо індосаменту (статті 11-20 Уніфікованого закону). Передача векселів здійснюється шляхом індосаменту - особливого передавального напису. Індосамент виконує три основні функції: передавальну, гарантійну і легітимаційну. Передавальна функція полягає у тому, що шляхом індосаменту усі права, що випливають із векселя, переносяться на нового кредитора. Саме індосамент переносить права векселедержателя від однієї особи (індосанта) до іншої (індосата), яким означене підтверджується та гарантуються ці права (ч. 1 ст. 14 Уніфікованого закону). Права за векселем у векселедержателя існують ще до написання ним індосаменту на користь іншої особи. У особи, яка бажає отримати його від векселедержателя, такі права виникають лише після вчинення векселедержателем індосаменту на вексельному бланку.

Таким чином, для здійснення передачі векселя від однієї особи до іншої сторони повинні мати попередню домовленість між собою. Саме така домовленість, а не акт прийому-передачі і є дією, що спрямована на набуття прав, що випливають з векселя та є підставою для вчинення індосаменту, який свідчить перенесення всіх прав, що випливають з векселя , до індосата.

Враховуючи викладене, вважається, що індосамент не вчиняється на виконання акту прийому-передачі, який може засвідчвати додатково лише фізичне переміщення вексельних бланків, тому, що вчинення індосаменту передує складенню та підписанню акту прийому-передачі векселів від індосанта до індосата. Відповідно, в даному разі акт прийому-передачі векселів від 02.01.2002 р. не може вважатися угодою, на виконання якої, як стверджує позивач, вчинялися індосаменти. Зміст згаданого акту прийому-передачі векселів від 02.01.2002 р. свідчить лише про додаткове оформлення ним фізичного  переміщення   вексельних  бланків  від   індосанта  до  індосата  з вчиненими на вексельних бланках індосатом індосаментами, оскільки після передачі  вексельних бланків (векселів)  індосату  індосант вже не міг би вчинити індосамент.

З огляду на викладене, всі права, що випливають з векселів переходять до індосата за індосаментом, а не за актом приймання - передачі вексельних бланків (векселів), тобто, в даному разі за своєю правовою природою спірний акт прийому-передачі векселів від 02.01.2002 року не може вважатися самостійною угодою (правочином) ні в розумінні статті 41 ЦК УРСР, ні в розумінні статті 202 ЦК України.

Оскільки друга позовна вимога щодо визнання індосаментів на вищезгаданих двох векселях з одинадцяти векселів, переданих за оспорюваним актом прийому-передачі, ненаписаними та такими, що не створюють юридичних наслідків ґрунтується саме на тому, що вони вчинені на виконання недійсної угоди у формі акту-прийому передачі векселів від 02.01.2002 року, господарський суд також правомірно відмовив в задоволенні в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ст. 35 ГПК України Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як свідчать матеріали справ, в рішенні господарського суду Сумської області та в постанові Харківського апеляційного господарського суду, що набрали законної сили, було встановлено факт того, що вексель № 783378031110 позивачем видано відповідно до вимог чинного законодавства України, в т.ч. Правил виготовлення і використання вексельних бланків, затверджених Постановою КМУ та НБУ від 10.09.1992 р. № 528, які діяли на час видачі векселів, та ст. 21 Закону України “Про цінні папери та фондову біржу”.

Тобто з урахуванням вказного преюдиційного факту також безпідставними є посилання позивача на недійсність векселя № 783378031110.

Враховуючи викладене, господарський суд правомірно дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Таким чином висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються, не можуть бути підставою для його скасування.

Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст.. 105 ГПК України, судова колегія –

Постановила:

Рішення господарського суду Сумської області від 30.01.2007 р. по справі № 3/543-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді