Постанова

від 13.05.2015 по справі 910/21949/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2015 р. Справа№ 910/21949/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Жук Г.А.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Білецькому Л.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Чернякова О.С. (дов. №б/н від 14.08.2014 року);

від відповідача - не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

приватного підприємства "Трейд-М"

на рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015 року

у справі №910/21949/14 (суддя І.О. Домнічева)

за позовом приватного підприємства "Трейд-М", Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ

до товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я", м. Київ

про стягнення 46 662,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року приватне підприємство "Трейд-М" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" про стягнення 46 662,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2015 року у справі №910/21949/14 позов задоволено частково. Суд вирішив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта придніпров'я" на користь приватного підприємства "Трейд-М" 33 000 грн. 00 коп. заборгованості, 2 139 грн. 12 коп. пені, 1 650 грн. 00 коп. 5% штрафу та 1 440 грн. 44 коп. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано неналежне виконання умов договору в частині поставки продукції та факту наявності заборгованості. Враховуючи порушення відповідачем договірного зобов'язання, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості та штрафних санкцій. Перевіривши арифметичну правильність нарахування штрафних санкцій, місцевим судом частково задоволено позовні вимоги в частині стягнення пені.

Не погодившись із вказаним рішенням, приватне підприємство "Трейд-М" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015 року у справі №910/21949/14 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги у повному обсязі про стягнення неустойки у розмірі 0,2% скасувати та прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача 12 012,00 грн. неустойки у розмірі 0,2% від вартості непоставленого у строк товару. В іншій частині рішення залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги мотивовано тим, що оскільки обов'язок повернення попередньої оплати не є грошовим зобов'язанням, а є частиною зобов'язання поставки, неустойка у розмірі 0,2% від вартості непоставленого у строк товару за кожний день прострочення не обмежується розміром подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується неустойка.

Також, до апеляційної скарги приватного підприємства "Трейд-М" додано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015 року у справі №910/21949/14.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 року клопотання приватного підприємства "Трейд-М" про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015 року у справі №910/21949/14 задоволено; відновлено приватному підприємству "Трейд-М" пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарг; прийнято апеляційну скаргу приватного підприємства "Трейд-М" до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Жук Г.А., Чорногуз М.Г. та призначено розгляд справи на 13.05.2015 року.

В судове засідання, прзначене на 13.05.2015 року, з'явився представник позивача, надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду. Вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про час та дату судового зсідання.

Представник позивача у судовому засіданні не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 02.08.2011 року між приватним підприємством "Трейд-М" (далі за текстом - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю - ФІРМА "ЕЛІТА ПРИДНІПРОВ'Я" (далі за текстом - постачальник) було укладено Договір на поставку продукції №0208 (далі за текстом - договір) (а.с. 70), у відповідності до п. 1.1. якого, постачальник, здійснюючи підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в обумовлений даним договором строк вирощену продукцію покупцю для використання в підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити ці товари.

Пунктом 9.1. передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання.

Згідно з пунктом 4.4. договору, передбачено, що Покупець виконує попередню оплату за товар в сумі 33 000 грн. на розрахунковий рахунок Постачальника, а саме: 02.08.2011 року - 33 000,00 грн.

Відповідно до умов п. 2.1. договору №0208 з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №1 від 01.06.2012 року (а.с.71), Постачальник здійснює поставку товару з 01.07.2012 року по 02.10.2013 року. В разі непоставки товару Постачальник зобов'язаний повернути грошові кошти на розрахунковий рахунок Покупця протягом 7 банківських днів з моменту закінчення строку поставки, тобто не пізніше 11 жовтня 2013 року.

Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що приватне підприємство "Трейд-М" виконало свої обов'язки з попередньої оплати за продукцію у повному обсязі, сплатило на користь Відповідача 33 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку за період з 02.08.2011 року по 02.08.2011 року (а.с. 16).

Спір у справі, на думку позивача, виник у зв'язку із тим, що всупереч умов договору відповідач не здійснив поставку товару, внаслідок чого виникла заборгованість.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору поставки.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Нормами ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегією суддів встановлено, що на виконання умов договору, а саме п. 4.4., позивачем було здійснено попередню оплату за продукцію, та перераховано на рахунок відповідача 33 000,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений термін, при чому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що у строк, встановлений договором відповідач не поставив позивачу продукцію, визначену умовами договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 33 000,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 5% від вартості непоставленого товару, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 7.2. Договору поставки зазначено, що у разі прострочення термінів поставки товару та/або недопоставленої кількості товару передбачених цим договором, покупець має право отримати від постачальника штраф у розмірі 5% від вартості не поставленої в термін частини товару.

Враховуючи порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань в частині поставки товару, наявні правові підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати штрафу.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача штрафу у сумі 1 650,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 7.2. Договору поставки зазначено, що у разі прострочення термінів поставки товару та/або недопоставленої кількості товару передбачених цим договором, покупець має право отримати від постачальника неустойку у розмірі 0,2% від вартості не поставленого в термін товару.

Отже, фактично договором поставки передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору щодо негрошового зобов'язання у вигляді сплати пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 та ст. 629 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В основу оскаржуваного рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені покладено висновок суду про те, що позовні вимоги про стягнення пені ґрунтуються на пункті 7.2 договору, який (пункт) в частині нарахування пені за кожен день прострочення виконання зобов'язання з поставки товарів (негрошового зобов'язання) суперечить положенням ст. 549 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, оскільки пеня застосовується саме за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Однак, відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відтак, колегія погоджується з доводами скаржника про те, що право на стягнення з боржника (постачальника) пені в розмірі 0,2% від вартості непоставленого товару за весь час прострочення виникло у позивача на підставі п.7.2 договору, яке підлягає виконанню сторонами. Адже, з матеріалів справи не вбачається визнання недійсним вказаного пункту договору у встановленому порядку.

Разом з тим, колегія суддів наголошує на тому, що у відповідності до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити договором неустойку, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про стягнення такої неустойки у зв'язку з простроченням зобов'язання.

Відтак, висновок суду першої інстанції щодо неможливості застосування такої відповідальності як пеня у розмірі 0,2 % від вартості непоставленого у строк товару за невиконання зобов'язань у господарських правовідносинах, що не мають грошового характеру, є безпідставними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства України, а також порушують принцип презумпції правомірності правочину, викладений у статті 204 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення неустойки у розмірі 0,2% від вартості непоставленого у строк товару у сумі 12 012,00 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи зазначене, колегія суддів, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, частково скасовує рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015 року у справі №910/21949/14 та приймає нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Трейд-М" на рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015 року у справі №910/21949/14 задовольнити у повному обсязі.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015 року у справі №910/21949/14 скасувати частково.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015 року у справі №910/21949/14 викласти в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта придніпров'я" (01024, м. Київ, пров. Чекістів, б.1-А, кв. 2; код ЄДРПОУ 30932551) на користь приватного підприємства "Трейд-М" (51900, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Алтайська, 5, кв. 29; код ЄДРПОУ 34827627) 33 000 (тридцять три тисячі) грн. 00 коп. заборгованості, 12 012 (дванадцять тисяч дванадцять) грн. 00 коп. неустойки, 1 650 (одна тисяча шістсот п'ятдесят) грн. 00 коп. 5% штрафу та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору».

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" (01024, м. Київ, пров. Чекістів, б.1-А, кв. 2; код ЄДРПОУ 30932551) на користь приватного підприємства "Трейд-М" (51900, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Алтайська, 5, кв. 29; код ЄДРПОУ 34827627) 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Справу №910/21949/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Г.А. Жук

М.Г. Чорногуз