Постанова

від 15.05.2015 по справі 826/4161/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 травня 2015 року 10:30 № 826/4161/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-97» до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Діслав» третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Перес» третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Систем-Груп» про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.03.2015 № 0000732204 та № 00007422204, а також визнання протиправними дій по їх винесенню,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-97» з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просить:

1) скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 02.03.2015 № 0000732204, відповідно до якого позивачу збільшено грошові зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 453 962 грн. за основним платежем та на 226 981 грн. за штрафними санкціями;

2) скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 02.03.2015 № 00007422204, відповідно до якого позивачу збільшено грошові зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств» на 653 066 грн. за основним платежем та на 163 266 грн. за штрафними санкціями;

3) визнати дії Відповідача по винесенню податкового повідомлення-рішення від 02.03.2015р. №0000732204 та податкового повідомлення-рішення від 02.03.2015р. №0000742204 неправомірними.

По суті висновків ДПІ, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірних рішень, позивач зазначає, що зазначені висновки ґрунтуються на оцінці обставин взаємовідносин позивача з контрагентами позивача (третіми особами). Зокрема, ДПІ дійшла до висновку про нездійснення спірних операцій та, відповідно, про відсутність підстав для формування податкових вигод. Позивач вважає доводи ДПІ надуманими та зазначає, що спірні операції з виконання контрагентами ТОВ «Діслав» та ТОВ «Перес» підрядних будівельно-монтажних робіт, а також операції з поставки ТОВ «Монтаж-Систем-Груп» товару фактично проведені та документально оформлені. Оскільки спірні операції фактично виконані та їх проведення підтверджується документально, позивач вважає правомірним формування спірних сум податкових вигод.

Враховуючи наведене, а також положення ПК України, позивач зазначає, що ним правомірно було сформовано спірні суми податкових вигод, у зв'язку з чим не вбачає підстав для прийняття оскаржуваних рішень та просить їх скасувати.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, підстав для скасування спірних рішень не вбачає, оскільки, на думку ДПІ, внаслідок відсутності необхідних ресурсів та фактичної поставки товару контрагенти позивача не могли та не виконували спірні операції, а відтак відсутні передбачені ПК України підстави для формування спірних сум податкових вигод.

Представник третьої особи ТОВ «Діслав», отримавши 02.04.2015 р. копію ухвали про відкриття провадження у справі, в судове засідання не з'явився, доказів поважності причин неприбуття не надав. Враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, справу розглянуто за відсутності ТОВ «Діслав».

Між тим, третя особа ТОВ «Перес» підтримала позов. Представник товариства в особі його директора, який був присутній у судовому засіданні, надавши пояснення по суті справи та докази наявності в товариства трудових ресурсів, підтвердив фактичне виконання спірних операцій та просив позов задовольнити.

Представник ТОВ «Монтаж-Систем-Груп» в судове засідання не з'явилася, доказів поважності причин неприбуття у судове засідання не надав. Поштове відправлення з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі, направлене ТОВ «Монтаж-Систем-Груп», повернуто без вручення з незалежних від суду причин («за закінченням встановленого строку зберігання») у зв'язку з чим та на підставі абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України копія ухвали вважається належним чином врученою, а третя особа - належним чином повідомленою про розгляд справи. Враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, справу розглянуто також за відсутності ТОВ «Монтаж-Систем-Груп» на підставі наявних матеріалів справи.

Надалі, на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Енергія-97» (код з ЄДР 13670891) щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Діслав» (код ЄДР 38075051), ТОВ «Перес» (код ЄДР 21480725) та ТОВ «Монтаж-Систем-Груп» (код ЄДР 37508706) за період жовтня-листопада 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 16.02.2015 року № 182/26-53-22-04-21/13670891 (далі - Акт перевірки).

Зокрема, щодо взаємовідносин ТОВ «Енергія-97» із контрагентом ТОВ «Діслав» в Акті перевірки зазначено, що правові відносини між ТОВ «Енергія-97» та ТОВ «Діслав» здійснювались на підставі Договору підряду № 110/141 від 30.10.2014, відповідно до умов якого Підрядник (ТОВ «Діслав») зобов'язувався на свій ризик виконати за завданням Замовника (ТОВ «Енергія-97) комплекс проектних, монтажних, сантехнічних, електротехнічних, ремонтних, в т.ч. по приладам обліку теплової енергії обладнанню ЦТП та ІТП, а Замовник зобов'язувався прийняти і оплатити виконану роботу. Перелік та обсяг робіт вказується сторонами в додатках до цього Договору. Загальна вартість робіт вказується сторонами в додатках до Договору.

В Акті перевірки зазначається, що ТОВ «Діслав» виписано податкові накладні, зокрема у жовтні 2014 року на суму 846768 грн. (у т.ч. ПДВ 141128 грн.) та у листопаді 2014 року на суму 1004946 грн. (у т.ч. ПДВ 167491 грн.), на виконання робіт складені акти виконаних робіт, розрахунки за виконані роботи проводились у безготівковій формі згідно платіжних доручень. Перелік вказаних документів та їх ідентифікація наведено в Акті перевірки у табличному вигляді (стор. 6, 14-15 Акту).

Зазначено, що вказані суми ПДВ включено ТОВ «Енергія-97» до складу податкового кредиту за жовтень та листопад 2014 року та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних.

В контексті контрагента позивача (субпідрядника) ДПІ в Акті перевірки зазначається, що ТОВ «Діслав» (код ЄДР 38075051) перебуває на обліку в ДПІ в Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, стан платника - 0, є платником ПДВ (свідоцтво ПДВ - 25.03.2013 № 200205952 (діюче ), основний вид діяльності: 41.10 - організації будівництва будівель, основні засоби відсутні, кількість працюючих - 5 чоловік, середньомісячна заробітна плата складає 3000 грн.

Вказується, що у вказаному періоді ТОВ «Енергія-97» придбаває у постачальника ТОВ «Діслав» (будівельно-монтажні роботи), який в свою чергу придбаває у постачальника ТОВ «Старк Компані» (не є контрагентом позивача за спірними операціями) (вироби з текстилю). Податкові накладні, що оформлялися ТОВ «Старк Компані» для ТОВ «Діслав», зареєстровані в ЄРПН з вищезазначеною номенклатурою та кодом УКТ ЗЕД, тобто означає, що товар є імпортованим, але в свою чергу ТОВ «Старк Компані» згідно оформлених вантажних митних декларацій, відстежується ввезення на митну територію України групи товарів за кодом УКТЗД, перелік яких наведено на стор. 17-19 Акту перевірки, що на думку ДПІ свідчить про маніпулювання номенклатурою товарів .

Втім, не зазначено, що це означає і про що наведене свідчить.

Також в Акті перевірки позивача зазначається, що відповідно до наданих актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в здійснено аналіз часу, який було витрачено на виконання вказаних ремонтних робіт по кожному окремому акту та об'єкту, з чисельністю працюючих ТОВ «Діслав» та встановлено неможливість виконання власними силами ТОВ «Діслав» такого обсягу робіт.

З урахуванням наведеного в Акті перевірки ДПІ зроблено висновок (стор. 22 Акту), що ТОВ «Діслав» здійснювало безтоварні операції з продажу товарів (робіт, послуг) та в дійсності послуги не реалізовувались ТОВ «Енергія-97», а лише полягали в документальному оформленні з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Енергія-97» із контрагентом ТОВ «Перес» в Акті перевірки зазначено, що правові відносини між ТОВ «Енергія-97» та ТОВ «Перес» здійснювались на підставі Договору підряду № 22/07-14 від 22.07.2014, відповідно до умов якого Підрядник (ТОВ «Перес») зобов'язувався на умовах договору та згідно вимогами чинного законодавства, за завданням Замовника (ТОВ «Енергія-97) на свій ризик виконати та здати Замовнику у встановлений договором строк роботи по улаштуванню теплових мереж ду 900мм L=60м на об'єкті: «Будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Драгомірова, 2-А у Печерському районі м. Києва». Підрядник зобов'язується виконати передбачені договором роботи у строк 75 календарних днів з моменту надходження авансового платежу.

В Акті перевірки зазначається, що ТОВ «Перес» виписано у листопаді 2014 року податкові накладні № 2 від 10.11.2014 року на суму 200000 грн.(у т.ч. ПДВ 33333,3 грн.) та № 4 від 28.11.2014 року на суму 672058,8 грн. (у т.ч. ПДВ 112009,8 грн.), а загалом на суму 872059 грн. (у т.ч. ПДВ 145343 грн.), на виконання робіт складений акт виконаних робіт № б/н від 28.11.2014 року, проведена оплата згідно платіжного доручення від 10.11.2014 року на суму 200000 грн.

В контексті контрагента позивача (субпідрядника) ДПІ в Акті перевірки зазначається, що ТОВ «Перес» (код ЄДР 21480725) перебуває на обліку в ДПІ в Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, стан платника - 0, є платником ПДВ (свідоцтво ПДВ - 07.07.1997 № 100238130 (діюче ), основний вид діяльності: 41.20 - будівництво житлових та нежитлових будівель, основні засоби відсутні, кількість працюючих - 44 чоловік, середньомісячна заробітна плата складає 3590 грн.

Вказується, що у вказаному періоді ТОВ «Енергія-97» придбаває у постачальника ТОВ «Перес» (будівельно-монтажні роботи), який в свою чергу придбаває у постачальника ТОВ «Геналвс» (не є контрагентом позивача за спірними операціями) (будівельно-монтажні роботи). ТОВ «Геналвс» - штатна чисельність 1 чоловік, середня заробітна плата у сумі 3750 грн., основний вид діяльності (46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням). Втім, не зазначено про що наведене свідчить та яке відношення має вказане товариство до позивача та спірних операцій.

Також в Акті перевірки позивача зазначається, що відповідно до наданих актів приймання - виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в здійснено аналіз часу, який було витрачено на виконання вказаних ремонтних робіт по кожному окремому акту та об'єкту, з чисельністю працюючих ТОВ «Перес» та встановлено неможливість виконання власними силами ТОВ «Перес» такого обсягу робіт.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Енергія-97» із контрагентом ТОВ «Монтаж-Систем-Груп» в Акті перевірки зазначено, що до перевірки не було надано жодного договору по взаємовідносинам з постачальником ТОВ «Монтаж-Систем-Груп».

Натомість надалі зазначається, що по взаємовідносинам з постачальником ТОВ «Монтаж-Систем-Груп» у листопаді 2014 року виписано такі документи, а саме: рахунки-фактури від 07.11.2014 року № 7 на суму 14681 грн. (у т.ч. ПДВ 2446,8 грн.) з номенклатурою послуги «установка щит-2Н» та № 8 на суму 29362 грн. (у т.ч. ПДВ 4893,6 грн.) з номенклатурою послуги «установка щит-2Н»; а також податкові накладні від 17.11.2014 року № 8 на суму 14681 грн. (у т.ч. ПДВ 2446,8 грн.) та № 9 на суму 29362 грн. (у т.ч. ПДВ 4893,6 грн.), а загалом на суму 44043 грн. (у т.ч. ПДВ 7340 грн.). Проведена попередня згідно платіжних доручень від 17.11.2014 року № 39 та № 40.

При цьому ДПІ в Акті перевірки визнається та не заперечується, що вказані податкові накладні виписано у зв'язку з проведенням попередньої оплати (за правилом першої події) .

В контексті контрагента позивача (постачальника) ДПІ в Акті перевірки зазначається, що ТОВ «Монтаж-Систем-Груп» (код ЄДР 37508706) перебуває на обліку в ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, стан платника - 9, є платником ПДВ (свідоцтво ПДВ - 14.07.2011 № 100344633 (діюче ), основний вид діяльності: 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля, основні засоби відсутні, кількість працюючих - 1 чоловік , середньомісячна заробітна плата складає 1500 грн.

Надалі ДПІ зроблено висновок, що фактично поставка вищеперерахованого товару у перевіряємому періоді не відбулася, взаємовідносини з ТОВ «Монтаж-Систем-Груп» призвели до заниження ПДВ та податку на прибуток у перевіряємому періоді.

Однак, в Акті перевірки не наведено обґрунтування на підставі чого ДПІ дійшла до такого висновку.

Далі вказується, що у вказаному періоді ТОВ «Енергія-97» придбаває у постачальника ТОВ «Монтаж-Систем-Груп» (установку щит), однак неможливо дослідити придбання ТОВ «Монтаж-Систем-Груп» (установки щит), так як згідно ЄРПН не зареєстровано жодної ПН на придбання. Натомість визнається, що податкові накладні, що оформлені постачальниками для ТОВ «Монтаж-Систем-Груп», зареєстровані в ЄРПН з вищезазначеною номенклатурою та кодом УКТ ЗЕД, тобто означає, що товар є імпортованим, але в свою чергу ТОВ «Монтаж-Систем-Груп» не є імпортером даного товару, згідно оформлених вантажних митних декларацій, відстежується ввезення на митну територію України іншої групи товарів за кодом УКТЗД, що на думку ДПІ свідчить про маніпулювання номенклатурою товарів .

Відтак, в Акті перевірки ДПІ зроблено висновок (стор. 26 Акту), що ТОВ «Монтаж-Систем-Груп» здійснювало безтоварні операції з продажу товарів (робіт, послуг) та в дійсності товари не реалізовувались ТОВ «Енергія-97», а лише полягали в документальному оформленні з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів.

У розділі «Висновок» Акту перевірки, виходячи із вищенаведеного у сукупності, зазначено, що позивачем порушено п. 135.4 ст. 135, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3., п. 198.6. ПК України, що призвело до заниження ТОВ «Енергія-97» податку на прибуток за 2014 рік всього у сумі 653 066 грн., а також заниження ПДВ до сплати на загальну суму 453 962 грн., з яких за жовтень 2014 року у сумі 141128 грн. та за листопад 2014 року у сумі 312834 грн.

Заперечення позивача на висновки Акту перевірки залишені ДПІ без задоволення.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд зазначає наступне.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції на час оформлення операцій та формування податкових вигод), а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат ), а саме: п/п. 14.1.27. ПК України (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг; дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів, зареєстрованих у встановлених випадках в ЄРПН податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки , що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах , з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття спірних рішень.

Так, за відносинами позивача з ТОВ «Діслав» та ТОВ «Перес» (щодо виконання підрядних робіт) слід зазначити, що сукупність наявних в матеріалах справи первинних та інших документів, зокрема договорів, актів, технічних завдань, податкових накладних, платіжних документів, ліцензії на ім'я контрагентів позивача (т. 1 а.с. 43-250; т. 2 а.с. 1-37) , а також договорів та первинних документів за відносинами позивача з його замовниками, в рамках яких надавалися послуги субпідрядниками (ТОВ «Діслав» та ТОВ «Перес») для задоволення потреб з будівництва, у т.ч. докази фото-фіксації результатів робіт, підтверджує фактичне виконання спірних операцій, а також їх взаємозв'язок з господарською діяльністю позивача, та у суду не виникає сумнівів щодо фактичної участі зазначених товариств у виконанні обумовлених робіт.

При цьому ДПІ, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України та з урахуванням сутності операцій, не доведено недостатності кількості трудових ресурсів для виконання спірних операцій та не доведено обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагентам для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Що ж до викладених в акті перевірки обставин щодо здійсненого аналізу часу, витраченого на виконання спірних підрядних робіт, з чисельністю працюючих у контрагентів працівників, в ході якого ДПІ дійшло висновку про недостатності такої кількості осіб для виконання спірних операцій, суд зазначає, що наведені розрахунки є приблизними та не враховують можливості роботи у понаднормовий час, роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, що є звичайним у сфері будівництва. Більш того, згідно наданої ДПІ податкової звітності ТОВ «Перес» про суми нарахованої заробітної плати за жовтень та листопад 2014 року вбачається задекларована даним підприємством у вказаному періоді штатна чисельність працівників у кількості 50 осіб , що в свою чергу спростовує викладені в Акті перевірки доводи ДПІ про кількість працюючих на підприємстві 44 працівників, а відтак наведені розрахунки ДПІ не можуть вважатися належним та допустимим доказом на підтвердження неможливості виконання контрагентами спірних операцій.

Між тим, щодо наявності у ТОВ «Перес» трудових та інших ресурсів, необхідних для ведення звичайної господарської діяльності, у т.ч. виконання спірних операцій, до матеріалів справи надано, зокрема: довідка про наявність обладнання та матеріально-технічної бази з якої вбачається наявність зокрема екскаваторів, погрузчиків, бензорізів, трансформаторів, генераторів, інших інструментів та будівельного обладнання; договір про забезпечення машинами та механізмами; фінансовий звіт товариства; журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці; штатно-посадова книга по товариству; журнал реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці; акт робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівлі.

Тобто, під час розгляду справи надано матеріали, які у сукупності не тільки підтверджують наявність у позивача та контрагентів відповідних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, але й підтверджують реальність спірних операцій, що є підставою для формування спірних сум податкових вигод.

При цьому, під час розгляду справи ДПІ не надано документально підтверджених відомостей від замовників будівництва про невиконання обумовлених робіт.

Що стосується взаємовідносин позивача з ТОВ «Монтаж-Систем-Груп» (поставка товару), слід зазначити, що податкові накладні від 17.11.2014 року № 8 на суму 14681 грн. та № 9 на суму 29362 грн., оформлені контрагентом за даною операцією по факту попередньої оплати. Наведене визнається ДПІ в Акті перевірки та підтверджено представником у судовому засіданні.

У взаємозв'язку з наведеним суд зазначає, що згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше : дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший - третій пункту 198.2 цієї статті).

Абзацом першим пункту 201.7 ст. 201 ПК встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) .

В даному випадку , як встановлено під час розгляду справи, у вищенаведеному випадку видачі ТОВ «Монтаж-Систем-Груп» позивачу податкових накладних, їх видача здійснювалась за фактом здійснення попередньої оплати, що є окремою, належною та достатньою підставою для видачі податкових накладних (за правилом «першої події») та, відповідно, підставою для формування відповідних сум податкового кредиту.

Відтак, викладені в Акті перевірки доводи ДПІ стосовно того, що поставка ТОВ «Монтаж-Систем-Груп» товару фактично не відбувалася, що за твердженням ДПІ призвело до заниження ПДВ, суд вважає безпідставними, оскільки в даному випадку видача податкових накладних здійснювалась за фактом здійснення попередньої оплати, що вже само по собі є достатньою підставою для формування відповідних сум податкового кредиту та не може вважатися порушенням податкового законодавства. До того ж, на підтвердження фактичної поставки позивачу вказаного товару згодом під час розгляду справи позивачем надані суду видаткові накладні за вказаними операціями, а саме в/н № 5 від 09.12.2014 року та в/н № 6 від 09.12.2014 року, що підтверджує зв'язок попередньої оплати з господарською діяльністю позивача.

Таким чином , сукупність вищенаведених та досліджених судом під час розгляду справи первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду , не дає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них данні відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, як-то неподання звітності, недекларування податкових зобов'язань, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагентів позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»).

У взаємозв'язку з наведеним суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірних рішень.

Відтак, позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування спірних рішень, чим охоплюється і вирішення вимоги позивача про визнання протиправними дій ДПІ.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.03.2015 № 0000732204 та № 00007422204, прийняті ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-97» (адреса: 02105, м. Київ, просп. Гагаріна, 8; код ЄДР 13670891) 560,28 грн. на відшкодування судового збору, сплаченого згідно платіжних доручень від 11.03.2015 № 107 на суму 487,2 грн. та від 19.03.2015 № 133 на суму 73,08 грн.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін