Рішення

від 12.05.2015 по справі 922/1601/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2015 р.Справа № 922/1601/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ агропромислова асоціація "Агросвіт", м. Харків до 1. ТОВ "СП "І.С.К. Інжиніринг", м. Київ , 2. ТОВ "Граківські комбікорма", смт. Чкаловське про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Барішевський О.В., дов. б/н від 15.12.14 р.;

1-го відповідача - Майсюра О.І., дов. № 02/15 від 20.04.15 р.;

2-го відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова асоціація "Агросвіт", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 28.04.15 р., яка була прийнята судом) просить стягнути солідарно з відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" (1-й відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" (2-й відповідач) суму попередньої оплати в розмірі 107430,40 грн., 24436,20 грн. пені та витрати по сплаті судового збору, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням 1-м відповідачем його зобов'язань за договором поставки №28/02-2014 від 19.02.14 р. та укладенням між позивачем та 2-м відповідачем договором поруки від 20.02.14 р.

17.04.15 р. 1-й відповідач надав відзив, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що помилково оплачені позивачем грошові кошти у розмірі 107430,40 грн. на рахунок ПАТ "Банк Форум" не вважаються належним виконанням умов оплати і не підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг".

20.04.15 р. позивача надав пояснення на відзив 1-го відповідача, в яких зазначив, що перерахування грошових коштів на заблокований рахунок сталося саме з вини 1-го відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 12.05.15 р. надав заяву про часткову відмову від позову, в якій зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова асоціація "Агросвіт" відмовляється від позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" (2-й відповідач). Вимоги до 1-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" позивач підтримав в повному обсязі.

Відповідно до ст. 78 ГПК України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Враховуючи, що відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач до прийняття рішення по справі має право відмовитись від позову, а також те, що вказана заява не суперечить вимогам чинного господарського процесуального законодавства та не порушує прав чи законних інтересів сторін, держави або інших осіб, суд приймає відмову позивача від позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" та припиняє провадження у справі в цій частині, відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України.

Представник відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг") в судовому засіданні підтримав свій відзив, проти задоволення позовних вимог заперечував.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

19 лютого 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова асоціація "Агросвіт" (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" (відповідач, постачальник) був укладений договір №28/02-2014 (далі - договір)(а.с. 12-14), відповідно до умов якого (п. 1.1.), відповідач зобов'язався передати у власність позивача обладнання для лінії гранулювання (далі - товар), а позивач зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість, на умовах, передбачених договором.

Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2 договору поставки, загальна сума договору склала 739867,00 грн., в тому числі ПДВ. Ціна на товар встановлюється в специфікації до договору (а.с. 15).

Згідно із пунктами 4.1.1 та 4.1.2 договору поставки, оплата за товар здійснюється в два етапи: 1 етап - попередня оплата в розмірі 60% від загальної вартості товару, що складає 443938,20 грн., у тому числі ПДВ, в строк 10 календарних днів з моменту набуття договором чинності і отримання рахунку на оплату, 2 етап - оплата 40% від загальної вартості товару, що становить 295958,80 грн., в тому числі ПДВ 20% - 49326,47 грн., здійснюється шляхом банківського переказу коштів на поточний рахунок відповідача протягом 5-ти банківських днів після отримання повідомлення відповідача про готовність товару до передачі, про що відповідач повідомляє позивача в письмовій формі.

Таким чином, відповідно до умов договору, попередня оплата здійснюється на підставі виставленого відповідачем рахунку.

У випадку поставки товару партіями, постачальник (відповідач) має право вимагати оплати 40% від вартості кожної окремої партії товару, зазначивши дану вимогу у повідомленні про готовність партії товару до передачі (п. 4.2. договору поставки).

В судовому засіданні сторони підтвердили, що позивачу був виставлений рахунок № 10045 від 05.02.14 р. на суму 739867,00 грн., яка відповідає загальній сумі договору та специфікації (а.с. 15).

Позивач, на виконання умов договору поставки (п. 4.1.1), здійснив попередню оплату наступними платіжними дорученнями: №101 від 20.02.14 р. в сумі 242000,00, №47 від 21.02.14 р. в сумі 158000,00 грн. та №52 від 24.02.14 р. в сумі 43938,20 грн. всього в сумі 443938,20 грн. (а.с. 18-20), що складає 60% від загальної вартості партії товару.

Відповідно до пункту 5.1. договору поставки, термін поставки складає не більше 70 (сімдесят) календарних днів з дня попередньої оплати, але за умови своєчасного виконання позивачем зобов'язань, зазначених у п. 4.1 договору в повному обсязі. Поставка може здійснюватися партіями. Відвантаження здійснюється після отримання постачальником (відповідачем) 100% оплати за товар, якщо сторони не погодять іншого.

Таким чином, з вищезазначених умов договору виходить, що поставка (відвантаження) товару здійснюється протягом 70 (сімдесят) календарних днів після отримання відповідачем 100% оплати за товар (виконання п. 4.1 договору в повному обсязі).

Отже, для того, щоб у відповідача виник обов'язок поставити партію товару за специфікацією на суму 739867,00 грн., позивач, сплативши попередню оплату в сумі 443938,20 грн., в подальшому, після отримання повідомлення від відповідача про готовність товару, мав сплатити 40% від вартості товару (295958,80 грн.), тобто виконати умови п. 4.1 договору в повному обсязі.

Втім, позивач так і не виконав умови п. 4.1 договору в повному обсязі, 40% від вартості товару (295958,80 грн.) не сплатив, оскільки повідомлення від постачальника про готовність до відвантаження товару на суму 739867,00 грн. позивачем отримано не було.

Відійшовши від умов договору, відповідач 26.03.14 р. повідомив позивача про готовність до відвантаження партії товару на суму 268576,00 грн. на 02.04.14 р. та просив, відповідно до п. 4.1.2 договору здійснити оплату в сумі 107430,40 грн. (а.с. 81). Вказана сума (107430,40 грн.) складає 40% вартості готової до відвантаження партії товару.

Позивачем 27.03.14 р. платіжним дорученням № 200 було сплачено на рахунок відповідача 107430,40 грн. (а.с. 21), а останнім 07.04.14 р. було здійснено поставку товару на суму 268576,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №82 від 07.04.14 року (а.с. 16).

Крім того, відповідачем було відправлено позивачу повідомлення про готовність до відвантаження партії товару на суму 226959,00 грн. на 17.04.14 р. та просив, відповідно до п. 4.1.2 договору здійснити оплату в сумі 90783,60 грн. (а.с. 83). Вказана сума (90783,60 грн.) складає 40% вартості готової до відвантаження партії товару та була оплачена відповідачем платіжними дорученнями № 239 від 07.04.14 р. в сумі 50000,00 (а.с. 22) та № 568 від 05.06.14 р. в сумі 40784,00 (а.с. 23). Поставка товару на суму 226959,00 грн. підтверджується видатковою накладною № 82 від 07.04.14 р. (а.с. 16).

Отже, станом на час звернення з даним позовом до суду, всього за спірним договором поставки позивачем було сплачено 642152,40 грн., в той же час відповідачем поставлено товар на загальну суму 495535,00 грн.

Позивач в своєму позові зазначає, що в порушення пункту 5.1. договору, відповідач не здійснив поставку товару на суму 244362,00 грн. а саме, відповідно до специфікації не було поставлено система подачі пару у кількості 1 шт. за ціною 41617,00 грн. в тому числі ПДВ та система керування ГТСУ 420. Система автоматичного керування лінією гранулювання у кількості 1 шт. за ціною 202745,00 грн. в тому числі ПДВ.

У зв'язку із порушенням відповідачем строків поставки товару, позивач втратив інтерес до товару, що не був поставлений в строк за договором, та звернувся з даним позовом про повернення попередньої оплати за не поставлений товар в сумі 146617,60 грн., що є попередньою оплатою в розмірі 60% за непоставлений товар в сумі - 244362,00 грн. та стягнення 24436,20 грн. пені за затримку поставки товару.

Після порушення провадження у справі, відповідач частково повернув попередню оплату в сумі 39187,20 грн., у зв'язку з чим позивач, керуючись ст. 22 ГПК України, зменшив позовні вимоги на вищезазначену суму та просив (з урахуванням заяви про відмову від позову до 2-го відповідача) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" суму попередньої оплати в розмірі 107430,40 грн. та 24436,20 грн. пені.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторони в спірному договорі домовились (п. 5.1), що термін поставки складає не більше 70 (сімдесят) календарних днів з дня попередньої оплати, але за умови своєчасного виконання позивачем зобов'язань, зазначених у п. 4.1 договору в повному обсязі. Відвантаження здійснюється після отримання постачальником 100% оплати за товар, якщо сторони не погодять іншого.

Суд наголошує, що обов'язок відповідача поставити (відвантажити) об'єм товару, який зазначений в специфікації до договору, на загальну суму 739867,00 грн. (на яку було виставлено рахунок-фактуру № 10045 від 05.02.14 р.), відповідно до умов укладеного між сторонами договору, виникає лише після виконання позивачем зобов'язань, зазначених у п. 4.1 договору в повному обсязі (п. 5.1 договору).

Як вже було зазначено, всього за спірним договором поставки позивачем було сплачено 642152,40 грн., що не заперечується сторонами по справі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач зобов'язання зазначені у п. 4.1 договору в повному обсязі не виконав та не сплатив 100% від вартості товару (739867,00 грн.), у зв'язку з чим обов'язок відповідача поставити товар в об'ємі зазначеному в специфікації не виник. Отже, посилання позивача на існування зобов'язання відповідача поставити товар на суму 107430,40 грн. є передчасними, зазначені зобов'язання договором не встановлені.

Суд зазначає, що відповідачем був виставлений рахунок-фактуру № 10045 від 05.02.14 р. на оплату товару в сумі 739867,00 грн., а позивач, в свою чергу, сплатив 60% передплати від зазначеної суми, отже, оплата та поставка товару мала відбуватись, відповідно до п. 4.1 договору. В той же час, відповідач, керуючись п.п. 4.2, 5.1 договору, повідомив позивача про готовність товару на загальну суму 495535,00 грн. та після оплати останнього поставив товар на зазначену суму. Таким чином, обов'язок поставки решти товару, відповідно до умов договору (п.п. 4.1.1, 4.1.2), виникає після сплати 100% його вартості або, відповідно до п. 4.2 договору, після повідомлення про готовності партії товару та оплати 40% її вартості.

Згідно із частиною 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи викладене, покупець має право вимагати повернення попередньої суми оплати у випадку порушення строків поставки товару з боку продавця.

Втім, як вже було зазначено, в даному випадку, у зв'язку з невиконанням покупцем умов п. 4.1 договору в повному обсязі, обов'язок продавця (відповідача) поставити товар не виник.

За таких обставин, строк поставки товару відповідачем не порушено, а отже, у позивача право вимагати повернення попередньої суми оплати відсутнє.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 107430,40 грн. попередньої оплати передчасною та такою, що підлягає відхиленню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 24436,20 грн. пені.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В частині 1 ст. 548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 7.1. договору, відповідач за затримку поставки товару зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості непоставленого товару, за кожний день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості непоставленого в строк товару.

Як вже було зазначено, суд прийшов до висновку, що строк поставки товару за спірним договором не настав, а отже, посилання позивача на затримку поставки товару не відповідають дійсності. Таким чином, підстави для нарахування пені відсутні.

За таких підстав, вимоги позивача є позбавленими фактичного та правового обґрунтування, такими, що не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням доказів в підтвердження обставин, викладених у позові, що порушує умови ст. 33 ГПК України, згідно якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень та подати відповідні докази.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В зв'язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до чинного господарського процесуального законодавства, сплачені судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.05.2015 р.

Суддя Т.В. Інте