Постанова

від 13.07.2015 по справі 922/1601/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2015 р. Справа № 922/1601/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників:

позивача - Крайз О.І. за довіреністю б/н від 01.04.2015 р.

1-го відповідача - Майсюра О.І. за довіреністю №02/15 від 20.04.2015

2-го відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова асоціація "Агросвіт" (вх. №3127 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 12.05.15 р. у справі № 922/1601/15

за позовом ТОВ Агропромислова асоціація "Агросвіт"

до 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг"

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма"

про стягнення 171053,80 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова асоціація "Агросвіт", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 28.04.15 р., яка була прийнята судом) просив стягнути солідарно з відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" (1-й відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" (2-й відповідач) суму попередньої оплати в розмірі 107430,40 грн., 24436,20 грн. пені та витрати по сплаті судового збору, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням 1-м відповідачем його зобов'язань за договором поставки №28/02-2014 від 19.02.14 р. та укладенням між позивачем та 2-м відповідачем договором поруки від 20.02.14 р.

В процесі розгляду справи, позивач надав заяву про часткову відмову від позову, в якій зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова асоціація "Агросвіт" відмовляється від позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" (2-й відповідач). Вимоги до 1-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" позивач підтримав в повному обсязі.

Враховуючи, положення ч. 4 ст. 22 ГПК України, суд прийняв відмову позивача від позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" та припинив провадження у справі в цій частині, відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.15 р. по справі № 922/1601/15 (суддя Інте Т.В) в позові відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.05.15 р. по справі № 922/1601/15 та прийняти нове рішення яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" суму попередньої оплати в розмірі 107430,40 грн. та пеню в розмірі 24436,20. Судові витрати просив покласти на відповідача.

В обґрунтування викладених вимог позивач посилається на те, що судом першої інстанції надано невірну оцінку умовам договору щодо оплати вартості товару, а також не звернуто увагу на те, що сторони прийняли до виконання поставку товару партіями, що регулюється п. 4.2 договору, де зазначено, що постачальник має право вимагати оплату у розмірі 40% від вартості окремої партії товару, про що було зазначено в повідомленні про готовність товару до передачі. Також, позивач вказує на те, що судом першої інстанції не було надано оцінки зобов'язань 1-го відповідача щодо надання повідомлення про готовність товару до відвантаження, як на підставу для оплати згідно умов договору. Позивач зазначає, що він виконав умови договору належним чином, перерахувавши 1-му відповідачу попередню оплату за товар у відповідності з повідомленнями щодо готовності товару до поставки, що відповідає умовам п. 4.2 договору. Проте, 1-й відповідач порушив термін поставки товару. Крім того, позивач вказує на те, що 1-й відповідач в своєму листі від 25.02.2015 погодився розірвати договір та повернути попередню оплату.

1-й відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними позивачем доводами не погоджується, посилаючись на те, що сплачені позивачем грошові кошти в розмірі 107 430,40 грн. на заблокований рахунок в ПАТ "Банк Форум" поверненню не підлягають. 1-й відповідач стверджує, що помилково оплачені позивачем грошові кошти у розмірі 107430,40 грн. на рахунок ПАТ "Банк Форум" не вважаються належним виконанням умов оплати і не підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг". 1-й відповідач також зазначає про відсутність підстав для стягнення пені, оскільки вважає, що він мав право на затримку поставки товару у зв'язку з невиконанням позивачем умов оплати.

В судовому засіданні 22.06.2015 оголошено перерву до 13.07.2015.

1-й відповідач надав пояснення по справі, в яких посилається на те, що згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 49 з 16.06.2014 була розпочата процедура ліквідації ПАТ "Банк Форум", 29.09.2014 всі грошові кошти, які знаходились на рахунку ТОВ "СП "І.С.К. Інжиніринг" було списано в дохід банку. Тому 1-й відповідач вважає, що повернення грошових коштів в розмірі 107430,40 грн. він повинен здійснити лише після повернення ТОВ "СП "І.С.К. Інжиніринг" грошових коштів ліквідатором.

Позивач також надав свої пояснення по справі, в яких зазначає про те, що здійснював платежі на розрахунковий поточний рахунок 1-го відповідача згідно умов п. 10 договору та затвердженими сторонами реквізитами. При цьому, позивач заперечує отримання від 1-го відповідача 18.03.2014 повідомлення про зміну реквізитів.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноважених представників позивача та 1-го відповідача, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 19 лютого 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова асоціація "Агросвіт" (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" (відповідач, постачальник) був укладений договір №28/02-2014 (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.), відповідач зобов'язався передати у власність позивача обладнання для лінії гранулювання (далі - товар), а позивач зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість, на умовах, передбачених договором.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що виконав умови договору належним чином, здійснивши попередню оплату наступними платіжними дорученнями: №101 від 20.02.14 р. в сумі 242000,00, №47 від 21.02.14 р. в сумі 158000,00 грн. та №52 від 24.02.14 р. в сумі 43938,20 грн. всього в сумі 443938,20 грн, що складає 60% від загальної вартості партії товару.

Таким чином, виходячи з умов м. 5.1 договору, яким визначений термін поставки товару 70 календарних днів з дня попередньої оплати, строк поставки товару закінчився 05.05.2014.

Як зазначає позивач, 1-й відповідач частково здійснив поставку товару, а саме на суму 495 535,00 грн., відповідно до видаткових накладних № 82 від 07.04.2014 на суму 268 576,00 грн. та № 126 від 05.06.2014 на суму 226 959,00 грн.

Позивачем вказує на те, що з урахуванням здійсненої попередньої оплати в сумі 443 938,20 грн., повністю сплатив вартість поставленого товару наступними платіжними дорученнями : № 200 від 27.03.2014 в сумі 107 430,40 грн., № 239 від 07.04.2014 в сумі 50 000,00 грн. та № 568 від 05.06.2014 в сумі 40 784,00 грн. Всього в сумі 198 214,40 грн., що складає 40% від поставленого товару.

Таким чином, всього за договором позивачем було сплачено 642 152,60 грн., тоді як 1-м відповідачем поставлено товару на суму 495 535,00 грн., тобто розмір попередньої оплати становить 146 617,60 грн.

Позивач в своєму позові зазначає, що в порушення пункту 5.1. договору, відповідач не здійснив поставку товару на суму 244362,00 грн. а саме, відповідно до специфікації не було поставлено система подачі пару у кількості 1 шт. за ціною 41617,00 грн. в тому числі ПДВ та система керування ГТСУ 420. Система автоматичного керування лінією гранулювання у кількості 1 шт. за ціною 202745,00 грн. в тому числі ПДВ.

У зв'язку з порушенням 1-м відповідачем строків поставки товару, позивач втратив інтерес до поставки товару, що не був поставлений в строк за договором, та вважає необхідним вимагати повернення попередньої за не поставлений товар в сумі 146 617,60 грн., що є попередньою оплатою в розмірі 60% за непоставлений товар в сумі 224 362,00 грн., та стягнення 24436,20 грн. пені за затримку поставки товару, яка передбачена п. 7.1 договору.

Зазначені обставини стали підставою звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Після порушення провадження у справі, 1-й відповідач частково повернув попередню оплату в сумі 39187,20 грн., у зв'язку з чим позивач, керуючись ст. 22 ГПК України, зменшив позовні вимоги на вищезазначену суму та просив (з урахуванням заяви про відмову від позову до 2-го відповідача) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" суму попередньої оплати в розмірі 107 430,40 грн. та 24436,20 грн. пені.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що обов'язок відповідача поставити (відвантажити) об'єм товару, який зазначений в специфікації до договору, на загальну суму 739897,00 грн. (на яку було виставлено рахунок-фактуру № 10045 від 05.02.14 р.), відповідно до умов укладеного між сторонами договору, виникає лише після виконання позивачем зобов'язань, зазначених у п. 4.1 договору в повному обсязі (п. 5.1 договору).

Таким чином, встановивши, що всього за спірним договором поставки позивачем було сплачено 642152,40 грн., суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач зобов'язання зазначені у п. 4.1 договору в повному обсязі не виконав та не сплатив 100% від вартості товару (739867,00 грн.), у зв'язку з чим обов'язок відповідача поставити товар в об'ємі зазначеному в специфікації не виник. За таких обставин, суд вважав, що посилання позивача на існування зобов'язання відповідача поставити товар на суму 107430,40 грн. є передчасними, зазначені зобов'язання договором не встановлені. Зважаючи на те, що строк поставки товару відповідачем не порушено, суд першої інстанції визнав вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 107430,40 грн. попередньої оплати передчасною та такою, що підлягає відхиленню.

Що стосується заявленої до стягнення пені в розмірі 24436,20 грн. за затримку поставки товару, суд прийшов до висновку про відсутність підстави для нарахування пені, пославшись на те, що строк поставки товару за спірним договором не настав, а отже, посилання позивача на затримку поставки товару не відповідають дійсності.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи дійшов висновків, які суперечать обставинам справи та вимогам законодавства, оскільки не надав належної оцінки умовам договору та доводам позивача на підтвердження належного виконання своїх зобов'язань за договором. Здійснена місцевим господарським судом неналежна юридична оцінка обставин справи та наданим позивачем доказам, на підтвердження заявлених вимог, призвела до помилкових висновків суду про відмову в задоволенні позовних вимог.

Надаючи правову кваліфікацію даним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами ст. 264, 265 Господарського Кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні приписи містить й ст. 712 Цивільного кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова асоціація "Агросвіт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" виникли господарські правовідносини з поставки товару за договором №28/02-2014 від 19 лютого 2014 року.

Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2 договору поставки, загальна сума договору склала 739897,00 грн., в тому числі ПДВ. Ціна на товар встановлюється в специфікації до договору (а.с. 15).

Згідно із пунктами 4.1.1 та 4.1.2 договору поставки, оплата за товар здійснюється в два етапи: 1 етап - попередня оплата в розмірі 60% від загальної вартості товару, що складає 443938,20 грн., у тому числі ПДВ, в строк 10 календарних днів з моменту набуття договором чинності і отримання рахунку на оплату, 2 етап - оплата 40% від загальної вартості товару, що становить 295958,80 грн., в тому числі ПДВ 20% - 49326,47 грн., здійснюється шляхом банківського переказу коштів на поточний рахунок відповідача протягом 5-ти банківських днів після отримання повідомлення відповідача про готовність товару до передачі, про що відповідач повідомляє позивача в письмовій формі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач, на виконання умов договору поставки (п. 4.1.1), здійснив попередню оплату наступними платіжними дорученнями: №101 від 20.02.14 р. в сумі 242000,00, №47 від 21.02.14 р. в сумі 158000,00 грн. та №52 від 24.02.14 р. в сумі 43938,20 грн. всього в сумі 443938,20 грн. (а.с. 18-20), що складає 60% від загальної вартості партії товару.

Умови пунктів 4.1.1 та 4.1.2 договору вимагають здійснення оплати другої частини вартості товару на підставі повідомлення від постачальника про готовність товару до відвантаження із вказаною сумою до сплати.

Так, матеріали свідчать про те, що 1-м відповідачем було надано повідомлення від 26.03.2014 щодо готовності товару до поставки на суму 107 430,40 грн. та повідомлення від 16.04.2014 щодо готовності товару до поставки на суму 90 783,60 грн.

Позивач сплатив вартість поставленого товару наступними платіжними дорученнями : № 200 від 27.03.2014 в сумі 107 430,40 грн., № 239 від 07.04.2014 в сумі 50 000,00 грн. та № 568 від 05.06.2014 в сумі 40 784,00 грн. Всього в сумі 198 214,40 грн., що складає 40% від поставленого товару.

Виходячи з умов п. 5.1 договору, яким визначено термін поставки товару 70 календарних днів, та дати здійснення позивачем останнього платежу - 24.02.2014, строк виконання зобов'язань 1-го відповідача з поставки товару закінчився 05.05.2014.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що 1-й відповідач здійснив поставку товару на загальну суму 495 535,00 грн. відповідно до видаткових накладних № 82 від 07.04.2014 на суму 268 576,00 грн. та № 126 від 05.06.2014 на суму 226 959,00 грн.

Таким чином, оскільки всього за договором позивачем було сплачено 642 152,60 грн., а 1-м відповідачем поставлено товару на суму 495 535,00 грн., тому розмір попередньої оплати за товар, який не був поставлений 1-м відповідачем становить 146 617,60 грн.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, враховуючи, що в порушення взятих на себе зобов'язань 1-й відповідач товар позивачу не поставив, колегія суддів дійшла висновку, що позивач у відповідності з приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України набув право вимоги передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи 13.02.2015 позивач звернувся до 1-го відповідача про відмову від поставки товару та вимагав повернути в 7-денний строк суму попередньої оплати в розмірі 146 617,60 грн. та сплатити пеню в сумі 24436,20 грн. Дана вимога була отримана 1-м відповідачем 20.02.2015 (а.с. 24-29).

У відповідь на дану вимогу 1-й відповідач своїм листом № 133 від 25.02.2015 погодився з тим, що позивачем своєчасно було здійснено оплату 60% від вартості товару та наявністю зобов'язання поставити товар протягом 70 календарних днів з моменту попередньої оплати, але за умови 100 % оплати вартості товару. 1-й відповідачем також погодився на розірвання договору та частково повернути позивачу 39 187,20 грн., в поверненні 107 430,40 грн. 1-м відповідачем було відмовлено в зв'язку з неотриманням коштів з заблокованого в банку рахунку (а.с. 65-66).

Таким чином, 1-й відповідач фактично погодився на розірвання договору та повернення суми попередньої оплати.

Крім того, після порушення провадження у справі, 1-й відповідач частково повернув попередню оплату в сумі 39187,20 грн.

Таким чином, оспорюваною залишилась сума попередньої оплати в розмірі 107 430,40 грн., яку 1-й відповідач відмовився повертати, оскільки вважає, що сплачені позивачем грошові кошти в розмірі 107 430,40 грн. на заблокований рахунок в ПАТ "Банк Форум" не вважаються належним виконанням умов оплати і не підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг".

Відповідно до пункту 9.3. договору сторони зобов'язані повідомляти один одного про зміну реквізитів у письмовій формі та нести ризики настання негативних наслідків у разі не повідомлення.

Відповідно до пункту 10 договору реквізити позивача зокрема адреса та засіб зв'язку наступні; №1002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова, буд.5 літера «Б-3», +38 (057) 717-14-44, платіжні реквізити 1-го відповідача наступні: п/р 26002300227442 в ПАТ «БАНК ФОРУМ», м. Київ.

Як зазначає позивач, він здійснював усі платежі згідно із умовами договору на розрахунковий поточний рахунок 1-го відповідача: 26002300227442 в ПАТ «БАНК ФОРУМ», м. Київ. Тобто діяв відповідно до договору та в спосіб їм передбачений згідно із затверджених сторонами реквізитами.

1-й відповідач стверджує, що здійснив повідомлення про зміну реквізитів 18 березня 2014 року та 24 березня 2014 року не в письмовій формі, як передбачено умовами договору, а в електронній формі, на електрону адресу.

Позивач в свою чергу заперечує отримання даних повідомлень про зміну реквізитів.

Проте, матеріали справи не містять жодних доказів направлення на адресу позивача будь-яких повідомлень про зміну реквізитів і таких доказів 1-м відповідачем до суду не надано.

До того ж, відправка повідомлення електронною поштою не передбачена договором, тоді як відповідно до п. 9.4 договору всі зміни до цього договору оформлюються додатковими угодами, які є невід'ємними частинами цього договору.

Оскільки умовам п. 9.3 договору передбачена відповідальність сторін за правильність вказаних ними у цьому договорі реквізитів та визначено зобов'язання своєчасно, протягом 10 днів, у письмовій формі повідомляти іншу сторону про їх зміну, що не було дотримано 1-м відповідачем, тому у відповідності до умов зазначеного пункту договору, саме на 1-го відповідача покладається ризик настання несприятливих наслідків, які виникли у зв'язку з відсутністю такого повідомлення.

Виходячи з наведеного та зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджено факт перерахування 27 березня 2014 року позивачем оплату в сумі 107 430,40 грн. на рахунок 1-го відповідача, що був зазначений в пункті 10 договору 26002300227442 в ПАТ «БАНК ФОРУМ», м. Київ, та повністю відповідає умовам договору, колегія суддів констатує належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором щодо проведення попередньої оплати товару в розмірі 107 430,40 грн.

Враховуючи викладене та приписи ст. 693 ЦК України, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з 1-го відповідача суми попередньої оплати в розмірі 107 430,40 грн, тому позовні вимоги в зазначеній частині є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Звертаючись до господарського суду позивач також просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 24 436,20 грн. за затримку поставки товару на суму 244 362,00 грн., що передбачено п. 7.1 договору.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України (далі за текстом ГК України) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 7.1. договору 1-й відповідач за затримку поставки товару зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості непоставленого товару, за кожний день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості непоставленого в строк товару.

Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2 договору поставки, загальна сума договору склала 739897,00 грн. Позивачем сплачено товар на суму 642 152,60 грн., а 1-м відповідачем поставлено товару на суму 495 535,00 грн., тобто 1-м відповідачем, з урахуванням здійснених позивачем проплат, не поставлено товару на суму 146617,60 грн.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, виходячи з умов п. 5.1 договору, строк виконання зобов'язань 1-го відповідача з поставки товару закінчився 05.05.2014, тому 1-й відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з поставки товару з 06.05.2014.

Відповідно до пункту 7.1. договору, встановлений граничний розмір штрафних санкцій у 10% від загальної вартості не поставленого товару. Нарахований розмір штрафних санкцій перевищує 10% від загальної вартості непоставленого товару.

Здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення пені, з урахуванням визначеного позивачем періоду прострочення, обмежень, визначених п. 7.1 договору, колегія суддів дійшла висновку, що сума пені, що підлягає стягненню з 1-го відповідача складає 14 661,76 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з 1-го відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 14 661,76 грн., в іншій частині позовних вимог в зазначеній частині колегія суддів відмовляє за безпідставністю.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що матеріалами справи є доведеним факт порушення 1-м відповідачем своїх зобов'язань за договором, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з 1-го відповідача суми попередньої оплати в розмірі 107 430,40 грн. та пені в розмірі 14 661,76 грн. є матеріально та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача у зв'язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявності фактів для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

З огляду на зазначене та керуючись 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова асоціація "Агросвіт" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.05.15 р. у справі № 922/1601/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова асоціація "Агросвіт" суми попередньої оплати в розмірі 107 430,40 грн. та пені в розмірі 14 661,76 грн. задовольнити.

В частині стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" пені в розмірі 9 774,44 грн. в позові відмовити.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" (03115, м. Київ, просп. Перемоги, будинок 89-А, приміщення 227, код 2904416516ЄДРПОУ 38272494) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова асоціація "Агросвіт" (61002, м. Харків, вул. М.Бажанова, 5, літ. «Б-3», код ЄДРПОУ 32949661) 107 430,40 грн. суми попередньої оплати, 14 661,76 грн. пені, 2 441,84 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 1 220,92 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 17 липня 2015 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.