Рішення

від 14.05.2015 по справі 263/8931/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ (М. МАРІУПОЛЬ)

22-ц/775/495/2015(м)

263/8931/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2015 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Соломахи Л.І.

суддів Супрун М.Ю., Пономарьової О.М.

при секретарях Бєльченко Б.Ф., Брежнєві Д.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представників позивача Лічмана В.Г., ОСОБА_3

представників відповідача ОСОБА_7, Конишева А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Маяк» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з апеляційною скаргою відповідача - Житлово -будівельного кооперативу «Маяк» на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09 жовтня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Маяк» (далі ЖБК «Маяк») про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Посилалась на те, що на підставі рішення загальних зборів від 31 травня 2010 року вона обрана головою ЖБК «Маяк» строком на 4 роки до 31 травня 2014 року. Після обрання її головою кооперативу вона щомісячно отримувала заробітну плату.

13 січня 2013 року вона незаконно звільнена з посади, що вставлено рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 20 вересня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19 листопада 2013 року.

До виконання службових обов'язків голови правління після рішення суду від 19 листопада 2013 року вона не приступила, оскільки на наступний день після набрання судовим рішенням законної сили (20 листопада 2013 року) знову були скликані загальні збори членів ЖБК щодо її звільнення.

Рішенням загальних зборів ЖБК від 14 грудня 2013 року її вдруге звільнено з посади голови кооперативу. Зазначене рішення загальних зборів рішенням Апеляційного суду Донецької області від 08 липня 2014 року також визнано незаконним, вона повторно була поновлена на роботі. Отримавши 14 липня 2014 року копію рішення суду, до роботи вона знову не приступила, 20 липня 2014 року відбулись чергові загальні збори членів кооперативу, на яких головою кооперативу була обрана ОСОБА_7

Не оспорюючи рішення загальних зборів від 20 липня 2014 року, позивач просила стягнути на її користь з ЖБК «Маяк» середній заробіток за час її вимушеного прогулу за період з 13 січня 2013 року по 20 липня 2014 року в розмірі 23 927,15 грн. (а.с. 2-4).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ЖБК «Маяк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу без урахування податків та інших обов'язкових платежів - 20 323,05 грн., на відшкодування витрат на правову допомогу - 1 273,95 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати у межах платежу за один місяць у розмірі 1 305,15 грн. З ЖБК «Маяк» в дохід держави стягнуто судовий збір у розмірі 243,60 грн. (а.с. 86-87).

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач - ЖБК »Маяк» в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права (а.с. 94 - 96).

В судовому засіданні апеляційного суду представники відповідача - голова ЖБК ОСОБА_7, яка діє на підставі рішення ЖБК від 20 липня 2014 року, п. 10.21 Статуту ЖБК «Маяк» (а.с. 99-115) та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 08 жовтня 2014 року (а.с. 138), адвокат Конишев А.Г., який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 15 квітня 2015 року (а.с. 253), доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та її представники - адвокат Лічман В.Г., який діє на підставі договору про надання адвокатських послуг від 20 серпня 2014 року (а.с. 32), та ОСОБА_3, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 11 червня 2014 року (а.с. 194), проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні з наступних підстав:

З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 рішенням загальних зборів членів ЖБК «Маяк» від 31 травня 2010 року була обрана головою ЖБК «Маяк», що підтверджується протоколом зборів від 31 травня 2010 року (а.с. 14).

Рішенням загальних зборів членів ЖБК «Маяк» від 13 січня 2013 року ОСОБА_1 звільнена з посади голови кооперативу з 31 січня 2013 року (а.с. 12).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 вересня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19 листопада 2013 року, рішення загальних зборів членів ЖБК «Маяк» від 13 січня 2013 року про звільнення ОСОБА_1 з посади голови ЖБК «Маяк» та обрання головою ЖБК «Маяк» ОСОБА_7 визнано недійсним (а.с. 20-22).

Рішенням загальних зборів членів ЖБК «Маяк» від 14 грудня 2013 року рішення загальних зборів ЖБК «Маяк» від 13 січня 2013 року «Про звільнення з посади голови ЖБК «Маяк» ОСОБА_1 та обрання головою ЖБК «Маяк» ОСОБА_7» затверджено дійсним. Діяльність голови ЖБК «Маяк» ОСОБА_1 визнана незадовільною та їй виражена недовіра. Головою ЖБК «Маяк» затверджено ОСОБА_7 (а.с. 13).

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 08 липня 2014 року, яким скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 травня 2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання рішень загальних зборів членів ЖБК «Маяк» від 14 грудня 2013 року недійсними, рішення загальних зборів членів ЖБК «Маяк», оформлене протоколом № 12 від 14 грудня 2013 року, визнано недійсним (а.с. 27-31).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 13 січня 2013 року по 20 липня 2014 року, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до частини 3 ст. 61 ЦПК України факт незаконного відсторонення позивача від роботи з часу ухвалення рішення на загальних зборах членів ЖБК «Маяк» до його скасування судом, тобто з 13 січня 2013 року по 19 листопада 2013року та з 14 грудня 2013 року по 08 липня 2014 року доказуванню не підлягає, оскільки ці обставини встановлені рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 вересня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19 листопада 2013 року, та рішенням Апеляційного суду Донецької області від 08 липня 2014 року, які набрали законної сили.

В рішеннях Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 вересня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19 листопада 2013 року, та в рішенні Апеляційного суду Донецької області від 08 липня 2014 року, не зазначено про поновлення ОСОБА_1 на роботі, а лише визнані незаконними рішення загальних зборів від 13 січня 2013 року та від 14 грудня 2013 року про звільнення ОСОБА_1 з посади голови ЖБК «Маяк». Проте в рішенні Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 вересня 2013 року та ухвалі Апеляційного суду Донецької області від 19 листопада 2013 року зазначено, що голова ЖБК є виборною посадою і визнання недійсним рішення загальних зборів ЖБК «Маяк» про звільнення позивача з посади голови ЖБК та обрання головою ЖБК «Маяк» ОСОБА_7 не потребує додаткового способу захисту прав позивача у вигляді поновлення на виборній посаді голови кооперативу, оскільки є чинним попереднє рішення загальних зборів про обрання позивача головою ЖБК.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).

Відповідно до частини 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Особливості праці членів кооперативів та їх об'єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про кооперацію» трудові відносини в кооперативних організаціях регулюються цим Законом, законодавством про працю, статутами кооперативних організацій та правилами їх внутрішнього розпорядку.

Ні Законом України «Про кооперацію», ні Статутом ЖБК «Маяк» будь-які особливості регулювання трудових відносин щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу не встановлені.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача на підставі ст. 235 КЗпП України середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який став наслідком прийняття загальними зборами членів ЖБК «Маяк» незаконних рішень від 13 січня 2013 року та від 14 грудня 2013 року про звільнення позивача з посади голови кооперативу.

Перевіряючи доводи відповідача щодо неправильного розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд вважає, що вони є обґрунтованими.

Встановлюючи тривалість вимушеного прогулу, суд першої інстанції правильно встановив, що після прийняття загальними зборами членів ЖБК «Маяк» 13 січня 2013 року рішення про звільнення позивача з 31 січня 2013 року з посади голови кооперативу, вона продовжувала виконувати обов'язки голови кооперативу до середини лютого 2013 року та отримала заробітну плату за січень 2013року повністю та за першу половину лютого 2013 року, що підтверджується наданими позивачем розрахунковими відомостями ЖБК «Маяк» за січень 2013 року та за першу половину лютого 2013 року (а.с. 283-284). Зазначений факт визнається представниками відповідача, на підтвердження чого ними наданий суду акт від 19 лютого 2013 року, згідно якого ОСОБА_1 відмовляється передавати справи новообраному голові кооперативу ОСОБА_7, у зв'язку з чим здійснено опечатування підсобних приміщень будинку, кабінету з документами з метою перешкодити доступ в них позивача (а.с. 178). Представники відповідача визнають, що з 18 лютого 2013 року позивач заробітну плату в ЖБК не отримує (16-17 лютого 2013року були вихідними днями).

Сторони визнають, що позивач працювала за п'ятиденним робочим тижнем з двома вихідними днями.

Виходячи з такого графіка роботи, вимушений прогул позивача почався з 18 лютого 2013 року. Зазначаючи про початок вимушеного прогулу з 17 лютого 2013 року, суд першої інстанції не врахував, що 17 лютого 2013 року був неділею, тобто вихідним днем позивача.

Не можна погодитися і з висновком суду першої інстанції про те, що вимушений прогул позивача тривав до 08 липня 2014 року, коли було ухвалено рішення Апеляційного суду Донецької області від 08 липня 2014 року про визнання незаконним рішення загальних зборів членів ЖБК «Маяк» від 14 грудня 2013 року.

ОСОБА_1 була обрана головою ЖБК «Маяк» рішенням загальних зборів від 31 травня 2010 року, що підтверджується протоколом загальних зборів від 31 травня 2010 року (а.с. 14).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про кооперацію» члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п'ять років.

Пунктом 10.19 Статуту ЖБК «Маяк» (в редакції затвердженій рішенням загальних зборів членів ЖБК «Маяк» від 21 квітня 2012 р. протокол № 1) встановлено, що голова кооперативу обирається загальними зборами членів кооперативу строком на 4 роки (а.с. 99 - 115), тобто строк повноважень ОСОБА_1 на виборній посаді голови кооперативу сплинув 31 травня 2014 року.

Сторони визнають, що після 31 травня 2014 року позивач головою правління не обиралася, а тому підстави визнавати період з 01 червня 2014 року по 08 липня 2014 року вимушеним прогулом відсутні.

Доводи позивача про те, що строк її повноважень спливає після обрання нового голови кооперативу, що такий був обраний 20 липня 2014 року, не ґрунтуються на законі. В Статуті ЖБК «Маяк» відсутнє посилання на те, що після спливу чотирирічного строку повноважень голови кооперативу його повноваження продовжуються до обрання нового голови правління.

Виходячи з п'ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями, за яким працювала позивач, листів Міністерства соціальної політики України від 21.08.2012 року № 9050/0/14-12/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік» та від 04.09.2013 року № 9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік», вимушений прогул позивача за період з 18 лютого 2013 року по 19 листопада 2013 року та з 14 грудня 2013 року по 31 травня 2014 року складає 302 робочих дні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не надано доказів щодо створення їй перешкод з боку відповідача для поновлення на посаді в період з 20 листопада 2013 року по 13 грудня 2013 року.

Доводи відповідача про те, що 08 листопада 2013 року були зареєстровані зміни до Статуту ЖБК «Маяк», згідно яких голова ЖБК має обов'язково бути членом кооперативу (п. 10.21) (а.с. 11), що позивач не є членом кооперативу, а тому з 08 листопада 2013 року не могла бути головою ЖБК та відповідно не може отримувати заробітну плату, не ґрунтуються на законі.

Позивач була обрана головою ЖБК «Маяк» 31 травня 2010 року та фактично з цього часу виконувала обов'язки голови кооперативу, отримувала заробітну плату і до 31 травня 2014 року (до спливу строку її обрання) в установленому законом порядку звільнена з виборної посади не була, а тому підстави для припинення нарахування їй заробітної плати з 08 листопада 2013 року відсутні.

Згідно п. 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995р. № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу вимушеного прогулу провадиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про те, що вимушений прогул позивача почався з 18 лютого 2013 року, відповідно до п. 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати» двома місяцями, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, є грудень 2012 року та січень 2013 року, що судом першої інстанції не враховано та помилково для обчислення середньоденної заробітної плати взято заробітну плату позивача за листопад та грудень 2012 року.

Згідно наданих позивачем оригіналів розрахункових відомостей за грудень 2012 року та січень 2013 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 76-77, 282-283), заробітна плата позивача в грудні 2012 року склала за повний місяць 1 337,21 грн. (21 робочий день), в січні 2013 року - 1 337,21 грн. (21 робочий день), тобто середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 63,68 грн. (1337,21+1337,21=2674,42:42).

Доводи представника відповідача ОСОБА_7 про те, що середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу має розраховуватися, виходячи лише з її посадового окладу, суперечать пунктам 2, 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Доводи відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні документи за 2013 рік та за 2014 рік, які підтверджують розмір заробітної плати позивача, який був затверджений на загальних зборах ЖБК «Маяк», не спростовують висновків суду щодо розміру середньоденної заробітної плати позивача.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про кооперацію» до компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема, визначення розмірів оплати праці голови правління, а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу.

Згідно пунктів 10.1, 10.10 Статуту ЖБК «Маяк» вищим органом кооперативу є загальні збори, до компетенції яких належить, зокрема, визначення порядку витрат і надходжень, затвердження коштовних витрат, у тому числі на утримання штатного апарату кооперативу, затвердження штатного розпису окладів найманих працівників (а.с. 99 - 115).

Позивачем суду надано оригінал штатного розпису ЖБК «Маяк» на 2012 рік, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 152). Згідно цього штатного розпису посадовий оклад позивача, починаючи з січня 2012 року, складав 1 200 грн. В штатному розписі передбачена індексація заробітної плати відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, що відповідає розрахунковим відомостям ЖБК «Маяк» за грудень 2012 року та січень 2013 року, згідно яких заробітна плата позивача в цей період складалася з посадового окладу - 1 200 грн. та індексації (а.с. 76-77, а.с. 282-283).

Штатний розпис на 2012 рік був затверджений на загальних зборах членів ЖБК «Маяк» 21 квітня 2012 року, що підтверджується протоколом № 1-12 загальних зборів членів ЖБК «Маяк» (а.с. 151). Доказів про те, що на цих загальних зборах було затверджено інший штатний розпис, ніж наданий позивачем, представниками відповідача суду не надано.

Згідно наданого представниками відповідача до апеляційного суду штатного розпису на 2013 рік, останній був затверджений лише 17 лютого 2013 року (а.с. 117).

Надані представником відповідача штатні розписи на 2013 рік та на 2014 рік (а.с. 116-117) не можуть бути враховані апеляційним судом при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки зазначені в них умови оплати праці голови ЖБК були встановлені вже після початку вимушеного прогулу позивача.

Апеляційний суд погоджується з доводами відповідача про те, що довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2012 року по 31 грудня 2012 року та за період з 13 січня 2013 року по 20 липня 2014 року, які підписані 14 липня 2014 року ОСОБА_1, як головою ЖБК, та ОСОБА_6, як бухгалтером ЖБК (а.с. 16-17), не є належними доказами по справі, оскільки строк повноважень ОСОБА_1, як голови кооперативу сплинув 31 травня 2014 року, після цієї дати її повноваження, як голови кооперативу, припинені і станом на 14 липня 2014 року у неї були відсутні повноваження підписувати документи від імені голови кооперативу. В матеріалах справи є наказ ЖБК «Маяк» № 3 від 12 лютого 2013 року про звільнення бухгалтера ОСОБА_6 з 15 лютого 2013 року, який підписаний головою ЖБК «Маяк» ОСОБА_7 (а.с. 97). Відомості про визнання його незаконним або його скасування в матеріалах справи відсутні. Крім того, довідка про середню заробітну плату ОСОБА_1 за період з 13 січня 2013 року по 20 липня 2014 року не є доказом по справі, оскільки є не документом, який свідчить про нараховану позивачу за цей період заробітну плату, а фактично є розрахунком середнього заробітку позивача за період з 13 січня 2013 року по 20 липня 2014 року, що є предметом спору по цій справі.

Новообраний 20 липня 2014 року голова ЖБК «Маяк» ОСОБА_7 видати довідку про заробітну плату позивача за грудень 2012 року та січень 2013 року не може, оскільки бухгалтерські документи за цей період позивачем їй не передавалися.

Обидві сторони визнають, що бухгалтерські документи за період до лютого 2013 року знаходяться у позивача, саме тому при визначенні заробітної плати позивача за грудень 2012 року та січень 2014 року апеляційний суд виходить з первинних бухгалтерських документів - розрахункових відомостей.

Доказів, які б спростовували відомості про нараховану позивачу заробітну плату в розмірі, зазначеному в розрахункових відомостях за грудень 2012 року та січень 2013 року, відповідачем суду не надано.

Суми нарахованої заробітної плати, які зазначені у розрахункових відомостях за жовтень 2012 року - лютий 2013 року, відповідають відомостям з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків (а.с. 280).

Доводи представника відповідача ОСОБА_7 про те, що індексація заробітної плати за грудень 2012 року та січень 2013 року позивачу нарахована незаконно, є недоведеними. Будь-яких доказів, що підтверджують незаконність нарахування позивачу індексації в цей період, доказів про внесення до бухгалтерських документів про нарахування позивачу заробітної плати будь-яких змін, відповідачем сулу не надано.

Виходячи з 302 робочих днів вимушеного прогулу та середньоденного заробітку позивача 63,68 грн., середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу за період з 18 лютого 2013 року по 19 листопада 2013 року та за період з 14 грудня 2013 року по 31 травня 2014 року складає 19 231,36 грн. (63,68 х 302).

Доводи відповідача про те, що відповідно до частини 2 ст. 235 КЗпП України середній заробіток за час вимушеного прогулу стягується не більш, як за один рік, висновків суду не спростовує.

У цій справі мають місце два випадки незаконного відсторонення позивача від роботи:

- перший на підставі рішення загальних зборів від 13 січня 2013 року - з 18 лютого 2013 року по 19 листопада 2013 року;

- другий на підставі рішення загальних зборів від 14 грудня 2013 року - з 14 грудня 2013 року по 31 травня 2014 року.

За кожним з цих випадків час вимушеного прогулу один рік не перевищує.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо кількості днів вимушеного прогулу позивача, її середньоденної заробітної плати, а відповідно і середнього заробітку за час вимушеного прогулу не відповідають обставинам справи, що відповідно до п. 1 частини 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції, а саме, стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18 лютого 2013 року по 19 листопада 2013 року та з 14 грудня 2013 року по 31 травня 2014 року в розмірі 19 231,36 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09 жовтня 2014 року було допущено негайне виконання рішення суду про стягнення середнього заробітку у межах платежу за один місяць у розмірі 1 305,15 грн. (а.с. 86-87). На теперішній час рішення суду в цій частині виконано, що підтверджується наданими представниками відповідача копіями платіжних доручень за № 106-107 від 12 лютого 2015 року на суму 1 109,38 грн. (перераховано позивачу) та 195,77 грн. (перераховано податок з доходів фізичних осіб) (а.с. 271-272), на суму яких необхідно зменшити суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Тобто з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток у сумі 17 926,21 грн. (19 231,36 - 1 305,15)

Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При зверненні до суду позивач судовий збір не сплачувала, від його сплати вона звільнена на підставі до п. 1 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Відповідно до частини 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ст. 2, п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі подання позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно ст. 8 Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2015 року складала 1 218 грн.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в сумі 19 231,36 грн., з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 243,60 грн. (19 231,36 грн. х 1%, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 243,60 грн.).

Правову допомогу в суді першої інстанції на підставі договору про надання адвокатських послуг від 20 серпня 2014 року позивачу надавав адвокат Лічман В.Г. (а.с. 32, а.с. 255).

Квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1 від 20 серпня 2014 року підтверджується, що позивачем за надання адвокатських послуг по справі за позовом ОСОБА_1 до ЖБК «Маяк» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу сплачено адвокату Лічман В.Г. 1 500 грн. (а.с. 33).

Стаття 84 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Витрати на правову допомогу відповідно до ст. 79 ЦПК України належать до судових витрат.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач просила стягнути на її користь з ЖБК «Маяк» середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 січня 2013 року по 20 липня 2014 року в розмірі 23 927,15 грн. Зазначений позов задоволено частково в сумі 19 231,36 грн. Тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, позивач має право на відшкодування понесених судових витрат в розмірі 1 205,62 грн. (19 231,36 х 1 500 : 23 927,15).

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно матеріалів справи адвокат Лічман В.Г. приймав участь по цій справі у судових засіданнях 02 жовтня 2014 року з 13.16.11 годин до 14.12.52 годин (56 хв. 41 сек.) (а.с. 50) та 09 жовтня 2014 року з 9.16.04 год. до 15.40.24 год. (6 год. 24 хв. 20 сек.) (а.с. 83-85), тобто на протязі 7 год. 21 хв.

Виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на жовтень 2014 року 1 218 грн., розмір таких, що підлягають відшкодуванню позивачу витрат на правову допомогу, не перевищує їх граничний розмір (1 218 х 40% х 7 год.21 хв. = 3 580,92 грн.).

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу відповідача - Житлово - будівельного кооперативу «Маяк» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09 жовтня 2014 року змінити.

Стягнути з Житлово - будівельного кооперативу «Маяк» (юридична адреса: бул. Шевченка, будинок 266, м. Маріуполь, Донецька область, 87547, код ЄДРПОУ 23428700) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Маріуполя Донецької області, ідентифікаційний код НОМЕР_1):

- середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 лютого 2013 року по 19 листопада 2013 року та з 14 грудня 2013 року по 31 травня 2014 року в розмірі 17 926 (сімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять шість) гривень 21 коп.

- на відшкодування витрат на правову допомогу 1 205 (одна тисяча двісті п'ять) гривень 62 коп.

Зобов'язати Житлово - будівельний кооператив «Маяк» при виконанні судового рішення утримати з нарахованого ОСОБА_1 середнього заробітку в розмірі 17 926 гривень 21 коп. податок з доходів фізичних осіб та інші обов'язкові платежі.

Стягнути з Житлово - будівельного кооперативу «Маяк» (юридична адреса: бул. Шевченка, будинок 266, м. Маріуполь, Донецька область, 87547, код ЄДРПОУ 23428700) в дохід держави судовий збір у сумі 243 (двісті сорок три) гривні 60 коп. (код бюджетної класифікації доходів 22030001 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050"(ознака 80)), код ЕДРПОУ апеляційного суду Донецької області 02891428, пункт 1.1-1.2; розрахунковий рахунок 31212206780015; одержувач - державний бюджет м. Артемівськ; код отримувача - 37868870, МФО 834016, банк: ГУ ДКСУ у Донецькій області).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Л.І.Соломаха

Судді: О.М. Пономарьова

М.Ю. Супрун