Постанова

від 14.05.2015 по справі 926/1280/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року Справа № 926/1280/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О. розглянувши у судовому засіданні за участю представників: прокуратури: Боднарчук В.М. - прокурор ГПУ, посв. №023013, відповідачів: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуЧернівецької міської ради на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 21.01.15 у справі№926/1280/14 Господарського суду Чернівецької області за позовом Прокурора Першотравневого району м. Чернівці до 1.Чернівецької міської ради 2.Публічного акціонерного товариства "Чернівецький хлібокомбінат" провизнання частково незаконними та скасування рішень ради, визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки

Прокурор Першотравневого району м. Чернівці звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецької міської ради і Публічного акціонерного товариства "Чернівецький хлібокомбінат" про: 1) визнання незаконними і скасування пункту 3 рішення 14 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 27.10.11 №328 "Про надання юридичним особам дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок на умовах договору встановлення земельного сервітуту та внесення змін в деякі рішення" та пункту 3 рішення 26 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 26.07.12 №568 "Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки"; 2) визнання недійсним договору встановлення земельного сервітуту №67 від 16.08.12, укладеного між відповідачами; 3) звільнення та повернення відповідачем-2 відповідачу-1 земельної ділянки у м. Чернівці на вул. Руській (тролейбусна зупинка "Фастівська"), площею 0,0030 га, вартістю 34063 грн., кадастровий номер 7310136600:32:003:0087. Прокурор посилався на те, що відповідач-2 не є землекористувачем або власником сусідніх земельних ділянок, тобто суб'єктом сервітутних правовідносин, та його потреби підлягають задоволенню у інший спосіб, аніж встановлення земельного сервітуту; що спірна земельна ділянка надавалася йому не для усунення недоліків своєї земельної ділянки, а для розміщення малої архітектурної форми - павільйону для здійснення підприємницької діяльності. Отже, як вважав прокурор, спірні рішення ради в оскарженій частині прийняті з порушенням вимог закону та прав територіальної громади міста. Оскільки вказані рішення є незаконними, то і договір встановлення земельного сервітуту №67 від 16.08.12, укладений на підставі цих рішень, є таким, що суперечить приписам законодавства та підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка - поверненню територіальній громаді міста. Позов обґрунтований приписами статей 16, 203, 215, 216, 401, 404 Цивільного кодексу України, статей 98, 99, 152 Земельного кодексу України, статей 20, 207, 208 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 03.11.14 (суддя Паскарь А.Д.) позов задоволено частково. Визнано незаконними пункт 3 рішення 14 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 27.10.11 №328 "Про надання юридичним особам дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок на умовах договору встановлення земельного сервітуту та внесення змін в деякі рішення" та пункт 3 рішення 26 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 26.07.12 №568 "Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки". Визнано недійсним договір встановлення земельного сервітуту №67 від 16.08.12, укладений між відповідачами. Зобов'язано ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" упродовж п'ятнадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили звільнити та повернути територіальній громаді міста Чернівці земельну ділянку, площею 0,0030 га, розташовану на вул. Руській у м. Чернівці, біля тролейбусної зупинки "Фастівська". В решті позову відмовлено. Місцевий господарський суд виходив з того, що спірна земельна ділянка була надана відповідачеві-2 не для усунення недоліків його земельної ділянки, а для розміщення малої архітектурної форми для здійснення комерційної діяльності на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді міста; що відповідач-2 не є землекористувачем або власником сусідніх земельних ділянок, тобто суб'єктом сервітутних правовідносин, та його потреби підлягають задоволенню у інший спосіб. Отже, суд дійшов висновку про те, що спірні рішення ради в оскарженій частині прийняті з порушенням приписів законодавства та прав територіальної громади міста. Водночас суд визнав, що договір, укладений на підставі незаконних рішень міської ради, є таким, що суперечить вимогам законодавства і в силу статей 203, 215 Цивільного кодексу України також є недійсним.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.01.15 (судді: Бойко С.М., Марко Р.І., Орищин Г.В.) перевірене рішення залишено без змін з тих же підстав.

Чернівецька міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову та прийняти нове рішення про відмову у позові. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник посилається на порушення судами приписів статті 144 Конституції України, статей 99, 100, 134 Земельного кодексу України, статей 6,11, 203, 215, 401, 404, 627, 648 Цивільного кодексу України, статей 59, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Скаржник не погоджується з висновком судів про неправомірність встановлення відповідачу-2 земельного сервітуту для розміщення тимчасової споруди за оспорюваним договором. Рада наголошує на тому, що спірний договір відповідає типовому договору про встановлення земельного сервітуту. Скаржник також зазначає, що прокурором при зверненні з позовом не зазначено які інтереси держави порушені.

Від прокуратури, відповідача-2 відзивів на касаційні скарги судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г. та пояснення прокурора, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами вимог чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з пунктом 3 рішення 14 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 27.10.11 №328 Публічному акціонерному товариству "Чернівецький хлібокомбінат" надано дозвіл на влаштування малих архітектурних форм (павільйонів з продажу хлібобулочних виробів) та складання проекту відведення земельних ділянок, орієнтовною площею 0,0060 га, на умовах договору встановлення земельного сервітуту для обслуговування цих малих архітектурних форм на вул. Руській у м. Чернівці (тролейбусна зупинка "Фастівська"). Рішенням 26 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 26.07.12 №568 "Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки" (пункт 3) було затверджено ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" проект відведення земельної ділянки на вул. Руський у м. Чернівці (тролейбусна зупинка "Фастівська") м. Чернівці, площею 0,0030 га, для укладення договору платного земельного сервітуту строком на 5 років для влаштування малої архітектурної форми (павільйон з продажу хлібобулочних виробів). Суди також установили, що 16.08.12 на виконання вказаних рішень Чернівецька міська рада і Публічне акціонерне товариство "Чернівецький хлібокомбінат" уклали договір встановлення земельного сервітуту №67. За цим договором відносно земельної ділянки, площею 0,0030 га, розташованої на вул. Руській, у м. Чернівці, біля тролейбусної зупинки "Фастівська" і відноситься до земель житлової та громадської забудови, був встановлений сервітут в інтересах ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" на право влаштування малої архітектурної форми строком до 16.08.17. Річна плата за земельний сервітут розрахована відповідно до чинного законодавства у вигляді орендної плати за рік в розмірі 1021,89 грн. (пункт 3.1). Господарські суди в процесі розгляду спору установили, що потреби відповідача-2 (розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності з продажу продукції власного виробництва) підлягають задоволенню в інший спосіб, аніж встановлення сервітуту за оспорюваним договором; що у даному випадку відсутні підстави, з якими закон пов'язує можливість встановлення спірного земельного сервітуту. Отже, як установили суди, рішення ради в оскаржених частинах прийняті з порушенням вимог закону та прав територіальної громади міста. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги Прокурора Першотравневого району м. Чернівці заявлені до Чернівецької міської ради і Публічного акціонерного товариства "Чернівецький хлібокомбінат" про: 1) визнання незаконними і скасування пункту 3 рішення 14 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 27.10.11 №328 "Про надання юридичним особам дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок на умовах договору встановлення земельного сервітуту та внесення змін в деякі рішення" та пункту 3 рішення 26 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 26.07.12 №568 "Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки"; 2) визнання недійсним договору встановлення земельного сервітуту №67 від 16.08.12, укладеного між відповідачами; 3) звільнення та повернення земельної ділянки, площею 0,0030 га, на вул. Руській у м. Чернівці (тролейбусна зупинка "Фастівська"). Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення цих вимог. Зміст права земельного сервітуту унормований статтею 98 Земельного кодексу України. Зазначеною нормою передбачено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Види права земельного сервітуту обумовлено статтею 99 Земельного кодексу України. Разом з тим, статтею 401 Цивільного кодексу України унормовано, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту (стаття 404 Цивільного кодексу України). У розумінні приписів наведених норм потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли особа не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом. Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у особи можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном (сервітуту). Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суди попередніх інстанцій установили відсутність підстав, з якими закон пов'язує можливість встановлення в інтересах відповідача-2 земельного сервітуту. Суди установили, що потреби відповідача-2, а саме: розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності з продажу продукції власного виробництва могли бути задоволені в інший спосіб, аніж встановлення сервітуту. Отже, як установили суди, у відповідача-2 за наведених обставин не виникло право на встановлення спірного земельного сервітуту. Господарські суди також установили, що відповідач фактично сплачував плату за земельний сервітут у вигляді орендної плати за землю. Статтею 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Господарські суди установили, з підтвердженням матеріалами справи, що оспорювані рішення ради в оскаржених частинах прийняті з порушенням вимог закону та прав територіальної громади міста. Відтак, суди дійшли вірного висновку про наявність підстав для визнання їх незаконними. Водночас колегія суддів погоджується і з висновком судів про задоволення решти позовних вимог, оскільки вони є похідними від вимоги щодо визнання недійсним оскаржуваних рішень міськради. Згідно з приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права. Довід скаржника про те, що прокурором в позовній заяві не зазначено які інтереси держави порушені та в чому полягає таке порушення, не може бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки він був предметом розгляду судами та відхилений ними. Суди установили, що прокурор визначив підстави позову, зазначив в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтував необхідність їх захисту. Водночас суди установили і факт порушення відповідачами земельного законодавства, яким регулюються спірні правовідносин. Інші доводи касаційної скарги не спростовують наведеного і установленого судами; їм усім надавалася оцінка судами попередніх інстанцій. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.01.15 у справі №926/1280/14 залишити без змін.

Касаційну скаргу Чернівецької міської ради - без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В. Швець