Рішення

від 12.05.2015 по справі 922/1307/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2015 р.Справа № 922/1307/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Березкіній А.Д.

розглянувши справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пінта-Кремінський пивоварений завод", м. Кремінна до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків про та за зустрічним позовом до про стягнення 184600,39 грн. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків Товариства з обмеженою відповідальністю "Пінта-Кремінський пивоварений завод", м. Кремінна зобов`язання вчинити певні дії за участю :

представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - Дмітрієва М.М. за довіреністю № 90 від 24.03.2015 р.;

представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_3 за довіреністю №3849 від 09.10.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пінта-Кремінський пивоварений завод" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 суми основного боргу в розмірі 120000,00 грн., 3% річних в розмірі 1873,97 грн. та суми інфляційних втрат в розмірі 16825,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема на те, що 11.08.2014р. позивач здійснив оплату виставленого відповідачем рахунку на оплату за поставку яловичини тушкованої в ж/б по 400 грам в кількості 50000 штук, що підтверджується платіжним дорученням №558 від 11.08.2014р., проте відповідач не здійснив передачі товару відповідачу у визначений строк, що стало причиною звернення до суду з відповідним позовом про повернення суми попередньої оплати та стягнення 3% річних в розмірі 1873,97 грн. та суми інфляційних втрат в розмірі 16825,38 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 березня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02 квітня 2015 року о 11:30 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

27 березня 2015 року позивач через канцелярію суду надав заяву (вх. №12126), в якій просить суд долучити до матеріалів справи документи на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 10 березня 2015 року згідно додатку зазначеного у заяві. Дане клопотання задоволено судом та надані документи долучені до матеріалів справи.

30 березня 2015 року відповідач подав до господарського суду зустрічну позовну заяву (вх.12451), в якій просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Пінта-Кремінський пивоварений завод" забрати (вивезти) зі складу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, свою власність - яловичину тушковану в ж/б по 400 грам за ціною 14,50 грн. за штуку в кількості 8274 банок на загальну суму 119973,00 грн.

Крім того, представник відповідача у судовому засіданні надав клопотання про продовження строку вирішення спору по справі поза межами двох місячного строку на 15 днів, у зв'язку з необхідністю виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надання додаткових доказів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 квітня 2015 року було прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Задоволено клопотання відповідача про продовження строку розгляду спору поза межами двох місячного строку на 15 днів. Продовжено строк розгляду спору поза межами двох місячного строку на 15 днів. Розгляд справи відкладено на "12" травня 2015 р. о 10:30 год.

05 травня 2015 року представник позивача за первісним позовом надав до суду заяву про приєднання до матеріалів справи письмових доказів згідно додатку, зокрема відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просив суд відмовити відповідачу в задоволенні зустрічних позовних вимог, у зв`язку з необґрунтованістю та безпідставністю, посилаючись на те, що обставини, зазначені відповідачем у зустрічній позовній заяві, не відповідають дійсності, оскільки будь-яких усних домовленостей, між сторонами не існувало. Позивач зазначив, що відповідачем був виставлений рахунок-фактуру з зазначення строку поставки товару - 10 днів від дати отримання передплати, проте в зазначений строк товар поставлений не був, у зв`язку з чим позивачу була направлена вимога про повернення передплати. Крім того, позивач зазначив, що додані до зустрічної позовної заяви договір поставки № 08/2014 від 07.08.2014 р. та додаткові угоди №№1-5 до вказаного договору, на його думку, не є належними доказами у справі, оскільки стосуються правовідносин позивача за зустрічним позовом з третьою особою, яка не є стороною у справі.

Надані документи були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

12 травня 2015 року представник позивача за первісним позовом надав до суду заяву про приєднання для матеріалів справи додаткових документів, а саме заяву про збільшення позовних вимог (вих. № 127 від 11.05.2015 р.), в якій просив суд стягнути з відповідача 120000 грн. основного боргу, 2613,70 грн. 3% річних, 61986,69 грн. інфляційних витрат, а також судові витрати.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає вищезазначену заяву про збільшення позовних вимог до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

12 травня 2015 року представник відповідача за первісним позовом надав до суду заперечення на первісну позовну заяву, в яких просив суд відмовити в задоволенні первісних позовних вимог у повному обсязі, та судові витрати покласти на позивача за первісним позовом, та зазначив, що згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, отже згідно чинного законодавства та факту 100% оплати позивачем товару підтверджується факт прийняття товару позивачем згідно рахунку - фактури № 070801 від 07.08.2014 р., що не спростовується позивачем за первісним позовом. Крім того, відповідач зазначив, що направив на адресу позивача лист № 05/01 від 05.01.2015 року, в якому зазначив, що готовий відвантажити товар на умовах самовивозу в будь - який зручний для позивача час, однак станом на 20 січня 2015 року позивач не надіслав жодного підтвердження про відмову від товару.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні підтримував первісні позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, та просив суд їх задовольнити в повному обсязі, проти зустрічних позовних вимог заперечував з мотивів, наведених у відзиві на зустрічну позовну заяву.

Представник відповідача за первісним позовом зустрічні позовні вимоги підтримував та просив суд забрати (вивезти) зі складу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, свою власність - яловичину тушковану в ж/б по 400 грам за ціною 14,50 грн. за штуку в кількості 8274 банок на загальну суму 119973,00 грн., проти первісних позовних вимог заперечував у повному обсязі.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення учасників судового процесу, судом встановлено наступне.

Позивач за первісним позовом зазначає, що між ним та відповідачем була досягнута усна домовленість про поставку відповідачем яловичини тушкованої в ж/б по 400 гр. в кількості 50000 штук за ціною 14,50 грн. за штуку на загальну суму 725000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за первісним позовом був виставлений до оплати позивачу рахунок- фактуру № 070801 від 07.08.2014 р. на загальну суму 725000 грн. за яловичину тушковану ж/б 400 гр., в якому зазначений строк поставки товару - 10 діб від дати отримання попередньої оплати (арк. справи 10).

Позивачем за первісним позовом були перераховані відповідачу грошові кошти в сумі 725000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 558 від 11.08.2014 р., в графі "призначення платежу" якого зазначено: "плата за яловичина тушкована зг. рах. № 070801 від 07.08.14 без ПДВ" (арк. справи 11).

Таким чином, поставка яловичини тушкованої ж/б на суму 725000 грн. мала відбутися в строк до 22.08.2014 р., останнім днем строку сплати товару є 21.08.2014 р.

Проте відповідач за первісним позовом не виконав свого обов`язку щодо поставки товару у вказані строки.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути грошові кошти сплачені в якості передплати за товар в сумі 725000 грн.

Відповідачем було частково повернуто позивачу грошові кошти передплати в сумі 605 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 114 від 22.09.2014 р. на суму 365 000 грн., № 118 від 09.10.2014 р. на суму 100 000 грн., № 119 від 22.10.2014 р. на суму 70 000 грн., № 122 від 08.12.2014 р. на суму 9 900 грн., № 129 від 20.01.2015 р. на суму 60100 грн. (арк. справи 12-16).

В матеріалах справи наявні листи відповідача за первісним позовом вих. № 28/11 від 28.11.2014 р. та № 05/01 від 05.01.2015 р., в яких останній зазначив, про готовність відвантажити товар на умовах самовивозу, та у разі неможливості - повернути кредиторську заборгованість.

Проте відповідач за первісним позовом свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав, передплату позивачу в сумі 120000 грн. не повернув, що і стало підставою останньому для звернення до суду з первісним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь- якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги те, що факт перерахування коштів позивачем підтверджується належними доказами, а саме платіжним дорученням № 558 від 11.08.2014 р., враховуючи те, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо поставки товару, чим суттєво порушив умови укладеного між сторонами договору, грошові кошти передплати повернув лише частково на суму 605 000 грн., суд дійшов висновку про те, що первісна позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача передплати в сумі 120000 грн., які було перераховано відповідачу в якості авансу правомірна та обґрунтована, тому підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 2613,70 грн. 3% річних, 61986,69 грн. інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, суд не вбачає підстав для застосування частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми інфляційних витрат та трьох процентів річних, оскільки стягнення з відповідача суми попередньої оплати, перерахованої за усним договором, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-4213539-2012.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених до стягнення з відповідача розміру 2613,70 грн. 3% річних, 61986,69 грн. інфляційних витрат, а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідач, в свою чергу, звернувся з зустрічним позовом, в якому просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Пінта-Кремінський пивоварений завод" забрати (вивезти) зі складу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, свою власність - яловичину тушковану в ж/б по 400 грам за ціною 14,50 грн. за штуку в кількості 8274 банок на загальну суму 119973,00 грн.

Відповідач за первісним позовом зазначив, що між сторонами була досягнута усна домовленість про поставку відповідачем яловичини тушкованої в ж/б по 400 гр. в кількості 50000 штук за ціною 14,50 грн. за штуку на загальну суму 725000 грн. згідно рахунку - фактури № 070801 від 07.08.2014 р., та позивачем було перераховано відповідачу 100 % передплату у розмірі 725000 грн.

Відповідач вказував на те, що в телефонному режимі з 13.08.2014 р. пропонував відвантажити товар на умовах самовивозу в будь-який зручний для відповідача час зі складу, проте позивач товар не забрав.

Відповідач в своїй зустрічній позовній заяві зазначив, що неодноразово сторони усно домовлялись зменшити партію товару, та відповідачем були повернуті позивачу грошові кошти.

Відповідач зазначив, що внаслідок того, що позивач не виконав свій обов`язок та не забрав товар на умовах самовивозу, тому він звернувся до суду з зустрічним позовом про зобов`язання позивача забрати (вивезти) зі складу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, свою власність - яловичину тушковану в ж/б по 400 грам за ціною 14,50 грн. за штуку в кількості 8274 банок на загальну суму 119973,00 грн.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обгрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обгрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача..

Як вже вище встановлено судом між сторонами дійсно був укладений усний договір поставки, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов`язання перерахувати грошові кошти передплати, а відповідач - поставити товар. Відповідачем був виставлений до оплати рахунок- фактуру № 070801 від 07.08.2014 р. на суму 725 000 грн., який був оплачений позивачем. У вказаному рахунку був зазначений строк поставки - 10 днів від дати отримання товару, проте в зазначений строк товар поставлений не був. Відповідач частково повернув грошові кошти передплати.

Відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається в формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограммами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення договору.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, позивач не надав до суду доказів в підтвердження того, що між сторонами було узгоджено умову договору щодо самовивозу товару позивачем, лише посилання на усні домовленості, які заперечуються позивачем та нічим не підтверджені, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення зустрічного позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України та покладає на відповідача за первісним позовом витрати по сплаті судового збору в розмірі 2400,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 611, 612, 623-629 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 47-49, 54, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково в сумі 120000 грн.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61032, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в ХГРУ "Приват Банк", м. Харків, МФО 351533, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пінта-Кремінський пивоварений завод" (92900, Луганська область, м. Кремінна, вул. Дзержинського, 33- Б, р/р 26002053726532 в ЛФ "ПриватБанк", МФО 304795, код ЄДРПОУ 32570662, ІПН 325706612010) 120000 грн. основного боргу та 2400 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті частині первісного позову в сумі 64 600,39 грн. - відмовити.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову повністю.

Повне рішення складено 18.05.2015 р.

Суддя І.О. Чистякова