Постанова

від 12.08.2015 по справі 922/1307/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2015 р. Справа № 922/1307/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя

Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,

при секретарі Лисокобилка А.Ю.,

за участю представників:

позивача за первісним позовом - ОСОБА_2 за довіреністю від 24.03.2015р. №90,

відповідача за первісним позовом - ОСОБА_3 за довіреністю від 09.10.2014р.,

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Харків, (вх. 3135 Х/2), на рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2015р. у справі № 922/1307/15

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пінта-Кремінський пивоварений завод", м. Кремінна,

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Харків,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Форватер Голд», м. Харків,

про стягнення 184600,39 грн.

та за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Харків,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Пінта-Кремінський пивоварений завод", м. Кремінна,

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2015р. (суддя Чистякова І.О.) первісний позов задоволено частково в сумі 120000 грн.; стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пінта-Кремінський пивоварений завод" 120000 грн. основного боргу та 2400 грн. судового збору; в решті частині первісного позову в сумі 64600,39 грн. - відмовлено; відмовлено в задоволенні зустрічного позову повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що первісна позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача передплати в сумі 120000,00 грн., які були перераховані відповідачу в якості авансу правомірна та обґрунтована, однак сума інфляційних витрат, 3% річних не вважається грошовими у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, тому не підлягають задоволенню. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не надав до суду доказів в підтвердження того, що між сторонами було узгоджено умову договору щодо вивозу товару саме позивачем.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (з урахуванням уточнень до апеляційної скарги, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2015р. у справі №922/1307/15 та прийняти нове рішення, яким позов ФОП ОСОБА_5 до ТОВ "Пінта-Кремінський пивоварений завод" задовольнити повністю та зобов'язати ТОВ "Пінта-Кремінський пивоварений завод" забрати (вивезти) зі складу ФОП ОСОБА_5, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, свою власність - яловичину тушковану в ж/б по 400 грам за ціною 14 грн. 50 коп. за штуку в кількості 8274 банок на загальну суму 119973,00грн.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що позивач не міг направити відповідачу вимогу від 21.08.2014р., оскільки останній десятий день поставки настав 22.08.2014р., про що суд зазначає в рішенні, оплата за товар здійснена позивачем 11.08.2014р., тому, апелянт вважає, що позивач ввів суд в оману, надавши до матеріалів справи неналежний доказ; крім того, заявник посилається на те, що господарський суд першої інстанції з порушенням застосування норм матеріального та процесуального права прийшов до невірного висновку та прийнятого рішення, оскільки невірно кваліфікував правові відносини позивача та відповідача згідно з рахунком-фактури.

Від позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 9860 від 25.06.2015р.), в якому просить апеляційну скаргу відхилити, змінити оскаржуване рішення суду першої інстанції, та стягнути з відповідача за первісним позовом 3% річних - 2613,70 грн., сума інфляційних втрат 61986,69 грн., стягнути з відповідача судові витрати по справі, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розпорядженням голови суду від 12.08.2015р. у зв'язку з відпусткою судді Гетьмана Р.А. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., судді Здоровко Л.М., судді Лакізи В.В.

Від третьої особи надійшло клопотання (вх. 11805 від 12.08.2015р.), в якому просить розглядати справу без участі представника третьої особи у зв'язку з завантаженням на підприємстві а також зазначає, що підтримує апеляційну скаргу.

Від позивача за первісним позовом надійшла заява (вх. 11815 від 12.08.2015р.) про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, а саме копію журналу реєстрації вхідної кореспонденції та роздруківку інтерфейсу електронної пошти на виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду від 03.08.2015р.

У судовому засіданні 12.08.2015р. представник відповідача за первісним позовом підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

Представник позивача за первісним позовом підтримав свою позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу, та просив рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом досягнута усна домовленість про поставку відповідачем яловичини тушкованої в ж/б по 400 гр. в кількості 50000 штук за ціною 14,50 грн. за штуку на загальну суму 725000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за первісним позовом був виставлений до оплати позивачу рахунок-фактуру № 070801 від 07.08.2014р. на загальну суму 725000 грн. за яловичину тушковану ж/б 400 гр., в якому зазначений строк поставки товару - 10 діб від дати отримання попередньої оплати (а.с. 10).

З матеріалів справи вбачається, що позивач за первісним позовом виконав зобов'язання щодо оплати рахунку-фактури № 070801 від 07.08.2014р. на загальну суму 725000 грн. за яловичину тушковану ж/б 400 гр., що підтверджується платіжним дорученням № 558 від 11.08.2014р., в графі "призначення платежу" якого зазначено: "плата за яловичина тушкована зг. рах. № 070801 від 07.08.14 без ПДВ" (а.с. 11).

Таким чином, поставка яловичини тушкованої ж/б на суму 725000 грн. мала відбутися в строк до 21.08.2014р. включно у відповідності до умов рахунку-фактури № 070801 від 07.08.2014р., в якому зазначений строк поставки товару - 10 діб від дати отримання попередньої оплати.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідач за первісним позовом не виконав свого обов`язку щодо поставки товару у вказані строки, у зв'язку з цим позивачем за первісним позовом направлено вимогу від 21.08.2014р. №325/1, в якій просить повернути суму попередньої оплати в розмірі 725000,00грн. (а.с. 24).

Відповідачем було частково повернуто позивачу грошові кошти передплати в сумі 605000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 114 від 22.09.2014р. на суму 365 000 грн., № 118 від 09.10.2014р. на суму 100 000 грн., № 119 від 22.10.2014р. на суму 70000 грн., № 122 від 08.12.2014р. на суму 9900 грн., № 129 від 20.01.2015р. на суму 60100 грн. (а.с. 12-16).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом направляв листи вих. №28/11 від 28.11.2014р. та № 05/01 від 05.01.2015р., в яких останній зазначив, про готовність відвантажити товар на умовах самовивозу, та у разі неможливості - повернути кредиторську заборгованість.

Зазначені листи були отримані позивачем за первісним позовом, що підтверджено журналом реєстрації вхідної документації, що надійшла на адресу ТОВ «Пінта-Кремінський пивоварений завод» електронною поштою.

Однак, відповідачем за первісним позовом не виконано зобов'язання щодо поставки товару, а також щодо повернення суми передплати, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду першої інстанції про стягнення з відповідача передплату в сумі 120000 грн., а також 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2015р. первісний позов задоволено частково в сумі 120000 грн.; стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пінта-Кремінський пивоварений завод" 120000 грн. основного боргу та 2400 грн. судового збору; в решті частині первісного позову в сумі 64600,39 грн. - відмовлено.

Відповідач, в свою чергу, звернувся з зустрічним позовом, в якому просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Пінта-Кремінський пивоварений завод" забрати (вивезти) зі складу фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, свою власність - яловичину тушковану в ж/б по 400 грам за ціною 14,50 грн. за штуку в кількості 8274 банок на загальну суму 119973,00 грн.

Відповідач зазначив, що внаслідок того, що позивач не виконав свій обов`язок та не забрав товар на умовах самовивозу, тому він звернувся до суду з зустрічним позовом про зобов`язання позивача забрати (вивезти) зі складу фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, свою власність - яловичину тушковану в ж/б по 400 грам за ціною 14,50 грн. за штуку в кількості 8274 банок на загальну суму 119973,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2015р. відмовлено в задоволенні зустрічного позову повністю.

Колегія суддів погоджується з даними висновками господарського суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

За змістом ст. ст. 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Окремим видом зобов'язання є договір поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін ( ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом здійснив оплату товару в сумі 725000,00 грн. у відповідності до рахунку-фактури від 07.08.2011р. №070801, однак відповідач за первісним позовом - продавець не виконав свого обов'язку щодо передачі товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково повернув сплачені позивачем за первісним позовом кошти. Несплаченим залишився залишок в сумі 120000,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Отже, вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену ч. 3 ст. 693 ЦК України, згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, розмір і порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами не передбачено.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення первісної позовної вимоги лише в частині стягнення основного боргу у сумі 120000,00 грн., а вимога в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат не підлягає задоволенню, як така, що не відповідає вимогам діючого законодавства.

Щодо зустрічної позовної вимоги колегія суддів зазначає наступне.

Між сторонами укладений усний договір поставки, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов`язання перерахувати грошові кошти передплати, а відповідач - поставити товар. Відповідачем був виставлений до оплати рахунок-фактуру № 070801 від 07.08.2014р. на суму 725000 грн., який був оплачений позивачем. У вказаному рахунку був зазначений строк поставки - 10 днів від дати отримання попередньої оплати.

Попередня оплата здійснена позивачем за первісним позовом 11.08.2014р. на суму 725000,00 грн. у відповідності до платіжного доручення №558 від 11.08.2015р.

Таким чином, відповідач за первісним позовом повинен здійснити поставку в строк до 21.08.2014р. включно.

Проте в зазначений строк товар поставлений не був.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, посилання відповідача за первісним позовом у своїй зустрічній позовній заяві на усну домовленість між ним та позивачем, та на телефонні розмови не можуть бути допустимими доказами у справі у відповідності до діючого законодавства.

Посилання апелянта на те, що позивач не міг направити вимогу відповідачу про повернення коштів 21.08.2014р., оскільки десятий день поставки настав 22.08.20014р., колегія суддів не приймає до уваги.

Відповідно до рахунку-фактури № 070801 від 07.08.2014р. строк поставки товару - 10 днів від дати отримання попередньої оплати.

Попередня оплата здійснена позивачем за первісним позовом 11.08.2014р. на суму 725000,00 грн. у відповідності до платіжного доручення №558 від 11.08.2015р.

Таким чином, відповідач за первісним позовом повинен здійснити поставку в строк до 21.08.2014р. включно. Отже, посилання апелянта на неможливість надсилання вимоги про повернення коштів 21.08.2014р. спростовуються матеріалами справи.

А також, колегія суддів не погоджується з посиланнями апелянта про відповідальність останнього у вигляді сплати штрафу з огляду на наступне.

Позивач звернувся до господарського суду (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) про стягнення з відповідача суми основної заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. А також відповідно до п. 4.1 зазначеної постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, позивач не просив суд стягнути штраф за неналежне виконання зобов'язання, а також 3%річних та інфляційні не є штрафними санкціями, а є спосіб захисту майнового права та інтересу.

Таким чином, вищезазначене посилання апелянта спростовується матеріалами справи.

Крім того, посилання апелянта про те, що господарський суд першої інстанції не вірно встановив, що між позивачем та відповідачем укладений договір поставки не підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається з зустрічної позовної заяви відповідач за первісним позовом зазначає, що 07.08.2014р. між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Пінта-Кремінський пивоварений завод» була досягнута згода про поставку позивачем за зустрічним позовом яловичини тушкованої, а також в апеляційній скарзі посилається на положення про поставки товарів народного споживання, умови якого не дотримані в рахунку-фактурі.

Таким чином, апелянт вказує на те, що між ним та позивачем за первісним позовом склалися правовідносини щодо поставки товару.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2015р. у справі № 922/1307/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Харків, залишити без задоволення

Рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2015р. у справі № 922/1307/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 13.08.2015р.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза