Постанова

від 12.05.2015 по справі 16/4483а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 16/4483а Головуючий у 1-й інстанції: Спаських Н.М.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОТРЕЙД» на постанову Господарського суду Черкаської області від 20 вересня 2006 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Звенигородка Агропромпостач» до Виконавчого комітету Звенигородської міської ради Черкаської області про визнання права власності на майно та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

Відкрите акціонерне товариство «Звенигородка Агропромпостач» звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Виконавчого комітету Звенигородської міської ради Черкаської області про визнання права власності на об'єкти нерухомості, які знаходяться за адресою Черкаська область, м. Звенигородка, вул. К. Маркса, 28 та про зобов'язання видати свідоцтво про право власності на ці об'єкти.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 20 вересня 2006 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОТРЕЙД» звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження по справі, в зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04.05.2006 року позивач звернувся до відповідача по справі за видачею свідоцтва про право власності на належне йому майно, але листом від 17.05.2006 року № 380/02-10 відповідач повідомив, що питання не вирішено, в зв'язку з відсутністю згоди.

Вважаючи, що питання про видачу свідоцтва про право власності не було вирішено відповідачем в установленому порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право власності позивача на комплекс будівель підтверджується матеріалами справи .

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з тим, що позивач вважав порушеним своє право власності на комплекс будівель.

Питання щодо відмови Виконавчого комітету Звенигородської міської ради Черкаської області видати позивачу свідоцтва про право власності є похідним від встановлення факту права власності на комплексом будівель. Отже, предметом спору в даній справі є право на комплекс будівель. Тобто, між сторонами існує спір про право приватне, що в свою чергу виключає її розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що вказана позовна вимога помилково розглянута судом першої інстанції в порядку адміністративного судочинства, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання Виконавчого комітету Звенигородської міської ради Черкаської області видати свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомості, які знаходяться за адресою Черкаська область, м. Звенигородка, вул. К. Маркса, 28, колегія суддів вказує наступне.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Суд також звертає увагу на положення Постанови Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 р. № П-278/10, якою встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Враховуючи вище викладе, колегія суддів приходить до висновку, що в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача видати свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомості буде втручанням в дискреційні повноваження відповідача, що суворо забороняється законом.

За таких обставин, висновки суду першої інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до п. 1, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОТРЕЙД» задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Черкаської області від 20 вересня 2006 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства «Звенигородка Агропромпостач» до Виконавчого комітету Звенигородської міської ради Черкаської області про зобов'язання видати свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомості, які знаходяться за адресою Черкаська область, м. Звенигородка, вул. К. Маркса, 28 - відмовити.

Закрити провадження в частині позовних вимог про визнання права власності на об'єкти нерухомості, які знаходяться за адресою Черкаська область, м. Звенигородка, вул. К. Маркса, 28.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.