Рішення

від 19.05.2015 по справі 702/260/14-ц

МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/702/8/15

Справа № 702/260/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року м.Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Бурлаки М.В.,

при секретарі - Шмунь Л.І., Талабко І.Ф.

за участі

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Стуса П.К.,

представника третьої особи - Романова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства «Нова Україна», третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Жильнельфа Вельє» про визнання правочину недійсним, скасування державної реєстрації договору оренді землі, зобов»язання повернути земельну ділянку власнику ,-

в с т а н о в и в :

Позивач 19.03.2014 року звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання правочину недійсним, скасування державної реєстрації договору оренді землі, зобов»язання повернути земельну ділянку власнику.

Позивач неодноразово змінював та доповнював позовні вимоги.

Згідно позовної заяви та заяви про зміну (доповнення) підстав позову про визнання недійсним правочину від 20 січня 2015 року підставою для позову позивач вважає те, що відповідно до Держаного акту на право власності на землю серія НОМЕР_2, виданого 04.07.2001 року, вона є власником земельної ділянки кадастровий номер № НОМЕР_1 площею 2.145 га, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенський району Черкаської області.

Вона уклала договір оренди даної земельної ділянки з товариством з обмеженою відповідальністю «Жильнельфа Вельє».

В березні 2014 року їй стало відомо про те, що у реєстраційній службі Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області зареєстровано договір оренди належної їй земельної ділянки, який укладений між нею та СФГ «Нова Україна», (далі по тексту спірний договір).

Позивач вважає, що договір оренди земельної ділянки, який укладений між нею та СФГ «Нова Україна», є недійсним з моменту його вчинення, в зв'язку із наступним:

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про оренду землі» передбачено що договір оренди укладається в письмовій формі.

Статтею 18 зазначеного закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, а також порушення вимог ст. 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

З тексту договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 та СФГ «Нова Україна», вбачається, що умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки не зазначені взагалі, не вказаний кадастровий номер земельної ділянки.

При укладенні спірного договору оренди землі відповідачем також було порушено вимоги статті 15 Закону України «Про оренду землі» та п. 43 договору, у відповідності з якими невід'ємною частиною договору оренди є:

- план або схема земельної ділянки;

- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості);

До договору оренди не долучені вищевказані документи , які є складовими частинами договору, що є порушенням порядку укладення та реєстрації договорів оренди земельної ділянки.

Право позивача, що підлягає відновленню, є право володіння земельною ділянкою як невід'ємними складової права власності внаслідок визнання недійними договорів з підстав встановлених статтею 15 Закону України «Про оренду землі».

Права та охоронювані законом інтереси позивача порушуються також систематичним невиконанням договору з боку відповідача - відповідачем не виконується обов'язок застосування заходів по підвищенню родючості ґрунтів.

Згідно ст. 24 Закону України «Про оренду землі» та п. 17 договору оренди та положень Земельного кодексу України орендодавець має право вимагати від орендаря , в тому числі, дотримання вимог екологічної безпеки, землекористування та збереження родючості ґрунтів, умовою збереження належного стану об'єкта оренди є саме дотримання агротехнічних умов, що передбачає періодичне здійснення агротехнічних заходів, спрямованих на збереження родючості землі сільськогосподарського призначення.

Позивач вважає, що відповідач не здійснює жодних агротехнічних заходів (забезпечення міндобривами та інше), які б дозволяли утримувати передану йому в оренду земельну ділянку в належному родючому стані, в зв'язку з чим об'єкт оренди не тільки зазнав суттєвих змін та виснаження, але і подальше знаходження спірної земельної ділянки в користуванні відповідача є неможливим та завдає шкоди правам та інтересам позивача.

Відповідачем порушується обов'язок зі сплати орендної плати.

Відповідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до п. 9 договору орендна плата вноситься у грошовій формі, натуральної форми оплати договором не встановлено . Між тим в грошовій формі відповідач орендної плати за час користування земельною ділянкою не вносив.

Оскаржуваним договором взагалі не передбачалась натуральна форма оплати. При видачі орендної плати сільськогосподарською продукцією між позивачем та відповідачем мав укладатись акт приймання передачі, в якому має зазначатись розмір орендної плати та її еквівалент в натуральній формі. Проте, такі акти не укладались, не зазначено в договорі фактичний розмір певного виду сільськогосподарської продукції, що дає можливість відповідачу, порушуючи законні права позивача, на власний розсуд щороку встановлювати її фактичну кількість.

Відповідно до п.10 договору, обчислення орендної плати здійснюється з урахуванням індексації, відповідач не проводив збільшення розміру орендної плати з урахуванням індексації.

Відповідачем занижено нормативно-грошову оцінку земельних ділянок.

Нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь в Україні станом на 01.07.1995 була проведена відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою КМ України від 23.03.1995 року № 213. В основу розрахунку нормативної грошової оцінки земель покладено рентний доход, який створюється при виробництві зернових культур і визначається за даними економічної оцінки земель, проведеної у 1988 році.

За результатами її проведення отримані значення нормативної грошової оцінки 1 гектара угідь (ріллі та перелогів, багаторічних насаджень, природних сіножатей та пасовищ) у цілому по Україні, Автономній Республіці Крим і областях, адміністративних районах та сільськогосподарських підприємствах.

Нормативна грошова оцінка окремих земельних ділянок сільськогосподарських угідь проводиться юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою, відповідно до вищезгаданої Методики та Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого спільним наказом Держкомзему, Мінагрополітики, Мінбудархітектури, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11, зареєстрованим у Мін'юсті 05.04. 2006 року за № 388/12262.

Нормативно-грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення, яка проведена станом на 01.07.1995 року, підлягає індексації станом на 01.01.2012 року на коефіцієнт 3,2, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за: 1996 рік - 1,703; 1997 рік - 1,059; 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0.

КМ України 31.10.2011 року прийнято постанову № 1185 «Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів», згідно з якою з 01.01.2012 року до показників нормативної грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 01.07.1995 року (з урахуванням індексації), також застосовується коефіцієнт змін у рентному доході 1,756.

Результати нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь є базою для справляння земельного податку, фіксованого сільськогосподарського податку, орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, визначення мінімального розміру орендної плати за земельну частку (пай), державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом.

Дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки видаються відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до інформації відділу Держземагентства у Монастирищенському районі Черкаської області середній розмір одного земельного паю становить 2,25 га, середня нормативно-грошова оцінка одного земельного паю за 2012-2014 роки з врахуванням К=1,756 становить 58412 грн., середній розмір орендної плати в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки становить 1752грн., середній розмір орендної плати в розмірі по 4,5% від нормативно-грошової оцінки становить - 2628 грн.

Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, яка зазначена в договорі, є в декілька разів меншою від її дійсної вартості.

Фактично заниження нормативно-грошової оцінки призводить до заниження розміру орендної плати, яка обчислюється в процентному відношенні від нормативно-грошової оцінки, що безумовно порушує права позивача.

Відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов , передбачених у ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», є підставою для визнання недійсними таких договорів оренди відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Оскільки договір оренди земельної ділянки з СФГ «Нова Україна» не містить істотних умов передбаченої законом - умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки та кадастрового номеру земельної ділянки, він є недійсним в повному обсязі з дати його вчинення, що передбачено ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Право позивача володіння, користування і розпорядження своєю власністю підлягає захисту шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Позивач вважає, що є також додаткові підстави для задоволення позову.

У відповідності до матеріалів справи реєстраційною службою Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області надано примірники оспорюваного договору, в якому віідповідачем замінений перший аркуш договору. Перший аркуш договору суттєво відрізняється від другого за кольором, текст на ньому надрукований на іншому матеріально-технічному засобі, в інший проміжок часу.

ОСОБА_1 не підписувала договір оренди земельної ділянки з СФГ «Нова Україна» та не уповноважував інших осіб на підписання даного договору саме в такій редакції, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст. 230 ЦК України передбачено, що правочин визнається судом недійсним, якщо одна із його сторін навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Виходячи з вимог ч.1 ст.15 Закону Україні «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання дійсними» від 06.11. 2009 року N 9 правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Позивач просить суд визнати недійсним з моменту вчинення договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 2,145 га, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенський району Черкаської області, який укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Нова Україна», зареєстрований у реєстраційні службі Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області; скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 2,145 га, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенський району Черкаської області, який укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Нова Україна», зареєстрований у реєстраційні службі Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області; зобов'язати СФГ «Нова Україна» повернути ОСОБА_1 належну її на праві приватної власності земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 2,145 га, що розташована на території Теолинської сільської ради Монастирищенський району Черкаської області.

В запереченні проти позову представник відповідача Стус П.К. позов не визнав, вважає його безпідставним та необгрунтованим через наступне:

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно ст.19 даного Закону, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін і не може перевищувати 50 років.

Щодо всіх істотних умов договору оренди землі, які передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі», було досягнуто згоди між орендодавцем (позивачем у справі) та СФГ «Нова Україна», зокрема об»єкт оренди, місце розташування та розмір земельної ділянки, строк дії договору; орендна плата; умови використання земельної ділянки та ін. Позивач уклав договір оренди землі з СФГ «Нова Україна», в установленому законом порядку було здійснено державну реєстрацію спірного договору. Оскаржуваний договір був підписаний особисто ОСОБА_1, додана до позовної заяви позивачки, про те, що вона з 2012 року і по теперішній час не підписувала договору оренди землі зі СТОВ «Нова Україна» відповідає дійсності, адже позивачка уклала договір оренди землі з СФГ «Нова Україна» в встановленому законом порядку було здійснено державну реєстрацію спірного договору. Позивач отримувала від СФГ «Нова Україна» орендну плату за вказаний період часу, тобто за 2012 - 2013 року

Вважає, що при укладенні оскаржуваного договору сторонами було дотримано усіх вимог передбачених ст.ст. 202, 203, 207, 208, 210 ЦК України, а також вимоги передбачені законом «Про оренду землі».

Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги, викладені у позовній заяві, підтримала, просить їх задоволити і додатково дала суду пояснення про те, що договору оренди землі у 2012 році з СФГ «Нова Україна» вона не підписувала, яким чином на одному з примірників спірного договору оренди землі стоять її підпис пояснити не змогла. На другому аркуші книги про отримання паїв за 2013 рік стоїть її підпис, але вона не пам'ятає про те, що отримувала будь-яку плату за паї.

Представник Позивача ОСОБА_2 позовні вимоги, викладені в позовній заяві, підтримав повністю, просить їх задоволити з підстав, викладених в позовній заяві та змінах до позовної заяви.

Представник відповідача селянського (фермерського) господарства "Нова Україна" Стус П.К. позову не визнав, підтримав заперечення проти позову, просить відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог та дав суду пояснення про те що:

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно ст.19 даного Закону, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін і не може перевищувати 50 років.

Щодо всіх істотних умов договору оренди землі, які передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі» було досягнуто згоди між орендодавцем (позивачем у справі) та СФГ «Нова Україна», зокрема об'єкт оренди, місце розташування та розмір земельної ділянки, строк дії договору; орендна плата; умови використання земельної ділянки та інші.

Оскаржуваний Договір оренди земельної ділянки був підписаний особисто ОСОБА_1, в установленому законом порядку було здійснено державну реєстрацію оскаржуваного Договору. Позивачка отримувала від СФГ «Нова Україна» орендну плату за 2013 рік, що підтверджують відомості про видачу орендної плати. Справжність підписів позивачки у відомостях про видачу орендної плати під час розгляду справи не було спростовано. Крім того, для проведення державної реєстрації договору оренди землі необхідною умовою було надання копії паспорта громадянина України, копії картки платника податків, копії державного акта на право власності на земельну ділянку. Зазначені копії документів були надані Позивачкою під час підписання договору оренди землі, такі документи як паспорт громадянина України та картка платника податків отримати від будь-якої іншої особи окрім як від Позивачки не можливо. Тому посилання Позивачки на те, що про наявність оскаржуваного правочину їй стало відомо дише в березні 2014 року не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи:

Вважає, що допитана в якості свідка ОСОБА_5 показала, що примірники спірного договору оренди підписувалися особисто позивачкою - ОСОБА_1 під час видачі орендної плати на току підприємства. Позивачка отримувала особисто орендну плату згідно даного договору оренди землі.

Обгрунтування позовних вимог стосовно відсутності кадастрового номеру земельної ділянки, кадастрового плану, акту визначення меж земельної ділянки в натурі на місцевості, заниження нормативно-грошової оцінки, під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами реєстраційної справи даного договору оренди.

Не було доведено Позивачем факту змін та виснаження об'єкту оренди. Відповідач, СФГ «Нова Україна», використовує земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва і виснаження об'єкту оренди перш за все суперечить інтересам СФГ «Нова Україна», адже виснаження об'єкту оренди призвело б до зменшення родючості і як наслідок отримання відповідного прибутку. В зв'язку з цим СФГ «Нова Україна» проводило ряд агротехнічних заходів, таких як оранка культивація, внесення відповідних добрив тощо. Вважає, що висновок експертизи не може бути доказом порушення прав Позивачки оскільки з висновку не вбачається можливість заміни аркушів та застосування різних барабанів друкуючих електрографічних пристроїв для виготовлення перших та других аркушів лише після підписання договору оренди позивачем. Аркуші договору могли бути надруковані на різних електрографічних пристроях і до підписання договору через певні технічні причини. Висловлювання позивачки та її представника про заміну аркушів договорі після його підписання є тільки припущенням позивача, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Посилання Позивачки на те, що оскаржуваний правочин був підписаний нею не в 2012 році, а ще в 2011 році під час дії попереднього договору оренди землі також не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи в суді.

Згідно ст.ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення має бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Вважає, що підставою позову є не що інше як пропозиція Позивачу іншим орендарем більш вигідних умов за оренду земельної ділянки, проте, згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства.

При укладенні оскаржуваного Договору сторонами було дотримано всіх вимог передбачених ст.ст.202, 203, 207, 208, 210 Цивільного кодексу України, а також вимоги передбачені Законом України «Про оренду землі».

Враховуючи викладене вище та керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215, 308, Цивільного процесуального кодексу України просить у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи - ТОВ «Жильнельфа Вельє», Романов О.О. в судових дебатах участі не прийняв вважає, однак в судових засіданнях, в який брав участь висловлював думку, що позов підлягає до задоволення з підстав, викладених у позовній заяві та змінах до позовної заяви.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення і виходить з наступного:

Згідно 10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо часу вчинення правочину та дійсності підписів сторін у договорі:

Судом достовірно встановлено, що позивачеві на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер № НОМЕР_1, площею 2.145 га , яка надана на підставі рішення Теолинської сільської ради народних депутатів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, що підтверджено державним актом на право приватної власності на землю серія НЕ № 361907, виданим 04.07.2001 року.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 14.03.2014 року селянське (фермерське) господарство «Нова Україна», код ЄДРПОУ 320335454, зареєстроване 10.09.2002 року, основний вид діяльності - вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур.

17.07.2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2.050 га, кадастровий номер 7123486800:02:001:0081, яка належить позивачеві на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЧP № 0319990, виданим 04.07.2001 року, що розташована на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області строком на п"ять років, починаючи з дати його реєстрації.

Договір засвідчений підписами обох сторін та печаткою відповідача, зареєстрований реєстраційною службу Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 18852747 від 11.03.2014 року, згідно якого підставою виникнення речового права є договір оренди землі, з додатками, серія, номер, виданий 17.07.2012 року, видавник: сторони).

Свідок ОСОБА_5 показала суду, що ОСОБА_1 особисто підписала спірний договір оренди. Вона видає зерно в рахунок орендної плати відповідно до списків, які їй видають. Вона, як уповноважена на укладення договорів від СФГ «Нова Україна», отримала від ОСОБА_1 всі необхідні документи, в тому числі я копію паспорта, ідентифікаційний номер та іфнші документи, які могли бути тільки у позивачки. Без вказаних документів реєстраційна служба просто не прийняла б у неї договір оренди землі. ОСОБА_1 отримувала орендну плату за землю протягом усього періоді дії договору оренди землі від 2007 року, про що свідчать дані книги про видачу продукції за паї у 2013 році. Орендну плату за 2014 рік продукцією позивачка не отримувала.

Згідно висновку експертів за результатами проведення комісійної судово-технічної експертизи документів № 1291/14-23 від 26.11.2014 року ( т. 1, а.с.146-165):

1). Два підписи від імені ОСОБА_1 в графі «Орендодавець» в двох примірниках договору оренди землі від 17.07.2012 року - виконанні рукописним текстом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів.

2). Підпис від імені ОСОБА_1 в графі «орендодавець» в першому примірнику договору землі № 7123486800:02:001:03424 від 17.02.2012 року, площею 2,145 га, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, укладеного між ОСОБА_1 та СФН «Нова Україна» виконаний самою ОСОБА_1.

Підпис від імені ОСОБА_1 в графі «орендодавець» в другому примірнику договору землі № 7123486800:02:001:03424 від 17.02.2012 року, площею 2,145 га, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, укладеного між ОСОБА_1 та СФН «Нова Україна» виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

В ході проведення технічної експертизи документів виявлені ознаки заміни аркушів договору.

3). Обидва підпми си від імені ОСОБА_1 в графі «орендодавець» в обох примірниках договору діагностичних ознак суттєвого ступеня прояву, які б дозволили визначити умови їх виконання те характеризуючи збиваючих факторів - не містять.

4).Підпис від імені ОСОБА_1 в графі «орендодавець» в другому примірнику договору оренди землі - виконаннрий з ретельним наслудванням зразків підписів ОСОБА_1

Про можливість заміни аркушів свідчить наявність слідів повторного кріплення скоби стиплера, сліди підшивання лише другого аркуша та визначені ознаки застосування різних барабанів друкуючих електрографічних пристроїв.

Після дослідження даного висновку експертів клопотання про призначення експертизи сторони не заявили.

Висновок експертів № 1291/14-23 від 26.11.2014 року не може бути доказом порушення прав позивача, оскільки з висновку не вбачається можливість заміни аркушів та застосування різних барабанів друкуючих електрографічних пристроїв для виготовлення перших та других аркушів кожного з примірників договору лише після підписання договору оренди позивачем, не виключається це і до підписання.

Відповідно до п. 43 спірного договору вказаний договір укладено в трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, отже підписання позивачкою одного примірника договору, про що категорично стверджує висновок експертизи, свідчить про її вільне волевиявлення при укладанні договору оренди землі..

Таким чином, на підставі ст. ст. 202-203,205,207, 208,210 ЦК України, суд робить висновок про те, що відповідачем у справі не допущено будь-яких порушень норм матеріального права під час укладання договору оренди землі між позивачкою ОСОБА_1 та СФГ «Нова Україна» від 17.07.2012 року

Щодо порушення порядку реєстрації договору оренди землі:

Посилання позивача на відсутність в договорі оренди між позивачем та СФГ "Нова Україна" умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, відсутність істотної умови щодо об'єкту оренди, оскільки не вказаний кадастровий номер земельної ділянки, спростовується текстом спірного договору, в п. 2 якого є кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_1, в п. 25.1. вказано, що земельна ділянка не може бути передана в іпотеку та внесена до статутного фонду будь-якої юридичної особи; матеріалами реєстраційної справи спірного договору оренди земельної ділянки, яка надана суду реєстраційною службою Монастирищенського РУЮ.

В реєстраційній справі, яка надана реєстраційною службою Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області, про реєстрацією спірного договору оренди земельної ділянки реєстраційний номер об'єкта та кадастровий земельної ділянки, яка досліджена судом, є:

- договір оренди землі від 17.07.2012 року, який укладений між позивачем та відповідачем, підписаний ними, згідно якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2.145 га кадастровий № НОМЕР_1, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 58412 га, договір укладений 5 років,, орендна плата - 3% від вартості паю, що становить у грошовому виразі 1752 грн. Згідно п. 25.1. договору земельна ділянка не може бути передана в іпотеку та внесена до статутного фонду будь-якої юридичної особи. Договір прошитий на 2 аркушах, скріплений печаткою відповідача;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 11540088 від 12.03.2014 року; - акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 (рілля) від 17.07.2012 року, який підписаний виконавцем робіт, орендарем та орендодавцем;

- акт приймання-передачі земельної ділянки від 17.07.2012 року, який підписаний орендарем та орендодавцем;

- схема розміщення земельної ділянки на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, згідно якої під № 324 розташована земельна ділянка розміром 2.15 га, яка передається в оренду;

- кадастровий план земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_3;

- заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.03.2014 року;

- картка прийому заяви № 5769218 від 11.03.2014 року;

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 11.03.2014 року про реєстрацію права оренди земельної ділянки, орендодавцем (власником) якої є позивач, орендарем - відповідач.

Таким чином, суд робить висновок про те, що відповідачем у справі та реєстраційною службою Монастирищенського РУЮ не вчинено будь-якого порушення Закону при реєстрації спірного договору.

Щодо порушення статті 15 ЗУ Про оренду землі»:

Посилання позивача, як на підставу визнання договору оренди земельної ділянки недійсним на те, що при укладенні спірного договору оренди землі відповідачем було порушено також вимоги ст. 15 ЗУ "Про оренду землі", п. 43 договору, у відповідності з якими вказано, що невід'ємною частиною договору оренди є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), але до договору оренди не долучені вищевказані документи, які є складовими частинами договору, що є порушенням порядку укладення та реєстрації договорів оренди земельної ділянки встановлених законом також спростовується матеріалами реєстраційної справи, в якій є перелічені додатки до договору оренди.

Щодо порушення відповідачем застосування заходів родючості грунтів:

Посилання представника позивача, як на підставу визнання договору оренди земельної ділянки недійсним на те, що відповідачем не виконується обов'язок застосування заходів по підвищенню родючості ґрунтів, що є порушенням вимог ст. 24 ЗУ "Про оренду землі" та п. 17 договору, спростовується наданими представником відповідача довідками про проведення агротехнічних заходів, де знаходиться земельна ділянка позивача, в 2012-2014 роках; копіями дорожніх листків тракториста ( Т. 2, а.с. 27-55).

Посилання в тексті позовної заяви на те, що відповідач не здійснює жодних агротехнічних заходів (забезпечення міндобривами та інше), які б дозволяли утримувати передану йому в оренду земельну ділянку в належному родючому стані, в зв'язку з чим об'єкт оренди не тільки зазнав суттєвих змін та виснаження, але і подальше знаходження спірної земельної ділянки в користуванні відповідача є неможливим та завдає шкоди правам та інтересам позивача, не підтверджене позивачем належними та допустимими доказами.

Позивачем та його представником не надано суду доказів, що об'єкт оренди зазнав суттєвих змін та виснаження, і що подальше знаходження спірної земельної ділянки в користуванні відповідача є неможливим та завдає шкоди правам та інтересам позивача.

Щодо заниження нормативно-грошової оцінки земель:

Посилання позивача, як на підставу визнання договору оренди недійсним на те, що відповідачем занижено нормативно-грошову оцінку земельних ділянок, спростовується даними п.5 тексту договору оренди земельної ділянки, який наданий реєстраційною службою Монастирищенського РУЮ, в якому зазначено, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки - 58412,00 грн., що відповідає вартості земельної ділянки, яку вказав представник позивача в тексті позовної заяви відповідно до інформації відділу Держземагентства у Монастирищенському районі Черкаської області.

Щодо обчислення орендної плати:

Як на підставу визнання договору оренди недійсним позивач посилається на порушення відповідачем п. 10 договору оренди земельної ділянки, відповідно до якого обчислення орендної плати здійснюється з урахуванням індексації, однак відповідач не проводив збільшення розміру орендної плати з урахуванням індексації, спростовується довідками відповідача № 18 від 05.02.2015 року, згідно з якими розмір орендної плати збільшений в порівнянні з попереднім роком (т. 2, а.с. 30).

Посилання позивача як на підставу для визнання правочину недійсним на те, що відповідачем порушується обов'язок зі сплати орендної плати та відповідно ст. 21 ЗУ "Про оренду землі", п. 9 договору, відповідно до якого орендна плата вноситься у грошовій формі, натуральної форми оплати договором не встановлено, в грошовій формі відповідач орендної плати за час користування земельною ділянкою не виплачував, акти приймання-передачі із зазначенням розміру орендної плати та її еквівалент в натуральній формі між позивачем та відповідачем не укладались, не зазначений в договорі фактичний розмір певного виду сільськогосподарської продукції, що дає можливість відповідачеві, порушуючи його законні права, на власний розсуд, щороку встановлювати її фактичну кількість спростовується наступним.

Відповідно до ст. ст. 21, 22 ЗУ "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі.

Відповідно п. 9 спірного договору оренди земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3,0 % від вартості паю, що становить у грошовому виразі 1752 грн.

Позивачеві видана орендна плата продукцією за 2012 та 2013 роки, у розмірі не меншому, ніж передбачено умовами договору, що підтверджено довідками відповідача № 45 від 09.04.2014 року, № 16 від 05.02.2015 року, списками про отримання орендної плати (продукції) за 2012-2013 роки у виді пшениці, цукру, соняшника, на яких є підписи позивача про отримання орендної плати; накладною № 67 від 25.07.2013 про отримання позивачем 25 кг цукру в рахунок орендної плати за 2013 рік. За 2014 рік орендна плата перерахована позивачеві через відділення Укрпошти с.Степівка (т. 2, а.с. 30).

Позивач отримував орендну плату від відповідача, не заперечував проти отримання орендної плати у натуральній формі. Дані обставини спростовують твердження в тексті позовної заяви про те, що лише в березні 2014 року дізнався про наявність у реєстраційній службі зареєстрованого договору.

Позивачем та його представником не надано суду доказів того, що порушені права позивача при виплаті орендної плати та про наявність спору між позивачем та відповідачем щодо розміру та форми виплати орендної плати. Посилання представника позивача, як на підставу для визнання спірного договору оренди недійсним, порушення прав позивача щодо розміру та форми виплати орендної плати безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

На підставі спірного договору позивач в 2012 та 2013 роках отримував орендну плату в натуральному вигляді, проти отримання оредної плати саме в такому виді не заперечував, не було в нього заперечень і проти інших умов договору, позивач не вважав і не вважає в даний час, що порушені його права, не заперечує проти того, що він особисто підписував договір оренди земельної ділянки, який укладений з ТОВ «Нова Україна».

Позивач ОСОБА_1 пояснила, що представники ТОВ «Жильнельфа Вельє» обіцяють виплачувати орендну плату в більшому розмірі, ніж він отримує в СФГ «Нова Україна», тому він хоче передати земельну ділянку в оренду ТОВ «Жильнельфа Вельє». Ці обставини не можуть бути підставою для визнання недійсним спірного договору оренди.

Підстави для визнання спірного договору оренди земельної ділянки, які вказані представником позивача в тексті позовної заяви та заяви про зміну (доповнення) підстав позову, є надуманими, не підтверджені доказами і спростовані поясненнями позивача.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України рішення ВСУ є обов'язковим для всіх судів України.

Відповідно до ст.15 ЦК України, ст.3 ЦПК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту порушене право.

Згідно правової позиції ВСУ від 25 грудня 2013 року (справа № 6-94цс13) суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених ст. 15 ЗУ від 06.10.1998 року № 161-ХІV "Про оренду землі", визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Ні позивачем, ні його представником не вказано, які саме права позивача порушені, відсутністю яких істотних умов договору оренди землі порушені права позивача, не надано суду доказів порушення прав позивача відповідачем, судом таких порушень не встановлено.

Суду не надано також доказів того, що відповідачем навмисно введено в оману позивача щодо обставин, які мають істотне значення, тобто того, що правочин - спірний договір оренди земельної ділянки, вчинений під впливом оману.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку визначеному ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 202-205, 207, 208, 210, 215, 216, 230, 236, 373, 627 ЦК України; Законом України "Про оренду землі" № 161-XIV від 06.10.1998 року; ст. ст. 124, 210 ЗК України, Постановою ПВС України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"; Постановами ВСУ № 6-99 цс13 від 18.09.2013 року; № 6-127 цс13 від 18.12.2013 року; практикою апеляційного суду Черкаської області (справа № 22-ц/793/892/2015, категорія: 19,23 від 8 квітня 2015 року) ст. ст. 3, 5-8, 10, 11, 14, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 223, 294, 360-7 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства «Нова Україна», третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Жильнельфа Вельє» про визнання недійсним з моменту вчинення договору оренди земельної ділянки НОМЕР_1., площею 2.145 га, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенський району Черкаської області, укладеного між ОСОБА_1 та СФГ «Нова Україна», зареєстрованого у Реєстраційні службі Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області;

В скасуванні державної реєстрації договору оренди земельної ділянки НОМЕР_1, площею 2.145 га, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенський району Черкаської області, укладеного між ОСОБА_1 та СФГ «Нова Україна», зареєстрованого у реєстраційній службі Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області;

В зобов'язані СФГ «Нова Україна» повернути ОСОБА_1 належну їй на праві приватної власності земельну ділянку НОМЕР_1, площею 2.145 га, розташовану на території Теолинської сільської ради Монастирищенський району Черкаської області - відмовити.

Рішення протягом 10 днів з дня його проголошення (вручення) може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Монастирищенський районний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копію рішення сторони можуть отримати негайно після його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 19 травня 2015 року.

Суддя М.В. Бурлака