Рішення

від 12.05.2015 по справі 907/193/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.05.2015 Справа № 907/193/15

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Нижня Апша Тячівського району

до відповідача малого приватного підприємства "Новатор", с. Грушово Тячівського району

про: скасування свідоцтва НОМЕР_1 від 20.09.2013 р. про право власності на нерухоме майно -газонаповнювальний пункт МПП "Новатор", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язання не порушувати право власності на земельну ділянку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу та вивозу за межі земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, газового обладнання, а саме: цистерни, газової колонки, металевого приміщення, а також зняття бетонного перекриття на ділянці та приведення земельної ділянки у належний для використання стан.

Головуючий суддя Івашкович І.В.

представники:

від позивача - ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_2, угода від 08.05.2015р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №21/223 від 04.01.2007р.

від відповідача - Коструб В.В., договір про надання правової допомоги від 17.11.2014р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ЗР №021/957 від 14.03.2014р.

У судовому засіданні 08.05.2015р. за участю представників: позивача ФОП ОСОБА_1, відповідача - Коструб В.В., договір про надання правової допомоги від 17.11.2014р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ЗР №021/957 від 14.03.2014р., оголошувалась перерва до 12.05.2015р. 14:30 год.

СУТЬ СПОРУ : фізична особа-підприємець ОСОБА_1, с. Нижня Апша Тячівського району звернувся з позовом до відповідача малого приватного підприємства "Новатор", с.Грушово Тячівського району, про скасування свідоцтва НОМЕР_1 від 20.09.2013 р. про право власності на нерухоме майно -газонаповнювальний пункт МПП "Новатор", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язання не порушувати право власності на земельну ділянку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу та вивозу за межі земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, газового обладнання, а саме: цистерни, газової колонки, металевого приміщення, а також зняття бетонного перекриття на ділянці та приведення земельної ділянки у належний для використання стан; стягнення адвокатських послуг в розмірі 5000 грн.

Позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що відповідно до договору купівлі-продажу від 28.10.2014р. та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за НОМЕР_2 від 28.10.2014р. він є власником земельної ділянки площею 0,15 га, яка розташована в АДРЕСА_1. Однак, на частині земельної ділянки пл. 001 га відповідач розмістив газову заправку (цистерну, газову колонку, металічний бутік, забетонував площадку). На неодноразові звернення позивача звільнити його земельну ділянку та забрати газове обладнання відповідач не реагував.

Позивач зазначає, що до викупу вказана земельна ділянка, в т.ч. 001га, яку незаконно утримує відповідач, перебувала у нього в оренді. За рішенням Нижньоапшанської сільської ради №7 від 17.01.2012р. між позивачем та МПП "Новатор" було укладено договір суборенди. У зв"язку з невиконанням МПП "Новатор" умов договору, несплатою орендної плати, рішенням господарського суду Закарпатської області від 10.09.2013р. по справі №907/794/13, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду та постановою Вищого господарського суду України, вказаний договір суборенди розірвано. Однак, відповідач, не виконавши вказані рішення суду шляхом звільнення займаної території, без відома та дозволу позивача виготовив Свідоцтво НОМЕР_1 від 20.09.2013 про право власності на газонаповнювальний пункт за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач стверджує, що Свідоцтво НОМЕР_1 від 20.09.2013 є незаконним, оскільки відповідно до п.4 ч.1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" однією з підстав державної реєстрації прав та їх обтяжень є наявність державного акту про право власності або постійного користування на земельну ділянку. Однак МПП "Новатор", не маючи державного акту на земельну ділянку, ввело в оману реєстраційну службу Тячівського РУЮ, надавши договір суборенди від 26.01.2012р., який втратив чинність.

Стверджує, що розташування газового обладнання на його земельній ділянці та наявність незаконного Свідоцтва НОМЕР_1 від 20.09.2013 створює незручності, перешкоджає у здійсненні права власності.

При цьому позивач вважає, що газове обладнання МПП "Новатор" має бути зареєстровано за його місцезнаходженням: АДРЕСА_2.

Посилаючись на ст.41 Конституції України, ст. 134 Господарського кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, обгрунтовує підстави звернення з даним позовом за захистом свого права власності на земельну ділянку.

У судовому засіданні 14.04.15 розпочато розгляд справи по суті.

Позивачем та його уповноваженим представником позовні вимоги підтримано з посиланням на підстави, викладені у позові, та додані документальні докази.

07.05.2015р. до господарського суду надійшло клопотання позивача, згідно з яким позивач просить долучити заяву про уточнення позовних вимог та додані документи.

Згідно із заявою про уточнення позовних вимог позивач просить залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - реєстраційну службу Тячівського районного управління юстиції, а також викладено у іншій редакції прохальну частину позовних вимог.

Розглянувши вказане клопотання позивача, суд констатує висновки про відсутність процесуально-правових підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" викладено правову позицію про те, що ст.22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Вказана заява позивача, якою змінено редакцію прохальної частини позову, по суті є заявою про зміну предмету позову. Однак, в порушення ст.22 ГПК така заява позивачем подана після початку розгляду справи по суті, а тому така заява підлягає залишенню судом без розгляду (п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18).

Стосовно клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції, суд констатує наступне.

Ст.27 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 ГПК). Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Відносини органів Державної реєстраційної служби, як органів виконавчої влади, які реалізують державну політику з питань державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тощо (п.1 Положення про Державну реєстраційну службу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014р. №219), що виникають з відповідними особами при здійсненні державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яка є публічною (ст.182 Цивільного кодексу України, ч.5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), мають публічно-правовий характер.

Відтак, реєстраційна служба Тячівського РУЮ не має матеріально-правового зв"язку із сторонами даного спору, а отже рішення по даній справі не може вплинути на її права чи обов"язки у взаємовідносинах із сторонами даного спору.

Уповноваженим представником відповідача подано заперечення на позов. Відповідач з позовними вимогами не погоджується в повному обсязі. Вважає надуманими твердження позивача про те, що спірна споруда не є будівлею, оскільки згідно Свідоцтва про право власності від 20.09.2013р. газонаповнювальний пункт є приватною власністю МПП "Новатор", про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Підтвердження цього факту вважає і виданий Інспекцією ДАБК у Закарпатській області Сертифікат ЗК №16412216778 від 13.11.2012р., який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об"єкта газонаповнювального пункту за адресою: АДРЕСА_1. Зазначає, що на той час договір суборенди земельної ділянки не був розірваний, оскільки договір розірвано постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.01.2013р., а остаточне рішення прийнято 08.04.2014р. Вищим господарським судом України.

Відповідач посилається на положення ст.120 Земельного кодексу України, якими регламентовано перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду.

Уповноваженим представником відповідача заперечення проти позову підтримано.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд, на підставі аналізу встановлених в ході судового розгляду фактичних обставин в їх сукупності, констатує такі висновки.

У відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх законних прав та інтересів, які вважає порушеними. Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач самостійно обирає спосіб захисту, який визначається у відповідності до заявленого ним предмету позову. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення.

Спір про право характеризується наявністю розбіжностей між суб"єктами правовідносин з приводу їх прав та обов"язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку.

Як слідує із наведених позивачем обгрунтувань, даний позов подано ним з метою захисту права власності на частину земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1, а саме: на 0,01 га земельної ділянки, на якій відповідачем розміщено газонаповнювальний пункт. Для відновлення свого права власності на вказану частину земельної ділянки, яке позивач вважає порушеним у зв"язку з будівництвом МПП "Новатор" на цій земельній ділянці газонаповнювального пункту та отриманням Свідоцтва НОМЕР_1 від 20.09.2013р. про право власності на вказаний об"єкт, позивач просить скасувати Свідоцтво НОМЕР_1 від 20.09.2013р. про право власності та зобов"язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу та вивозу за межі земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, газового обладнання, а саме: цистерни, газової колонки, металевого приміщення, а також зняття бетонного перекриття на ділянці та приведення земельної ділянки у належний для використання стан.

Правові засади захисту права власності закріплено у ст.386 Цивільного кодексу України, що міститься у гл.29 "Захист права власності" цього Кодексу. Так, згідно з ч.2 ст. 386 Цивільного кодексу України встановлено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Ст. 152 Земельного кодексу України врегламентовано правові засади захисту прав на земельні ділянки та передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

За правилами ст. 33 ГПК Україна кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Виходячи з вищенаведених правових норм, позивач в даному випадку несе тягар доказування наявності у нього відповідного права цивільного (права власності на спірну земельну ділянку) та факту його порушення у зв"язку із будівництвом відповідачем спірного газонаповнювального пункту та видачею оспорюваного Свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Із фактичних обставин і матеріалів справи слідує, що на підставі укладеного між Нижньоапшанською сільською радою Тячівського району Закарпатської області, як Продавцем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як Покупцем, договору купівлі-продажу земельної ділянки (несільськогосподарського призначення) від 28.10.2014р., посвідченого приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Крец М.Ю. 28.10.2014р., зареєстровано в реєстрі за №7424, позивачем придбано у власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,1500 га, розташовану в АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_3 (копію додано , а.с.18-20).

Відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України, ст. 125 Земельного кодексу України, ст. ст. 3,4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", право власності позивача на вказану земельну ділянку виникло з моменту державної реєстрації, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності НОМЕР_4 від 28.10.2014, що підтверджується надісланою на запит суду реєстраційною службою Тячівського РУЮ Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №37000308 від 29.04.2015 (а.с.81-82).

Встановленими на підставі доказів, досліджених в ході судового розгляду фактичними обставинами та матеріалами справи підтверджується, що на час набуття позивачем права власності на вказану земельну ділянку, у власності відповідача МПП "Новатор" перебував об"єкт нерухомого майна - газонаповнювальний пункт, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Державну реєстрацію права власності відповідача на вказаний об"єкт нерухомого майна здійснено на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 20.09.2013р., про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №2572049 від 19.09.2013р. Зазначене підтверджується надісланою на запит суду реєстраційною службою Тячівського РУЮ Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №37000308 від 29.04.2015 (а.с.81-82).

Право власності на вказаний об"єкт нерухомого майна - газонаповнювальний пункт відповідачем набуто за наслідками його будівництва та прийняття в експлуатацію. Наведене підтверджується Сертифікатом ЗК№16412216778 від 13.11.2012р., виданим Інспекцією ДАБК у Закарпатській області, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об"єкта: газонаповнювального пункту за адресою: АДРЕСА_1 (копія Сертифікату ЗК№16412216778 від 13.11.2012р. наявна в матеріалах справи, а.с.103).

Набуття права власності на новостворене майно врегламентовано згідно зі ст. 331 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч.2 вказаної статті передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Факт видачі Сертифіката ЗК№16412216778 від 13.11.2012р. та реєстрації за відповідачем права власності на нерухоме майно -газонаповнювальний пункт є підтвердженням набуття ним в установленому порядку права власності на це майно як новозбудований об"єкт.

Наведене випливає з регламентації норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Так, частинами 2, 5 ст.26 вказаного Закону передбачено, що суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів; проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування. Відповідно до ч.2 ст.39 цього Закону прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів -води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього (ч.9 ст.39).

У відповідності до ст.ст. 2, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, з вищенаведеного слідує, що відповідачем право власності на спірний нерухомого майна - газонаповнювальний пункт, розташований за адресою: АДРЕСА_1, набуто відповідно до чинного законодавства України і таке набуття мало місце до набуття позивачем права власності на земельну ділянку площею 0,15 га, що розташована за тією ж адресою. Наведеним спростовуються доводи позивача про те, що будівництвом спірного газонаповнювального пункту відповідач порушив право власності позивача на земельну ділянку, на якій здійснено таке будівництво.

Слід при цьому зауважити, що відповідно до предмету договору купівлі- продажу земельної ділянки від 28.10.2014р. підприємцю ОСОБА_1 (позивачу) передано у власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 0,15 га згідно з збірним кадастровим планом земельної ділянки, що додається до договору. У п.1.2 договору містяться відомості про кадастровий номер земельної ділянки та зазначено, що на вказаній земельній ділянці розташована нежитлова будівля - будівля нової майстерні по ремонту сільськогосподарської техніки, що належить ОСОБА_1.(позивачу).

Відомості про знаходження на придбаній позивачем у власність земельній ділянці будь-яких інших об"єктів нерухомого майна, в т.ч. спірного газонаповнювального пункту, договір купівлі-продажу від 28.10.2014р. не містить.

Із матеріалів справи слідує, що на час будівництва спірного об"єкта нерухомого майна - газонаповнювального пункту земельна ділянка площею 0,01 га перебувала у користуванні відповідача на підставі укладеного із позивачем договору суборенди земельної ділянки від 26.01.2012р., зареєстрованого в управлінні Держкомзему у м.Тячів та Тячівському районі за №212440004000073. В свою чергу у користуванні ФОП ОСОБА_1 на підставі укладеного із Нижньоапшанською сільською радою договору оренди земельної ділянки від 02.08.2010р. перебувала земельна ділянка площею 0,27 га.

Таким чином, відповідачем здійснено будівництво спірного газонаповнювального пункту на земельній ділянці площею 0,01га, переданої йому в користування на умовах суборенди орендарем ФОП ОСОБА_1. як частина земельної ділянки, що надана останньому в оренду за вищевказаним договором оренди земельної ділянки від 02.08.2010р.

Статтею 41 Конституції України закріплено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності набуття права власності. Встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В даному випадку правомірність набуття відповідачем права власності на спірний газонаповнювальний пункт підтверджується вищенаведеними фактичними обставинами, які підтверджено документально та в установленому порядку не спростовано.

Позовні вимоги про зобов"язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу та вивезення усього газового обладнання фактично означає знесення належного відповідачу на праві власності об"єкта нерухомого майна, що суперечить наведеним вище конституційним засадам непорушності права власності та положенням чинного законодавства України.

При обгрунтуванні позовних вимог позивачем та його уповноваженим представником наголошено, що відповідачем споруджено газонаповнювальний пункт на земельній ділянці, яка йому для таких потреб в установленому порядку не відведена, а договором суборенди земельної ділянки від 26.01.2012р. передбачалось передача земельної ділянки відповідачу в суборенду для обслуговування міського сміттєзвалища. Відтак, представник позивача стверджував, що будівництво відповідачем спірного газонаповнювального пункту має ознаки самочинного будівництва.

Такі доводи спростовуються вищенаведеними фактичними обставинами справи, з яких слідує набуття відповідачем в установленому чинним законодавством України порядку права власності на об"єкт нерухомого майна - спірний газонаповнювальний пункт, що виключає застосування до цього об"єкту правового режиму самочинного будівництва, встановленого згідно зі ст.376 Цивільного кодексу України.

Виходячи з вищевикладених мотивів, з урахуванням документально доведених та обгрунтованих відповідно до чинного законодавства України, не спростованих в установленому порядку обставин правомірного набуття відповідачем права власності на спірний об"єкт нерухомого майна - газонаповнювальний пункт, позовні вимоги про скасування свідоцтва НОМЕР_1 від 20.09.2013 р. про право власності на нерухоме майно -газонаповнювальний пункт МПП "Новатор", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язання не порушувати право власності на земельну ділянку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу та вивозу за межі земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, газового обладнання, а саме: цистерни, газової колонки, металевого приміщення, а також зняття бетонного перекриття на ділянці та приведення земельної ділянки у належний для використання стан, слід визнати безпідставними в повному обсязі. В задоволенні позову слід відмовити повністю.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 33,43,49,82, 82-1, 84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст рішення складено 18.05.15

Суддя Івашкович І.В.