Постанова

від 14.05.2015 по справі 910/18704/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2015 р. Справа№ 910/18704/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

За участю представників:

від позивача: Поліщук Л.П. - представник за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю,

від третьої особи: представник не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 року

у справі №910/18704/14 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна контора Шевченківського району м.Києва "Центральна"

про стягнення 36 319,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2014 року Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі-відповідач) 36 319,09 грн., з яких: 33 341,64 грн. - основного боргу, 414,18 грн. - інфляційні втрати та 2 563,27 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2015р. у справі №910/18704/14 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" заборгованість в розмірі 19 975,44 грн., інфляційні втрати в розмірі 36,75 грн., 3% річних в розмірі 1 274,00 грн. та судовий збір в розмірі 1 070,78 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 11.12.2015р., відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для вирішення справи; на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Третя особа не скористалася своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надала суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, третя особа наданим їй процесуальним правом не скористалася та в судове засідання не з'явилася, своїх повноважних представників не направила, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - зміні з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач є орендарем нежилого приміщення площею 53,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно з Договором оренди б/н від 02.02.2009 р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Копі-Центр" та відповідачем.

У період із квітня 2007р. по жовтень 2010р. облік, нарахування та збір платежів від власників (орендарів) нежитлових приміщень від імені КП УЖГ здійснювали КП "ЖЕКи", що діяли на підставі договорів доручення.

Відповідно до Окремого доручення Першого заступника голови Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації Пахальчук Г.Д. від 13.09.2010 р. № 905, з метою підвищення контролю за рівнем платіжної дисципліни і недопущенням безоплатного використання теплової енергії та водопостачання, зокрема, було зобов'язано заключити прямі договори з орендарями та власниками нежитлових приміщень Шевченківського району.

КП ЖЕКи було зобов'язано передати КП УЖГ, зокрема, позивачу, всю первинну документацію, провести звірку з орендарями та власниками нежитлових приміщень Шевченківського району, скласти акти звіряння станом на 01.10.2010р.

Так, на виконання даного Окремого доручення позивачем був складений акт звіряння взаєморозрахунків про заборгованість по споживачу комунальних послуг - відповідачу, та передано до КП УЖГ (виконавця) заборгованість по даному споживачу за комунальні послуги в сумі 3 894,31 грн. станом на 30.09.2010р.

Позивач зазначає про те, що відповідно до розрахунку заборгованості за комунальні послуги по нежитловому приміщенню відповідача спожиті ним за період з 20.09.2009 р. по 31.03.2014 р. його заборгованість складає 33 341,64 грн.

Таким чином, неповна оплата комунальних послуг свідчить про неналежне виконання відповідачем зобов'язань, а тому порушує право позивача на одержання плати за надані комунальні послуги в установлений законодавством строк.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.526 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч.1 ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ст.14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 (далі - Правила).

Згідно із п. 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Апелянт, заперечуючи проти задоволення позову зазначає про те, що між сторонами не може виникати жодних зобов'язань через відсутність укладеного між ними договору, з цього приводу судова колегія зазначає наступне.

У відповідності до ч.1 та 2 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків; 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Частиною 3 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на:

1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами. Допустима тривалість перерв у наданні послуг, їх періодичність встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм, порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду;

2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами;

3) ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення її негативного впливу на споживачів.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами законодавства споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.05.2014 р. у справі № 5011-31/17255-2012.

11.12.2014р. відповідачем через канцелярію суду першої інстанції було подано заяву, в якій просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

У відповідності до ст.ст.256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З розрахунку позовних вимог, доданого позивачем до позовної заяви, вбачається, що періодом нарахування заборгованості є 20.09.2010 р. - 31.03.2014 р., в свою чергу, позовна заява була подана до суду першої інстанції 04.09.2014 р., що підтверджується відбитком штампу останнього.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті комунальні послуги за період з 20.09.2010р. по 04.09.2011р.

В силу ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 33 341,64 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 19 975,44 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов'язання, приписи вказаних правових норм та перевіривши розрахунок суду першої інстанції, з відповідача правомірно стягнуто на користь позивача інфляційні витрати в розмірі 36,75 грн. та 3% річних в розмірі 1 274,00 грн.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення суду.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 року у справі №910/18704/14 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 року у справі №910/18704/14 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/18704/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 19.05.2015р.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді В.В. Куксов

М.Л. Яковлєв