Постанова

від 29.07.2015 по справі 910/18704/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 року Справа № 910/18704/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуфізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову та на рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 року Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 року у справі господарського судуміста Києва за позовомкомунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" дофізичної особи - підприємця ОСОБА_4 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна контора Шевченківського району м.Києва "Центральна" простягнення 36 319,09 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Бриль П.О., - відповідача:ОСОБА_6, - третьої особи:не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (далі - КП "ЦОС Шевченківського району") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП - ОСОБА_4) про стягнення 36 319,09 грн., з яких: 33 341,64 грн. - основного боргу, 414,18 грн. - інфляційні втрати та 2 563,27 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано несплатою заборгованості за комунальні послуги по нежитловому приміщенню за адресою АДРЕСА_1 літ.А. спожиті орендарем ФОП - ОСОБА_4 у період з 20.09.2010 року по 31.03.2014 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 року (суддя Нечай О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" заборгованість в розмірі 19 975, 44 грн., інфляційні втрати в розмірі 36,75 грн. та 3% річних в розмірі 1 274,00 грн. 00 коп. В іншій частині позову-відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 року (колегія суддів у складі: Авдеєв П.В. - головуючий, судді Куксов В.В., Яковлєв М.Л.) рішення місцевого господарського суду від 11.12.2014 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ФОП - ОСОБА_8 подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 року в частині задоволених судом позовних вимог скасувати і прийняти нове рішення, яким в частинні задоволених судом позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 №24/6240 "Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва" перейменоване з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, зареєстрованого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 31.10.2001 та є виконавцем житлово-комунальних послуг у Шевченківському районі м. Києва.

ФОП ОСОБА_4 є орендарем нежилого приміщення площею 53,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до договору оренди б/н від 02.02.2009 року, укладеного між ТОВ "Копі-Центр"(орендодавець - власник приміщення) та ФОП ОСОБА_4

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період із квітня 2007р. по жовтень 2010р. облік, нарахування та збір платежів від власників (орендарів) нежитлових приміщень від імені КП УЖГ здійснювали КП "ЖЕКи", що діяли на підставі договорів доручення.

Відповідно до Окремого доручення Першого заступника голови Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації Пахальчук Г.Д. від 13.09.2010 р. № 905, з метою підвищення контролю за рівнем платіжної дисципліни і недопущенням безоплатного використання теплової енергії та водопостачання, КП УЖГ (КП "ЦОС Шевченківського району) зобов'язано заключити прямі договори з орендарями та власниками нежитлових приміщень Шевченківського району.

Зобов"язано КП ЖЕКи передати КП УЖГ, зокрема, позивачу, всю первинну документацію, провести звірку з орендарями та власниками нежитлових приміщень Шевченківського району, скласти акти звіряння станом на 01.10.2010р.

На виконання даного Окремого доручення позивачем був складений акт звіряння взаєморозрахунків про заборгованість по споживачу комунальних послуг - ФОП ОСОБА_4 та передано до КП УЖГ (виконавця) заборгованість по даному споживачу за комунальні послуги в сумі 3 894,31 грн. станом на 30.09.2010р.

За твердженням позивача, у період з 20.09.2010 року по 31.01.2014 року відбулось фактичне споживання відповідачем комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1, в розмірі 33341,64 грн., які останнім не оплачені, що стало підставою для звернення комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" з позовом до споживача - ФОП ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за комунальні послуги, 3% річних та інфляційних втрат.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги частково з урахуванням позовної давності суди попередніх інстанцій виходили з обгрунтованості та доведеності позовних вимог.

З вказаними висновками, колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків; 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Відповідно до п. 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв. Згідно з п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За прписами ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами законодавства споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуги, якими він фактично користувався у повному обсязі.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що відповідачем у період з 20.09.2010 року по 31.03.2014 року фактично було спожито комунальні послуги на суму 33341,64 грн., які останнім не були оплачені, з урахуванням вищевикладеного та позовної давності (дата подання позову 04.09.2014 року) про застосування спливу якої заявлено відповідачем, дійшли вірного висновку про часткове, а саме в розмірі 19975,44 грн., задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги.

Доводи скаржника про відсутність правових підстав для стягнення з нього вартості комунальних послуг з посиланням на відсутність, укладеного з позивачем відповідного договору є необрунтованими та спростовуються вищевикладененим.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи зазначеної статті, неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов"язань по сплаті комунальних послуг, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про стягнення з відповідача 36,75 грн. інфляційних втрат та 1274,00 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, винесеними з дослідженням всіх обставин справи в сукупності, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки вони були предметом ретельного дослідження судом апеляційної інстанції і їм була надана належна правова оцінка.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 року у справі №910/18704/14 залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді І.В.Вовк

Н.М.Нєсвєтова