Ухвала

від 14.05.2015 по справі 826/19279/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19279/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Вейрон-Амробуд» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2014 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вейрон-Амробуд» до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вейрон-Амробуд» (надалі за текстом - «ТОВ ««Вейрон-Амробуд») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005262207 від 23 жовтня 2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 79 722 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0005242207 від 23 жовтня 2013 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 83 710 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.09.2014 р. посадовцями державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі за текстом - «ДПІ у Голосіївському районі») проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Вейрон-Амробуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Унісон Дизайн» за період з 01.08.2012 р. по 30.09.2012 р.

Результати перевірки оформлено актом № 191/1-22-07/33629860 від 13.09.2013 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 138, 198, 201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 66 968 грн. та податок на додану вартість на 63 778 грн.

Такий висновок органу доходів та зборів вмотивовано наступним.

28 серпня 2012 р. між ТОВ «Вейрон-Амробуд» та ПП «Унісон Дизайн» укладено договір № 28/08/2012 за умовами якого останнє зобов'язалось виконати ремонтні роботи в майновому комплексі по вул. Кемеровська. 1, в м. Києві, а позивач - прийняти і оплатити їх.

Оплату позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а понесені витрати включив до валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, згідно акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 2341/22-20/34795572 від 26.12.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки» у ПП «Унісон Дизайн» порушено вимоги ст.ст. 203, 215, 216, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України внаслідок укладання угод, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

На думку органу доходів та зборів наведене свідчить про відсутність у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту за зазначеною господарською операцією.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Голосіївському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005262207 від 23 жовтня 2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 79 722 грн., у тому числі 63 778 грн. за основним платежем та 15 944 за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0005242207 від 23 жовтня 2013 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 83 710 грн., у тому числі 66 968 грн. за основним платежем та 16 742 грн. за штрафними санкціями.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України (тут та далі у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Відповідно до підпункту «д» підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона).

За змістом пункту 144.1 статті 144 ПК України амортизації підлягають витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладеної угоди позивачем було надано копії: договору № 28/08/2012 від 28.08.2012 р., акту виконаних робіт, податкових накладних № 172 від 28.09.2012 р., № 186 від 28.08.2012 р. та платіжних доручень № 393 від 28.08.2012 р., № 464 від 25.09.2012 р.

Разом з тим, на думку колегії суддів, зазначені документи є необхідними, проте недостатніми для підтвердження правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту.

Так, суд першої інстанції вірно звернув увагу на відсутність актів прийому-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів за формою ОЗ-2, інвентарних карток обліку основних засобів, організаційно-розпорядчих документів щодо виведення основних засобів, які перебували в ремонті, з експлуатації (для зупинення амортизаційних нарахувань на такі основні засоби), та щодо призначення відповідальної особи для здійснення контролю за повнотою та якістю проведення працівниками підрядника ремонтних робіт.

Крім того, позивачем не доведена сама необхідність проведення поточного або капітального ремонту майнового комплексу.

За таких обставин складений акт виконаних робіт та видані ПП «Унісон Дизайн» податкові накладні не можна вважати достатніми документами, які посвідчують факт придбання позивачем робіт, а тому віднесення відображених у них сум до складу валових витрат та податкового кредиту є безпідставним.

Відтак, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки отримання економічної вигоди виключно за рахунок збільшення валових витрат та податкового кредиту не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вейрон-Амробуд» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 19 травня 2015 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.