Ухвала

від 13.05.2015 по справі 1505/6860/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

13 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 1505/6860/2012

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Матяш Т.Л.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кравець О.О. судді -Запорожана Д.В. судді -Шеметенко Л.П. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.08.2014 р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Білгород-Дністровської міської рада Одеської області, Відділу Держземагенства у м. Білгород-Дністровський Одеської області, 3-тя особа ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення в частині та визнання недійсним державного акту,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Білгород-Дністровської міської ради, відділу Держземагенствоа у м. Білгород-Дністровському Одеської області, третя особа ОСОБА_4 та після зміни позовних вимог просила визнати протиправним та скасувати рішення Білгород-Дністровської міської ради Одеської області «Про передачу громадянам України безкоштовно у приватну власність земельних ділянок на території м.Білгород-Дністровського» № 313-ХХІІ від 30.12.1997 року в частині п.108 додатку № 1 про передачу ОСОБА_4 безкоштовно у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0,0468 га для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель, визнати недійсним держаний акт на право власності на земляну ділянку серії НОМЕР_1, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 511030001000262 від 03.06.2011 року, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2, площею 0,0468 га для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1, та зобовязати відділ Держземагенства у м. Білгород-Дністровський скасувати державну реєстрацію Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого від 22.07.2011 року ОСОБА_4.

Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.02.2014 року позов ОСОБА_5 до Білгород-Дністровської міської ради, третя особа: відділ Держземагенства у м. Білгород - Дністровську одеської області, ОСОБА_4 в частині визнання протиправним і скасування рішення - було залишено без розгляду.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року скасовано ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.02.2014 року та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.08.2014 року позов задоволений частково: визнано протиправним та скасовано рішення Білгород-Дністровської міської ради народних депутатів № 313-ХХІІ від 30.12.1997 року «Про передачу громадянам України безплатно в приватну власність земельних ділянок на території м. Білгород-Дністровський» в частині п.108 додатку № 1 про передачу ОСОБА_4 безкоштовно у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0,0468 га для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_4. подала апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, просила її скасувати та прийняти нову , якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України, але до судового засідання не з'явилися , а представником апелянта подано письмову заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, а тому суд відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, за наступних встановлених обставин:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі ,в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією й законами України.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.8 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Конвенція з прав та основоположних свобод людини від 04.11.1950 року , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Відповідно до ч.1 статті 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом ,встановленим законом - тобто право на доступ до суду.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України , кожному гарантується право на захист його прав ,свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом ,ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді ,до підсудності якого вона віднесена .

Відповідно до ст.17 КАС України до компетенції адміністративних судів відносяться, та підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Відповідно до ч.1 ст.18 КАС України( в ред. зі змінами та доповненнями ,діючими з 21.01.2010 року) місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;

Згідно Рішення Конституційного Суду від 01.04.2010, № 10-рп/2010 "У справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України "- положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно ч.1,2 ст.244-2 КАС України( в ред.,чинної на момент апеляційного розгляду) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу (неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів) , є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Згідно ухвали Верховного Суду України від 18.05.2011 року по справі № 6-24205св10 у справі виник публічно-правовий спір (визнання незаконними дій селищної ради щодо незатвердження проекту відведення земельної ділянки, та встановлення наслідків таких дій селищної ради щодо розгляду проекту відведення земельної ділянки є владними управлінськими функціями органу місцевого самоврядування) між фізичною особою і органом місцевого самоврядування щодо оскарження його дій при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, на який на підставі п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України поширюється компетенція адміністративних судів, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Але , згідно із висновком щодо застосування норм права, викладеного у постановах Верховного Суду України від 24.02.2015 року по справі № 21-34а15, від 17.02.2015 року по справі № 21-551а14 , від 11 листопада 2014 року по справі № 21-493а14, від 09.12.2014 року по справі № 21-308а14, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Апеляційний суд ,із врахуванням висновку щодо застосування норм права, викладеного у постановах Верховного Суду України із зворотною правовою позицією ,вказаної у рішенні Конституційного Суду від 01.04.2010, № 10-рп/2010, вважає, що в цьому випадку рішення Конституційного Суду України - єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні згідно з ч.1 ст.1 Закону України, від 16.10.1996, № 422/96-ВР "Про Конституційний Суд України" та Верховного Суду України, який є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції згідно ч.3 ст.17 та ч.1 ст.38 Закону України, від 07.07.2010, № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" не є нормативно-правовими актами та не можуть конкурувати між собою за юридичною силою в порядку ч.4 ст.9 КАС України, так як вони є актами судової влади різних юрисдикцій.

Судом 1-ої інстанції було встановлено ,що житловий будинок АДРЕСА_1, що складається з: житлового будинку літ. «А» житловою площею 42,1 кв.м., загальною площею 78,3 кв.м. та надвірних будівель: літньої кухні літ. «Б», госпблоку літ. «Л», гаражу літ. «М», убиральні літ. «В», споруд № 2-5, І, ІІ, розташованих на земельній ділянці площею 500 кв.м., належав ОСОБА_7 на підставі Договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку, посвідченого Білгород-Дністровською міською державною нотаріальною конторою Одеської області 0.11.1975 року за реєстровим № 2-181, на підставі акту про завершення будівництва та вводу в експлуатацію житлового будинку від 26.09.1986 року, затвердженого рішенням виконкому Білгород-Дністровської міської ради від 16.12.1986 року за № 875, право власності на який зареєстровано за номером 29748180.

Відповідно до акту про завершення будівництва та вводу в експлуатацію надвірні споруди складаються з літньої кухні та вбиральні літ. «В» ,що відповідно до техничного паспорту будівлі була збудована в 1975 році.

14 липня 2009 року ОСОБА_7. помер, а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, яким успадкувала зазначений вище житловий будинок АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці площею 500 кв.м.

Рішенням Білгород-Дністровської міської ради народних депутатів № 313-ХХІІ від 30.12.1997 року «Про передачу громадянам України безплатно в приватну власність земельних ділянок на території м. Білгород-Дністровський» ОСОБА_4 була передана земельна ділянка площею 468 кв.м. по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку.

03.06.2011 року ОСОБА_4 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 511030001000262, площею 0,0468 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином , апеляційний суд вважає,що правовідносини , яки виникли між сторонами стосуються прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) та подальшого оспорювання правомірності набуття фізичною особою спірної земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.203 КАС України постанова суду 1-ої інстанції скасовується у апеляційному порядку , а провадження по справі закривається в порядку ст.157 КАС України ,згідно з п.1 ч.1 якої ,суд закриває провадження у справі, у разі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства .

За таких обставин ,апеляційний суд доходить до висновку ,що у зв'язку з порушенням норм процесуального права ,що призвело до неправильного вирішення справи, апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково , постанову суду 1-ої інстанції - скасувати з закриттям провадження у справі ,так як вказану справу віднесено до юрисдикції загального суду в порядку цивільного судочинства та необхідно роз'яснити особі, яка подала позовну заяву правові наслідки закриття провадження по справі .

Керуючись, п.1 ч. 1 ст. 3 , п.1 ч.1, ст.157, 185, ч.1ст. 195,197, п.4 ч.1. ст.198, ч.1 ст.203 ,п.4 ч.1ст. 205, 206, ч.1,2 ст.244-2 ,ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд ,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.08.2014 р. - скасувати .

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Білгород-Дністровської міської рада Одеської області, Відділу Держземагенства у м. Білгород-Дністровський Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення в частині та визнання недійсним державного акту,- закрити.

Роз'яснити особі, яка подала позовну заяву, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження, не допускається.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі ,та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Кравець О.О.

Суддя Запорожан Д.В.

Суддя Шеметенко Л.П.