Ухвала

від 29.04.2015 по справі 826/13649/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2015 року м. Київ К/800/4406/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М. за участю секретаря Титенко М.П. за участю представників: позивача:Лубяниченка В.О. відповідача:Мартинюк О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі

Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015

у справі № 826/13649/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна

фірма"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі

Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-

рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша будівельна фірма» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задоволено в повному обсязі; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0003542201 від 28.08.2014, №0003862201 від 18.09.2014, №0004052201 та №0004062201 від 25.09.2014.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо реальності господарських операцій, здійснених позивачем з його контрагентами.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2014 і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її касаційному розгляду.

У порядку статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві замінено на належного правонаступника - Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Білтек Буд», ТОВ «Пазл-Строй» та ТОВ «Глобал люкс» за період з 01.01.2014 по 30.06.2014 та ТОВ «АБК «Наше місто» за період з 01.03.2014 по 31.03.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 3082808,00 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки від 11.08.2014 №1946/26-53-22-01-21-34426851 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 28.08.2014 №0003542201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4624212,00 грн., у тому числі 3082808,00 грн. - за основним платежем та 1541404,00 грн. - за штрафними санкціями.

Також, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин із ТОВ «Атрікс Груп» та ТОВ «Овітекс Інвест» за період з 01.04.2014 по 30.04.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на 250000,00 грн. за квітень 2014 року.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки від 01.09.2014 №2135/26-53-22-01-21-34426851 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 18.09.2014 №0003862201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 375000,00 грн., у тому числі 250000,00 грн. - за основним платежем та 125000,00 грн. - за штрафними санкціями.

Крім того, відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на 3945175,00 грн.; п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено суму податку на додану вартість на 4115794,00 грн.; п. 119 ст. 119 Податкового кодексу України та «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 №1020.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки від 08.09.2014 №2211/26-53-22-01-21-34426851 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 25.09.2014: №0004052201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6173691,00 грн., у тому числі 4115794,00 грн. - за основним платежем та 2057897,00 грн. - за штрафними санкціями; №0004062201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5917763,00 грн., у тому числі 3945175,00 грн. - за основним платежем та 1972588,00 грн. - за штрафними санкціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладено договори підряду з: ТОВ «Бітлек Буд» №ДБ021213 від 02.12.2013, №ДБ200114 від 20.01.2014, №ДБ050214 від 05.02.2014; ТОВ «АБК «Наше місто» №ДП260214 від 26.02.2014; ТОВ «Пазл-Строй» № ВП220414 від 22.04.2014; ТОВ «Глобал Люкс» №ВП020314 від 02.03.2014; ТОВ «Овітекс Інвест» №ВП010414 від 01.04.2014; ТОВ «Брокбудкепітал» №03/09-12 від 03.09.2012, №12-08/13 від 12.08.2013; ПП «НП «Хіміч» №10-09/12 віл 10.09.2012; ТОВ «Компанія «Сорбіт»; ТОВ «Магнум-Інвест» №11/05/2012 від 11.05.2012, №4-04/12 від 04.04.2012, №5-04/12 від 05.04.2012, №01/05/2012 від 03.05.2012, №2-04/12 від 02.04.2012, №14/05/12 від 14.05.2012; ТОВ «Промбуд Маркет» №ПП011113 від 01.11.2013. На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано: кошториси та довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання-передачі місця виконання робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, докази оплати. Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що вищезгадані контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій мали відповідні ліцензії органів архітектурно-будівельного контролю та дозволи Держгірпромнагляду.

Крім того, у період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 позивач здійснював господарські операції без укладання письмових договорів з: ТОВ «Дублет» на підставі прибуткових накладних; ПП «Адітум Маркет» на підставі видаткових накладних.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

В касаційній скарзі податковий орган зазначає про відсутність документів, які підтверджують реальність виконання укладених позивачем договорів, а також адміністративно-господарських можливостей у контрагентів позивача для виконання укладених правочинів, проте жодних доказів на підтвердження зазначеного відповідачем не надано.

Водночас, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, здійснені господарські операції мали реальний характер, факти поставки та отримання позивачем відповідних послуг, робіт, товарів, оформлені документально та спрямовані на реальне настання правових наслідків, підтверджуються з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 55, 210, 214, 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на Державну податкової інспекції у Дніпровському районі Головне управління ДФС у м. Києві

2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

3. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015 у справі № 826/13649/14 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.М. Лосєв Судді: Л.І. Бившева Т.М. Шипуліна