Постанова

від 17.08.2009 по справі 16/61-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/61-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2009 р.                                                           Справа № 16/61-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шевель О. В., судді Афанасьєв В.В. ,  Такмаков Ю.В.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача - Волкової О.О. (дов.№7/31 від 01.06.2009р.)

відповідача -  Шинкаренко Н.Я. (дов. б/н від 27.01.2009р.).

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційні скарги відповідача за первісним позовом (вх. № 1583С/3-9) та позивача за первісним позовом (вх. № 1737С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 21.05.2009 р. у справі № 16/61-09

за позовом Приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000», м. Київ

до  Товариства з обмеженою відповідальністю  агрофірма «Хоружівка», с. Хоружівка

про стягнення 712 363,03 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Хоружівка», с. Хоружівка

до Приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000», м. Київ

про визнання частково недійсним договору та визнання недійсною додаткової угоди

встановила:

У лютому 2009 року Приватне підприємство «Хімагромаркетинг 2000»(далі позивач) звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю  агрофірма «Хоружівка» (далі відповідач) про стягнення 712 363,03 грн. заборгованості за договором поставки засобів захисту рослин № Х2-13-0077 від 21.05.2008 р.

У березні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю  агрофірма «Хоружівка» звернулося до господарського суду Сумської області з зустрічним позовом до Приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000»про визнання частково недійсним договору поставки засобів захисту рослин № Х2-13-0077 від 21.05.2008 р. (п. 5.4., п. 5.5) та визнання недійсною додаткову угоду №Х2-13-0077ДС16 від 24.10.2008р., а також стягнення з останнього понесених ним судових витрат.

Рішенням господарського суду Сумської області від 21 травня 2009 року у справі №16/61-09 (суддя Моїсеєнко В.М.) первісний позов Приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000»задоволено частково. Стягнуто з  Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Хоружівка» на користь Приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000» 454585,24 грн. основного боргу, 28264,53 грн. інфляційних збитків, 63814,87 грн. річних від простроченої суми, 61262,28 грн. пені, 6079,29 грн. витрат по сплаті державного мита та 100,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні вимог про стягнення 104436,11 грн. штрафу –відмовлено. У задоволенні зустрічного  позову Товариства з обмеженою відповідальністю  агрофірма«Хоружівка»відмовлено.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) з вказаним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 21 травня 2009 року у справі №16/61-09  скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги зустрічного позову, крім того, застосувати правові наслідки недійсності правочину, зменшивши розмір річних з 63814,87 грн. до 8054,29 грн. Відповідач мотивує апеляційну скаргу тим, що судом першої інстанції при вирішені спору по суті було порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано фактичні обставини справи.

Позивач  за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) з рішенням господарського суду Сумської області також не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Сумської області від 21 травня 2009 року у справі № 16/61-09 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПП  «Хімагромаркетинг 2000»у повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом - ТОВ агрофірма «Хоружівка»надав суду відзив на апеляційну скаргу ПП  «Хімагромаркетинг 2000», в якому (після декілька уточнень своїх вимог, основні вимоги зустрічного позову визнає) вимоги скарги в частині стягнення неустойки у вигляді штрафу вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема, посилається на те, що у відповідності до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Зазначає, що штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності, тому положення договору №Х2-13-0077 від 21.05.2008р. щодо одночасного застосування штрафу та пені суперечить вимогам чинного законодавства,  у зв'язку з чим, згідно зі ст. 231 ГК України, слід застосувати лише штрафні санкції у вигляді пені.

Позивач за первісним позовом не погоджується з доводами ТОВ агрофірма «Хоружівка»та заперечує проти його апеляційної скарги, вважає, що судом першої інстанції при вирішені спору по суті повно та всебічно досліджено матеріали справи, доказам надана належна неупереджена оцінка і рішення господарського суду Сумської області від 21.05.2009 року у справі № 16/61-09, в частині відмови у зустрічному позові - прийняте у відповідності до норм чинного законодавства та не підлягає скасуванню. В обґрунтування своїх вимог щодо визнання частково недійсним Договору, відповідач посилається на невідповідність умов Договору ст.ст. 67, 179 ГК України, ст.ст. 6, 625 ЦК України, та як на підставу своїх вимог посилається на ст. ст. 203, 215, 217, 229, 233 ЦК України та ст. 207 ГК України.

Позивач за первісним позовом не погоджується з такою позицією відповідача за первісним позовом, вважає, що при вирішенні спору по суті в частині відмови позивачу за зустрічним позовом у задоволені його позову, судом першої інстанції не було порушено  норми матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах та відзивах на скарги доводи сторін, заслухавши у судових засіданнях пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 21 травня 2008 року приватне підприємство «Хімагромаркетинг 2000», в особі директора Юнієвої Елліни Леонідівни та ТОВ агрофірма «Хоружівка», в особі директора Осадчого Григорія Михайловича уклали Договір поставки № Х2-13-0077 (далі договір). Згідно з умовами даного договору, а також укладених до нього додаткових угод, ПП «Хімагромаркетинг 2000» (продавець) передало у власність ТОВ агрофірма «Хоружівка»(покупцю), товар - засоби захисту рослин, а покупець приймає і оплачує товар.

У п. 5.5. договору передбачено, що сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її і розмірі 15 %. З дня закінчення строків сплати, передбачених договором, вважається, що продавцем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та відсотків річних.

24 жовтня 2008 року приватне підприємство «Хімагромаркетинг 2000», в особі директора Юнієвої Елліни Леонідівни та ТОВ агрофірма «Хоружівка», в особі директора Осадчого Григорія Михайловича уклали угоду № Х2-13-0077ДС16 до договору поставки №Х2-13-0077 від 21.05.2008р. Згідно з цією угодою сторонами було змінено розмір процентної ставки, передбаченої ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Сторони встановили її у розмірі 25 %. Зміни за цією угодою вступають в дію з моменту підписання основного договору.

Загальна вартість поставлених засобів захисту рослин за даним договором складає 696240,75 грн.

Факт належного виконання умов договору ПП «Хімагромаркетинг 2000»підтверджується   долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних. Відповідач за первісним позовом розрахунки за отриманий товар здійснив частково - в сумі 241655,51 грн., що підтверджується наданими позивачем за первісним позовом розрахунків, тому заборгованість ТОВ агрофірма «Хоружівка»за отриманий товар перед ПП «Хімагромаркетинг 2000» становить 454585,24 грн., що не заперечується і самим відповідачем за первісним позовом.

Крім того даний факт наявності спірної заборгованості підтверджується і тим, що сторони на вимогу суду під час розгляду справи провели звірку  розрахунків за  вищезазначеними договором та угодами, склали відповідний акт, в якому зазначили, що станом  на 11.03.2009р. розмір  основної заборгованості відповідача за первісним позовом становить  454585,23 грн., відповідач доказів сплати після 11.03.2009р. коштів на рахунок позивача за первісним позовом ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не подав.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України, які містять аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки доказів перерахування  коштів за Договором  відповідач за первісним позовом суду не надав, тому  колегія суддів вважає вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення заборгованості у розмірі 454585,23 грн. обґрунтованими доданими до справи документами та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.  

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 1 статті 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту статей 546, 548, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Також, правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з ч.2 статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла у період, за який сплачується пеня.  

Пунктом 5.2 договору передбачена відповідальність покупця за порушення порядку здійснення оплати, а саме: сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій припиняється через шість  місяців від дня,  коли  зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено договором.

Тому, враховуючи положення вищевказаних норм чинного законодавства та узгоджених положень договору, а також приймаючи до уваги, що відповідач за первісним позовом не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції також обґрунтовано та правомірно задовольнив первісні позовні вимоги в частині нарахування  пені у розмірі 61262,28 грн. Відповідну суму відповідач за первісним позовом також не оскаржує.

Щодо вимог ПП «Хімагромаркетинг 2000» про стягнення  на його користь 104436,11 грн. штрафу, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено, з посиланням на  ст. 61 Конституції України, якою встановлено, що ніхто не може  бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності  одного виду за одне й те саме правопорушення, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою. Як вбачається з матеріалів справи, сторони по справі передбачили забезпечення зобов'язання шляхом встановлення неустойки. Поняття неустойки визначене ст. 549 Цивільного кодексу України –це штраф та пеня.

Оскільки позивач за первісним позовом  просить стягнути з відповідача за первісним позовом  одночасно  два види неустойки –штраф та пеню а вони відносяться до одного виду  відповідальності, суд першої інстанції, задовольнивши один вид неустойки у вигляді пені, цілком правомірно відмовив у задоволенні вимог про стягнення штрафу у розмірі 104436,11 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.    

У зв‘язку з зазначеним, суд апеляційної інстанції, як і місцевий господарський суд, вважає, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 28264,53 грн.  інфляційних збитків підлягає стягненню з останнього як зі сторони, що порушила умови договору.

У зустрічній позовній заяві ТОВ агрофірма «Хоружівка» просить суд визнати частково недійсним договір поставки засобів захисту рослин № Х2-13-0077 від 21.05.2008 р. (п. 5.4., п. 5) та визнати недійсною додаткову угоду №Х2-13-0077ДС16 від 24.10.2008р. Вимоги зустрічного позову ТОВ агрофірма «Хоружівка» обґрунтовує тим, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України та на те, що зазначені правочини були укладені внаслідок впливу тяжких обставин  на вкрай  невигідних умовах.

Проте колегія суддів апеляційного суду, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що ці посилання ТОВ агрофірма «Хоружівка» не підтверджуються фактичними обставинами та матеріалами справи, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.        

Відповідно до ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

З матеріалів справи вбачається, що спірні  договір поставки №Х2-13-0077 від 21.05.2008р. та угода № Х2-13-0077ДС16 від 24.10.2008р. до нього підписані з боку ПП «Хімагромаркетинг 2000» директором Юнієвою Елліною Леонідівною та з боку ТОВ агрофірма «Хоружівка»директором Осадчим Григорієм Михайловичем, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності на підписання даних правочинів.

Згідно з ч.2 ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин вважається схваленим, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання; наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення такого правочину.

Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути: відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні  та ін.).

У даному випадку схвалення ТОВ агрофірма «Хоружівка» правочинів відбувалось шляхом прийняття товару та частковою оплатою його  позивачем за зустрічним позовом за вищевказаними накладними.

Положенням п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України передбачена така засада цивільного законодавства, як свобода договору. Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов‘язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Враховуючи це, сторони за спірним договором мали можливість включити до нього ті умови та положення, щодо яких вони досягли згоди та, які прямо не суперечать актам цивільного законодавства.

Колегія суддів, враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, у сукупності з наданими відповідними доказами сторін, та погоджуючись з позицією суду першої інстанції, вважає, що встановлена сторонами відповідальність за прострочення  виконання зобов'язання  спірними правочинами не суперечить матеріальному праву України та, відповідно, не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання даних правочинів недійсними, на підставі чого місцевим господарським судом правомірно та обґрунтовано відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог.

У зв'язку з цим, враховуючи, що п.5.5 Договору в редакції угоди № Х2-13-0077ДС16 від 24.10.2008р. сторони  встановили  відсотки річних у розмірі 25%, колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції та вважає вимоги позивача за первісним позовом в цій частині  позовних вимог правомірними та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 63814,87 грн. на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, згідно з якою - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час  прострочення , а також  три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктами 2, 3 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Колегія суддів, з урахуванням усіх обставин справи в їх сукупності вважає, що позивач за зустрічним позовом, заявивши зустрічний позов, а у подальшому, звернувшись з апеляційною скаргою, не довів того, яким чином його права і ким порушені, більше того, він фактично отримав від відповідача за зустрічним позовом товар, використав його на свої потреби, проте і до теперішнього часу не оплатив його.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що твердження позивача за первісним позовом  (відповідача за зустрічним позовом) та відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), викладені ними в апеляційних скаргах, зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства і дійсних обставин справи,  на їх підтвердження не надано, відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України, доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскарженого судового рішення, воно прийняте без порушень норм матеріального  та процесуального права, є обґрунтованим, та таким, що прийняте при всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку.  

У зв'язку зазначеним, керуючись статтями 33, 36, 99, 101, 102, п.1 ч.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційні скарги ПП «Хімагромаркетинг 2000»та ТОВ агрофірма «Хоружівка»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду  Сумської області від 21.05.2009 р. у справі № 16/61-09 залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                                    Шевель О. В.  

                                 Суддя                                                                   Афанасьєв В.В.  

                                 Суддя                                                                   Такмаков Ю.В.