Рішення

від 13.02.2007 по справі 38/460

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/460

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

13.02.07 р.                                                                               Справа № 38/460                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Радіонової О.О.     

при секретарі судового засідання Тулаінової І.А.

розглянувши матеріали справи за позовом: Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Гастроном “Россия” м.Донецьк

про стягнення    4 222грн. 61коп.

за участю

представників сторін:

від позивача: Щербатюк Л.В.- гол. спец. юр. служби за дов. № 03-01/364 від 30.01.2007р.

від відповідача: Черемісова О.А- представник за дов. №б/н від 09.01.2007р.

Суть справи:

Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю гастроном “Росія” м.Донецьк про стягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005р. в сумі 3 919грн. 05коп. та суми нарахованої пені в сумі  303грн.56коп., а всього 4 222грн.61коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на  ст.ст.19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, копію державної статистичної звітності ф.10-ПІ та на те, що відповідачем не створено 1 робоче місце у 2005р. для працевлаштування інваліда відповідно до вимог п. 3 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314.

Відповідач позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005р. в сумі 3 919грн. 05коп. та суми нарахованої пені в сумі  303грн.56коп., а всього 4 222грн.61коп. не визнає у повному обсязі, зазначає про це у  відзиві на позовну заяву № 10-07/1 від 10.01.2007р., в якому посилається на  наступне:

-    відповідно до ст.20 Закону підприємства, установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша ніж установлено нормативом, передбаченим  ч. 1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом,

-  згідно затвердженої постанови КМУ від 21.12.2001р. №1767, підприємства зобов'язані щороку подавати звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ та підприємство виконало цей обов'язок своєчасно та в належному вигляді. Але ж подання такого звіту не є підставою для обов'язкової сплати  штрафних санкцій. До того ж штрафні санкції не належать до обов'язкових виплат, податків та зборів;

- підприємство у 2005р. працювало збитково і прибутку не одержувало, про що свідчать показники звіту про фінансові результати 2005р.

Судом  відзив на позовну заяву розглянутий та залучений до матеріалів справи.

Позивач надав суду заперечення на відзив №03-01/412 від 05.02.2007р., в яких позивач зазначив, що інваліди в ТОВ “Гастроном “Россия” не могли бути направлені , оскільки підприємство не інформувало відповідні органи про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда.  Законодавство не звільняє підприємство від обов'язку сплати штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у зв'язку з тим, що інваліди на підприємство не направлялись.

У запереченнях на відзив позивач просить суд визнати позов обґрунтованим, законним та стягнути з відповідача штрафні санкції за недодержання законодавством встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005р. у розмірі 4 222грн.61коп.

Позивачем надано суду письмові пояснення від 15.01.2007р. № 03-01/89, в яких він зазначає наступне:

- відповідно до п.п.5, 14 Положення “Про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів”, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314 (із змінами та доповненнями від 10.01.2002р.) підприємства зобов'язані розробляти заходи по створенню робочих місць для інвалідів, включати їх у колективний договір, інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення;

            - згідно п.10 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань стану здоровя інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК;

- виконанню відповідними органами обовязку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття відповідачем необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування органів про наявність вакантних посад для інвалідів;

- нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів на підприємство покладено обовязок по створенню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів;

            - аналіз нормативно-правових актів щодо повноважень відповідних органів, зазначених у п. 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, доводить про те, що субєкти, зазначені в п. 10 даного Положення лише сприяють у працевлаштуванні інвалідів, а безпосереднє працевлаштування інвалідів здійснюється субєктами господарювання. Результатом працевлаштування є укладання трудового договору між працівником, в даному випадку інвалідом, та  підприємством відповідачем, бо безпосереднє працевлаштування здійснюється власником або уповноваженим ним органом підприємства (обєднання), установи, організації незалежно від форми власності та господарювання;

- крім цього, Законом передбачено, що у випадку незабезпечення нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, підприємства несуть відповідальність у вигляді штрафних санкцій. Стаття 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” не ставить обовязок підприємства відраховувати штрафні санкції за невиконання нормативу  в залежність від будь-яких причин, з яких цей норматив не виконано;

- інваліди на підприємство відповідача не могли бути направлені, оскільки відповідач не інформував відповідні органи про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, про вільні робочі місця  та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда. Законодавство не звільняє підприємство від обов'язку сплатити штрафні санкції за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у звязку з тим, що інваліди не направлялись на підприємство.

12.02.2007р. відповідач надав суду додаткові пояснення до заперечень на відзив, в яких зазначив, що обов'язок відповідача щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком в 2005р. підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, та вважає, що це покладається  на органи працевлаштування відповідно до п.1 ст.18 Закону 875. Крім того, починаючи з 2005р. ТОВ “Гастроном “Россия”  готувалось до ліквідації: повертало товар та торгове обладнання постачальникам, погашало заборгованість перед працівниками, що вже звільнились.

Додаткові пояснення до заперечень на відзив судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Перед початком розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до вимог ст. 22 ГПК України.

Представники сторін  надали суду клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом розглянуто, задоволено та залучено до матеріалів справи.

Відповідно вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до показників статистичної звітності форми 10-ПІ за 2005р., загальна чисельність  працюючих на підприємстві відповідача у 2005р. становила 21 особу. З урахуванням вказаних даних та вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” норматив робочих місць для інвалідів становить 1 робоче місце.

У 2005 році фактично на підприємстві відповідача інваліди не працювали, тому на підставі ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та даних статистичної звітності Ф10-ПІ позивачем нарахована сума штрафних санкцій за нестворене                    1 робоче місце, яка складає  3 919грн.05коп. та нарахована пеня  у сумі 303грн.56коп.

Відповідач зазначену суму штрафних санкцій та пені позивачу  не перерахував і  тому позивач звернувся до суду  про стягнення з відповідача у доход Державного бюджету  штрафних санкцій  у розмірі 3 919грн.05коп. та нарахованої пені у сумі 303грн.56коп., а всього                                  4 222грн.61коп.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна  довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на державну статистичну звітність      Ф 10-ПІ за 2005р., пояснення по справі від 15.01.2007р., заперечення на відзив від 05.02.2007р., лист №02-05/227 від 25.01.2007р., розрахунок  штрафних санкцій, правоустановчі документи тощо.

Відповідач посилається на відзив від 10.01.2007р., фінансовий звіт за 2005р, додаткові пояснення до заперечень на відзив  від 08.02.2007р., правоустановчі документи тощо.

Відповідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” ( далі – Закон) визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

Відповідно до ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції Закону України від 23.02.2006р.  № 3483-1У  підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніш установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, в тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом .

Згідно із ст.18  Закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місяцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Крім того,  відповідно до п.10 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995  № 314 (далі Положення), працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості органами Міністерства соціального захисту, місцевими радами, суспільними організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до п.2 Положення  “Робочим місцем інваліда може бути:

-   звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування;

- спеціалізоване робоче місце інваліда - робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендації медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і знань інваліда.

Тобто, інвалід може бути працевлаштований як на спеціалізоване робоче місце так і звичайне робоче місце.   

Разом з тим, згідно з пунктом 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального  захисту  інвалідів  про   створення   (пристосування)     робочих    місць   для   працевлаштування інвалідів.  Пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Відповідно до вимог пункту 3 Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.

Відповідач не інформував зазначені органи про створення  робочих  місць   для   працевлаштування інвалідів, що підтверджується листом  Донецького  міського центру зайнятості від 25.01.2007р. №02-227.

          Доказів щодо створення одного робочого місця для інваліда в 2005р. відповідач суду не надав.

Наказом   Державного   комітету статистики України від 06.07.1998 № 244, зареєстрованим   в   Міністерстві   юстиції   України   17.07.1998   за № 464/2904, затверджено Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках” і № 4-ПН “Звіт про вивільнення працівників”, відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 якої:

-  звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно;

- у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у між звітний період у зв'язку зі звільненням працівників, дані про ці місця подаються додатково, в міру їх виникнення;  

- в графі 4 звіту за  формою № 3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під встановленими шифрами (інваліди мають шифр “14”).

З представлених відповідачем відзиву на позовну заяву та додаткових пояснень до заперечень на відзив вбачається, що відповідач не  інформував службу зайнятості про потребу в інвалідах у 2005р.

Відповідно до частини 6 ст. 20 Закону порядок і терміни сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду України соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002р. № 1434:

Фонд соціального захисту інвалідів (далі  - Фонд) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому ( пункт 10);

Основними завданнями Фонду є

- участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері соціального захисту інвалідів;

- здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами,  організаціями

всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (пункт 3);

- Фонд відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів     ( підпункт 3 пункту 4);

- Фонд має право, зокрема, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів  ( підпункт 3 пункту 5).

У приписах пункту 11 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами

і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р.  № 1767, визначено: “Контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства.

У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку”.

Невжиття відповідних заходів щодо створення робочих місць для інвалідів підтверджується представленими позивачем документами по справі та не спростовується жодним доказом відповідача.

На підставі наведеного, можна зробити висновок щодо  вини підприємства у невиконанні вимог чинного законодавства щодо додержання встановленого нормативу та створення робочого місця для інваліда.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання ( п.1 ст. 218 ГК України).

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України (далі – ГК України) встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно абзацу другого ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції Закону України від 23.02.2006р. № 3483-1У передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В цій же статті передбачено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями..., самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 цього Закону.

                    Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги стосовно стягнення з відповідача пені у розмірі 303грн.56коп. (з 15.04.2006р. по 18.12.2006р.) є такими, що підлягають задоволенню.

          Позовні вимоги підтверджені представленими доказами по справі та не спростовуються відповідачем.

          Відповідачем представлений суду звіт про фінансові результати роботи підприємства у 2005р, згідно якого підприємство відповідача не мало прибутку. Але  відсутність прибутку не звільняє від сплати штрафу за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 14.06.2005р. зі справи                № 6/324.

          На момент розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю “Гастроном “Россия” зареєстровано у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України як юридична особа ( ідентифікаційний код 20318081).

На підставі наведеного, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2005р. у розмірі  3 919 грн.05коп. та пені у розмірі 303грн.56коп (усього 4 222грн.61коп.) є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд вважає, що витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід віднести на відповідача, який необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 121, 129 Конституції України, ст. 218 Господарського Кодексу України, Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст.ст.22, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд, -

                                                             ВИРІШИВ:                          

Позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів              м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гастроном “Россия” м.Донецьк про стягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005р. в сумі 3 919грн. 05коп. та суми нарахованої пені в сумі  303грн.56коп., а всього  4 222грн.61коп., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гастроном “Россия” м.Донецьк (83050, м.Донецьк, вул.Університетська,46, р/р 26000301530177 філія Київське відділення ПІБ в м.Донецьк, МФО 334271, ЄДРПОУ 20318081) на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Донецьк (83073 м.Донецьк, вул.Університетська,91, УДК у Донецькій області, р/р 31219230600001 в ВДК м. Донецька, МФО 834016, код ЄДРПОУ 24164870) штрафні санкції за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005р. в розмірі  3 919грн. 05коп. та суму нарахованої пені у розмірі 303грн.56коп., усього 4 222грн.61коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гастроном “Россия” м.Донецьк (83050, м.Донецьк, вул.Університетська,46, р/р 26000301530177 філія Київське відділення ПІБ в м.Донецьк, МФО 334271, ЄДРПОУ 20318081) в доход Державного бюджету України державне мито в сумі 102 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гастроном “Россия” м.Донецьк (83050, м.Донецьк, вул.Університетська,46, р/р 26000301530177 філія Київське відділення ПІБ в м.Донецьк, МФО 334271, ЄДРПОУ 20318081) на користь ДП “Судовий інформаційний центр” ( 03680, м.Київ, вул.Трутенко,2)   витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

Видати накази після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення оголошено у судовому засіданні 13.02.2007р.

Суддя                                                                         Радіонова О.О.                               

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2 – сторонам у справі