Постанова

від 06.08.2009 по справі 3/560

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м

   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ, 

вул. Десятинна,  4/6, тел.

278-43-43

П О С Т А Н О

В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

місто Київ

13 год. 30

хв.

 06.08.2009

р.                      № 3/560

Окружний адміністративний суд міста

Києва у складі головуючої судді  

Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І.О.

Розглянув у відкритому судовому

засіданні адміністративну справу

За позовом                         

ОСОБА_1, ОСОБА_2

до

Управління праці та соціального

захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації,

Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат

 про

 визнання дій протиправними та зобов'язання

вчинити дії

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу

адміністративного судочинства України в судовому засіданні 6 серпня 2009 року

проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

                                     О Б С Т А

В И Н И  С П Р А В И

ОСОБА_1(надалі -Позивач 1) та

ОСОБА_2надалі -Позивач 2) звернулися до Окружного адміністративного суду міста

Києва з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення

Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі -Відповідач

1) та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат

(надалі -Відповідач 2) про визнання протиправною бездіяльності Відповідачів;

зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської

районної у місті Києві державної адміністрації та Київського міського центру по

нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перерахувати за 2004-2007 роки

щорічну разову допомогу на оздоровлення, виходячи з розмірів мінімальної

заробітної плати, що діяли на момент належної виплати та виплатити недоотримані

суми.

Позивач 2 особисто в судове

засідання не з'явилася та подала заяву про розгляд справи без її участі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що

розміри виплачених Позивачам, як особам, евакуйованим з зони відчуження в 1986

році категорія 2, щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2007 роки не

відповідають чинному законодавству України, чим порушують права Позивачів, які

гарантовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Конституцією України.

Як було зазначено Позивачем 1 в

судовому засіданні, виплата їм, як особам, евакуйованим з зони відчуження в

1986 році категорія 2, щорічної допомоги на оздоровлення здійснювалась без

врахування доходів та вимог зазначених в рішенні Конституційного Суду України у

справі № 1-29/2007. Позивач 1 вважає, що сума недоплати, яка утворилась

внаслідок неправомірних дій відповідачів повинна бути відшкодована в повному

обсязі.

Відповідач 1 -Управління праці та

соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної

адміністрації, - явку уповноваженого представника до суду не забезпечило та

подало письмові заперечення на позов.

В запереченнях на позов Управління

праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві

державної адміністрації посилається на те, що всі передбачені чинним

законодавством соціальні виплати здійснюються відповідними органами в межах

видаткової частини Державного бюджету України, а тому правові підстави для

перерахунку Позивачам, як особам, евакуйованим з зони відчуження в 1986 році

категорія 2, щорічної допомоги на оздоровлення, відсутні.

Також Відповідач 1 вказує на

пропуск Позивачами строку звернення до адміністративного суду за захистом прав,

свобод та інтересів щодо частини позовних вимог.

Київський міський центр по

нарахуванню та здійсненню соціальних виплат явку уповноваженого представника до

суду не забезпечив та подав письмові заперечення на позов, в яких зазначає про

необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.

В обґрунтування заперечень на позов

Відповідач 2 посилається на те, що Київський міський центр по нарахуванню та

здійсненню соціальних виплат, як орган виконавчої влади, керувався в своїй

роботі чинними нормативно-правовими актами та діяв в межах правового поля, а

тому відсутні законні підстави для виплати суми різниці щорічної допомоги на

оздоровлення за період 2004-2007 роки, оскільки виплата зазначеного виду

допомоги проведена Позивачам у відповідності до вимог чинного на момент виплати

законодавства України.

Також Відповідач 2 в запереченнях

на позов посилається на пропуск Позивачами строку звернення до

адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів стосовно частини

позовних вимог та наполягає на відмові в задоволенні позову на цій підставі.

Розглянувши подані сторонами

документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на

яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне

значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний

адміністративний суд міста Києва, -

                                        В С Т А

Н О В И В

Основні положення щодо реалізації

конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, порядок створення єдиного порядку визначення

категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової

діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначено Законом

України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи»(надалі -Закон).

До потерпілих від Чорнобильської

катастрофи належать, зокрема, евакуйовані із зони відчуження (в тому числі

особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку

після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного

(обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення (пункт 1 частини 1

статті 11 Закону).

Позивач 1 -ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, -є громадянкою, евакуйованою у 1986 році із зони

відчуження, категорія 2 (Посвідчення серія Б № 090692 від 11 листопада 1992

року).

Позивач 2 -ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2року народження, - є громадянкою, евакуйованою у 1986 році із зони

відчуження, категорія 2 (Посвідчення серія Б № 075319 від 25 грудня 1992 року).

На підставі зазначеного, Суд

вважає, що Позивачі дійсно є особами, потерпілими від Чорнобильської катастрофи

та мають право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої

статтею 48 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до Типового положення

про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у мм.

Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого Постановою Кабінету

Міністрів України від 30 травня 2007 року № 790 одним з основних завдань

управління є призначення та виплата соціальної допомоги, компенсацій та інших

соціальних виплат, встановлених законодавством (підпункт 4 пункту 3 Типового

положення).

Згідно з Типовим положенням про

центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого наказом

Міністерства праці та соціальної політики України від 25 квітня 2006 року № 147

головними завданнями центру є підготовка документів на виплату всіх видів

соціальної допомоги, житлових субсидій у готівковій формі на придбання твердого

і рідкого пічного палива та скрапленого газу, компенсаційних виплат інвалідам,

виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших

грошових виплат (далі -соціальна допомога, інші грошові виплати); здійснення

контролю за правильністю призначення, перерахунку, нарахування і виплати всіх

видів соціальної допомоги, інших грошових виплат; здійснення державного нагляду

за правильністю призначення (перерахунку) та виплати пенсій і цільової грошової

допомоги органами Пенсійного фонду в разі, якщо такі функції здійснювалися

Центрами на момент набрання чинності цим Положенням (пункт 3 Типового

положення) та виконує функції по здійсненню вхідного обліку та контролю

документів з питань призначення соціальної допомоги, інших грошових виплат, які

надходять від органів праці та соціального захисту населення, підприємств,

організацій та установ; перевіряє правильність визначення органами праці та

соціального захисту населення права на призначення соціальної допомоги, інших

видів грошових виплат. Забезпечує у тижневий термін оформлення виплатних

документів та їх відправку на виплату відповідно до узгоджених графіків;

проводить перевірку правильності призначення (перерахунку) та виплати пенсій і

цільової грошової допомоги органами Пенсійного фонду у разі, якщо такі функції

здійснювалися Центрами на момент набрання чинності цим Положенням; забезпечує

своєчасний розгляд усних та письмових звернень громадян з віднесених до його

компетенції питань, здійснює їх аналіз, уживає заходів щодо усунення причин, що

їх породжують; готує та передає органам праці та соціального захисту населення

документи з питань виплати соціальної допомоги, інших грошових виплат через

державні підприємства зв'язку та установи банків тощо (пункт 4 Типового

положення).

Як вбачається зі змісту позовної

заяви, Позивачі були обізнаними із сумами виплат, які їм здійснювалися у

2004-2007 роках.

Згідно із листом Київського

міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат № 09/1985-11 від

29 липня 2009 року, щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік ОСОБА_1 було

виплачено у вересні 2007 року в розмірі 75,00 грн.

Відповідно до листа Київського

міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат № 09/1984-11 від

29 липня 2009 року, щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рікОСОБА_2 було

виплачено у вересні 2007 року в розмірі 75,00 грн.

Відповідачі в запереченнях на позов

наполягали на застосуванні судом наслідків пропущення Позивачами строку

звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів

стосовно частини позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 100

Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до

адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного

позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідно до частини 2 статті 99

Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до

адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи

встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або

повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до

адміністративного суду -це проміжок часу після виникнення спору у

публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до

адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом

своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає

права звернутися із адміністративним позовом, але у задоволенні цього позову

може бути відмовлено на тій підставі, що пропущено строк звернення.

Дотримання строку звернення з

адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у

публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку,

якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і сприяє стабільності

діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

Встановлення процесуальних строків

законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного

судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом

адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в

адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у

публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного

процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки

обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними;

після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору,

відносини стають стабільними.

Позивачі були ознайомленими з

розмірами грошової допомоги, які їм виплачувалися у 2004-2007 роках. Норми

законів, які регулюють відносини нарахування та виплати щорічної допомоги на

оздоровлення, офіційно оприлюднені у встановленому законом порядку і є

загальновідомими.

Тому Суд вважає за необхідне

обчислювати річний строк звернення до адміністративного суду за захистом

порушеного права, свобод та інтересів з моменту отримання щорічної допомоги на

оздоровлення  у розмірі, який на думку

Позивачів, є неналежним, тобто з моменту, коли Позивачі дізналися про порушення

своїх прав.

Позивачами не надано обґрунтованих

пояснень стосовно причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, а

також не надано належних доказів на підтвердження поважності причини

пропуску  строку звернення до суду.

Вивчивши матеріали справи, Суд

встановив, що Позивачі звернулися до Окружного адміністративного суду міста

Києва із порушенням строку звернення до адміністративного суду стосовно частини

позовних вимог, оскільки адміністративний позов подано до Окружного

адміністративного суду міста Києва 16 січня 2008 року (про що свідчить

відповідний реєстраційний напис на першій сторінці позовної заяви), а тому

позовні вимоги про перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за

період з 2004 року по 16 січня 2007 року не підлягають задоволенню з підстав

пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог частини 1 статті 100

Кодексу адміністративного судочинства України.

Стосовно позовних вимог про

стягнення з Відповідачів недоплаченої Позивачам, як потерпілим внаслідок аварії

на Чорнобильській АЕС, щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, Суд

вважає за необхідне зазначити наступне.

Як випливає із матеріалів справи,

щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 75,00 грн. Позивачу 1

було виплачено у вересні 2007 року. Позивачу 2 щорічну допомогу на оздоровлення

за 2007 рік в розмірі 75,00 грн. було виплачено у вересні 2007 року.

У відповідь на заяви до Управління

праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві

державної адміністрації про перерахунок та виплату недоплаченої суми щорічної

допомоги на оздоровлення, Позивачів було повідомлено про те, що нарахування

щорічної допомоги на оздоровлення проводилась та проводиться виходячи із

розмірів, встановлених постановами Кабінетом Міністрів України, а тому відсутні

підстави для виплати допомоги на оздоровлення відповідно до заяви Позивачів.

Відповідно до абзацу 7 частини 4

статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції закону у редакції

Закону України від 6 червня 1996 року) щорічна допомога на оздоровлення

виплачується в таких розмірах: евакуйованим із зони відчуження у 1986 році,

включаючи дітей, - три мінімальні заробітні плати.

Пунктом 30 статті 71 Закону України

«Про державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року N 489-V дію

абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини

четвертої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист

громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинено на

2007 рік в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до

мінімальної заробітної плати.

Водночас, статтею 101 Закону

України «Про державний бюджет України на 2007 рік»N 489-V надано право Кабінету

Міністрів України у 2007 році встановлювати розміри соціальних виплат, які

відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної

заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за

відповідними бюджетними програмами.

Постановою Кабінету Міністрів

України від 12 липня 2005 року N 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення

громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначено, що

громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, такий розмір

щорічної допомоги на оздоровлення: евакуйованим із зони відчуження у 1986 році,

включаючи дітей, - 75 гривень.

Рішенням Конституційного Суду

України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають

Конституції України (є неконституційними) положення пункту 30 статті 71 Закону

України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік

дію в частині надання безпроцентних та пільгових позик -пунктів 21 і 29 частини

першої статті 20, пунктів 1 і 7 частини першої статті 21, пунктів 5 і 12

частини першої статті 22, пункту 1 частини першої статті 23, пункту 5 частини

першої статті 36; в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах

відповідно до мінімальної заробітної плати -пунктів 6 та 8 частини першої

статті 30, пункту 1 частини першої статті 36, абзаців другого, третього та

четвертого частини першої статті 37, абзаців другого, третього, четвертого частини

першої та частини другої статті 39, статей 40, 41, 44, абзаців другого,

третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини

третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого

частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і

соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи»(частина 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду

України).

Відповідно до частини 3

резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року

N 6-рп/2007 положення пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43,

44, 45, 46 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України

на 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня

ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Частиною 2 статті 152 Конституції

України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що

визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним

судом України рішення про їх неконституційність.

Суд звертає увагу на те, що

відповідно до норм Конституції України, з 9 липня 2007 року (з моменту

ухвалення Конституційним судом України рішення від 9 липня 2007 року N

6-рп/2007) втрачає чинність норма закону про державний бюджет щодо зупинення

дії абзацу 2 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист

громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як встановлено в судовому засіданні

та підтверджується матеріалами справи, щорічну допомогу на оздоровлення за 2007

рік було виплачено Позивачам у вересні 2007 року.

Відтак, станом на час здійснення

виплати щорічної допомоги на оздоровлення Позивачам, положення пункту 30 статті

71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»не підлягало

застосуванню, оскільки було визнано неконституційним.

Здійснюючи відповідну виплату,

суб'єкт владних повноважень для встановлення розміру, який підлягає виплаті,

повинен був керуватися абзацом 7 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус

і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи»в редакції закону від 9 липня 2007 року, якою встановлено, що

евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, здійснюються

виплати у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Суд також вважає за необхідне

зазначити, що посилання представників відповідачів на Постанову Кабінету

Міністрів України від 12 липня 2005 року N 562 «Про щорічну допомогу на

оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

як на  нормативно-правовий акт, на

підставі якого Позивачам виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення, є

необгрунтованими, оскільки вказана Постанова є підзаконним нормативно-правовим

актом, а тому її положення не повинні суперечити вимогам Закону України Про

статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи».

Суд звертає увагу на те, що

відповідно до вимог частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства

України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України,

закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана

Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт,

який має вищу юридичну силу.

Враховуючи вищенаведене, Суд дійшов

висновку про те, що нарахування та виплата Позивачам щорічної допомоги на

оздоровлення за 2007 рік (у вересні 2007 року) здійснені з порушенням чинного

на час виплати законодавства  та з

порушенням принципів, встановлених Кодексом адміністративного судочинства

України.

Відтак, дії Відповідачів є

неправомірними, оскільки не відповідають вимогам чинного  на момент здійснення відповідних виплат

законодавству України.

          Згідно з статтею 6 Конституції

України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої

повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів

України.

           Статтею 19 Конституції України

передбачено, що органи державної влади та органи  місцевого 

самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в

межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та 

законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу

адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в

адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в

наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а

частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено,

що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та

заперечення.   

Виходячи з меж заявлених позовних

вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів

справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві докази Позивачів

є  частково обґрунтованими, та відповідно

такими, що підлягають задоволенню частково.

Водночас, Суд також звертає увагу

на те, що відповідно до частини 3 статті 152 Конституції України матеріальна чи

моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані

неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Вимоги про відшкодування шкоди,

завданої особі актом, який визнано неконституційним, вирішуються в порядку

цивільного судочинства.

Позивачі, як громадяни, віднесені

до категорії 2 постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, звільнені

від сплати судових витрат.

           На підставі вищевикладеного,

керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 17, 94, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163,

254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний

суд міста Києва, -

                                         П О

С Т А Н О В И В

Адміністративний позов задовольнити

частково.

1. Визнати протиправними дії

Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті

Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та

здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 таОСОБА_2

щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення у 2007 році всупереч вимогам

статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції закону від 9 липня

2007 року).

2. Зобов'язати Управління праці та

соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві державної

адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню

соціальних виплат вчинити дії щодо нарахування та забезпечення виплати

недоотриманої Суздальцевою Людмилою Дмитрівною та Чалою Марієюї Яківною

одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік відповідно до вимог

статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції закону від 9 липня

2007 року).

3. В задоволенні решти позовних

вимог -відмовити.

Постанова відповідно до частини 1

статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого

цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до

суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному

обсязі за правилами, встановленими статтями 

185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через

суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням

протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана

без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається

у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                         

Н. Є.  Блажівська