Постанова

від 21.05.2015 по справі 911/2869/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2015 року Справа № 911/2869/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: відповідача:Крайнік Д.В. - дов. від 03.02.15, Левчук В.В. - дов. від 20.05.15, касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ЖитлоДар-Кіровоград" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.02.15 у справі№911/2869/14 Господарського суду Київської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЖитлоДар-Кіровоград" доБучанської міської ради прозобов'язання вчинити певні дії та стягнення 49200,67 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖитлоДар-Кіровоград" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Бучанської міської ради про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок орендної плати за договором оренди землі від 03.09.07, укладеного між сторонами, за період з 01.01.09 до 01.03.2014 в розмірах, передбачених пунктом 4.1 договору в редакції від 03.09.07; та повернення позивачеві 49200,67 грн. переплати з орендної плати, як безпідставно отриманих коштів. Позивач посилався на те, що додаткові угоди від 30.04.09, від 07.06.12 про внесення змін до спірного договору оренди в частині грошової оцінки земельної ділянки та орендної плати не пройшли державної реєстрації, а тому є неукладеними. Отже, позивач вважав, що кошти сплачені позивачем в якості орендної плати за такими угодами є безпідставно отриманими. Позов обґрунтований приписами статей 640, 654, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, статті 125 Земельного кодексу України, статті 188 Податкового кодексу України, статей 15, 18, 20, 23, 30 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.09.14 (суддя Конюх О.В.) у позові відмовлено. Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем сплачувалася орендна плата у відповідності до умов договору. Водночас суд визнав, що державна реєстрація права оренди землі за спірним договором була здійснена згідно з вимогами законодавства; що угоди про зміну розміру орендної плати від 30.04.09, від 07.06.12 не змінюють обсягу прав оренди позивача на спірну земельну ділянку; що Порядок ведення Поземельної книги та Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.09 №1021, не передбачав внесення даних про розмір орендної плати; та, відповідно, не підлягали окремо державній реєстрації і зміни розміру орендної плати. Відтак, суд дійшов висновку, що угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 30.04.09, від 07.06.2012 є укладеними, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.15 (судді: Майданевич А.Г., Лобань О.І., Федорчук Р.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖитлоДар-Кіровоград", яке просить рішення і постанову у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скаржник вважає, що судами порушені приписи статті 632 Цивільного кодексу України, статей 15, 21, 22, 30 Закону України "Про оренду землі", статей 4, 43 Господарського процесуального кодексу України. Товариство, з посиланням на приписи статті 30 Закону України "Про оренду землі", зазначає, що зміна умов договору оренди здійснюється за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення такої - у судовому порядку. Скаржник вказує на те, що на спірній земельній ділянці буде розміщуватися об'єкт соціально-культурного призначення - тренажерно-оздоровчий комплекс, а тому що ставка за користування такою землею у має становити 5% від нормативної грошової оцінки землі.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 03.09.07 між Бучанською міською радою - орендодавцем і Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖитлоДар-Кіровоград" - орендарем був укладений договір оренди земельної ділянки. За цим договором орендар отримав у платне строкове користування земельну ділянку комунальної власності територіальної громади міста Буча, площею 3691 кв. м, кадастровий номер 3210945300:01:081:0002, категорія земель - для комерційного використання для будівництва культурно-розважального центру терміном на 10 років. Суди установили, що договір діє до 26.07.17. За актом приймання-передачі від 03.09.07 спірна земельна ділянка була передана орендареві. В подальшому, сторонами 30.04.09 та 07.06.12 були підписані угоди про внесення змін до вказаного договору в частині розміру орендної плати. В процесі розгляду спору суди установили, що позивач у відповідності до умов договору використовував спірну земельну ділянку та сплачував за неї орендну плату. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмет і підстава позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Розрізняють фактичні та юридичні (правові) підстави позову. Посилання на законодавство - це юридичні підстави позову. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖитлоДар-Кіровоград" заявлені до Бучанської міської ради про зобов'язання останнього здійснити перерахунок орендної плати за договором оренди землі від 03.09.07, укладеного між сторонами, за період з 01.01.09 до 01.03.2014; та повернення позивачеві 49200,67 грн. переплати з орендної плати, як безпідставно отриманих коштів. При цьому позивач фактичною підставою позову визначив договір оренди земельної ділянки від 03.09.07. Як на юридичні (правові) підстави він посилався, окрім іншого, на приписи статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України. Позивач не змінював ні предмет, ні підстав позову. Наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави унормовано Главою 83 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (стаття 1213 цього ж Кодексу). У розумінні приписів наведених норм зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Оскільки між сторонами у справі було укладено договір оренди земельної ділянки від 03.09.07, а кошти, які TOB "ЖитлоДар-Кіровоград" просить стягнути з Бучанської міської ради, отримано останньою у якості орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувані відповідно до приписів статі 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 22.01.13 у справі №5006/18/13/2012, від 14.10.14 у справі №922/1136/13, від 25.02.15 у справі № 910/1913/14. Як вже зазначалося, позивач не змінював ні предмет, ні підстав позову. Суди, відмовляючи у позові, виходили з того, що між сторонами наявні договірні відносини; що розмір орендної плати встановлений умовами спірного договору; що орендна плата сплачувалася орендарем у розмірі, передбаченому договором (із змінами). При цьому, суди не застосували приписи статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України. Зважаючи на заявлені позивачем підстави даного позову та те, що зобов'язання виконувалися саме за спірним договором, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення коштів за наведених позивачем підстав задоволенню не підлягають. Водночас колегія суддів погоджується із відмовою судів у позові про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок орендної плати за договором оренди землі від 03.09.07. Як установлено судами і убачається з матеріалів справи, позивач фактично не погоджується з умовами спірного договору в частині визначення розміру орендної плати. Між тим, розмір орендної плати є однією з умов договору оренди землі; зміна умов договору має відбуватись у встановленому законодавством порядку шляхом внесення відповідних змін до нього за взаємною згодою сторін або у судовому порядку. Разом з тим, передбачені законом способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу повинні бути спрямовані на відновлення прав та інтересів позивачів. Втім, обраний позивачем спосіб захисту права не призводить до відновлення його прав і інтересів. Наведене узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 30.09.08 №42/388-37/254. Доводи касаційної скарги визнаються неспроможними та спростовуються викладеним. Оскільки мотиви, викладені у рішенні і постанові, не призвели до прийняття незаконних рішень, то судові акти у справі залишаються без змін з мотивів, викладених у цій постанові.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.15 у справі №911/2869/14 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖитлоДар-Кіровоград" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець