Рішення

від 19.05.2015 по справі 902/374/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 травня 2015 р.

Справа № 902/374/15

Господарський суд Вінницької області у складі судді Стефанів Т. В.,

при секретарі судового засідання Незамай Д. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 902/374/15

за позовом: Арбітражного керуючого (ліквідатора ТОВ "Жигалівське")

Сокольвака М. В.,

21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, 73а/132

до : Приватного підприємства "Камп",

22400, Вінницька обл., м. Калинівка, вул. Коцюбинського, 71, код 13321504

про визнання недійсним правочину (договір безпроцентної поворотної позики)

та стягнення 469 000 грн. боргу

за участю :

представника відповідача, Катрича П. С., за довіреністю;

представника Козятинської ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області Мельниченка С. С. за довіреністю;

представника УПФУ у Калинівському р-ні, Семенюшко Т. С., за посвідченням;

ВСТАНОВИВ :

23.03.2015 року арбітражний керуючий Сокольвак М. В. звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства «КАМП» про визнання недійсним правочину та повернення коштів в сумі 490000 грн. 00 коп. Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно договору безпроцентної поворотної позики №1 від 13.01.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Жигалівське» перерахувало Приватному підприємству «КАМП» 469 000 грн. 00 коп. Позивач стверджує, що: оспорюваний договір та дії сторін по його вчиненню суперечать положенням ст. ст. 1, 3, 5, 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в попередній редакції, оскільки засновники товариства зобов'язані вживати своєчасних заходів по запобіганню банкрутства; порушено мету діяльності товариства, засади господарювання та моральні засади суспільства; укладення договору призвело до стійкої фінансової неспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю «Жигалівське», оскільки воно уклало договір на вкрай невигідних для себе умовах; Товариство мало заборгованість перед Пенсійним фондом України, а інші кошти були відсутні; укладення договору порушило публічний порядок, відсутня згода зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Жигалівське» на укладення договору. Водночас засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Жигалівське» та позичальником було Приватне підприємство «КАМП».

Також на переконання позивача, договір не відповідає вимогам ст. 207 ГК України, його укладення суперечить інтересам держави і суспільства, порушує приписи ст. ст. 92, 98, 203, 228, 241 ЦК України; договір укладено за обмежених повноважень керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Жигалівське» на підписання договору, договір суперечить моральним засадам суспільства та порушує публічний порядок.

З цих підстав позивач просить суд поновити строк позовної давності, визнати договір безпроцентної поворотної позики №1 від 13.01.2011 року недійсним, застосувати наслідки недійсності правочину і стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Жигалівське» 469 000,00 грн. 00 коп.

Представник відповідача, у письмовому відзиві (лист № 12 від 09.04.2015 року, а.с. 41-42), та в усних поясненнях проти позову заперечував, посилаючись на те, що згідно доповнення від 03.11.2011 року, до договору №1 від 13.01.2011 року було внесено зміни, за якими позикодавець надав позичальнику фінансову допомогу на безповоротній основі у вигляді грошових коштів в розмірі, встановленому цим договором, а також внесені зміни до п.4.1 договору, відповідно до якого позика за цим договором надається на безповоротній основі. Законність укладення доповнення до договору про безповоротну фінансову допомогу підтверджується перевіркою податкових органів щодо відповідності укладення такого доповнення та правильності сплати обов'язкових податків та платежів. Відповідач вважає, що зміст оспорюваного арбітражним керуючим договору не суперечить вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, так як форма та зміст договору відповідають вимогам закону. Відповідач в момент підписання договору мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, діяв на підставі вільного волевиявлення, договір був спрямований на реальне настання правових наслідків. Доводи позивача про те, що при укладенні договору уповноважена особа від Товариства з обмеженою відповідальністю «Жигалівське» Прозирай С. С. діяла з перевищенням повноважень, за твердженням представника відповідача, спростовуються протоколом загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Жигалівське» від 11.01.2011 року, відповідно до якого учасниками Товариства було надано згоду на укладення договору.

Також представник відповідача, посилаючись на приписи ст. 58 Конституції України та норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» що набрав чинності 18.01.2013 року, стверджує, що в момент укладення договору, підстави визнання його недійсним, визначені в ч.1 ст. 20 даного Закону, не набрали чинності, а тому не можуть застосовуватись в спірних правовідносинах. Також заперечуючи проти поновлення строку позовної давності та вказуючи на його пропуск позивачем, відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання про витребування оригіналу протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Жигалівське» від 11.01.2011, оскільки у відповідача відсутній вказаний оригінал. Однак, з огляду на обмеженість строку розгляду справи просив суд зазначене клопотання не розглядати.

За вказаною позовною заявою 26.03.2015 року господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 902/374/15 та призначено до розгляду в судовому засіданні 14.04.2015 року.

В зв'язку з неподанням сторонами всіх доказів, що мають значення для вирішення спору та необхідністю витребування нових доказів, ухвалою суду від 14.04.2015 року розгляд справи відкладено на 19.05.2015 року.

Позивач в судове засідання 19.05.2015 року не з`явився. 18.05.2015 року через канцелярію суду надійшло клопотання позивача (лист №01-21/100 від 18.05.2015 року) про відкладення розгляду справи на іншу дату. Клопотання мотивоване участю Сокольвака М. В. в судовому засіданні 19.05.2015 року господарського суду Рівненської області. Дане клопотання судом відхиляється, оскільки не є підставою для відкладення справи. У випадку особистої зайнятості, арбітражний керуючий вправі направити іншого представника у судове засідання, видавши йому відповідну довіреність та забезпечивши таким чином представництво у суді своїх інтересів.

Крім того, вказане клопотання судом відхиляється ще й і у зв'язку з закінченням 25.05.2015 року двохмісячного строку для розгляду спору, передбаченого ст. 69 ГПК України. Заяв від сторін про продовження процесуального строку розгляду справи до суду не надходило. Відповідач проти відкладення розгляду справи заперечував, просив вирішити спір в даному судовому засіданні.

В судове засідання з`явився представник відповідача, який підтримав свої заперечення проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні. 19.05.2015 року представником відповідача подано відзив на уточнення до позовної заяви, який судом розглянуто та долучено до матеріалів справи. Від позивача уточнення до позовної заяви до суду не надходило.

В судове засідання також з`явились представники Козятинської ОДПІ та Управління ПФУ в Калинівському районі Вінницької області, викликані для дачі пояснень в порядку ст. 30 ГПК України.

Представник Козятинської ОДПІ вказав на те, що порушень вимог податкового законодавства по нарахуванню податків та зборів (обов'язкових платежів) у зв'язку з укладенням між позивачем та відповідачем договору безпроцентної поворотної позики № 1 та додатку до нього органими ДПІ не виявлено.

Представник Управління ПФУ в Калинівському районі Вінницької області зазначила, що за Товариством з обмеженою відповідальністю «Жигалівське» рахувалась заборгованість перед пенсійним фондом, що змусило останніх звернутись до господарського суду Вінницької області із заявою про порушення справи про банкрутство.

За клопотанням позивача, поданому 14.04.2015 року (а.с. 60), у справі здійснювалась технічна фіксація судового процесу шляхом звукозапису.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази та надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено таке.

13.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Жигалівське» та Приватним підприємством «КАМП» укладено договір безпроцентної поворотної позики № 1, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Жигалівське», як позикодавець, прийняло на себе зобов'язання надати позичальнику - Приватному підприємству «КАМП» фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі у вигляді грошових коштів в розмірі, встановленому цим договором, а позичальник зобов'язався повернути їх позикодавцю у визначений цим договором строк (п. 1.1 договору). Відповідно до п. 1.2 договору, цільовим призначенням позики є надання позики позичальнику для його власних потреб.

За п. 2.2 договору, сума позики складає 469 000 грн. 00 коп. Сторони погодили, що позика надається позикодавцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, згідно умов цього договору (п.п. 2.3, 2.3.1 договору).

Строк надання позики становить 1 календарний рік з моменту під писання цього договору обома сторонами (п. 3.1 договору). Позикодавець перераховує суму позики в безготівкову порядку на поточний рахунок позичальника (п. 3.2 договору).

Строк повного повернення позики становить 1 календарний рік з моменту надання суми позики (п. 4.1 договору). Цей договір набирає чинності з моменту надання позикодавцем суми позики позичальнику і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором (п. 9.1 договору). Строк повернення позики, встановлений у п. 4.1 договору, може бути продовжений за погодженням сторін, яке оформлюється додатковою угодою до договору (п. 9.2 договору).

Згідно платіжного доручення № 2 від 14.01.2011 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Жигалівське» перерахувало Приватному підприємству «КАМП» грошові кошти в сумі 469 000,00 грн., призначенням платежу вказано: «поворотно-фінансова допомога згідно договору № 1 від 13.01.2011 року». Перерахування коштів підтверджується банківською випискою по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Жигалівське» №26007306857 за період з 01.01.2011 року - 31.01.2011 року.

Також 03.11.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Жигалівське» та Приватним підприємством «КАМП» було укладено доповнення до договору № 1 від 13.01.2011 року, яким сторони погодили підпункт 1.1 викласти в наступній редакції: «За цим договором позикодавець зобов'язується надати позичальнику фінансову підтримку (допомогу) на безповоротній основі у вигляді грошових коштів в розмірі, встановленому цим договором. Пункт договору 4 «Строк та порядок повернення суми позики» викласти в наступній редакції: 4.1. Позика за цим договором надається на безповоротній основі. Пункт договору 6 вилучити. Пункт договору 7 вилучити. Пункт договору 9.2 вилучити».

Таким чином, сторони внесли зміни до даного договору, згідно яких позика за цим договором надана на безповоротній основі.

Надалі, 15.12.2011 року господарським судом Вінницької області за заявою Управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі порушується провадження у справі № 10/63/2011/5003 про визнання позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Жигалівське» банкрутом.

10.01.2012 року судом винесено постанову, якою Товариство з обмеженою відповідальністю «Жигалівське» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сокольвака Михайла Васильовича, зобов"язано ліквідатора до 17.02.2012 р. надати до суду результати інвентаризації майна ТОВ "Жигалівське" (провадження здійснювалось за спрощеною процедурою - ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Ухвалою від 18.02.2014 року припинено процедуру ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «Жигалівське», за ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; переведено провадження у справі № 10/63/2011/5003 до загальних судових процедур, процедури розпорядження майном боржника; припинено повноваження ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Жигалівське» арбітражного керуючого Сокольвака М.В.; призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Жигалівське» арбітражного керуючого Сокольвака Михайла Васильовича.

03.07.2014 року судом винесено постанову, якою припинено процедуру розпорядження майном та повноваження розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю "Жигалівське" арбітражного керуючого Сокольвака М. В.; Товариство з обмеженою відповідальністю «Жигалівське» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сокольвака Михайла Васильовича, припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом і розпорядження його майном та припинено повноваження власника (власників) майна банкрута.

Ці обставини встановлені оглядом в судовому засіданні матеріалів справи №10/63/2011/5003 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Жигалівське». Справа знаходиться у провадженні судді Стефанів Т. В.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2012 року арбітражний керуючий Сокольвак М. В. звернувся до відповідача із письмовою вимогою № 70 (а.с. 38) про перерахування в семиденний термін на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Жигалівське» 469 000 грн. 00 коп. Вимога залишена відповідачем без задоволення.

Також ухвалою господарського суду Вінницької області від 14.04.2015 року у справі №902/374/15 були витребувані та оглянуті в судовому засіданні 19.05.2015 року. матеріали справи № 902/46/15. Оглядом матеріалів судової справи за № 902/46/15 встановлено, що Управління Пенсійного фонду у Калинівському районі 20.01.2015 року звернулось в господарський суд Вінницької області з позовом до приватного підприємства «КАМП» про визнання правочину недійсним та стягнення 469 000 грн. боргу.

Як зокрема, вказано в рішенні від 03.02.2015 року, суд, відмовляючи Управлінню Пенсійного фонду у Калинівському районі у задоволенні позову про визнання недійсним договору безпроцентної поворотної позики №1 від 13.01.2011 року, зазначив про те, що «провадження у справі № 10/63/2011/5003 про банкрутство ТОВ «Жигалівське» порушено до набрання чинності у новій редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд приходить до висновку, що стаття 20 у редакції Закону від 19.01.2013 року при вирішенні спору у справі №902/46/15 застосуванню не підлягає, що є підставою для відмови у задоволенні позову». Дане рішення набрало законної сили (а. с. 48-51).

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Також обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Надаючи юридичну оцінку укладеному 03.11.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Жигалівське» та Приватним підприємством «КАМП» договору безпроцентної поворотної позики № 1, доповнення до договору № 1 суд приходить до такого висновку.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Жигалівське» та Приватним підприємством «КАМП» виникли правовідносини щодо надання фінансової підтримки у вигляді поворотної позики.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приписами ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ч. 1, ч. 3, ч. 5 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що розпорядник майна має право звертатись до господарського суду у випадках, визначених цим Законом та зобов`язаний вживати заходів для захисту майна боржника.

Зокрема, відповідно до ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження, між іншим, щодо подання до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника з підстав, передбачених ч. 10 ст. 17 цього Закону, а саме, якщо виконання договору завдає збитків боржнику, або виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або у певній його частині.

Надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Жигалівське» фінансової допомоги Приватному підприємством «КАМП» в сумі 469 000 грн. 00 коп. завдало значних збитків Товариству з обмеженою відповідальністю «Жигалівське».

Як вже було зазначено вище, господарським судом Вінницької області здійснюється провадження у справі №10/63/2011/5003 про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Жигалівське». При цьому боржник обтяжений значними фінансовими зобов'язаннями перед кредиторами, невиконання яких зокрема стало результатом триваючої наразі процедури ліквідації. Так, згідно довідки Управління пенсійного фонду у Калинівському районі Вінницької області № 475/03-37 від 14.10.2014 року заборгованість ТОВ «Жигалівське» по страхових внесках перед позивачем станом на 13.01.2011 року становила 120 530,87 грн.; станом на 14.10.2014 року заборгованість складала 109 542,59 грн.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Жигалівське» уклало оспорюваний договір на вкрай невигідних для себе умовах, надавши позику на безповоротній основі, хоча керівництво юридичної особи й зобов'язане вживати заходів до запобігання банкрутству. Цим право Товариства з обмеженою відповідальністю «Жигалівське» як юридичної особи було порушено.

При цьому судом враховуються приписи п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», де зазначено про те, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи і перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Так, відповідно до ст.257 ЦК позовна давність установлюється тривалістю в 3 роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч.1 ст. 258 ЦК). Водночас законодавець не допускає зміни порядку обчислення позовної давності, встановленого імперативними нормами стст.253-255 ЦК України.

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК).

Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Отже, для юридичної особи як сторони правочину днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладення договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Частиною 7 ст.261 ЦК передбачено, що винятки з правила частини першої цієї статті можуть бути встановлені законом. Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) спеціальних норм про позовну давність (у тому числі для звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними угод боржника) не встановлено.

Початок перебігу строку позовної давності починається з дня укладення договору - 03 листопада 2011 року (а не з дня, коли арбітражний керуючий Сокольвак М. В., виконуючи обов'язки ліквідатора у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Жигалівське» дізнався про його укладення). Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 19.08.2014 року №3-59гс14 у справі №5013/492/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосвіт» до ТОВ «Віконт», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Української товарної біржі, про визнання договорів недійсними та повернення майна.

Оскільки строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про визнання недійсним договору безпроцентної поворотної позики № 1, укладеного 03.11.2011 року сплив, суд вважає за необхідне позивачу в позові відмовити.

Суд зважує на відсутність поважних причин пропуску строку позовної давності. Арбітражний керуючий Сокольвак М. В. здійснює повноваження арбітражного керуючого (ліквідатора) Товариства з обмеженою відповідальністю «Жигалівське» з 10.01.2012 року і, отримавши з того часу документацію боржника, він мав достатньо часу для звернення до суду за захистом порушеного права боржника в межах строку позовної давності.

Оскільки, в задоволенні позову судом відмовлено та позивача звільнено від сплати судового збору, судом не вирішується питання щодо розподілу відповідних судових витрат.

Керуючись ст. ст. 4-2 - 4-4, 32 - 34, 36, 43, 82, 84, 85, 115 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 25 травня 2015 р.

Суддя Стефанів Т.В.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, 73а/132

3 - відповідачу 22400, Вінницька обл., м. Калинівка, вул. Коцюбинського, 71, код 13321504