Постанова

від 14.07.2015 по справі 902/374/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2015 р. Справа № 902/374/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Романчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу арбітражного керуючого, ліквідатора ТОВ "Жигалівське" Сокольвака М. В. на рішення господарського суду Вінницької області від 19.05.15р. у справі №902/374/15 (суддя Стефанів Т.В.)

за позовом арбітражного керуючого, ліквідатора ТОВ "Жигалівське" Сокольвака М. В. (м. Вінниця)

до приватного підприємства "Камп" (Вінницька обл., м. Калинівка)

про визнання недійсним правочину (договір безпроцентної поворотної позики) та стягнення 469 000 грн. боргу

за участю представників сторін:

позивача - арбітражний керуючий, ліквідатор ТзОВ "Жигалівське" Сокольвак М. В.; Полутін О.М., представник за довіреністю від 22.11.2013р.;

відповідача - Катрич П. С., представник за довіреністю №5 від 02.02.2015р.;

Судом роз'яснено представникам права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Арбітражний керуючий ТОВ "Жигалівське" Сокольвак М. В. звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про визнання недійсним договору безпроцентної поворотної позики №1 від 13.01.2011р. та стягнення 469 000 грн. незаконно перерахованих коштів.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 19.05.15р. в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю "Жигалівське" уклало оспорюваний договір на вкрай невигідних для себе умовах в порушення ст. 207 ГК України, ч. 10 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що завдало значних збитків товариству. Проте, оскільки строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про визнання недійсним договору безпроцентної поворотної позики №1 від 03.11.2011 року сплив, тому суд відмовив в задоволенні позову.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, арбітражний керуючий, ліквідатор ТОВ "Жигалівське" Сокольвак М. В. звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким задоволити позов в повному обсязі.

Скаржник вважає, що місцевий господарський суд дійшов необґрунтованого висновку, що ним пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про визнання недійсним договору. Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, тому, на думку апелянта, ним не пропущено строк позовної давності, оскільки про вчинений правочин він дізнався 18.02.2014 року виконуючи обов'язки ліквідатора у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Жигалівське".

Скаржник вказує, що оспорюваний договір та дії сторін по його вчиненню суперечать положенням ст. ст. 1, 3, 5, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в попередній редакції, оскільки засновники товариства зобов'язані вживати своєчасних заходів по запобіганню банкрутства; порушено мету діяльності товариства, засади господарювання та моральні засади суспільства; укладення договору призвело до стійкої фінансової неспроможності товариства з обмеженою відповідальністю "Жигалівське", оскільки воно уклало договір на вкрай невигідних для себе умовах; товариство мало заборгованість перед пенсійним фондом України, а інші кошти були відсутні; укладення договору порушило публічний порядок, відсутня згода зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю "Жигалівське" на укладення договору.

Приватним підприємством "Камп" надіслано до суду відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач доводи апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.06.2015р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Розпорядженням голови суду від 13.07.2015р. у зв'язку із перебуванням у відпустці суддів Грязнова В.В., Мельника О.В., внесено зміни до складу колегії суддів та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Розізнана І.В, судді Бучинська Г.Б., Сініцина Л.М.

Арбітражний керуючий, ліквідатор ТОВ "Жигалівське" Сокольвак М.В. та його представник в судовому засіданні 14.07.2015р. доводи апеляційної скарги підтримали, вважають рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, тому просять його скасувати. Арбітражний керуючий, ліквідатор ТОВ "Жигалівське" Сокольвак М.В. пояснив, що про вчинений правочин він дізнався лише отримавши відповідь та копію договору безпроцентної поворотної позики №1 від 13.01.2011р. та доповнень до договору безпроцентної поворотної позики №1 від 13.01.2011р. від 03.11.2011р. з Козятинської об`єднаної державної податкової інспекції (від 12.02.2014р. №527/22-01-25).

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, протоколом зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Жигалівське" від 11.01.2011р. надано дозвіл ТОВ "Жигалівське" на укладення договору з ПП "Камп" про надання останньому безпроцентної поворотної позики на суму 469 000 грн. На підписання даного договору, його доповнень та змін, з визначенням на власний розсуд їх умов та змісту, в тому числі і щодо предмету договору, уповноважено Прозирая С.С. (а.с. 58).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Жигалівське" та приватним підприємством "КАМП" укладено договір безпроцентної поворотної позики №1 від 13.01.2011р. (а.с. 31).

Відповідно до п. 1.1. договору товариство з обмеженою відповідальністю "Жигалівське", як позикодавець зобов'язується надати позичальнику - приватному підприємству "КАМП" фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі у вигляді грошових коштів в розмірі, встановленому цим договором, а позичальник зобов'язався повернути їх позикодавцю у визначений цим договором строк.

Згідно п. 1.2 договору, цільовим призначенням позики є надання позики позичальнику для його власних потреб.

Сума позики складає 469 000 грн. 00 коп. (п. 2.2 договору).

Сторони погодили, що позика надається позикодавцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, згідно умов цього договору (п.п. 2.3, 2.3.1 договору).

Строк надання позики становить 1 календарний рік з моменту підписання цього договору обома сторонами (п. 3.1 договору).

Позикодавець перераховує суму позики в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника (п. 3.2 договору).

Строк повного повернення позики становить 1 календарний рік з моменту надання суми позики (п. 4.1 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту надання позикодавцем суми позики позичальнику і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором (п. 9.1 договору).

Строк повернення позики, встановлений у п. 4.1 договору, може бути продовжений за погодженням сторін, яке оформляється додатковою угодою до договору (п. 9.2 договору).

На виконання договору товариством з обмеженою відповідальністю "Жигалівське" перераховано приватному підприємству "Камп" кошти в сумі 469 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 14.01.2011 року із призначенням платежу: поворотно-фінансова допомога згідно договору №1 від 13.01.2011 року. Перерахування коштів підтверджується банківською випискою по особовому рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Жигалівське" №26007306857 за період з 01.01.2011р. - 31.01.2011р. (а.с.14).

В подальшому, 03.11.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Жигалівське" та приватним підприємством "Камп" укладено доповнення до договору №1 від 13.01.2011 року, яким сторони узгодили підпункт 1.1 викласти в наступній редакції: за цим договором позикодавець зобов'язується надати позичальнику фінансову підтримку (допомогу) на безповоротній основі у вигляді грошових коштів в розмірі, встановленому цим договором. Пункт договору 4 "Строк та порядок повернення суми позики" викладено в наступній редакції: 4.1. позика за цим договором надається на безповоротній основі. Пункт договору 6 вилучено. Пункт договору 7 вилучено. Пункт договору 9.2 вилучено (а.с. 37).

Таким чином, сторони внесли зміни до даного договору, згідно яких позика за цим договором надана на безповоротній основі.

Постановою господарського суду Вінницької області від 10.01.2012р. визнано банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю "Жигалівське", відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сокольвака Михайла Васильовича, зобов'язано ліквідатора до 17.02.2012р. надати суду результати інвентаризації майна ТОВ "Жигалівське" (а.с.15).

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.02.2014 року припинено процедуру ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю "Жигалівське" за ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; переведено провадження у справі № 10/63/2011/5003 до загальних судових процедур, процедури розпорядження майном боржника; припинено повноваження ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Жигалівське" арбітражного керуючого Сокольвака М.В.; призначено розпорядником майна товариства з обмеженою відповідальністю "Жигалівське" арбітражного керуючого Сокольвака Михайла Васильовича (а.с.28-29).

Постановою господарського суду Вінницької області від 03.07.2014 року припинено процедуру розпорядження майном та повноваження розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю "Жигалівське" арбітражного керуючого Сокольвака М. В.; товариство з обмеженою відповідальністю "Жигалівське" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сокольвака Михайла Васильовича, припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом і розпорядження його майном та припинено повноваження власника (власників) майна банкрута.

31.05.2012 року арбітражний керуючий-ліквідатор ТОВ "Жигалівське" звернувся до відповідача із письмовою вимогою № 70 про перерахування в 7-денний термін на розрахунковий рахунок ТОВ "Жигалівське" боргу в розмірі 469 000,00 грн. (а.с. 38). Вимога залишена відповідачем без задоволення.

Позивач звернувся до господарського суду та просить поновити строк позовної давності, визнати договір безпроцентної поворотної позики №1 від 13.01.2011р. недійсним та стягнути з відповідача на користь ТОВ "Жигалівське" 469 000,00 грн. незаконно перерахованих коштів.

Предметом спору у справі є визнання недійсним договору безпроцентної поворотної позики №1 від 13.01.2011р. та стягнення з відповідача 469 000 грн. незаконно перерахованих коштів.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пунктами 1,2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Абзацом першим п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 року визначено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому певно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "Жигалівське" та відповідачем на підставі договору виникли правовідносини щодо надання фінансової підтримки у вигляді поворотної позики. Право на підписання даного договору зі сторони ТОВ "Жигалівське" надано представнику рішенням зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Жигалівське" від 11.01.2011р.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження, між іншим, щодо подання до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника з підстав, передбачених ч. 10 ст. 17 цього Закону, а саме, якщо виконання договору завдає збитків боржнику, або виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або у певній його частині.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що товариство з обмеженою відповідальністю "Жигалівське", надавши фінансову допомогу приватному підприємству "КАМП" в сумі 469 000 грн., завдало собі значних збитків, оскільки договір укладений на вкрай невигідних для товариства умовах.

Апеляційним судом встановлено, що 03.11.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Жигалівське" та приватним підприємством "Камп" укладено доповнення до договору безпроцентної поворотної позики № 1 від 13.01.2011 року, яким сторони внесли зміни до даного договору, згідно яких позика за цим договором надається на безповоротній основі.

Відповідно до п. 14.1.257. Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

Отже, безповоротна фінансова допомога за своєю правовою природою є подарунком, тобто коштами, які передані без будь-якої компенсації, тому до даних правовідносин підлягають застосуванню норми глави 55 ЦК України, що стосуються дарування.

Згідно з нормами ч.ч. 1 ст.ст. 717, 718 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.

Частинами 2 статті 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Як визначено ч. 1 ст. 87 Цивільного кодексу України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю "Жигалівське" є статут, затверджений зборами засновників ТОВ "Жигалівське" 27.01.2006р., зареєстрований державним реєстратором 25.01.2007р. за №11551050001000231, який визначає мету, завдання та предмет діяльності товариства його правове положення та управління товариством.

Відповідно до п. 6.2. статуту вищим органом товариства є збори засновників. Вони складаються із засновників товариства або призначених ними представників. Засновники товариства вправі передати свої повноваження на зборах іншому засновнику представникові іншого засновника товариства.

Згідно п. 6.3. статуту до компетенції зборів засновників відноситься, зокрема, затвердження договорів (угод) на суму, що перевищує суму, еквіваленту 10 мінімальним заробітним платам, виходячи з встановленої чинним законодавством України ставки мінімальної плати на момент укладання договору (угоди). Будь-який договір (угода) на суму, що перевищує суму, еквіваленту 10 мінімальних заробітних плат, є дійсним за умови наявності рішення зборів засновників з цього питання з обов'язковим посиланням на таке рішення в тексті договору (угоди); прийняття рішень про відчуженню майна товариства незалежно від вартості такого майна.

Згідно з ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Тобто наведена норма застосовується, якщо представник має повноваження на вчинення правочину, але вчиняє його з перевищенням обсягу права на здійснення правочину, який встановлено особою, яку він представляє, діючи при цьому в межах закону.

Апеляційним судом встановлено, що предметом доповнення до договору безпроцентної поворотної позики № 1 від 13.01.2011 року є безповоротна фінансова допомога в розмірі 469 000 грн.

Згідно ч. 1, 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Судом апеляційної інстанції не приймаються пояснення відповідача про наділення представника ТОВ "Жигалівське" повноваженнями на підписання всіх змін до договору надання безпроцентної поворотної позики, в тому числі, що змінюють суть відносин, оскільки рішенням зборів уповноважено представника укласти договір надання безпроцентної поворотної позики, а тому всі зміни і доповнення повинні стосуватися саме відносин сторін по даному предмету договору.

З огляду на зазначене господарський суд приходить до висновку, що договір безпроцентної поворотної позики видозмінився і став договором безповоротної позики (дарування), сума спірного договору (правочину) перевищує суму, еквівалентну 10 мінімальним заробітним платам (9850 грн. станом на 03.11.2011р.) тому, рішення про вчинення такого правочину мало прийматися зборами засновників позивача. Однак, матеріали справи не містять доказів того, що питання щодо підписання доповнень до договору виносилось на збори засновників ТОВ "Жигалівське", тому апеляційний суд приходить до висновку, що правочин від 03.11.2011р. укладений представником позивача з перевищенням повноважень, всупереч ч.2 ст. 203 ЦК України.

Судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги доводи позивача, що на час вчинення спірного правочину засновником ТОВ "Жигалівське" являлося приватне підприємство "Камп", оскільки як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.07.2010р. єдиним засновником товариства є сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога" із розміром внеску до статутного фонду 2550000 грн. (а.с. 52).

Судом апеляційної інстанції враховано приписи п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", де зазначено про те, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи і перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Отже, відповідно до статті 257 ЦК України позовна давність установлюється тривалістю в три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (частина перша статті 258 ЦК України). Водночас законодавець не допускає зміни порядку обчислення позовної давності, встановленого імперативними нормами статей 253-255 ЦК України.

Частиною 7 ст. 261 ЦК України передбачено, що винятки з правила частини першої цієї статті можуть бути встановлені законом. Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) спеціальних норм про позовну давність (у тому числі для звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними угод боржника) не встановлено.

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Зі змісту ст. 92 ЦК України вбачається, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Відтак, для юридичної особи (суб'єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Враховуючи викладене, початком перебігу строку позовної давності є день укладення договору безпроцентної поворотної позики №1, тобто - 13.01.2011 року, а не 18.02.2014 року коли арбітражний керуючий Сокольвак М. В., виконуючи обов'язки ліквідатора у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Жигалівське", отримав текст договору з додатком від Козятинської ОДПІ (вих. №527/22-01-25 від 12.02.2014р.). Датою ж звернення до суду є 23.03.2015р., тому строк позовної давності для звернення до суду сплив.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку позовної давності арбітражному керуючому, оскільки будучи призначеним ліквідатором ТОВ "Жигалівське" з 10.01.2012р. арбітражний керуючий за результатами інвентаризації майна ТОВ "Жигалівське", яке суд зобов`язав його провести до 17.02.2012р., міг виявити перерахування всіх коштів з рахунку ТОВ "Жигалівське" на користь приватного підприємства "Камп" та зробити запити до відповідних установ про отримання спірного договору з додатком до нього, однак арбітражний керуючий не скористався вчасно наданими йому ст. 25 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правами, звернувшись до Козятинської ОДПІ із запитом лише 25.12.2013р.

Отже, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про сплив строку позовної давності з вимогою про визнання недійсним договору безпроцентної поворотної позики №1 від 13.01.2011р. з доповненням до нього від 03.11.2011р., тому обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Судовою колегією не встановлено порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, а тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу арбітражного керуючого, ліквідатора ТОВ "Жигалівське" Сокольвака М. В. на рішення господарського суду Вінницької області від 19.05.15р. у справі №902/374/15 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Сініцина Л.М.