Рішення

від 19.05.2015 по справі 904/1880/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.05.15р. Справа № 904/1880/15 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградське підприємство "ПОЛІМЕРПЛАСТ ЛТД", м. Павлоград, Дніпропетровська область

до публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення 91077 грн. 10 коп.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача: Шульгат В.В., представник, дов. № 30/09-1Ю від 03.09.2014 року

від відповідача: Гнєзділова Н.В., представник, дов. № ББУ/ПУ433/ВП/14 від 16.12.2014 року

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Павлоградське підприємство "Полімерпласт ЛТД" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення 91077 грн. 10 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару за договором № 14-16/31-КП від 02.01.2014 року, а також з оплати товару за бездоговірною поставкою на підставі усної домовленості сторін згідно видаткової накладної №РН-0000211 від 30.10.2014р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2015р. порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 24.03.2015р.

24.03.2015 року представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, яким заперечив проти позовних вимог у повному обсязі, просив суд в позові відмовити, також відповідачем було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з наданням можливості врегулювання спору в добровільному порядку, шляхом погашення заборгованості. (а.с.28-29)

В судовому засіданні, в присутності представників сторін оголошено перерву до 20.04.2015 року.

20.04.2015 року представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 24.03.2015р. До судового засідання позивачем надіслано до канцелярії суду заяву про долучення документів до матеріалів справи, якою позивач просив суд розглянути справу без участі представника.

Представниками відповідача в судовому засіданні були подані наступні клопотання, а саме: - клопотання про розгляд справи колегією у складі трьох суддів; - клопотання, про витребування у позивача документів, які підтверджують повноваження представника позивача, який підписував позовну заяву, а також свідоцтво про державну реєстрацію позивача, довідку про включення позивача до ЄДРПОУ, статут (витяг, із сторінками, де передбачені повноваження директора ТОВ "ПП "Полімерпласт ЛТД"); - клопотання про зупинення провадження по справі №904/1880/15 до вирішення справи про тлумачення умов договору №14-16/31-КП від 02.01.2014р. іншим судом; - клопотання про здійснення тлумачення умов договору.

Представники відповідача подали клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2015 року, задоволено клопотання відповідача про продовження строку розгляду спору, продовжено строк розгляду справи до 25.05.2015 року, в зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 12.05.2015 року.

12.05.2015 року в судовому засіданні розглянуті клопотання відповідача подані в судовому засіданні 20.04.2015р., а саме:

1. Клопотання про призначення колегіального розгляду справи судом досліджено та відхилено, в зв'язку з його не обґрунтованістю належними доказами, відповідачем не наведено беззаперечних підстав щодо необхідності призначення колегіального розгляду справи, у зв'язку з чим суд вважає заявлене клопотання таким, що навмисно та безпідставно затягує розгляд справи, що може порушувати права та законні інтереси сторін та учасників процесу у справі.

2. Клопотання відповідача про витребування у позивача документів, які підтверджують повноваження представника позивача, який підписував позовну заяву, судом досліджено матеріали справи та встановлено, що на вимогу суду, в зв'язку з поданим відповідачем клопотанням, позивачем надано для приєднання до матеріалів справи належним чином засвідчену копію статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградське підприємство "ПОЛІМЕРПЛАСТ ЛТД" та оригінал статуту для огляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні представнику відповідача надано оригінал статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградське підприємство "ПОЛІМЕРПЛАСТ ЛТД" для огляду. На запит суду, щодо наявності питань стосовно повноважень представника позивача на підписання позовної заяви, представник відповідача зазначив, що такі питання відсутні.

Копію статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградське підприємство "ПОЛІМЕРПЛАСТ ЛТД" залучено судом до матеріалів справи.

3. Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №904/1880/15 до вирішення справи про тлумачення умов договору №14-16/31-КП від 02.01.2014р. іншим судом, суд залишив без задоволення в зв'язку з його необґрунтованістю, оскільки в межах спору про стягнення заборгованості за договором, суд має можливість та повинен самостійно встановити зміст відповідних умов правочину, що вказує на відсутність такого обов'язкового елементу для зупинення провадження, як неможливість розгляду справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи.

4. Клопотання відповідача про тлумачення умов договору, суд відхилив, оскільки як вбачається з наданої відповідачем копії позовної заяви (а.с.47-48) та ухвали господарського суду від 07.05.2015р. про порушення провадження у справі №904/3901/15, зазначена вимога про тлумачення умов договору вже заявлена відповідачем, шляхом подання окремої позовної заяви до господарського суду Дніпропетровської області, по розгляду зазначеного позову господарським судом порушено провадження у справі за №904/3901/15, а розгляд справи призначено на 21.05.2015р.

Надана відповідачем копія ухвали про порушення провадження у справі №904/3901/15, залучена судом до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог у повному обсязі, зазначив, що товар за видатковою накладною №РН-0000186 від 26.09.2014 року було поставлено на підставі іншого договору, а саме №ДГ-1116457ОКП від 26.12.20141р., а за видатковою накладною №РН-0000211 від 30.10.2014р. товар взагалі було поставлено не на підставі договору.

В судовому засіданні, на запит суду щодо підстав поставки товару за накладною №РН-0000186 від 26.09.2014р. та № РН-0000211 від 30.10.2014р., представник позивача в судовому засіданні зазначив, що за даною видатковою накладною товар було поставлено на підставі усної домовленості сторін, про що також зазначено у позовній заяві. Щодо іншого номеру договору у видатковій накладній №РН-0000186 від 26.09.2014р., позивач зазначив, що це є опискою.

В судовому засіданні, в присутності представників сторін оголошено перерву до 19.05.2015 року.

19.05.2015 року представник відповідача в судовому засіданні подав клопотання про призначення судової експертизи, яким просив суд призначити у справі судову експертизу у справі №904/1880/15, на вирішення якої поставити питання: "Чи є завершеною господарською операцією з поставки продукції з огляду на відсутність у видатковій накладній №РН-0000178 від 16.09.2014 року дати поставки продукції, яку вказує представник покупця у відповідності до п. 4.4. договору №14-16/31 КП від 02.01.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти клопотання відповідача про призначення судової експертизи. Зазначив, що подане відповідачем клопотання спрямоване на ухилення від належного виконання зобов'язань з оплати товару.

На запит суду щодо підтвердження факту отримання відповідачем товару, представник відповідача зазначив, що товар дійсно отримував.

В судовому засіданні, в присутності представників сторін суд відмовив відповідачу в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, в зв'язку з його необґрунтованістю, оскільки судова експертиза, відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України, призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. Дослідивши клопотання відповідача про призначення судової експертизи, господарський суд не вбачає питань, які потребують спеціальних знань, приймання товару від позивача не заперечується відповідачем, крім того, зазначене клопотання на думку суду спрямоване на навмисне затягування розгляду справи.

19.05.2015 року в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Павлоградське підприємство "Полімерпласт ЛТД" (постачальник-позивач) та публічним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (покупець-відповідач) укладено договір №14-16/31-КП від 02.01.2014 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, в строки, по ціні та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в даному договорі та специфікаціях, що є невід'ємними частинами до договору. (а.с.12-15)

Відповідно до п. 2.5. договору, продукція вважається переданою постачальником покупцю:- за фактичною кількістю продукції, поставленою в узгоджене місце призначення поставки, згідно даним, вказаним у залізничних (автомобільних) накладних, пакувальних листах; - за якістю - у відповідності з якісними показниками, вказаними в сертифікаті якості заводу виробника, технічним характеристикам та іншим вимогам до даної продукції.

Пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що поставка продукції проводиться партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, погоджені сторонами в специфікаціях до даного договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної по своїм якісним показникам, яка супроводжується одним документом про якість, та одним товаросупровідним документом.

Відповідно до п. 4.2. договору, умови поставки продукції - DDP, згідно "Інкотермс -2000". Місце пункту призначення вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що в підтвердження постачання продукції постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи: - рахунок-фактуру, - податкову накладну, - відповідні товаросупровідні документи, сертифікат якості (у випадку, якщо даний документ передбачений до даного виду продукції) (необхідність надання зазначити у специфікації) та/або паспорт або іншу технічну документацію, передбачену до даного виду продукції. - сертифікат відповідності (у випадку, якщо продукція підлягає обов'язковій сертифікації) (необхідність надання зазначити у специфікації). - інструкцію (посібник) з експлуатації (у випадку, якщо даний документ передбачений). - технічну документацію, передбачену п. 2.3. даного договору.

У випадку надходження продукції без товаросупровідних документів, що потягне неможливість здійснення приймання продукції, що надійшла за кількістю та/або якістю та/або комплектності, покупець має право відмовитись від приймання партії продукції що надійшла та на свій погляд, повернути продукцію постачальнику або прийняти її на зберігання. Постачальник зобов'язаний відшкодувати покупцю витрати, пов'язані з зберіганням партії продукції протягом 5 банківських днів, наступних за днем отримання рахунку.

Відповідно до п. 4.4. договору, датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних розпорядчих документах, наданих постачальником, про приймання продукції.

Пунктом 4.5. договору сторони узгодили, що зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження покупця у вище обумовленому пункті призначення поставки. Зобов'язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленої продукції.

Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця після виконання покупцем усіх необхідних процедур по прийманню продукції за кількістю, якістю та комплектністю та підписання покупцем видаткової накладної. (п. 4.11. договору)

Відповідно до п. 5.2. договору, ціни на продукцію, що поставляється постачальником встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору. Загальна вартість кожної партії продукції, що поставляється за даним договором вказується у відповідних специфікаціях до договору.

09.09.2014р. між сторонами було підписано та скріплено печатками підприємств позивача та відповідача - специфікацію, якою сторони узгодили кількість товару його найменування, ціну, умови оплати: на 20-тий календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції та умови поставки: EXW (Інкотермс-2000) Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Шутя, 3. (а.с.16)

На виконання умов укладеного договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 54654 грн. 00 коп., в підтвердження чого позивачем надано до справи копії видаткових накладних №РН-0000178 від 16.09.2014року на суму 30480 грн. 00 коп. та № РН-0000186 від 26.09.014 року на суму 24174 грн. 00 коп., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача (а.с.17,19)

Продукцію за вищевказаними видатковими накладними отримали уповноважені представники відповідача Устименко О.А. та Горитько С.С. за виданими відповідачем довіреностями №219857/П від 16.09.2014 року та №219931/П від 26.09.2014 року. (а.с.17-20)

Пунктом 5.3. договору встановлено, що розрахунки за продукцію, що постачається постачальником по даному договору, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 20-тий календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції. В разі, якщо строк оплати припадає на вихідний/неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день.

В порушення своїх зобов'язань, відповідач за отриману продукцію не розрахувався, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за договором №14-16/31-КП від 02.01.2014 року, в розмірі 54654 грн. 00 коп.

На підставі п. 6.6. договору, яким передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості неоплаченої продукції, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 6308 грн. 29 коп.

Крім того, як зазначає позивач у позовній заяві, 30 жовтня 2014 року на підставі усної домовленості сторін, позивачем було поставлено відповідачу продукцію (плівка 1500х0,20 м. рукав тех) на загальну суму 19836 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000211 від 30.10.2014 року, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками підприємств позивача та відповідача. (а.с.21)

Товар за зазначеною накладною отримав уповноважений представник відповідача Сарамуд Т.М., на підставі виданої відповідачем довіреності №220281/П від 29.10.2014 року, копія якої наявна в матеріалах справи. (а.с.21-22)

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач оплату продукції не здійснив, станом на час звернення позивача до суду заборгованість відповідача за продукцію, отриману за видатковою накладною №РН-0000211 від 30.10.2014 року становить 19836 грн. 00 коп.

Таким чином, станом на час звернення позивача до господарського суду за захистом своїх прав та законних інтересів, заборгованість відповідача складає 74490 грн. 00 коп., яка складається з: 54654 грн. 00 коп. - заборгованість за продукцію поставлену на підставі договору №14-16/31-КП від 02.01.2014 року та 19836 грн. 00 коп. - заборгованість за поставку продукції за усною домовленістю сторін.

На підставі ст. 625 ЦК України за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором та за бездоговірною поставкою продукції, позивач нарахував відповідачу, на загальну суму боргу, 3% річних в загальному розмірі 845 грн. 49 коп. та інфляційні втрати у розмірі 9433 грн. 32 коп.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості, яка виникла з поставки продукції на суму 54654,00 грн. на підставі договору №14-16/31-КП від 02.01.2014 року, суд зазначає наступне:

Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Факт отримання відповідачем продукції підтверджується матеріалами справи, а саме податковими накладними (а.с.38-39) та видатковими накладними №РН-0000178 від 16.09.2014року на суму 30480 грн. 00 коп. та № РН-0000186 від 26.09.014 року на суму 24174 грн. 00 коп., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача (а.с.17,19).

Відповідач визнає факт отримання продукції від позивача.

Доказів оплати поставленої позивачем продукції, матеріали справи не містять.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриману продукцію передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Відповідачем оплату поставленого товару не здійснено, тобто порушено умови договору, який підписаний між сторонами.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Стаття 712 ЦК України зазначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за вищевказаним договором, спір між сторонами виник з його вини, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 54654 грн. 00 коп. - доводяться матеріалами справи, є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заперечень відповідача з приводу того, що продукція за видатковою накладною №РН-0000186 від 26.09.2014 року була поставлена на підставі іншого договору, а саме №ДГ-1116457ОКП від 26.12.20141р., суд зазначає наступне:

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Таким чином, лише первинні документи можуть підтвердити факт господарської операції, яка відображається в бухгалтерському обліку, на підставі якого в подальшому формується податкова звітність.

Згідно зі ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з видаткової накладної № РН-0000186 від 26.09.014 року на суму 24174 грн. 00 коп., остання містить посилання на інший номер договору, ніж той на який посилається позивач у своїх позовних вимогах. Проте, як встановлено судом та підтверджується наявною в матеріалах справи податковою накладною №19 від 26.09.2014 року (а.с.39), відповідно до якої відповідач включив дану поставку товару в свою податкову звітність саме за договором №14-16/31-КП., факт поставки товару за договором №14-16/31-КП підтверджується також довіреністю на отримання товару №219931/П від 26.09.2014 року, яка містить посилання на договір №14-16/31-КП, а кількість товару вказана у довіреності співпадає з кількістю зазначеною у накладній та специфікацією до договору, що є невід'ємною частиною договору №14-16/31-КП. Таким чином, суд приходить до висновку, що товар за вищевказаною видатковою накладною було поставлено на підставі саме договору №14-16/31-КП від 02.01.2014 року, а невірне зазначення у видатковій накладній іншого номеру договору є технічною помилкою.

Судом встановлено, що надані позивачем видаткові накладні на поставку товару відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 8, та вважає, що наявні у справі видаткові накладні є підтвердженням того, що товар був поставлений за договором №14-16/31-КП від 02.01.2014 року.

При цьому, окремі дефекти та недоліки в оформленні цих накладних не можуть спростовувати фактичне здійснення господарської операції, тим більше, що таке здійснення підтверджується діями відповідача з видачі довіреностей на отримання даного товару.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач не приймав до оплати накладні з посиланням на те, що вони не відповідають вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, норми Цивільного кодексу України не містять застережень, які б звільнили покупця від обов'язку оплатити отриманий товар у зв'язку з неналежним оформленням господарських операцій первинними документами.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, стосовно ненадання позивачем документів, передбачених п. 4.3. договору, суд вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, оскільки пунктом 4.3. договору передбачено, що у випадку надходження продукції без товаросупровідних документів, що потягне за неможливість здійснення приймання продукції, що надійшла за кількістю та/або якістю та/або комплектності, покупець має право відмовитись від приймання партії продукції що надійшла та на свій погляд, повернути продукцію постачальнику або прийняти її на зберігання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач від приймання товару не відмовився, товар за вищевказаними накладними прийняв без заперечень, щодо відсутності повного пакету товаросупровідних документів, а тому заперечення відповідача не приймаються судом, в зв'язку з необґрунтованістю.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що спірна поставка товару відбулася в межах укладеного між сторонами договору №14-16/31-КП від 02.01.2014 року, а сторони своїми конклюдентними діями підтвердили виконання укладеного договору, відповідно до умов якого позивач передав у власність відповідача товар у кількості, якості та за погодженими цінами, які визначені у специфікації, а відповідач - прийняв товар, тому зобов'язаний оплатити його на умовах, визначених у договорі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 6308 грн. 29 коп., суд зазначає наступне:

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі-Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

На підставі п. 6.6. договору, яким передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості неоплаченої продукції, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 6308 грн. 29 коп.

Як вбачається з розрахунку пені (а.с. 4-5) позивач нарахував відповідачу пеню за неналежне виконання зобов'язань з оплати продукції, поставленої на умовах договору, згідно видаткової накладної №РН-0000178 від 16.09.2014 року на суму 30480 грн. 00 коп. за період прострочення з 07.10.2014 року по 03.03.2015р. (148 днів прострочення оплати) та видаткової накладної № РН-0000186 від 26.09.014 року на суму 24174 грн. 00 коп. за період прострочення з 17.10.2014 року по 03.03.2015р. (138 днів прострочення).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, нарахованої за неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати продукції поставленої на умовах договору №14-16/31-КП від 02.01.2014 року (а.с.4-5), на його відповідність вимогам чинного законодавства України, суд доходить до висновку, що оскільки матеріалами справи підтверджено, що поставка товару за видатковими накладними №РН-0000178 від 16.09.2014 року та № РН-0000186 від 26.09.014 року, була здійснена в межах договору №14-16/31-КП від 02.01.2014 року - позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 6308 грн. 29 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 6301 грн. 56 коп.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 19 836,00 грн. за товар, поставлений на підставі усної домовленості сторін, суд зазначає наступне:

Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Дії сторін (передача товару позивачем, приймання товару відповідачем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 11 статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується матеріалами справи, а саме видатковою накладною №РН-0000211 від 30.10.2014р., яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками підприємств позивача та відповідача. (а.с.21)

Доказів оплати поставленого позивачем товару за видатковою накладною №РН-0000211 від 30.10.2014р., матеріали справи не містять.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 712 ЦК України зазначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, зокрема, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання з оплати товару за видатковою накладною №РН-0000211 від 30.10.2014р., спір між сторонами виник з його вини, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 19836 грн. 00 коп. - доводяться матеріалами справи, є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

З приводу заперечень відповідача, що за видатковою накладною №РН-0000211 від 30.10.2014р. товар було поставлено на бездоговірній підставі, суд вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, оскільки як вбачається з тексту позовної заяви позивач обґрунтовує свої позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставку товару згідно видаткової накладної №РН-0000211 від 30.10.2014р. саме, як на підставі усної домовленості сторін. Викладення своїх позовних вимог є правом позивача на захист своїх порушених прав та законних інтересів, а тому суд приймаючи такі позовні вимоги до розгляду не виходить за межі позовних вимог позивача.

Крім того, суд зазначає, що під час судових засідань представником відповідача не заперечувався факт отримання товару згідно спірної видаткової накладної.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 845 грн. 49 коп. та інфляційних втрат у розмірі 9433 грн. 32 коп., судом встановлено наступне:

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тому підставою відповідальності за грошовим зобов'язанням є сам факт порушення зобов'язання, який полягає в неповерненні відповідних грошових коштів у строк, і цей факт є вирішальним для застосування такої відповідальності.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Дослідивши розрахунок інфляційних втрат судом встановлено, що позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати за неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати продукції поставленої на підставі укладеного договору №14-16/31-КП від 02.01.2014 року, згідно видаткової накладної №РН-0000178 від 16.09.2014 року на суму 30480 грн. 00 коп. за період з жовтня 2014 року по лютий 2015 року включно та видаткової накладної №РН-0000186 від 26.09.014 року на суму 24174 грн. 00 коп. за період листопада 2014 року по лютий 2015 року включно. Також, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати за неналежне виконання зобов'язань з оплати товару, поставленого на підставі усної домовленості згідно видаткової накладної №РН-0000211 від 30.10.2014р. на суму 19836,00 грн. за період з листопада 2014 року по лютий 2015 року.

Загальний розмір інфляційних втрат, які заявлені позивачем до стягнення складають 9433,32 грн.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, встановив, що позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат без врахування положень викладених в п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року, оскільки відповідно до наданого розрахунку, позивач здійснив нарахування інфляції на заборгованість за видатковою накладною №РН-0000178 від 16.09.2014 року на суму 30480 грн. 00 коп. за період з жовтня 2014 року по лютий 2015 року, та не врахував, що оплата за поставлений товар повинна була здійснена відповідачем 06.10.2014 року, таким чином нарахування інфляційних втрат повинно було здійснюватись починаючи з листопада 2014р. по лютий 2015р.

Відповідно до перерахованого судом розрахунку інфляційних втрат вбачається, що до стягнення підлягає інфляційні втрати загальною сумою 10388 грн. 25 коп., проте відповідно до п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17 грудня 2013 року встановлено, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи, що перерахована судом сума інфляційних втрат перевищує суму, яка заявлена позивачем до стягнення та з огляду на те, що у суду відсутнє право виходити за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі, який заявлено позивачем на загальну суму 9433,32 грн.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку 3 % річних (а.с.5), позивач нарахував 3% річних за неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати продукції поставленої на підставі укладеного договору №14-16/31-КП від 02.01.2014 року, згідно видаткової накладної №РН-0000178 від 16.09.2014 року на суму 30480 грн. 00 коп. за період прострочення з 07.10.2014 по 03.03.2015 року включно та видаткової накладної №РН-0000186 від 26.09.014 року на суму 24174 грн. 00 коп. за період прострочення з 17.10.2014 по 03.03.2015 року включно. Також, позивач нарахував відповідачу 3% річних за неналежне виконання зобов'язань з оплати товару, поставленого на підставі усної домовленості згідно видаткової накладної №РН-0000211 від 30.10.2014р. на суму 19836,00 грн. за період прострочення з 31.10. 2014 по 03.03.2015 року.

Виходячи з того, що факт отримання відповідачем товару від позивача є доведеним матеріалами справи, а оплата вказаного товару відповідачем проведена не була, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 845 грн. 49 коп., підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань, щодо своєчасної оплати за отриманий товар встановлено судом та доведено матеріалами справи.

Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, м. Павлоград, Дніпропетровська область, вул. Леніна,76, код ЄДРПОУ 00178353) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградське підприємство "ПОЛІМЕРПЛАСТ ЛТД" (51400, Дніпропетровська область , м. Павлоград, вул. Харківська, 73, ідентифікаційний код 36907075) суму основного боргу у розмірі 74490 грн.00 коп., пеню в розмірі 6301 грн. 56 коп., 3% річних у розмірі 845 грн. 49 коп., інфляційні втрати в розмірі 9433 грн. 32 коп. та суму судового збору у розмірі 1826 грн. 86 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 21.05.2015 року

Суддя Л.П. Кармазіна