Постанова

від 25.06.2015 по справі 904/1880/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2015 року Справа № 904/1880/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Кощеєва І.М., Вечірко І.О.

секретар судового засідання : Назаренко С.Г.

за участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 23.06.2015 р.:

від позивача: Шульгат В.В. (дов. № 22/06-ю від 22.06.15 р.);

від відповідача: Гнєзділова Н.В. (дов. № ББУ/ПУ433/ВП/14 від 16.12.14 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» м. Павлоград на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2015р. у справі № 904/1880/15

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградське підприємство «ПОЛІМЕРПЛАСТ ЛТД» м. Павлоград, Дніпропетровської обл.

до публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» м. Павлоград

про: стягнення 91 077 грн. 10 коп.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2015 р. у справі № 904/1880/15, яке підписано 21.05.2015 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (суддя Кармазіна Л.П.) частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградське підприємство «ПОЛІМЕРПЛАСТ ЛТД» м. Павлоград, Дніпропетровської обл. до публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» м. Павлоград про стягнення 91 077 грн. 10 коп.

Вказаним рішенням стягнуто з публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" м. Павлоград на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградське підприємство "ПОЛІМЕРПЛАСТ ЛТД" м. Павлоград суму основного боргу у розмірі 74490 грн.00 коп., пеню в розмірі 6301 грн. 56 коп., 3% річних у розмірі 845 грн. 49 коп., інфляційні втрати в розмірі 9433 грн. 32 коп. та суму судового збору у розмірі 1826 грн. 86 коп.

В решті позову відмовлено.

02.06.2015 р. господарським судом Дніпропетровської обл. на примусове виконання рішення видано наказ.

Відповідач не погодився з вказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки вважає що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи; судом неправильно застосовані норми матеріального (ст.ст. 525, 526, 638 Цивільного кодексу України) та процесуального ( ст. 43, 32, 33, 34, 79 ГПК України) права.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив клопотання відповідача про зупинення провадження по справі № 904/1880/15 в зв'язку з розглядом господарським судом Дніпропетровської обл. справи № 904/3901/15 за позовом ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» до ТОВ «Павлоградське підприємство «Полімерпласт ЛТД» про тлумачення умов п.4.4 Договору № 14/16/31-КП від 02.01.2014 р. і самостійно не встановив обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті, що є порушенням ст. 79 ГПК України.

Судом не прийнято до уваги, що між сторонами виник спір відносно встановлення дати поставки продукції, а також судом залишені поза увагою та самостійно не встановлені обставини (дата поставки продукції, виходячи із тлумачення п.4.4 Договору), що мають значення для правильного вирішення спору по справі.

Відповідач вважає, що в зв'язку з тим, що у видатковій накладній відсутня дата Покупця про отримання продукції господарська операція є незавершеною, а тому зобов'язання щодо сплати за продукцію не наступило.

Скаржник зазначає, що з метою забезпечення правильного вирішення справи по суті - визначення строку виникнення зобов'язання по оплаті за продукцію, він звертався з клопотанням про призначення судової експертизи, метою якої є визначення дати поставки продукції, але судом клопотання не задоволено, дане питання не досліджено.

Розпорядженням секретаря судової палати від 22.06.15 р. № 517, у зв'язку з перебування судді Євстигнеєва О.С. у відрядженні, змінено склад колегії суддів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки станом на час звернення до суду заборгованість відповідача за продукцію, отриманою за видатковою накладною № РН-0000211 від 30.10.2014 р. не погашена.

З часу передачі позивачем відповідачу товару та до сьогоднішнього часу ПАТ «ДТЕК Палоградвугілля» не складало акт невідповідності поставленої продукції, не відмовлялося від її прийняття та не повернуло плівку позивачу.

В матеріалах справи відсутні і докази того, що постачання продукції було здійснено позивачем без товаросупровідних документів, оскільки відповідач по цій причині не відмовлявся від приймання продукції та не пред'являв позивачу вимоги щодо повернення продукції і відшкодування витрат на її зберігання.

В судовому засіданні оголошено перерву до 25.06.2015 р. до 10 год.50 хвилн.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Павлоградське підприємство "Полімерпласт ЛТД" (постачальник) та публічним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (покупець) укладено договір №14-16/31-КП від 02.01.2014 р.

Відповідно п.1.1 вказаного договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, в строки, по ціні та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в даному договорі та специфікаціях, що є невід'ємними частинами до договору.

Згідно п.1.2 покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію, яку постачають в його власність згідно з умовами даного договору.

Відповідно до п. 2.5. договору, продукція вважається переданою постачальником покупцю:- за фактичною кількістю продукції, поставленою в узгоджене місце призначення поставки, згідно даним, вказаним у залізничних (автомобільних) накладних, пакувальних листах; - за якістю - у відповідності з якісними показниками, вказаними в сертифікаті якості заводу виробника, технічним характеристикам та іншим вимогам до даної продукції.

Пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що поставка продукції проводиться партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, погоджені сторонами в специфікаціях до даного договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної по своїм якісним показникам, яка супроводжується одним документом про якість, та одним товаросупровідним документом.

Відповідно до п. 4.2. договору, умови поставки продукції - DDP, згідно "Інкотермс -2000". Місце пункту призначення вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що в підтвердження постачання продукції постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи: - рахунок-фактуру, - податкову накладну, - відповідні товаросупровідні документи, сертифікат якості (у випадку, якщо даний документ передбачений до даного виду продукції) (необхідність надання зазначити у специфікації) та/або паспорт або іншу технічну документацію, передбачену до даного виду продукції. - сертифікат відповідності (у випадку, якщо продукція підлягає обов'язковій сертифікації) (необхідність надання зазначити у специфікації). - інструкцію (посібник) з експлуатації (у випадку, якщо даний документ передбачений). - технічну документацію, передбачену п. 2.3. даного договору.

У випадку надходження продукції без товаросупровідних документів, що потягне неможливість здійснення приймання продукції, що надійшла за кількістю та/або якістю та/або комплектності, покупець має право відмовитись від приймання партії продукції що надійшла та на свій погляд, повернути продукцію постачальнику або прийняти її на зберігання. Постачальник зобов'язаний відшкодувати покупцю витрати, пов'язані з зберіганням партії продукції протягом 5 банківських днів, наступних за днем отримання рахунку.

Відповідно до п. 4.4. договору, датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних розпорядчих документах, наданих постачальником, про приймання продукції.

Пунктом 4.5. договору сторони узгодили, що зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження покупця у вище обумовленому пункті призначення поставки. Зобов'язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленої продукції.

Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця після виконання покупцем усіх необхідних процедур по прийманню продукції за кількістю, якістю та комплектністю та підписання покупцем видаткової накладної. (п. 4.11. договору)

Відповідно до п. 5.2. договору, ціни на продукцію, що поставляється постачальником встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору. Загальна вартість кожної партії продукції, що поставляється за даним договором вказується у відповідних специфікаціях до договору.

09.09.2014р. між сторонами було підписано та скріплено печатками підприємств позивача та відповідача - специфікацію, якою сторони узгодили кількість товару його найменування, ціну, умови оплати: на 20-тий календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції та умови поставки: EXW (Інкотермс-2000) Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Шутя, 3. (а.с.16)

На виконання умов укладеного договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 54654 грн. 00 коп. Факт поставки підтверджено копіями видаткових накладних №РН-0000178 від 16.09.2014року на суму 30480 грн. 00 коп. та № РН-0000186 від 26.09.014 року на суму 24174 грн. 00 коп., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та підписом відповідача (а.с.17,19)

Продукцію за вищевказаними видатковими накладними отримали уповноважені представники відповідача Устименко О.А. та Горитько С.С. за виданими відповідачем довіреностями №219857/П від 16.09.2014 року та №219931/П від 26.09.2014 року. (а.с.17-20)

Пунктом 5.3. договору встановлено, що розрахунки за продукцію, що постачається постачальником по даному договору, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 20-тий календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції. В разі, якщо строк оплати припадає на вихідний/неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день.

В порушення умов п.5.3 договору, відповідач за отриману продукцію не розрахувався, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за договором №14-16/31-КП від 02.01.2014 року, в розмірі 54654 грн. 00 коп.

П. 6.6. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості неоплаченої продукції.

З розрахунку пені (а.с 4-5) вбачається, що позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 6 308 грн.29 коп. за неналежне виконання зобов'язань з оплати продукції, поставленої згідно умов договору № 14-16/31-КО від 02.01.2014 р. по видатковій накладній № РН-0000178 від 16.09.2014 р. на 30 480 грн. за період прострочення з 07.10.2014 р. по 03.03.2015 р. (за 148 днів прострочення оплати) та видаткової накладної № РН-0000186 від 26.09.2014 р. на 24 174 грн. за період прострочення з 17.10.2014 р. по 03.03.2015 р. ( за 138 днів прострочення).

Оскільки матеріалами підтверджено, що поставка товару по вказаним видатковим накладним була здійснена в межах договору № 14-16/31-КП від 02.01.2014 р., пеня підлягає стягненню в сумі 6 301 грн. 56 коп.

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 19 836 грн. за поставлену за додатковою домовленістю по видатковій накладній № РН-0000211 від 30.10.2014 р. плівку поліетиленову 1 500 х 0,20 в кількості 1 900,0 м. по ціні 8,70 грн. (без ПДВ) за метр.

Товар за зазначеною накладною отримав уповноважений представник відповідача Сарамуд Т.М., на підстав виданої відповідачем довіреності № 220281/П від 29.10.2014 р., ксерокопія якої знаходиться в матеріалах справи (а.с. 21-22).

Факт отримання вказаного товару відповідач не заперечує, але вартість отриманого товару не сплатив, доказів оплати отриманої продукції суду не надав. а тому колегія суддів вважає,що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 19 836 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно до п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 р. розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція. При цьому в рахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становить менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З рахунку інфляційних втрат вбачається, що позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати за неналежне виконання зобов'язань з оплати продукції поставленої на підставі укладеного між сторонами договору № 14-16/31-КП від 02.01.2014 р. по видатковій накладній № РН-0000178 від 16.09.2014 р. за період з жовтня 2014 р. по лютий 2015 р. включно та видатковій накладній № РН-0000186 від 26.09.2014 р. за період з листопада по лютий 2015 р. включно.

Також позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати за неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати товару, поставленого на підставі усної домовленості згідно видаткової накладної за № РН-0000211 від 30.10.2014 р. на суму 19 836 грн. за період з листопада 2014 р. по лютий 2015 р.

Позивач просив стягнути загальний розмір інфляційних втрат, які складають 9 433,32 грн.

Суд першої інстанції перевірив наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановив, що позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат без врахування положень викладених в п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року, оскільки відповідно до наданого розрахунку, позивач здійснив нарахування інфляції на заборгованість за видатковою накладною №РН-0000178 від 16.09.2014 року на суму 30480 грн. 00 коп. за період з жовтня 2014 року по лютий 2015 року, та не врахував, що оплата за поставлений товар повинна була здійснена відповідачем 06.10.2014 року, таким чином нарахування інфляційних втрат повинно було здійснюватись починаючи з листопада 2014р. по лютий 2015р.

Відповідно до перерахованого судом розрахунку інфляційних втрат вбачається, що до стягнення підлягає інфляційні втрати загальною сумою 10388 грн. 25 коп., проте відповідно до п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17 грудня 2013 року встановлено, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи, що перерахована судом першої інстанції сума інфляційних втрат перевищує суму, яка заявлена позивачем до стягнення та з огляду на те, що у суду відсутнє право виходити за межі позовних вимог, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі, який заявлено позивачем на загальну суму 9433,32 грн.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку 3 % річних (а.с.5), позивач нарахував 3% річних за неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати продукції поставленої на підставі укладеного договору №14-16/31-КП від 02.01.2014 року, згідно видаткової накладної №РН-0000178 від 16.09.2014 року на суму 30480 грн. 00 коп. за період прострочення з 07.10.2014 по 03.03.2015 року включно та видаткової накладної №РН-0000186 від 26.09.014 року на суму 24174 грн. 00 коп. за період прострочення з 17.10.2014 по 03.03.2015 року включно. Також, позивач нарахував відповідачу 3% річних за неналежне виконання зобов'язань з оплати товару, поставленого на підставі усної домовленості згідно видаткової накладної №РН-0000211 від 30.10.2014р. на суму 19836,00 грн. за період прострочення з 31.10. 2014 по 03.03.2015 р.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що факт отримання відповідачем від позивача товару по вищевказаним видатковим накладним підтверджено матеріалами справи, враховуючи, що оплата отриманого відповідачем товару не була сплачена, позивач правомірно нарахував відповідачу три процентів річних від простроченої суми, яка складає 845 грн. 49 коп., які суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, так як, приймаючи рішення по даній справі, суд першої інстанції цілком обґрунтовано правомірно дослідив всі обставини справи і виніс законне рішення.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та не можуть служити підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» м. Павлоград залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2015 р. у справі № 904/1880/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили, до Вищого Господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено 25.06.2015 р.

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді І.М. Кощеєв

І.О. Вечірко