Ухвала

від 26.05.2015 по справі 910/14968/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26 травня 2015 року Справа № 910/14968/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Палій В.В. (доповідач) і Харченко В.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги приватного підприємства "СІМ-АЛЬЯНС", м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2015

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015

у справі № 910/14968/14

за позовом прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради,

до приватного підприємства "СІМ-АЛЬЯНС" (далі - Підприємство), м. Київ,

про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.01.2015 у справі № 910/14968/14, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015, задоволено позовні вимоги про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, зазначеного у резолютивній частині рішення, за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради.

Підприємство 14.04.2015 (згідно з вхідним штампом апеляційного суду) звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою б/д, б/н, в якій просить скасувати судові акти попередніх інстанцій зі справи № 910/14968/14 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 111 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

За змістом частини 4 статті 29 ГПК України прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Тому якщо до касаційної скарги не додано доказів надіслання її копії прокурору, який бере участь у справі, то така касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом (пункт 3 частини першої статті 111 3 ГПК України).

Таку ж правову позицію викладено і в пункті 6 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII 1 Господарського процесуального кодексу України" (зі змінами та доповненнями).

До касаційної скарги Підприємства додано опис вкладення у цінний лист, у якому зазначено як адресата - прокурор Деснянського району міста Києва, тоді як у фіскальному чеку від 14.04.2015 у графі "кому" зазначено "прок дарн. р-ну", що свідчить про направлення поштової кореспонденції невірному адресатові (на ім'я прокурора іншого району).

Згідно з приписами пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила № 270) адресат - це фізична або юридична особа, якій адресується поштове відправлення, поштовий переказ, прізвище, ім'я та по батькові або найменування якої зазначені на поштовому відправленні, бланку поштового переказу в спеціально призначеному для цього місці;

У відповідності до пункту 42 Правил № 270 на поштовому відправленні, поштовому переказі зазначається:

найменування адресата : для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові (у називному відмінку), для юридичних осіб - повне найменування підприємства, установи, організації, а також посада, ім'я та прізвище адресата. На простих та рекомендованих поштових картках, листах і бандеролях (крім тих, що адресуються до запитання) може бути зазначено лише прізвище та ініціали або ім'я та прізвище адресата. На поштових відправленнях, адресованих до населених пунктів, які не мають вулиць і нумерації будинків, прізвище, ім'я та по батькові адресата зазначаються повністю;

Згідно з пунктом 44 Правил № 270 найменування адресата та його поштова адреса зазначаються внизу праворуч з лицьового боку поштового відправлення без пробілів між рядками і літерами у словах.

Найменування відправника та його поштова адреса зазначаються вгорі ліворуч з лицьового боку поштового відправлення або у верхній частині зворотного боку поштового конверта.

Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення (пункт 59 Правил № 270).

У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися (пункт 61 Правил № 270).

Із системного аналізу приписів Правил № 270 вбачається, що саме відправник вказує на конверті (поштовому відправленні) особу одержувача та його поштову адресу і саме за вказаною адресою і вказаному адресатові здійснюється доставка і вручення поштового відправлення.

Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, тобто відповідність фактичного вмісту вкладення у поштове відправлення вказаному в описі вкладення.

Проте, працівник поштового відділення не несе відповідальності за правильність зазначення відправником на поштовому відправленні адресата і його поштової адреси.

Отримавши фіскальний чек на підтвердження надання послуг поштового зв'язку, у якому зазначається особа, якій направляється поштова кореспонденція, відправник (скаржник) мав можливість переконатися у правильності зазначення ним адресата.

З урахуванням зазначеного, поданий до касаційної скарги фіскальний чек від 14.04.2015 про направлення цінного листа прокурору Дарницького району міста Києва, не може бути належним доказом направлення копії касаційної скарги прокурору Деснянського району міста Києва, який бере участь у справі № 910/14968/14.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Крім того, до касаційної скарги скаржником додано квитанцію від 10.04.2015 на підтвердження сплати 930,50 грн. судового збору з касаційної скарги у справі № 910/14968/14.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674) ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлено: 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону № 3674 ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідно до підпункту 2.2.1 пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 " Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК). На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 ГПК); з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій (стаття 38, пункт 4 статті 65 ГПК), а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Вимагаючи скасування у повному обсязі рішення господарського суду та постанови апеляційного суду зі справи № 910/14968/14 за позовом про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, скаржник, з огляду на майновий характер спору, мав сплатити судовий збір у розмірі, який визначається з урахуванням вартості спірного майна, чого ним зроблено не було.

Так, згідно копій декларацій про готовність об'єктів до експлуатації, які додані відповідачем до апеляційної скарги та містяться в матеріалах справи, визначена вартість основних фондів по кожному спірному об'єкту, що є предметом позову про визнання права власності, проте у визначенні суми судового збору скаржником не враховано, що судовий збір у даному випадку підлягав визначенню і сплаті з урахуванням вартості спірного майна.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір", сплачений приватним підприємством "СІМ-АЛЬЯНС", згідно з квитанцією від 10.04.2015 судовий збір у сумі 930,50 грн. підлягає поверненню з державного бюджету.

Керуючись пунктами 3, 4 частини першої статті 111 3 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 зі справи № 910/14968/14 повернути приватному підприємству "СІМ-АЛЬЯНС".

2. Повернути приватному підприємству "СІМ-АЛЬЯНС" (04074, м. Київ, проспект Правди, 3 А, ЄДРПОУ 35556894) судовий збір у сумі 930 (дев'ятсот тридцять) грн. 50 коп., сплачений за квитанцією від 10.04.2015.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя В. Харченко