Рішення

від 15.05.2015 по справі 910/6720/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2015Справа №910/6720/15-г

За позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Артсінемагруп" треті особи 1) Київська міська рада 2) Київська міська державна адміністрація провизнання недійсними договорів Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Мороз В.В. - представник за довіреністю; від відповідача:не з'явився; від третьої особи 1:Козак А.Л. - головний спеціаліст; від третьої особи 2:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" (надалі - КП "Київкінофільм") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсінемагруп" (надалі - ТОВ "Артсінемагруп"), треті особи Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація про визнання недійсними договорів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договори оренди обладнання №13/10/23 від 23.10.2013 р. та №13/11/29 від 29.11.2013 р., укладені між позивачем та відповідачем з порушеннями норм законодавства, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для визнання договорів недійсними.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2015 р. порушено провадження по справі №910/6720/15-г, розгляд справи призначено на 17.04.2015 р.

17.04.2015 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Крім того, представником позивача було подано письмові пояснення згідно змісту яких позовні вимоги підтримує в повному обсязі вказуючи на те, що оскаржувані Договори було укладено директором КП "Київкінофільм" з перевищенням повноважень та без погодження з Департаментом комунальної власності м. Києва. Також позивач у своїх поясненнях зазначає, що КП "Київкінофільм" за оскаржуваними Договорами фактично не приймало від ТОВ "Артсінемагруп" жодного майна.

Представник позивача в судове засідання 17.04.2015 р. з'явився, позовні вимоги підтримав та надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 17.04.2015 р. з'явився, вимог ухвали суду від 23.03.2015 р. не виконав, проти позовних вимог заперечив та надав у сні пояснення по справі.

Представники третьої особи 1 та третьої особи 2 в судове засідання 17.04.2015 р. з'явились, подали письмові пояснення по справі згідно змісту яких позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

В судовому засіданні 17.04.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву на 15.05.2015 р.

13.05.2015 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано письмові пояснення по справі згідно змісту яких вказує на те, що під час укладення спірних договорів було порушено вимоги ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України, адже на момент їх укладення у ТОВ "Артсінемагруп" були відсутні права на майно зазначене в договорах. Крім того, позивач зазначає, що майно визначене в Договорах не передавалось від ТОВ "Артсінемагруп" і не приймалось КП "Київкінофільм" в оренду, оскільки таке майно вже було наявне в будівлях кінотеатрів КП "Київкінофільм" і належало останньому до моменту створення ТОВ "Артсінемагруп" та укладення з ним оскаржуваних договорів оренди.

15.05.2015 р. відповідачем через загальний відділ суду було подано клопотання про продовження строку розгляду спору та відкладення розгляду справи. Крім того, відповідачем було подано відзив на позовну заяву згідно змісту якого проти позовних вимог заперечує та просить залишити їх без задоволення.

Представник позивача в судове засідання 15.05.2015 р. з'явився, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав викладених у письмових поясненнях.

Представник третьої особи 1 в судове засідання 15.05.2015 р. з'явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи 2, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання 15.05.2015 р. не з'явились.

Відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи 2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

При цьому, судом також було розглянуто клопотання відповідача про продовження строку розгляду спору та відкладення розгляду справи стосовно якого суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У ст. 69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Згідно із п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Проте, відповідачем не представлено до матеріалів справи належних та допустимих у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів неможливості направити у судове засідання свого представника та заміни уповноваженого представника, як з числа своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ними трудовими відносинами.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, клопотання ТОВ "Артсінемагруп" підлягає залишенню без задоволення, а справа - розгляду за наявними у ній документами відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 15.05.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2013 р. між ТОВ "Артсінемагруп" (орендодавець) та КП "Київкінофільм" (орендар) було укладено Договір оренди обладнання №13/10/23 (надалі -"Договір 1") відповідно до п. 1.1 якого орендодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язався передати орендареві у платне строкове користування обладнання, що є власністю орендодавця.

Пунктом 1.2 Договору передбачено перелік обладнання, яке передається в користування, а саме:

Великий зал - обладнання апаратної:

- Цифровий кінопроектор CP 2000 ХВ - 1 шт.;

- Блок живлення "CHRISTIE KSX-7000CD" - 1 шт.;

- Процесор обробки звуку - 1 шт.;

- Підсилювач потужності звуку "МРХ" - 5 шт.;

Обладнання залу:

- Саббуфер, колонки JBL - 2 шт.;

- Заекранні звукові колонки "МІ-215" - 12 шт.;

- Звукові колонки оточення "JBL" - 24 шт.;

- Кіноекран - 1 шт.;

- Крісла - 1145 шт.;

Малий зал - обладнання апаратної:

- Проектор Вагсо DР2К-12С - 1 шт.;

- Процесор обробки звуку "СР 650" - 1 шт.;

Стійка з підсилювачем потужності звуку:

- МРХ-300 - 1 шт.;

- МРХ-600 - 2 шт.;

- МРХ-1200 - 1 шт.;

Обладнання залу:

- Саббуферні колонки "КСS" - 2 шт.;

- Заекранні звукові колонки "JBL" - 3 шт.;

- Звукові колонки оточення "JBL" - 10 шт.;

- Кіноекран - 1 шт.;

- Крісла - 176 шт.

Згідно п.п. 2.1-2.5 Договору 1 приймання-передача обладнання здійснюється повноважними представниками Сторін. При передачі обладнання складається акт приймання-передавання, який підписується повноважними представниками сторін. Обов'язок по складанню акта приймання-передавання покладається на сторону, яка передає обладнання іншій стороні цього договору. Обладнання повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендарем в момент підписання акту приймання-передавання. Обладнання вважається переданим в оренду з моменту підписання акта приймання-передавання.

Відповідно до п. 3.1 Договору 1 строк оренди становить 1 (один) рік з моменту підписання акта приймання-передавання.

Плата за користування обладнанням складає 320 000,00 грн. на місяць. Розмір плати за користування обладнанням може змінюватися лише за згодою сторін, а також у випадках, передбачених цим договором. Плата за користування обладнанням нараховується з дати підписання акта приймання-передавання (п.п. 4.1, 4.2 Договору 1).

Пунктом 5.1 Договору 1 визначено, що орендодавець зобов'язаний своєчасно передати орендареві обладнання в стані, що відповідає умовам цього Договору.

Орендар зобов'язаний у встановлені цим Договором строки сплачувати плату за користування обладнанням у повному обсязі, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, повернути обладнання після закінчення строку цього договору орендодавцю в належному стані (п. 5.2 Договору 1.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 договору, та закінчується відповідно до п. 3.1 договору (п.п. 7.1, 7.2 Договору 1).

29.11.2013 р. між ТОВ "Артсінемагруп" (орендодавець) та КП "Київкінофільм" (орендар) було укладено Договір оренди обладнання №13/11/29 (надалі -"Договір 2") відповідно до п. 1.1 якого орендодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язався передати орендареві у платне строкове користування обладнання, що є власністю орендодавця.

Пунктом 1.2 Договору передбачено перелік обладнання, яке передається в користування, а саме:

- Проектор NEC NC 900С - 5 шт.;

- Звуковий процесор Dolby CP 750 - 4 шт.;

- Стаціонарньй цифровий кінопроектор NEC NC3200S - 1 шт.;

- Блок живлення для проектора NEC NC3200 Lamp power supply - 1 шт.;

- Объектив zoom для проектора NEC NC-50LS16Z - 1 шт.;

- Лампа ксеноновая Ushio DXL--60SN/L - 1 шт.;

- Підставка для проектора Real PD-01 - 1 шт.;

- Відео-сервер з медійним блоком Dolby DSS-200 - 1 шт.;

- Акустичний процессор Dolby СР750 - 1 шт.

Відповідно до п.п. 2.1 - 2.4 Договору 2 приймання-передача обладнання здійснюється повноважними представниками сторін. При передачі обладнання складається акт приймання-передавання, який підписується повноважними представниками сторін. Обов'язок по складанню акта приймання-передавання покладається на сторону, яка передає обладнання іншій стороні цього договору. Обладнання повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендарем в момент підлисання акту приймання-передавання. Обладнання вважається переданим в оренду з моменту підписання акта приймання-передавання.

Строк оренди становить 1 (один) рік з моменту підписання акта приймання-пєредавання (п. 3.1 Договору 2).

Згідно із п.п. 4.1,4.2 Договору 2 плата за користування обладнанням складає 320 000,00 грн. на місяць. Розмір плати за користування обладнанням може змінюватися лише за згодою сторін, а також у випадках, передбачених цим договором. Плата за користування обладнанням нараховується з дати підписання акта приймання-передавання.

Пунктами 5.1, 5.2 Договору 2 визначено, що орендодавець зобов'язаний своєчасно передати орендареві обладнання в стані, що відповідає умовам цього договору, а орендар зобов'язаний у встановлені цим договором строки сплачувати плату за користування обладнанням у повному обсязі та в порядку та на умовах, визначених цим договором, повернути обладнання після закінчення строку цього договору орендодавцю в належному стані.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 договору, та закінчується відповідно до п. 3.1 договору (п.п. 7.1, 7.2 Договору 2).

Спір у справі виник у зв'язку із оспорюванням позивачем дійсності Договорів оренди обладнання №13/10/23 від 23.10.2013 р. та №13/11/29 від 29.11.2013 р.

Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, згідно з п. 5 постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Таким чином, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Як на підставу для визнання недійсним Договорів позивач вказує на те, що по-перше, директором КП "Київкінофільм" оскаржувані Договори укладено з перевищенням повноважень та без погодження з власником (контролюючим органом) КМДА фінансово-господарських зобов'язань від імені КП "Київкінофільм", по-друге, на те, що директор КП "Київкінофільм" Цвєтков A.B. уклав оскаржувані Договори на вкрай невигідних умовах в супереч інтересам і господарській діяльності КП "Київкінофільм", а по-третє, на те, що майно зазначене в договорах не передавалося від TOB "Артсінемагруп" і не приймалося КП "Київкінофільм" в оренду, оскільки таке майно вже було наявне у будівлях кінотеатрів КП "Київкінофільм" і належало останньому до моменту створення самого TOB "Артсінемагруп" і укладення із ним оскаржуваних договорів оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із матеріалів справи, Договори від імені КП "Київкінофільм" підписані директором Цвєтковим Андрієм Володимировичем, який діяв на підставі Статуту.

Суд відзначає, що спірні Договори було укладено директором КП "Київкінофільм" за відсутності необхідного обсягу повноважень з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з ч. 3 ст. 92 вказаного Кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За приписами ст. 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

Як свідчать матеріали справи та не заперечувалось сторонами під час розгляду справи, станом на момент укладання спірних правочинів Цвєтков Андрій Володимирович був директором КП "Київкінофільм".

Відповідно до п. 5.1 Статуту КП "Київкінофільм", який затверджено рішенням Київської міської ради №450/1111 від 26.04.2007 р. "Про комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" управління підприємством здійснює директор.

Директор Підприємства самостійно вирішує питання діяльності Підприємства відповідно до законодавства України, укладеного контракту та цього Статуту, за винятком тих, що віднесені до компетенції власника та інших органів управління Підприємством (п. 5.3.2 Статуту КП "Київкінофільм").

Згідно п. 5.3.4 Статуту КП "Київкінофільм" директор Підприємства розпоряджається майном підприємства, укладає від імені Підприємства будь-які угоди (договори, контракти), в тому числі зовнішньоекономічні, визначає вартість товарів, робіт та послуг, які реалізуються, надаються Підприємством, приймає рішення про надання претензій і позовів до юридичних осіб усіх форм власності та фізичних осіб, у тому числі нерезидентів.

При цьому, Статутом КП "Київкінофільм" визначено, що Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" створене відповідно до рішення Київської міської ради №450/1111 від 26.04.2007 р., засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва та підпорядковане Головному управлінню культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Згідно п. 1.2 Статуту КП "Київкінофільм" у своїй діяльності керується рішеннями Київської міської ради, розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а також цим Статутом.

Положеннями п. 7.1 Статуту КП "Київкінофільм" визначено, що планування фінансово-господарської діяльності здійснюється шляхом складення у порядку та за формою, що визначаються виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією), річних фінансових планів, які затверджуються Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №2323 від 01.11.2001 р. було затверджено "Положення про порядок складання річного фінансового плану підприємством, організацією, установою, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, та господарським товариством, у якому є частка майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в розмірі не менше як 30%" (надалі - Положення).

Відповідно до п. 1 Положення, останнє визначає порядок складання річного фінансового плану підприємствами, організаціями, установами, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Згідно п. 4 Положення, річний фінансовий план відображає обсяги надходжень і спрямування коштів у планованому році з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства, виконання його зобов'язань, включаючи зобов'язання щодо сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Відповідно до п. 8 Положення, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) протягом трьох місяців розглядає проект річного фінансового плану підприємства та приймає рішення про його затвердження або відхилення.

Таким чином, згідно вимог Статуту та Порядку, фінансово-господарська діяльність КП "Київкінофільм" у 2014 р. щодо спрямування коштів повинна була здійснюватися в межах та у відповідності до Фінансового плану на 2014 рік, - затвердженого Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до ст. 75 Господарського кодексу України, основним плановим документом державного комерційного підприємства є фінансовий план, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом року відповідно до установчих документів.

Державне комерційне підприємство зобов'язане виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік.

Державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з їх діяльністю: амортизаційний фонд, фонд розвитку виробництва, фонд споживання (оплати праці), резервний фонд, інші фонди, передбачені статутом підприємства.

Порядок використання них фондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану. Розподіл прибутку (доходу) державних комерційних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог цього Кодексу та інших законів.

Таким чином, фінансово-господарська діяльність КП "Київкінофільм" із видатками на придбання майна у 2014 р. повинна була здійснюватись виключно на підставі затвердженого Фінансового плану на рік 2014 р. або здійснюватися після окремого затвердження таких видатків контролюючим органом (шляхом внесення змін до фінансового плану або окремого їх затвердження, якщо фінансовий план відхилений) Департаментом комунальної власності м. Києва, як представником власника територіальної громади м. Києва.

Разом з цим, фінансовим планом КП "Київкінофільм" на 2014 р. як не було передбачено видатків за спрямуванням "на придбання кінообладнання у третіх осіб" та витрат коштів в сумі розміром 3 021 150,00 грн. на купівлю кінообладнання, так і не було затверджено таких видатків та витрат Департаментом комунальної власності м. Києва (КМДА).

Враховуючи, що витрати на оренду обладнання не затверджувалися - Департаментом комунальної власності м. Києва (КМДА), а змістом Статуту та Положення директора КП "Київкінофільм" не наділено правом на власний розсуд визначати фінансово-господарську діяльність Підприємства, суд дійшов висновку, що директор КП "Київкінофільм" укладаючи Договори оренди обладнання №13/10/23 від 23.10.2013 р. та №13/11/29 від 29.11.2013 р. діяв з перевищенням наданих йому повноважень.

Крім того, як на підставу для визнання Договорів недійсними позивач посилається на те, що вказане в Договорах майно, TOB "Артсінемагруп" в оренду не передавалось, а КП "Київкінофільм" відповідно не приймалось, оскільки таке майно вже було наявне у будівлях кінотеатрів КП "Київкінофільм" і належало останньому до моменту створення самого TOB "Артсінемагруп" і укладення із ним оскаржуваних Договорів оренди, а також на те, що директором КП "Київкінофільм" оскаржувані Договори укладено на вкрай невигідних умовах в супереч інтересам і господарській діяльності КП "Київкінофільм".

Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіносвіт Діджитал" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Культурний центр "Київська Русь" (замовник) було укладено Договір на поставку обладнання та виконання робіт №040712 згідно п. 1.1 якого виконавець зобов'язався поставити обладнання замовнику та виконати роботи з його встановлення, а замовник зобов'язався прийняти обладнання та роботи і своєчасно здійснити їх оплату на умовах даного договору. Як вбачається з листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіносвіт Діджитал" №01/18-03-2015 від 18.03.2015 р. із додатками №1, 2, 3 до нього останнім за адресою кінотеатру "Київська Русь" (м. Київ, вул. Артема, 93) до 2013 р. було змонтовано наступне обладнання:

- Звукова система JBL 5674Т - 3 шт.;

- Колонки оточення JBL 8340А - 24 шт.;

- Кінопроектор СР 2000 ХВ - 1 шт.;

- Кіноекран 8x3,4 - 1 шт.;

- Процесор обробки звуку СР 650D - 1 шт.;

- Підсилювач звуку JBL MPX 600 - 2 шт.;

- Савбуфер - 2 шт.;

- Підсилювач звуку JBL MPX 1200 - 1 шт.;

- Колонки оточення JBL3310 - 12 шт.;

- Підсилювач звуку JBL MPX 300 - 2 шт.;

- Проектор Вагсо DР 2К-12С - 1 шт.

В подальшому розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1634 від 19.09.2013 р. "Про закріплення об'єкта права комунальної власності територіальної громади м. Києва" за Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" на праві господарського відання було закріплено нежилий будинок кінотеатру "Київська Русь", за адресою: м. Київ, вул. Артема, 93.

01.10.2013 р. КП "Київкінофільм", в складі комісії очолюваної директором Цвєтковим A.B., було прийнято за Актом приймання-передачі будинок кінотеатру "Київська Русь" із змонтованим у ньому обладнанням.

01.10.2013 р. директором КП "Київкінофільм" Цветковим A.B. було видано наказ №35/1 про введення в експлуатацію кінообладнання кінотеатру "Київська Русь", яке було передано до складу основних засобів КП "Київкінофільм".

03.10.2013 р. комісією у складі головного інженера Руденок В.М., інженерів Михайлова В.А., Зайцева В.А. та кіномеханіка Фартукова П.П. було складено Акт введення в експлуатацію кінообладнання кінотеатру "Київська Русь", яким встановлено, що станом на 03.10.2013 р. у будівлі кінотеатру "Київська Русь" знаходиться наступне кінооблданання:

проектор BARCO DP2K-12C - 1 один.

проектор CHRISTIE CP 2000 ХВ - 1 один.

процесор обробки звуку DOLBY CP 650 - 2 один.

підсилювач потужності МРХ - 9 один.

колонки звукового оточення - 53 один.

Зазначений Акт 03.10.2013 р. було затверджено директором КП "Київкінофільм" Цвєтковим A.B.

Крім того, встановлення обладнання, що є предметом спірних Договорів до 2013 р. підтверджується листом Ситника С.О., який в період з 1992 по 2013 р. працював на посаді директора кінотеатру "Київська Русь". Крім того, у своєму листі б/н від 11.03.2015 р. Ситник С.О. повідомив, що крісла, які знаходяться в приміщенні кінотеатру було встановлено в період з 1997-2002 р.р.

Також, наявність майна визначеного в Договорах оренди в приміщенні кінотеатру "Київська Русь" до моменту укладення спірних договорів також підтверджується аудиторським звітом №070-5-07/14 від 07.04.2015 р. в якому визначено, що КП "Київкінофільм" за адресою кінотеатру "Київська Русь" (м. Київ, вул. Артема, 93) було змонтовано і використовувалося кінооблданання і крісла, перелік яких вказано в оскаржуваних договорах оренди, до моменту укладення зазначених Договорів та державної реєстрації орендодавця TOB "Артсінемагруп". Більш того, зроблено висновок, що крісла належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та безпідставно визначені як орендовані за Договором від 23.10.2013 р.

У висновку Експертної ради українського товариства оцінювачів від 2014 р., складено за зверненням прокуратури м. Києва, експертом визначено, що "Великий зал (красний) кінотеатру "Київська Русь" був реконструйований у 2003 році, малий (синій) - у 1999 році. Тобто, кріслам, що знаходяться у великому залі - 11 років, у малому - 15 років та можна говорити, що їх економічний вік вичерпаний". Наведене виключає можливість оренди зазначених крісел за оскаржуваним Договором від 23.10.2013 р.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що обладнання визначене у Договорах оренди було наявне у КП "Київкінофільм" до створення TOB "Артсінемагруп" та укладення із ним Договорів оренди від 25.10.2013 р. і 29.11.2013 р.

При цьому, відповідно також до довідки про результати перевірки окремих питань діяльності Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" від 27.11.2014 р. Договори оренди обладнання укладені із TOB "Артсінемагруп" на невигідних для КП "Київкінофільм" умовах, а саме без врахування фактичних показників фінансово господарської діяльності, наслідком чого є фактично прихована збитковість підприємства на суму кредиторської заборгованості, що в подальшому може призвести до значних збитків підприємства.

Крім того, в аудиторському звіті №070-5-07/14 від 07.04.2015 р. зроблено висновок, що укладення оскаржуваних Договорів призвело до безпідставного завищення боргових зобов'язань, а вартість орендованого обладнання перевищує ринкову вартість такого обладнання на 318,4 тис., у зв'язку із чим підприємством понесено зайві втрати.

Отже, все вище наведене додатково підтверджує, що під час укладення спірних Договорів директором КП "Київкінофільм" було перевищено надані йому повноваження.

Також, як на підставу недійсності спірних договорів оренди позивач визначає відсутність у орендодавця права власності на предмет оренди.

Частиною 1 ст. 761 Цивільного кодексу України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

На підтвердження наявності права власності на предмет оренди TOB "Артсінемагруп" надало до суду Договір купівлі-продажу кінообладнання №23/10/13 від 23.10.2013 р.

Проте, суд зазначає, що лише сам Договір не може свідчити про наявність права власності на предмет оренди та в розумінні приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не є належним доказом, який би підтверджував наявність права власності на предмет оренди, а тому не приймається судом.

При цьому частиною 1 статті 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до п. 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Наявна в матеріалах справи довідка, на яку посилається відповідач як на доказ наступного схвалення КП "Київкінофільм" Договорів, не приймається судом до уваги як належний доказ в розумінні приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, оскільки з самої лише довідки не можливо встановити дійсність факту перерахування таких коштів, а також правильність відомостей, що містяться у ній.

Інших доказів вчинення КП "Київкінофільм" дій, які б свідчили про наступне схвалення оспорюваних Договорів матеріали справи не містять. Більш того, подання КП "Київкінофільм" даного позову про визнання недійсними Договорів свідчить про несхвалення ним таких правочинів.

Відповідно до п. 2 постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Таким чином, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд відзначає, що оскільки Договори було укладено зі сторони позивача особою з перевищенням наданих їй повноважень та за відсутності їх наступного схвалення, а відтак Договори згідно ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України є недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги КП "Київкінофільм" про визнання недійсними Договорів оренди обладнання №13/10/23 від 23.10.2013 р. та №13/11/29 від 29.11.2013 р. правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артсінемагруп" задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір оренди обладнання №13/10/23 від 23.10.2013 р., укладений між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артсінемагруп".

3. Визнати недійсним Договір оренди обладнання №13/11/29 від 29.11.2013 р., укладений між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артсінемагруп".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсінемагруп" (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 11; ідентифікаційний код 38919758) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" (01004, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 3; ідентифікаційний код 35531906) судовий збір у розмірі 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 20.05.2015 р.

Суддя Ю.О. Підченко