Рішення

від 19.05.2015 по справі 922/1536/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2015 р.Справа № 922/1536/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінісан", м. Тернопіль до Державного підприємства "Південна залізниця", м. Харків простягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача - Дидак В.В. (дов. б/н від 30.12.2013 року);

від відповідач - Велічко Д.О. (дов. № 314 від 10.03.2015 року).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінсан" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Південна залізниця" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі - 413581,80 грн., з яких 352620, 00 грн. - сума заборгованості, 16500,70 грн. - сума пені, 7225,20 грн. - сума індексу інфляції нарахованої на суму заборгованості, 1767,90 грн. - 3% річних, 35468,00 грн. - витрати на правову допомогу та до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки № П/НХ-14710/НЮ від 24.06.2014 року у частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.03.2015 року порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 06.04.2015 року.

Судом, в межах строків, передбачених ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкладався з 06.04.2015 року на 21.04.2015 року, а з 21.04.2015 року на 19.05.2015 року.

19.05.2015 року від представника позивача до канцелярії суду надійшли письмові пояснення разом із документами для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 19.05.2015 року позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.05.2015 року проти позову заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 19.05.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

24.06.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінсан" (позивач) та Державним підприємством "Південна залізниця" (відповідач) було укладено договір поставки № П/НХ-14710/НЮ, у відповідності до умов якого позивач зобов`язується поставити та передати у зумовлені строки у власність відповідачу певну продукцію (товар), відповідно до специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору, а відповідач зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору(а.с. 11-15).

Пунктом 3.4 договору встановлено, що загальна сума по договору складає: 352620,00 грн.

Відповідно до п. 5.1.4 договору, датою поставки товару вважається день підписання позивачем або уповноваженим представником акту прийому - передачі товару, який готується позивачем та надається разом з товаром відповідачу.

Згідно Специфікації № 1 позивач зобов`язується поставити товар у кількості 5877 кв.м. на суму 352620,00 грн., а відповідач оплачує позивачу кожну прийняту партію товару впродовж 90 банківських днів з дати поставки товару відповідачу, при умові надання позивачем рахунку - фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар(а.с. 16).

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, 08.07.2014 року позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 352620,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 574 від 08.07.2014 року та податковою накладною № 540 від 08.07.2014 року (а.с. 20-21).

За твердженням позивача, відповідач своїх зобов`язань за договором не виконав та не здійснив оплати товару в сумі 352620,00 грн.

Позивачем, 08.12.2014 року було направлено на адресу відповідача лист-вимогу за вих. № 882 (а.с. 17), відповідно до якої, позивач просить відповідача сплатити заборгованість в сумі 352620,00 грн.

Дана вимога була отримана відповідачем, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Як зазначає в позовній заяві позивач, відповідач відповіді на претензію не надав, борг перед позивачем не погасив, що й стало підставою для звернення останнього до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення № 135 від 12.03.2015 року на суму 50000,00 грн., № 207 від 26.03.2015 року на суму 100 000, 00 грн та № 212 від 27.03.2015 року на суму 102620,00 грн., які підтверджують часткову оплату відповідачем заборгованості перед позивачем(а.с. 35-37).

З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву було направлено до суду 10.03.2015 року, про що свідчить відбиток штемпеля на конверті. Крім того, відповідачу було направлено копію позовної заяви з додатками 10.03.2015 року, про що свідчить відбиток штемпеля на описі вкладення у цінний лист про направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача.

Отже, в даному випадку, суд дійшов висновку, що відповідачем було частково здійснено оплату товару в сумі 252620,00 грн. після направлення позовної заяви на адресу суду та направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками.

Суд, дослідивши надані документи вважає за необхідне провадження у справі в частині стягнення 252620,00 грн. припинити, на підставі п.1-1 ч.1. ст. 80 ГПК України, оскільки відповідачем платіжними дорученнями № 135 від 12.03.2015 року на суму 50000,00 грн., № 207 від 26.03.2015 року на суму 207 та № 212 від 27.03.2015 року на суму 102620,00 грн. сплачено заборгованість перед позивачем в сумі 252620,00 грн. після порушення провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що 20.02.2015 року відповідачем було частково оплачено товар, поставлений позивачем в сумі 100000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 34 від 20.02.2015 року.

Стосовно заборгованості в розмірі 100000,00 грн., яка сплачена відповідачем платіжним дорученням № 34 від 20.02.2015 року на суму 100000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що підставою для звернення до господарського суду має бути порушення прав та законних інтересів позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом до суду 16.03.2015 року, про що свідчить штамп господарського суду Харківської області, в свою чергу відповідачем частково сплачено заборгованість за договором поставки № П/НХ-14710/НЮ від 24.06.2014 року в розмірі 100000,00 грн. 20.02.2015 року, тобто до порушення провадження у справі, а отже, позивачем безпідставно заявлено до стягнення з відповідача зазначену суму боргу.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18, Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Таким чином, враховуючи те, що сума боргу в розмірі 100000,00 грн. була сплачена відповідачем до звернення позивача до суду та порушення провадження у справі 922/1536/15, а саме 20.02.2015 року, суд, відмовляє в позові в цій частині.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 1767,90 грн. 3% річних та 7225,20 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення 3% річних в сумі 1767,90 грн. та 7225,20 грн. інфляційних втрат за період з 13.11.2014 року по 12.01.2015 року заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 16500,70 грн. пені, суд, визнав їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, встановив відсутність угоди сторін про неустойку на випадок порушення зобов`язань з боку відповідача. Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Письмового договору між сторонами укладено не було, а Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та встановлює лише обмеження розміру такої неустойки, яка встановлюється за згодою сторін.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на свою користь 35468,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом оправи.

Даній нормі Конституційний Суд у своєму рішенні № 6-рп/2013 від 11.07.2013 року дав офіційне тлумачення.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Отже, відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „ Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру», згідно якої адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Адвокатські об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрація адвокатських об'єднань провадиться у Міністерстві юстиції України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Адвокатські об'єднання письмово повідомляють місцеві органи влади про свою реєстрацію, а адвокати - про одержання свідоцтва на право займатися адвокатською діяльністю.

Таким чином зі змісту ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 ГПК у їх сукупності вбачається можливість покладення на сторону у справі в якості судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до статей 1 та 26 Закону України від 05.07.12р. № 5076-VI "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, що укладається між клієнтом та адвокатом, адвокатським бюро чи адвокатським об'єднанням.

Відповідно до поданих позивачем документів до матеріалів справи, вбачається, що між позивачем та Гловак Іваном Степановичем (виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг від 22.01.2015 року, у відповідності до умов якого позивач доручає, а виконавець приймає на себе обов`язки, щодо надання юридичних послуг позивачу в порядку, обсягах і на умовах визначених цим договором.

В матеріалах справи наявні рахунки на оплату від 22.01.2015 року на суму 9000,00 грн. та від 03.02.2015 року на суму 26468,00 грн.

Відповідно до вищезазначених рахунків виконавцем зазначений: СПД ФО Гловак І.С.

В матеріалах справи наявні копії платіжних доручень про перерахування грошових коштів в сумі 35468,00 грн. (платіжне доручення № 173 від 02.02.2015 року на суму 9000,00 грн. та платіжне доручення № 128 від 24.02.2015 року на суму 26468,00 грн.).

Отримувачем коштів згідно вищезазначених платіжних доручень є СПД ФО Гловак І.С.

Проте, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів фактичного перерахування коштів СПД ФО Гловак І.С., оскільки копії вищезазначених платіжних доручень не містять підпису та печатки банку. Та фактично не відповідають посиланням позивача, що відповідні витрати було понесено позивачем.

Крім того, в обігово-сальдовій відомості позивача за січень-березень 2015 року відсутні дані щодо перерахування грошових коштів в сумі 35469,00 грн. на адресу Гловак І.С.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів фактично понесених витрат на оплату юридичних послуг.

Також, згідно акту про надання юридичних послуг від 25.04.2015 року виконавцем за даним актом є СПД ФО Гловак І.С.

Отже, в даному випадку, позивач просить стягнути з відповідача витрати з оплати юридичних послуг, які надані позивачеві Суб`єктом підприємницької діяльності фізичною особою Гловак Іваном Степановичем.

В матеріалах справи відсутні докази того, що фізична особа Гловак І.С. надавав юридичні послуги позивачу в якості адвоката. А саме свідоцтва про реєстрацію ФОП щодо видів діяльності СПД ФО.

В той час, як докази наявні в матеріалах справи, а саме договір про надання юридичних послуг, рахунки на оплату свідчать про те, що правова допомога була надана позивачу суб`єктом підприємницької діяльності фізичною особою, а не адвокатом та враховуючи те, що позивачем не надано належних доказів фактично понесених витрат на оплату послуг СПД ФО Гловак І.С., суд дійшов висновку, що витрати на юридичні послуги у даній справи не є судовими витратами у розумінні Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на юридичні послуги в розмірі 35468,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

У зв`язку із викладеним, з відповідача підлягає стягненню 5232,26 грн. судового збору. Судовий збір в сумі 709,36 грн. повертається позивачу, на підставі ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", як зайве сплачений.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, п. 1 ч. 1 ст. 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, код ЄДРПОУ 23913039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінісан" (46010, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 5, код ЄДРПОУ 32736671) 7225,20 грн. інфляційних втрат, 1767,90 грн. 3% річних та 5232,26 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення заборгованості в сумі 252620,00 грн. провадження у справі припинити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В частині стягнення пені в сумі 16500,70 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 35468,00 грн. - в задоволенні позову відмовити.

Управлінню державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінісан", м. Тернопіль (46010, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 5, код ЄДРПОУ 32736671) з Державного бюджету 709,36 грн. судового збору, сплаченого останнім до господарського суду Харківської області згідно платіжного доручення № 3234 від 19.02.2015 року, відповідно до п.1 ч.1 та ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", про що видати ухвалу.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.05.2015 р.

Суддя О.О. Ємельянова