Рішення

від 26.05.2015 по справі 913/4/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 травня 2015 року                                                                                 Справа № 913/4/15

                                                                                 Провадження №5/913/4/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОРМА», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Пожавтоматика», м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 107167 грн. 13 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Вінніков С.В.

Секретар судового засідання Гуленко К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача – представник не прибув;

від відповідача – представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором на виконання технічного обслуговування та перезарядку вогнегасників від 01.07.2013 № 30082013-29/08 в сумі 107167 грн. 13 коп., в тому числі борг - 80000 грн. 00 коп., 3% річних - 1190 грн. 14 коп., пеня - 11096 грн. 99 коп., інфляційне збільшення - 14880 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати послуг в сумі 80000 грн. 00 коп. Крім того, позивачем нараховано 3% річних за період 01.09.2014 по 28.02.2015 в сумі 1190 грн. 14 коп., пеня за період з 01.09.2014 по 28.02.2015 в сумі 11096 грн. 99 коп., інфляційне збільшення за період з вересня 2014 року по лютий 2015 року в сумі 14880 грн. 00 коп.

Позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог від 11.05.2015 № б/н, в якій він просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 80000 грн. 00 коп. за договором від 01.07.2013 № 30082013-2, пеню в сумі 2604 грн. 32 коп. за період з 08.05.2014 по 06.07.2014, 3% річних в сумі 3678 грн. 97 коп. в період з 10.09.2013 по 08.05.2015, інфляційні втрати в сумі 53019 грн. 54 коп. з період з вересня 2013 року по квітень 2015 року.

Суд розцінює вказану заяву як заяву про збільшення розміру позовних. Оскільки відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, тому з урахуванням доплати позивачем судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, збільшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Разом з тим, позивачем надано заперечення на відзив, в якому він, зокрема, документально обґрунтовує складання актів виконаних робіт саме на підставі договору від 01.07.2013 № 30082013-2.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву від 28.04.2015 № б/н та поясненнях від 26.05.2015 № б/н, зокрема, посилаючись на те, що акти виконаних робіт від 26.12.2013 № СП-0002395 та від 27.12.2013 № СП-0002406 були підписані не на підставі договору на виконання технічного обслуговування та перезарядку вогнегасників від 01.07.2013 № 30082013-29/08 та просив застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технорма» (виконавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Пожавтоматика» (замовник, відповідач) 01.07.2013 укладено договір № 30082013-2 (далі за текстом – договір, а.с. 13-14).

Предметом договору є правовідносини, за якими виконавець приймає на себе зобов'язання з проведення технічного обслуговування та перезаряди вогнегасників відповідно до заяви (п. 1.1 договору).

Згідно із п. 3.3 договору замовник зобов'язаний в десятиденний строк після підписання акту виконаних робіт сплатити вартість робіт на розрахунковий рахунок виконавця відповідно до виставленого рахунку на оплату.

Позивачем було виконано роботи, що підтверджується актами виконаних робіт від 26.12.2013 № СП-0002395 на суму 53817 грн. 30 коп. та від 27.12.2013 № СП-0002408, які прийнято відповідачем без заперечень та підписано уповноваженою особою.

Вказані акти підписано на підставі договору № 3008213-2 від 01.07.2013, що підтверджується поданими позивачем податковими накладними від 26.12.2013 № 252 та від 27.12.2013 № 270 (а.с. 84-85).

Відповідачем здійснено часткову оплату виконаних робіт та станом на день розгляду справи його заборгованість складає 80000 грн. 00 коп.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) про стягнення з відповідача боргу в сумі 80000 грн. 00 коп. за договором від 01.07.2013 № 30082013-2, пеню в сумі 2604 грн. 32 коп. за період з 08.05.2014 по 06.07.2014, 3% річних в сумі 3678 грн. 97 коп. в період з 10.09.2013 по 08.05.2015, інфляційні втрати в сумі 53019 грн. 54 коп. з період з вересня 2013 року по квітень 2015 року.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно п. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань. В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.           

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Пункт 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Укладений між сторонами у справі Договір є договором підряду.

          Пунктом 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (п. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено виконання позивачем договірних зобов'язань з проведення технічного обслуговування та перезаряди вогнегасників, про що свідчать акти виконаних робіт від 26.12.2013 № СП-0002395 та від 27.12.2013 № СП-0002408.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 80000 грн. 00 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до умов договору (п.4.2. договору) у випаду порушення строків оплати за виконані роботи замовник зобов'язаний сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення протягом всього часу.

Так, позивачем нараховано пеню за період з 08.05.2014 по 06.07.2014 (відповідно до розрахунку, а.с. 77) в сумі 2604 грн. 32 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, за змістом положень договору сторонами передбачена відповідальність у вигляді пені.

Законодавством обмежено максимально граничний розмір пені, що було враховано позивачем при здійсненні розрахунку.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вказаний розрахунок здійснено позивачем з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу).

Заява про збільшення розміру позовних вимог (в ній, зокрема, позивачем змінено період нарахування пені) подана до суду 12.05.2015 (відповідно до відмітки представника позивача на заяві), тобто після спливу строку позовної давності відносно вимог по стягненню пені за період з 08.05.2014 по 11.05.2014.

Положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України визначено наступне:

- заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності;

- позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення;

- сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем заявлено про застосування позовної давності у відзиві на позов, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення пені за період з 08.05.2014 по 11.05.2014

Так, судом задовольняється позовна вимога про стягнення пені за період з 12.05.2014 по 06.07.2014 в сумі 2427 грн. 33 коп.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Так, позивачем заявлені вимоги по стягненню 3% річних у сумі 3687 грн. 97 коп. за період з 10.09.2012 по 08.05.2015 та інфляційні втрати в сумі 53019 грн. 54 коп. за період з вересня 2013 по квітень 2015 року.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат виходячи з приписів чинного законодавства та умов договору, суд дійшов наступного висновку.

Заявлені позивачем вимоги про стягненню 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумах 3687 грн. 97 коп. та 53019 грн. 54 коп. відповідно.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути борг в сумі 80000 грн. 00 коп., пеню в сумі 2427 грн. 33 коп., 3% річних у сумі 3687 грн. 97 коп., інфляційні втрати в сумі 53019 грн. 54 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Пожавтоматика», м. Лисичанськ Луганської області, вул. Комсомольська, б. 56, ідентифікаційний код 32278972, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технорма», м. Київ, вул. Цитадельна, б. 7, ідентифікаційний код 34525137, борг в сумі 80000 грн. 00 коп., пеню в сумі 2427 грн. 33 коп., 3% річних у сумі 3687 грн. 97 коп., інфляційні втрати в сумі 53019 грн. 54 коп. та судовий збір у сумі 2782 грн. 70 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано – 27.05.2015.

Суддя                               С.В.Вінніков

Надр. 3 прим.          

1-до справи

2-позивачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою 02152, м. Київ, вул.. А.Бучми, 6/9

3- відповідачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою: м. Лисичанськ, вул.. Комсомольська, 56