Постанова

від 20.07.2015 по справі 913/4/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

пр. Леніна, 5, м. Харків, 61022, тел. 050-056-77-75

Постанова

Іменем України

20.07.2015 справа №913/4/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:Бойченко К.І. Колядко Т.М., Черноти Л.Ф. не з'явився; не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Пожавтоматика", м. Лисичанськ, Луганська область на рішення господарського судуЛуганської області від 26 травня 2015 р. (підписано 27.05.2015р) у справі№ 913/4/15 (суддя Вінніков С. В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Технорма", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Пожавтоматика", м. Лисичанськ, Луганська область простягнення 107 167 грн. 13 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технорма", м. Київ (далі - ТОВ "Технорма", позивач) 31.03.15р. звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Пожавтоматика" (далі - ТОВ "ВК "Пожавтоматика", відповідач) заборгованість у сумі 80 000 грн. 00 коп., пеню у сумі 11 096 грн. 99 коп., 3% річних у сумі 1 190 грн.14 коп., інфляційні нарахування у сумі 14 880 грн. 00 коп.

Під час розгляду справи позивач змінював розмір позовних вимог та за остаточними вимогами просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість у сумі 80 000 грн. 00 коп., пеню у сумі 2 604 грн. 32 коп., 3% річних у сумі 3 678 грн.97 коп., інфляційні нарахування у сумі 53 019 грн. 54 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.05.15р. по даній справі позов задоволено частково, згідно резолютивної частини якого стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 80 000 грн. 00 коп., пеню в сумі 2 427 грн. 33 коп., 3% річних у сумі 3 687 грн. 97 коп., інфляційні втрати в сумі 53 019 грн. 54 коп. та судовий збір у сумі 2 782 грн. 70 коп.

У частині задоволення позову рішення суду мотивоване їх доведеністю та обґрунтованістю.

У частині відмови у стягненні пені в сумі 176 грн. 99 грн., відмовлено у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області ТОВ "ВК "Пожавтоматика" звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтуванні апеляційної скарги відповідач зазначає, що, на його думку, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також, апелянт зазначає, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Зокрема, відповідач стверджує, що спірна заборгованість не має відношення до договору, на підставі якого заявлений позов.

Апелянт вказує на те, що судом невірно застосовані норми ст..232 Господарського кодексу України в частині стягнення пені та відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України, суд повинен був відмовити у стягнення пені, так як, строк позовної давності для стягнення пені закінчився 06.01.2015р., а позов пред'явлено лише в квітні 2015р.

Доводи за апеляційною скаргою мають суперечливий характер.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно до ч.2 ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційної господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарським судом першої інстанції, між ТОВ "Технорма", як «виконавцем» та ТОВ "ВК "Пожавтоматика", як «замовником» укладено договір № 30082013-2 від 01.07.2013 (далі - договір), відповідно до якого виконавець приймає на себе зобов'язання з проведення технічного обслуговування та перезаряди вогнегасників відповідно до заяви, а замовник зобов'язаний в десятиденний строк після підписання акту виконаних робіт сплатити вартість робіт на розрахунковий рахунок виконавця відповідно до виставленого рахунку на оплату.

Відповідно до п.3.1. договору виконання умов даного договору оформлюється: актами приймання-передачі вогнегасників, актом виконаних робіт.

Згідно п.3.2. договору у випадку, якщо при передачі-приймання виконаних робіт (послуг), виявлені недоліки, сторонами договору складається двухсторонній акт з зазначенням виявлених недоліків, порядку та строку їх усунення (в довільній формі). Виконавець усуває недоліки за власний рахунок.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що у випадку порушення строків оплати за виконання роботи замовник, зобов'язаний оплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочення на протязі всього часу.

З аналізу умов п.п.7.1, 7.5 договору слідує, що дія договору була встановлена сторонами на один календарний рік з моменту підписання.

24.04.14р. сторони уклали додаткову угоду №1 до договору, в якій змінено реквізити відповідача

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Звертаючись до суду за первісними позивними вимогами про стягнення боргу в сумі 80 000 грн. 00 коп., пені в сумі 11 096 грн. 99 коп., розрахованої з 01.0914р по 28.02.15р., 3% річних в сумі 1 190 грн. 14 коп., розрахованих з 01.09.14р по 28.02.15р., та інфляційні нарахування в сумі 14 880 грн. 00 коп., розрахованих з вересня 2014 р. по лютий 2015р. позивач, як на підставу позову , посилався на вищевказаний договір та на акти виконаних робіт №СП-0002395 від 26.12.13р. на суму 53 817 грн. 30 коп. та №СП-0002406 від 27.12.13р. на суму 33 027 грн. 25 коп.

Позивачем зазначено, що всього за договором ним на користь відповідача виконані роботи на загальну суму 150 000 грн. 00 коп. [а.с. 3-6]

У заперечення на позовну заяву, наданих до справи 28.04.15р. [а.с. 49-50, 56-57], відповідач проти позову заперечив та стверджує, що вищевказані акти виконаних робіт не відносяться до договору на підставі якого заявлений позов та складені на підтвердження виконаних робіт за попередньою усною домовленістю.

На підтвердження цих доводів відповідач вказує на відсутність у вказаних актах посилання на договір.

Відповідач також зазначає про безпідставність вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, оскільки договір сторонами не виконувався та, до того ж, за вимогами щодо стягнення пені сплив строк позовної давності.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

При розгляді місцевим господарським судом справи позивач 12.05.15р. надав до справи уточнення до позовної заяви [а.с.71-73] та розрахунок до цих уточнень [а.с.74-77].

Зі змісту остаточних позовних вимог слідує, що позивач, як на підставу позовних вимог, посилається на вищевказані договір та на акти виконаних робіт №СП-0002395 від 26.1213р. і №СП-0002406 від 27.12.13р., залишок заборгованості за якими складає 80 000 грн. 00 коп.

26.0515р. відповідач надав господарському суду Луганської області пояснення на уточнення на позовну заяву, в якій вказує, що зазначені акти виконаних робіт не мають ніякого відношення до договору №30082013-2 від 01.07.13р. та єдиним первинним документом, який підтверджував би виникнення зобов'язань за договором може бути тільки акт виконаних робіт, в якому б було посилання на конкретний договір.

Також, відповідач зазначає, що податкова накладна не є первинним документом, оскільки вона не містить відомостей про виконання позивачем робіт, тому позивачу слід відмовити у задоволенні позовних вимог за недоведеністю та безпідставністю.

З доданого розрахунку остаточних позовних вимог вбачається, що позивач розрахував пеню за період з 08.05. по 06.07.14р., 3% річних розрахував за період з 10.09.13р. по 08.05.15р., інфляційні нарахування - за період з жовтня 2013р по квітень 2015р. включно.

Розмір пені склав 2 604 грн. 32 коп., 3% річних - 3 678 грн. 97 коп. та інфляційних нарахувань - 53 019 грн. 54 коп.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 2. ст. 837 Цивільного кодексу України визначено, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За своєю правовою природою договір, на підставі якого заявлений позов, є договором підряду.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був виставлений відповідачу рахунок-фактура №СП-0002483 від 30.09.13р. на оплату обумовлених у договорі робіт на суму 150 00 грн. 00 коп.

З наданих до матеріалів справи банківських виписок слідує, що відповідачем з посиланням на цей рахунок-фактуру здійснювались проплати обумовлених робіт.

Відповідачем не доведено, що спірні роботи були виконані позивачем не за договором, на підставі якого заявлений позов, а за іншими договірними правовідносинами.

Спірні роботи виконані у період дії договору, на якому ґрунтуються позовні вимоги.

Позивачем та матеріалами справи доведено факт існування з боку відповідача боргу за договором в сумі 80 000 грн. 00 коп., а тому, суд обґрунтовано задовільнив вимоги у цій частині.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань позивачем вірний, відповідачем не спростований.

За таких обставин, 3% річних в сумі 3 678 грн.97 коп. та інфляційні нарахування в сумі 53 019 грн. 54 коп. підлягають до стягнення.

В мотивувальній частині та в резолютивній частині оскаржуваного рішення суд зазначив про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 3 687 грн. 97 коп., тоді як позивач у частині стягнення 3 % річних просив стягнути з відповідача суму 3 678 грн.97 коп.

Згідно ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи дату звернення позивача з остаточними позовними вимогами та заяви відповідача про застосування позовної давності за вимогами щодо стягнення пені, суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача лише в сумі 2 427 грн. 33 коп.

Розподіл судових витрат за позовом судом здійснений вірно.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду слід змінити, виклавши пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції: "п.2 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Пожавтоматика», м. Лисичанськ Луганської області, вул. Комсомольська, б. 56, ідентифікаційний код 32278972, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технорма», м. Київ, вул. Цитадельна, б. 7, ідентифікаційний код 34525137, борг в сумі 80 000 грн. 00 коп., пеню в сумі 2 427 грн. 33 коп., 3% річних у сумі 3 678 грн. 97 коп., інфляційні нарахування в сумі 53 019 грн. 54 коп. та судовий збір у сумі 2 782 грн. 70 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили."

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.33, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Пожавтоматика", м. Лисичанськ, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 26.05.2015р. по справі №913/4/15 - задовольнити частково.

Рішення Луганської області від 26.05.2015р. по справі №913/4/15 - змінити.

П.2 резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 26.05.2015р. по справі №913/4/15 виклавши у наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Пожавтоматика», м. Лисичанськ Луганської області, вул. Комсомольська, б. 56, ідентифікаційний код 32278972, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технорма», м. Київ, вул. Цитадельна, б. 7, ідентифікаційний код 34525137, борг в сумі 80 000 грн. 00 коп., пеню в сумі 2 427 грн. 33 коп., 3% річних у сумі 3 678 грн. 97 коп., інфляційні нарахування в сумі 53 019 грн. 54 коп. та судовий збір у сумі 2 782 грн. 70 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили."

В іншій частині рішення залишити без змін.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий К.І. Бойченко

Судді: Т.М. Колядко

Л.Ф. Чернота

Надруковано: 5 прим.

1.позивачу

2. відповідачу

3. у справу

4. апеляційному суду

5. ГСЛО