Ухвала

від 14.02.2017 по справі 913/4/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

14 лютого 2017 року                                                   Справа № 913/4/15

                                                                                Провадження №5/913/4/15

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОРМА”, м. Київ,

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Виробнича компанія “Пожавтоматика”, м. Лисичанськ Луганської області,

про стягнення 107167 грн. 13 коп.

Суддя Віннікова С.В.

Секретар судового засідання Рвачов О. О.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_2, представник за довіреністю від 11.02.2017 б/н;

від відповідача: представник не прибув.

Предметом судового розгляду є заява ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОРМА” №13-09/01-17 від 13.01.2017 про видачу дубліката наказу господарського суду Луганської області від 08.06.2015 № 913/4/15 та поновлення строку пред’явлення наказу до виконання.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.05.2015 у справі №913/4/15 задоволено частково позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОРМА» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Пожавтоматика» про стягнення 107167,13 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Пожавтоматика», м. Лисичанськ Луганської області, вул. Комсомольська, б.56, ідентифікаційний код 32278972, на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОРМА», м. Київ, вул. Цитадельна, б. 7, ідентифікаційний код 34525137, борг в сумі 80000 грн. 00 коп., пеню в сумі 2427 грн. 33 коп., 3% річних у сумі 3687 грн. 97 коп., інфляційні втрати в сумі 53019 грн. 54 коп. та судовий збір у сумі 2782 грн. 70 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

15.06.2015 судом надіслано наказ господарського суду Луганської області від 08.06.2015 № 913/4/15 на виконання вказаного рішення, яке набрало законної сили з 08.06.2015, в порядку ст.116 ОСОБА_3 процесуального кодексу України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.07.2015 рішення господарського сулу Луганської області від 26.05.2015 у справі №913/4/15 змінено та присуджено до стягнення борг в сумі 80000 грн. 00 коп., пеню в сумі 2427 грн. 33 коп., 3% річних у сумі 3678 грн. 97 коп., інфляційні втрати в сумі 53019 грн. 54 коп. та судовий збір у сумі 2782 грн. 70 коп.

Так, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.07.2015, на підставі якої видано наказ, скасовано в частині стягнення 9 грн. 00 коп. 3% річних. В цій частині в позові відмовлено.

В решті рішення господарського суду Луганської області від 26.05.2015 у справі №913/4/15 залишено без змін.

З матеріалів справи вбачається, що Відділом Державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції 13.07.2015 було відкрите виконавче провадження ВП № 48075911.

До Відділу Державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції надійшла від стягувача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОРМА» заява про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання.

Постановою від 11.01.2016 виконавчий документ повернуто стягувачу за письмовою заявою стягувача.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області із заявою від 13.01.2017 № 13-09/01-17, в якій просить видати дублікат наказу господарського суду Луганської області про примусове виконання рішення від 08.06.2015 №913/4/15 та поновити строк пред’явлення наказу до виконання.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.01.2017 заяву позивача призначено до розгляду в судовому засіданні 14.02.2017.

Представник позивача у письмових поясненнях від 13.02.2017 №13-02/02-17 повідомив, що 30.06.2015 позивач направив до виконавчого органу на виконання наказ господарського суду Луганської області про примусове виконання рішення від 08.06.2015 №913/4/15. На підставі листа господарського суду Луганської області від 17.08.2015 за №913/4/15 позивач звернувся до виконавчого органу з листом про повернення оригіналу вказаного наказу без виконання.

У грудні 2016 року колишніми співзасновниками ОСОБА_1 відчужено корпоративні права ОСОБА_1 ОСОБА_4 З 08.04.2016 ОСОБА_4 є керівником ОСОБА_1. При проведенні інвентаризації фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТЕХНОРМА» ОСОБА_4 було встановлено відсутність оригіналу наказу господарського суду Луганської області про примусове виконання рішення від 08.06.2015 №913/4/15 та виконавчого провадження з його виконання.

У зв’язку з чим, позивач і звернувся до суду із заявою про видачу дубліката наказу.

В обґрунтування своїх доводів позивач надав документи, які долучені до матеріалів справи, а саме: копію наказу про призначення директора ТОВ «ТЕХНОРМА», копію договору купівлі-продажу корпоративних прав, виписку з ЄДР, витяг з ЄДР, копію наказу про покладення обов’язків головного бухгалтера на директора.

Довідкою від 13.02.2017 №13-04/02-17 позивач підтверджує, що наказ господарського суду Луганської області від 08.06.2015 №913/4/15 втрачений колишнім директором ТОВ «ТЕХНОРМА» та до виконання не пред’являвся.

Відповідач у справі, боржник у виконавчому провадженні, не скористався правом участі в судовому засіданні, хоча про час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши обставини справи, надані документи, суд дійшов висновку про наступне.

Стаття 43 ОСОБА_3 процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов’язковими до виконання на усій території України.

Відповідно до ст.45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов’язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Судове рішення не виконане, чим порушуються вимоги ст.124 Конституції України та ст.115 ГПК України, в силу якої рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

З огляду на проголошену ст. 129 Конституції України обов‘язковість судового рішення, втрата наказу господарського суду фізичною особою – працівником позивача (враховуючи обставини втрати, викладені вище) не може бути підставою для позбавлення юридичної особи – позивача права та припинення у юридичної особи – відповідача обов‘язку щодо виконання рішення суду у справі.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.119 ОСОБА_3 процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред’явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено. Заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв судове рішення. Заява розглядається у засіданні господарського суду, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач і боржник. Неявка боржника і стягувача у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви.

Приписами ст.53 ОСОБА_3 процесуального кодексу України визначено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Пропуск процесуального строку в процесуальному праві - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причин, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки. Господарський суд відновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними.

На виконання рішення, яке набрало законної сили 08.06.2015, позивачу у справі було видано наказ господарського суду Луганської області № 913/4/15 від 08.06.2015.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.21 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на день видачі наказу суду) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом одного року.

Водночас, відповідно до ч. 5 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження», який набрав чинність 05.10.2016, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. цього Закону виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Таким чином, строк пред’явлення вказаного наказу: по 05.06.2018.

Відтак, суд дійшов до висновку, що строк пред’явлення наказу від 08.06.2015 № 913/4/15 не сплив.

Беручи до уваги вищевикладене та з урахуванням того, що строк пред’явлення наказу від 08.06.2015 № 913/4/15 до виконання спливає лише 05.06.2018, господарський суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні заяви в частині поновлення строку для пред’явлення судового наказу до виконання, оскільки строк пред’явлення наказу до виконання не є пропущеним.

Частина третя ст. 120 ОСОБА_3 процесуального кодексу України визначає перелік документів, які мають бути додані до заяви про видачу дублікату наказу. Відповідно до вказаної норми, до заяви про видачу дубліката наказу має бути додана, зокрема, довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу.

ОСОБА_3 процесуальним кодексом України не покладено обов'язку на стягувача наводити причини втрати наказу. Підставою для видачі дубліката наказу є подана заява з документами на підтвердження факту його втрати. Водночас, у видачі дубліката наказу може бути відмовлено, якщо до заяви про видачу дубліката не додано доказів, передбачених ч. 3 ст. 120 ГПК України, якою визначено перелік документів, що додаються до заяви про видачу дубліката наказу на підтвердження факту його втрати.

ОСОБА_3 процесуального кодексу України не ставлять видачу дубліката втраченого наказу в залежність як від причин його втрати, так і від того, ким втрачений наказ. Визначальними обставинами є сам факт втрати виданого судом наказу і те, що він не пред'являвся до виконання або не знаходиться на виконанні.

Позивачем до заяви про видачу дубліката наказу додано довідку №13-04/02-17 від 13.02.2017, в якій зазначено, що наказ було втрачено та на даний час на виконанні не перебуває.

Згідно із ст.124 Конституції України, ст.ст.4-5, 115 ОСОБА_3 процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення є обов’язковими до виконання усіма органами, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

          У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 “Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини”).

          У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 в справі “Півень проти України” суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов’язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35 рішення).

          Відповідно п. 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» дублікат наказу (ст. 120 ОСОБА_3 процесуального кодексу) має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату видачі останнього (а не дату видачі дубліката).

Враховуючи викладене вище та з метою забезпечення виконання судового рішення, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заяви в частині видачі дублікату наказу.

За таких обставин, заяву позивача у справі слід задовольнити в частині видачі дублікату наказу від 08.06.2015 №913/4/15 та відмовити у задоволенні заяви щодо поновлення строку пред’явлення наказу до виконання.

Керуючись статтями 53, 86, 119, 120 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОРМА” №13-09/01-17 від 13.01.2017 про видачу дубліката наказу господарського суду Луганської області від 08.06.2015 № 913/4/15 та поновлення пропущеного строку для пред’явлення наказу до виконання задовольнити частково.

2. У задоволенні заяви в частині поновлення пропущеного строку для пред’явлення наказу до виконання відмовити.

3. Видати дублікат наказу господарського суду Луганської області від 08.06.2015 №913/4/15.

4. Копію даної ухвали для відома також надіслати Відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

Додаток (позивачу): дублікат наказу господарського суду Луганської області від 08.06.2015 №913/4/15.

Оскарження ухвали про видачу дубліката наказу приписами статті 120 ОСОБА_3 процесуального кодексу України не передбачено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення.

Суддя                                                                                С.В. Вінніков