Рішення

від 05.12.2007 по справі 2-3576/2007

ТОРЕЗЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                               Справа

№ 2-3576

2007 рік

РІШЕННЯ

іменем України

05 грудня 2007

року    Торезький міський суд Донецької

області у складі:

Головуючого-судді                                                                   Сенчишина

Ф.М.

При секретарі                                                                            Лук'яновій

І.Ю.

За участю

позивача                                                                  ОСОБА_1

Представника

позивача                                                           ОСОБА_2

Представника

відповідача                                                       ОСОБА_3

розглянувши у

відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тореза цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного

підприємства "Торезьке шахтобудівельне Управління № 7" про стягнення

заборгованості із заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати

у зв'язку з порушенням термінів її виплати, середнього заробітку за час

затримки остаточного розрахунку із заробітної плати при звільненні та грошового

відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно позову,

позивач працював на підприємстві відповідача з 26 квітня 2007 року по 10

вересня 2007 року, звільнений за п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із

закінченням строку дії договору. Відповідач 

не виконав встановлений ст.115 КЗпП України обов'язок щодо своєчасної

виплати заробітної плати, зокрема позивачеві не виплачена заробітна плата за

період роботи: - червень - 319 гривень 01 копійка; - липень - 1073 гривні 85

копійок; - серпень - 839 гривень 71 копійка; - вересень - 456 гривень 11

копійок Усього - 2688 гривень 68 копійок. У зв'язку з порушенням терміну

виплати заробітної плати, позивач має право на компенсацію, розмір якої

становить 27 гривень 86 копійок, загальна сума заборгованості становить 2712

гривень. Відповідач не провів повний розрахунок з позивачем в день звільнення і

згідно вимог ст. 117 КЗпП України відповідач має сплатити йому середній

заробіток за час затримки розрахунку. Те, що відповідач по теперішній час не

здійснив з позивачем повний розрахунок, завдає позивачеві моральних сраждань,

він весь час переживав з приводу існування його сім'ї та внаслідок чого  позивач та його сім'я були позбавлені

нормального життєвого спілкування з оточуючими близькими людьми. Розмір

моральних страждань позивач оцінює в 500 гривень.

Позивач просить

стягнути з відповідача заборгованості із заробітної плати у сумі 2688 гривень

68 копійок, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням

термінів її виплати у сумі 27 гривень 86 копійок, середній заробітку за час

затримки остаточного розрахунку із заробітної плати при звільненні по день

фактичного розрахунку та грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 500

гривень.

В судовому

засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та доводи позовної заяви на

яких вони грунтуються. На запитання головуючого відповів, що він є здоровим

молодим чоловіком, а через те, що йому не виплачувалася заробітна плата, він не

міг протягом тривалого часу задовольняти потреби свої та сім'ї, вимушений був

докладати додаткових зусиль для того, щоб прокормитися, брав у борг, сильно переживав

через те, що не може забезпечити сім'ю. На час розгляду справи в суді він ніде

не працює.

Представник

позивача ОСОБА_2 в

судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача та додав, що своєчасна

сплата заробітної плати є обов'язком відповідача і відсутність у нього грошових

коштів не є достатньою підставою для того, щоб її невиплачувати.

Представник

відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні визнала наявність заборгованості із

заробітної плати та компенсації за несвоєчасну її виплату, але заперечила проти

задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час

після звільнення позивача з підприємства відповідача та моральної шкоди.

Мотивує це тим, що відповідач є державним підприємством, існує за рахунок

бюджетних коштів, а фінансування підприємства було припинено (замовник не

оплачує виконану роботу), через що воно не могло виплатити заробітну плату

позивачу. Оскільки заробітну плату не було своєчасно виплачено не з вини

відповідача, то відповідач не має виплачувати середній заробіток за час після

звільнення позивача. Окрім того, позивач є здоровим, міг після звільнення

працевлаштуватися і відповідно немає підстав для стягнення моральної шкоди. На

запитання головуючого відповіла, що підприємство заходів для стягнення з

замовників заборгованості не вживало, оскільки з ними б розірвали контракт.

Довідка про середній заробіток позивача надана за два місяці, коли він

працював, а в серпні - вересні він був на лікарняному.

На підтвердження

заявлених вимог та заперечень проти них, сторонами надані та досліджені судом

наступні докази:

- копія трудової

книжки позивача;

- виписки з

наказів про прийняття позивача на роботу та його звільнення;

- копія довідки

про заборгованість із заробітної плати позивача;

- копія довідки

про середній заробіток позивача;

- копія листа ДП

"Донвуглереструктуризація" до ТШСУ № 7 з проханням призупинити

виконання робіт згідно договору у зв'язку зі зменшенням лімітів фінансування.

На підставі

пояснень сторін та наданих ними доказів судом встановлені наступні фактичні

обставини:

Позивач ОСОБА_1

у період часу з 13 червня 2007 року по 10 вересня 2007 року працював на

підприємстві відповідача на посаді прохідника 5 розряду з повним робочим днем

під землею. Звільнений з підприємства у зв'язку із закінченням строку договору.

За час роботи на підприємстві відповідача йому була нарахована та не виплачена

заробітна плата на суму 2688 гривень 68 копійок. При звільненні позивача йому

не було виплачено заборгованість із заробітної плати, не здійснено повний

розрахунок з позивачем і на час розгляду справи в суді. Розмір компенсації

втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати

становить 27 гривень 86 копійок. Наявність та сума заборгованості із заробітної

плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням

термінів її виплати сторонами не оскаржується.

Аналізуючи

правовідносини, що є предметом судового розгляду, суд враховує наступне:

Згідно ч. 7 ст.

43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю

захищаєтся законом.

Згідно ч. 1 ст.

115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі

дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на

місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно ч. 1 ст.

116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому

від підприємства, провадиться в день звільнення.

Згідно ч. 1 ст.

117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним

органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП

України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повині виплатити

працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного

розрахунку.

Згідно п. 20

Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування

судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року № 13,

установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із

затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні

йому від підприємства, установи, организації суми в день звільнення, коли ж він

у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним

роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на

користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при

непроведенні його до розгляду справи - по день постановления рішення, якщо роботодавець не

доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у

роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно ст. 509 ЦК України,

зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана

вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від

певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його

обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, в тому

числі з договорів та інших правочинів.

Згідно ст. 526 ЦК України,

зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та

вимог ЦК України,

інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у

зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у

цей строк (термін).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник

не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового

зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст.

237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом

моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних

прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і

вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п. 9 Постанови

Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про

відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4,

розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від

характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав

позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення

тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я

потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках,

ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для

відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за

зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової

інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та

справедливості.

Вирішуючи

питання про стягнення заборгованості із заробітної плати, суд виходить з того,

що відповідач своєчасно не виплачував заробітну плату позивачеві за період його

роботи на підприємстві відповідача, порушивши на тривалий час строки її виплати

(заробітна плата не виплачена й на час розгляду справи в суді), при звільненні

позивача з підприємства відповідача не провів з ним повний розрахунок, тому

позовні вимоги в цій частині підлагають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи

питання стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку

із заробітної плати при звільненні позивача, суд виходить з того, що

відповідачем не доведено, що остаточний розрахунок при звільненні позивача не

було проведено не з його вини. Посилання відповідача на те, що їм припинили

фінансування не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки з пояснень

представника відповідача вбачається, що підприємство має дебиторську

заборгованість і не вживає заходів щодо її стягнення з боржників. Відповідач не

вживав заходів щодо відшукуваня коштів для оплати заборгованості із заробітної

плати, а сама по собі відсутність коштів у відповідача не виключає його

відповідальності, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в

повному обсязі. Визначаючи розмір середнього заробітку, який підлягає

стягненню, суд виходить з наступних розрахунків:

- середньоденний

заробіток позивача становить 1790,35 гривень / 23 робочі дні = 77,8413 гривень;

- кількість

робочих днів з 11  вересня 2007 року по

05 грудня 2007 року (включно) складає 62;

- середній

заробіток за час затримки остаточного розрахунку 77,8413 х 62 = 4826 гривень 16

копійок; Вирішуючи питання про стягнення грошового відшкодування моральної

шкоди, суд виходить з того, що об'єктивні докази, які б охарактеризували

перенесені відповідачем моральні страждання сторонами в судовому засідання не надавалися

та судом не досліджувалися. Разом з тим, суд вважає доведеним сам факт душевних

страждань позивача спричинених невиплатою йому заробітної плати як за весь

період роботи на підприємстві відповідача, так невиплати її після звільнення і

на час розгляду справи в суді (період з червня 2007 року), що позбавляє

позивача коштів для існування, об'єктивно вимагає від нього додаткових зусиль

для організації свого життя. Перенесені моральні страждання позивач оцінює в

500 гривень і з урахуванням характеру страждань (тривалі душевні хвилювання

через відсутність грошових коштів для забезпечення звичайних життєвих потреб,

прикладення додаткових зусиль для організації свого життя), характеру

немайнових втрат, їх обсягу, тривалості, небажання відповідача в добровільному

порядку відшкодувати завдану шкоду, виходячи із засад розумності, виваженості

та справедливості суд вважає, що заявлений розмір грошового відшкодування

моральної шкоди є необхідним, достатнім, розумним і справедливим, тому позовні

вимоги щодо його стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно вимог п.

2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про

присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один

місяць. Суд вважає за необхідне допустити негайне виконання судового рішення в

частині стягнення заборгованості із заробітної плати за червень 2007 року у

сумі 319 гривень 01 копійка.

Згідно ч.3 ст.

88 ЦПК України, з відповідача в дохід держави необхідно стягнути оплату

інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень та

судовий збір у розмірі 80 гривень 42 копійки (загальна сума стягнення за

рішенням 8042,70 гривень х 1%).

Керуючись ч. 7

ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117, ч. 1 ст.

237-1 КЗпП України, ст.ст. 509, 526, 530, 625 ЦК України та ст.ст. 

10, 11, 60, 212, ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги

ОСОБА_1 до Державного підприємства "Торезьке шахтобудівельне Управління №

7" про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації втрати

частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, середнього

заробітку за час затримки остаточного розрахунку із заробітної плати при

звільненні та грошового відшкодування моральної шкоди - задовольнити в повному

обсязі.

Стягнути з

Державного підприємства "Торезьке шахтобудівельне управління № 7"

(код ЄДРПОУ 25669879, індекс 86510, Донецька обл., м. Сніжне, вул. Горького,

6), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та мешкає у АДРЕСА_1:

·заборгованість

із заробітної плати за період з червня 2007 року по вересень 2007 року включно

у розмірі 2688 гривень 68 копійок;

·компенсацію

втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у

розмірі 27 гривень 86 копійок;

·середній

заробіток за час затримки остаточного розрахунку із заробітної плати при

звільненні за період з 11 вересня 2007 року по 05 грудня 2007 року включно у

розмірі 4826 гривень 16 копійок;

·грошове

відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 гривень; усього стягнути 8042 (вісім

тисяч сорок дві) гривні 70 (сімдесят) копійок.

Стягнути з

Державного підприємства "Торезьке шахтобудівельне управління № 7"в

дохід держави судовий збір у розмірі 80 (вісімдесят) гривень 42 (сорок дві)

копійки та оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у

розмірі 30 (тридцять) гривень.

Допустити

негайне виконання судового рішення в частині стягнення заборгованості із

заробітної плати за червень 2007 року у сумі 319 (триста дев'ятнадцять) гривень

01 (одна) копійка.

На рішення може

бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний суд Донецької області

через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а

апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів

після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути

подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга

подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Рішення набирає

законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,

якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано

заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у

встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього

строку.

У разі подання

апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після

закінчення апеляційного розгляду справи.