Постанова

від 25.05.2015 по справі 910/16619/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 року Справа № 910/16619/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Карабаня В.Я.,

суддів Дерепи В.І.,

Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 р. (судді: Ільєнок Т.В., Авдеєв П.В., Яковлєв М.Л.) у справі№910/16619/14 господарського суду міста Києва за позовомПрокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі: 1. Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, 2. Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва" доПриватного підприємства "Укральянстрейд" провиселення та повернення комунального майна за участю представників: від прокуратури Романов Р.О., прокурор відділу ГПУ, службове посвідчення №014714 від 21.01.2013 р. від позивача 1 Деревицька Н.В., довіреність №108-275/01 від 13.01.2015 р. від позивача 2не з'явились від відповідача Панасюк С.А., довіреність б/н від 25.11.2014 р., Герасименко В.І., рішення б/н від 01.03.2007 р., директор В С Т А Н О В И В:

Прокурор Солом'янського району міста Києва звернувся з позовом до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва" (далі - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва") до Приватного підприємства "Укральянстрейд" (далі - ПП "Укральянстрейд") про виселення та повернення комунального майна.

Вказана позовна заява обґрунтована тим, що договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва №061/Г від 01.04.2008 р. припинив свою дію 31.03.2012 р., однак відповідач не повернув орендоване майно та продовжує користуватись ним.

Місцевий господарський суд погодився з доводами, викладеними в позовній заяві, у зв'язку з чим рішенням від 24.09.2014 р. у справі №910/16619/14 задовольнив позовні вимоги.

Однак, постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 р. рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2014 р. у справі №910/16619/14 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в позові.

Постанова апеляційного господарського суду обґрунтована тим, що відносини найму за договором оренди нерухомого майна №061/Г від 01.04.2008 р. продовжено шляхом вчинення сторонами конклюдентних дій, які з боку наймача виражені продовженням користування майном та сплатою орендної плати, а з боку наймодавця - мовчазною згодою, тобто відсутністю протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень та вимог до наймача повернути орендоване майно.

Не погодившись з прийнятою постановою, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 р. та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2014 р. у справі №910/16619/14.

Вказана касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Так, прокурор стверджує, що господарський суд апеляційної інстанції невірно застосував до спірних правовідносин ст. 764 Цивільного кодексу України та ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", внаслідок чого, за відсутності встановленого факту звернення орендаря до орендодавця, зробив помилковий висновок про згоду орендодавця на продовження строку дії договору оренди.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.04.2015 р., колегією суддів у складі: головуючого судді Карабаня В.Я., суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі) та Ковтонюк Л.В., касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 27.04.2015 р.

Розгляд справи 27.04.2015 р. не відбувся, у зв'язку з перебуванням судді-доповідача на лікарняному.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.05.2015 р. розгляд касаційної скарги Заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 р. у справі №910/16619/14 призначено на 25.05.2015 р.

Розпорядженням В. о. секретаря четвертої судової палати №05-05/626 від 25.05.2015 р., у зв'язку з відпусткою судді Ковтонюк Л.В., для розгляду касаційної скарги Заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 р. у справі №910/16619/14 сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в наступному складі: суддя Карабань В.Я. - головуючий, судді Дерепа В.І., Ємельянов А.С.

До початку судового розгляду представник відповідача скористався правом, наданим йому ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, та подав відзив на касаційну скаргу.

В судове засідання 25.05.2015 р. з'явились представники прокуратури позивача 1 та відповідача.

Представник позивача 2 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника позивача 2.

Представники прокуратури та позивача 1 в судовому засіданні підтримали доводи викладені в касаційній скарзі, просили скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 р. та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2014 р. у справі №910/16619/14.

Представники відповідача заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили оскаржувану постанову залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 01.04.2008 р. між КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" (орендодавець) та ПП "Укральянстрейд" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна (нежитлових будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва №061/Г.

За умовами вказаного договору орендодавець, на підставі розпоряджень Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації №2492 від 29.12.2007 р. та №355 від 06.03.2008 р. передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення, для розміщення кафе з реалізації алкогольних напоїв за адресою: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 13.

Об'єктом оренди є: нежиле приміщення загальною площею 87,8 кв.м. у тому числі 1 поверх - 87,8 кв.м. згідно викопіювання з поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору (додаток №1).

При цьому, об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва і знаходиться на балансі орендодавця, що визначено в п. 2.4 договору оренди.

Як закріплено в п. 3.1 договору №061/Г від 01.04.2008 р., за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Солом'янської районної в місті Києві ради №101 від 20.12.2006 р. або за результатами конкурсу на право оренди об'єкту комунальної власності. Орендна плата на момент укладання договору встановлюється у розмірі 20% від вартості майна і становить 3 606 грн. 33 коп. на місяць.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2 договору оренди нерухомого майна).

Згідно п.п. 3.3, 3.5 даного договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою. Крім орендної плати орендар також компенсує орендодавцеві його видатки по платі за землю (додаток №3).

Сторони погодили та зазначили в п. 7.5 договору оренди умову про те, що у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом прийому-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому об'єкт оренди перебував на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

Строк дії договору оренди нерухомого майна з 01.04.2008 р. до 06.02.2011 р. (п. 9.1 даного договору).

В свою чергу, п. 9.2 договору №061/Г від 01.04.2008 р. визначено, що договір припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Питання про надання дозволу на продовження строку договору оренди та його умови, вирішується на підставі письмового звернення орендаря до органу виконавчої влади (в копії орендодавцю), поданого не пізніше як за три місяці до закінчення строку його дії. Продовження терміну договору оформлюється письмово угодою сторін, яка є додатком до цього договору оренди, або укладенням нового договору. У разі, якщо звернення орендаря не надійшло або орендар не отримав дозволу на продовження оренди об'єкту оренди, орендар повинен звільнити об'єкт оренди по закінченню терміну дії договору та передати орендодавцю об'єкт оренди по акту прийому-передачі.

Відповідно до п.п. 9.7.1 п. 9.7 договору оренди нерухомого майна, цей договір припиняє свою дію у разі закінчення строку, на який його було укладено.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується актом прийому-передачі б/н від 11.04.2008 р., підписаним сторонами договору, що орендодавець передав орендарю орендоване майно.

Крім того, попередніми судовими інстанціями встановлено, що сторонами продовжено строк дії договору оренди нерухомого майна до 31.03.2012 р. включно, що закріплено в укладеній 04.11.2011 р. додатковій угоді №1 до договору №061/Г від 01.04.2008 р.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вірно визначено господарськими судами попередніх інстанцій, на підставі укладеного договору №368-УКВ/08 від 15.07.2008 р. між позивачем та відповідачем виникли зобов'язальні правовідносини з оренди майна, що перебуває в комунальній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України).

Оскільки орендоване майно перебуває в комунальній власності, на спірні правовідносини також поширюється приписи Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Підставою виникнення спірних правовідносин, що є предметом розгляду у справі №910/16619/14, стало неповернення орендарем орендованого майна та продовження користування ним після 31.03.2012 р., що було виявлено під час проведення перевірки прокуратурою.

Разом з цим, відповідач заперечує проти наведеного та вважає, що договір оренди нерухомого майна №061/Г від 01.04.2008 р. пролонговано на той же строк та на тих же умовах, як це передбачено ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 764 Цивільного кодексу України, оскільки орендодавець не звертався до нього із відповідною заявою про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.

При цьому, в матеріалах даної судової справи міститься лист №1429/37 від 25.04.2012 р., яким орендодавець повідомив орендаря про закінчення терміну дії договору оренди №061/Г від 01.04.2008 р. та на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", рішення Київської міської ради від 22.09.2011 р. та п.п. 9.2, 9.7 договору запропонував у двадцятиденний термін у відповідності до встановленого порядку звернутись до відділу з питань майна комунальної власності Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації та відділу нежитлового фонду орендодавця для продовження вказаного договору оренди нерухомого майна.

Однак, господарський суд апеляційної інстанції, оцінюючи зміст вказаного листа визначив, що останній не містить заяви орендодавця, яка однозначно свідчить про намір припинити договір оренди, а лише інформує орендаря про закінчення терміну даного договору.

Крім того, апеляційним господарським судом встановлено, що відповідачем сплачувалась орендна плата за користування приміщенням у спірний період за рахунками - фактури №061-Г/4 від 10.10.2014 р., №061-Г/4 від 10.11.2014 р., виставленими орендодавцем на підставі договору оренди нерухомого майна №061/Г від 01.04.2008 р. та актів про надання послуг від 31.10.2014 р. та від 28.11.2014 р.

Враховуючи наведене та за відсутності інших звернень орендодавця до орендаря, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що договір оренди нерухомого майна №061/Г від 01.04.2008 р. пролонговано і відповідач на законних підставах користуться орендованим майном.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з таким висновком господарського суду апеляційної інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, враховуючи наступне.

За приписами ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря);

- банкрутства орендаря;

- загибелі об'єкта оренди;

- ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Згідно із ч. 2 ст. 17 вказаного закону у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

В п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм майна)" зазначено, що зі змісту ст.ст. 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 17 та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Отже, приписи ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" пов'язують пролонгації договору оренди лише однією умовою, а саме з відсутністю протягом одного місяця після припинення дії такого договору заяви однієї із сторін про його припинення або зміну умов.

Істотне значення у даному випадку має зміст даної заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, а також факт її отримання іншою стороною.

Судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з господарським судом апеляційної інстанції в тому, що лист №1429/37 від 25.04.2012 р. не свідчить про однозначний намір орендодавця припинити договір оренди.

При цьому, як правильно встановлено апеляційним господарським судом, в матеріалах справи відсутні інші докази, які б свідчили про звернення орендодавця до орендаря із відповідною заявою про припинення договору оренди в межах встановленого нормами чинного законодавства строку.

За таких обставин, обґрунтованим є висновок господарського суду апеляційної інстанції про те, що договір оренди нерухомого майна №061/Г від 01.04.2008 р. є пролонгованим на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", тому відповідач здійснює користування об'єктом оренди на законних підставах.

Таким чином, висновки апеляційного господарського суду про юридично значиму поведінку сторін справи, відповідають дійсності, ґрунтуються на матеріалах справи та не суперечать приписам законодавства.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним господарським судом повно, всебічно, та об'єктивно встановлено у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень

докази; належним чином проаналізовано правовідносини, що виникли між

сторонами, у зв'язку з чим прийнята постанова є законною, обґрунтованою та не підлягає зміні або скасуванню.

Доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують правомірності застосування господарським судом апеляційної інстанції норм чинного матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 р. у справі №910/16619/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Судді: В.І. Дерепа

А.С. Ємельянов