Рішення

від 21.05.2015 по справі 921/1319/14-г/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" травня 2015 р.Справа № 921/1319/14-г/15

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Галамай О.З. при секретарі Сиротюк К.В.

розглянув справу

за позовом Приватного підприємства "Захід-Хліб-Збут-2002", 46008, м. Тернопіль, вул. Гайова, 44а

до відповідача Приватного підприємства "Бекерай", 47002, м. Кременець, вул. Вокзальна, 3Тернопільська область

про cтягнення заборгованості в сумі 160 413,34 грн

В судове засідання з"явились:

від позивача : Іванців Ю.С. - представник, довіреність б/н від 21.11.2014р.;

Пальцан Н.М. - представник, довіреність б/н від 09.12.2014р.

від відповідача: Панченко А. В. - представник, довіреність №3 від 06.01.2015р.

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку ст. 81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Тернопільської області Приватним підприємством "Захід-Хліб-Збут-2002" подано позов до відповідача Приватного підприємства "Бекерай" про стягнення заборгованості в сумі 160 413,34 грн.

Ухвалою суду від 27.11.2014 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 10.12.2014 р.

В судовому засіданні 10.12.2014р. суд перейшов до розгляду справи по суті та оглянув оригінали документів, доданих до позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 10.12.2014р. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та пояснень, наданих в судовому засіданні. Також через канцелярію суду подав документи, які витребовувались ухвалою суду (вх. №22877 та вх. № 22878 від 09.12.2014р.) .

Відповідач в судове засідання 10.12.2014р. не з"явився, вимог ухвали суду від 27.11.2014р. не виконав, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 24.12.2014р.

Ухвалою суду від 31.12.2014р. розгляд справи відкладено на 21.01.2015р. з підстав, викладених в ній.

Представники позивача в судовому засіданні 21.01.2015р. позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві та пояснень, наданих в судовому засіданні.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№4260 від 21.01.2015 р.) з підстав, викладених у ньому, на задоволення якого судом ухвалою від 21.01.2015 р. зупинено провадження у справі відповідно до ст.79 ГПК України до вирішення справи господарського суду Тернопільської області № 921/18/15-г/18 та набрання рішенням у цій справі законної сили.

Ухвалою суду від 20.05.2015р. поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 20.05.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні 20.05.2015р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та пояснень, наданих в судовому засіданні.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.05.2015р. факт поставки позивачем товару не заперечив. Однак подав відзив на позовну заяву (вх. №12502), в якому просить суд в частині стягнення боргу в сумі 80 000,00 грн. відмовити в задоволенні позову, в частині стягнення боргу в сумі 2000,00 грн. припинити провадження у справі у зв'язку із сплатою, зменшити розмір штрафу до суми 5834,77 грн., в решті позовних вимог про стягнення неустойки відмовити.

Для надання можливості ознайомитись позивачу з відзивом на позов у судовому засіданні оголошено перерву до 21.05.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні 21.05.2015р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та пояснень, наданих в судовому засіданні. Також через канцелярію суду подав спростування щодо доводів відповідача, викладених у відзиві від 20.05.2015р. (вх. №12517).

Представник відповідача у судовому засіданні 21.05.2015р. проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№ 12502 від 20.05.2015р.).

В судовому засіданні 21.05.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

11.09.2014 р. між приватним підприємством "Захід-Хліб-Збут-2002", як постачальником, та приватним підприємством "Бекерай", як покупцем, укладено договір поставки №011109, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах договору постачати (передавати у власність) покупця товар - борошно, а покупець зобов'язується приймати товар - борошно та своєчасно здійснювати його оплату (п. 1.1 та п.1.2 Договору).

Товар постачається окремими партіями. Кількість та асортимент товару у кожній окремій партії визначається за домовленістю між сторонами та підтверджується видатковими накладними, які видаються постачальником (п.2.1 Договору).

Згідно п. 3.4 Договору передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатково-прибутковою накладною, яка має відповідати замовленню та в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається.

Ціна товару (з урахуванням ПДВ) вказується у накладних на товар. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування вартості товару покупцем на рахунок постачальника і здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару. Оплата проводиться у національній валюті України - гривні (п.п. 4.1, 4.3- 4.5 Договору).

Відповідно до п.5.4. Договору покупець зобов'язався своєчасно оплачувати товар, згідно з визначеними у договорі умовами.

П.6.2 договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати партії товару покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день прострочення.

Згідно п.6.3. договору у випадку невиконання покупцем взятого на себе зобов'язання по оплаті партії товару понад 14 (чотирнадцять) календарних днів із дня закінчення граничного терміну оплати, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми вартості поставленої партії товару.

Відповідно до п.6.4. договору у разі невиконання покупцем взятого на себе зобов'язання по оплаті партії товару понад календарний місяць із дня закінчення граничного терміну оплати, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми вартості поставленої партії товару за кожен наступний календарний місяць. При настанні підстав для застосування штрафів до покупця, передбачених п.6.3. та 6.4. даного договору, їх розрахунок проводиться окремо, залежно від терміну протягом якого зобов'язання покупця, передбачене п.4.4. договору, залишалось невиконаним.

Договір вступив в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2014р. або до повного виконання Сторонами всіх зобов'язань по цьому Договору (п. 9.1 Договору)

На виконання умов договору поставки №011109 від 11.09.2014р. позивач передав відповідачу товар на загальну суму 120 898,50 грн, що підтверджується видатковими накладними № 2036 від 01.10.2014р., №2059 від 02.10.2014р., №2048 від 04.10.2014р. та товарно-транспортними накладними №19/01 від 01.10.2014р., №8/02 від 02.10.2014р., №5/04 від 04.10.2014р., які скріплені підписами та печатками обох сторін та податковими накладними від 01.10.2014р., від 02.10.2014р., від 04.10.2014р. (належно завірені копії містяться в матеріалах справи).

Як свідчать матеріали справи та стверджує позивач, відповідач порушив умови договору щодо оплати поставленого товару, заборгувавши станом на час звернення з позовом до суду 120 898,50 грн., про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.2014 р., підписаний та скріплений печатками обох сторін (міститься в матеріалах справи).

Позивачем відповідно до п.6.2 договору нараховано відповідачу пеню, яка становить 2905,43 грн. та штраф у розмірі 20% від суми вартості поставленої партії товару (п.6.3 договору) та становить 24 179,70 грн., штраф у розмірі 10% від суми вартості поставленої партії товару(п.6.4 договору) та становить 12 089,85 грн., які просить стягнути з відповідача.

Згідно до ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано три відсотки річних в розмірі 339, 86 грн , які просить стягнути з відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 3 208,27 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до укладеного між сторонами договору поставки №011109 від 11.09.2014р., позивач поставив відповідачеві товар - борошно, що підтверджується видатковими накладними № 2036 від 01.10.2014р., №2059 від 02.10.2014р., №2048 від 04.10.2014р. та товарно-транспортними накладними №19/01 від 01.10.2014р., №8/02 від 02.10.2014р., №5/04 від 04.10.2014р., які скріплені підписами та печатками обох сторін та податковими накладними від 01.10.2014р., від 02.10.2014р., від 04.10.2014р. (належно завірені копії містяться в матеріалах справи).

Згідно п.1.2 договору визначено, що товар постачається окремими партіями. Кількість та асортимент товару у кожній окремій партії визначається за домовленістю між сторонами та підтверджується видатковими накладними, які видаються постачальником.

П. 3.4 Договору встановлено, що передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатково-прибутковою накладною, яка має відповідати замовленню та в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається.

Ціна товару (з урахуванням ПДВ) вказується у накладних на товар. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування вартості товару покупцем на рахунок постачальника і здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару. Оплата проводиться у національній валюті України - гривні (п.п. 4.1, 4.3- 4.5 Договору).

Відповідно до п.5.4 Договору покупець зобов'язався своєчасно оплачувати товар, згідно з визначеними у договорі умовами.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, відповідач свої договірні зобов"язання щодо оплати товару не виконав.

Твердження представника відповідача щодо часткової сплати боргу, що викладено у відзиві на позов, спростовується наступним.

В платіжних дорученнях №1670 від 02.10.2014р., №1671 від 03.10.2014 р, №1680 від 06.10.2014р., №1745 від 16.10.2014 р., №1753 від 21.10.2014 р., №1782 від 27.10.2014 р.,№1822 від 04.11.2014 р. про сплату заборгованості на загальну суму в розмірі 72 000 грн, на які посилається представник відповідача, зазначено призначення платежу "оплата за борошно згідно накладної від 16.07.2014р.", за якою відбулася поставка згідно договору №021412 від 14.12.2012р., який був предметом розгляду справи №921/1401/14-г/4, про що свідчить рішення господарського суду Тернопільської області від 05.02.2015р., яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.2015р., у зв"язку чим зазначені платіжні доручення та видаткова накладна від 16.07.2014р. враховані в даному судовому рішенні. Щодо платіжного доручення №105 від 02.10.2014 р. про сплату боргу в розмірі 8000,00 грн. в призначенні платежу вказано "за борошно вищого ґатунку згідно рахунку від 14.09.2014 р.", однак рахунки згідно умов договору не виставлялись і дане платіжне доручення враховано в оплату боргу за договором від 14.12.2012 р. Також в підтвердження зазначеного свідчить акт звірки розрахунків за жовтень 2014р. за договором поставки №021412 від 14.12.2012р., який підписаний та скріплений печатками юридичних осіб, в якому зазначено про сплату боргу відповідачем згідно платіжних доручень №105 від 02.10.2014р., №1670 від 02.10.2014р., №1671 від 03.10.2014р., №1680 від 06.10.2014р., №1745 від 16.10.2014 р., №1753 від 21.10.2014 р., №1782 від 27.10.2014 р.

Крім того, поставка борошна згідно договору №011109 від 11.09.2014р. розпочалась з 01.10.2014р. (видаткові накладні №2036 від 01.10.2014 р., №2059 від 02.10.2014 р., №2048 від 04.10.2014 р.), а згідно видаткової накладної від 16.07.2014р., яка зазначена у платіжних дорученнях, на які посилається відповідач, поставка відбулась до моменту укладення даного договору, а тому не може братись до уваги судом як належний доказ, оскільки поставка передує укладенню договору від 11.09.2014 р.

Також в матеріалах даної справи є акт звірки розрахунків станом на 31.10.2014 р. за договором від 11.09.2014 р., підписаний та скріплений печатками обох сторін, згідно якого у жовтні 2014 р. відповідач жодної оплати в погашення заборгованості за договором від 11.09.2014 р. не здійснив.

Твердження відповідача щодо сплати боргу в розмірі 2000,00 грн. (платіжне доручення №1931) та зарахування їх до договору поставки від 11.09.2014р. також не знаходить свого підтвердження з огляду на наступне.

У платіжному дорученні №1931 не вказано за який період, згідно якого договору чи інших документів здійснюється розрахунок. Зазначення відповідачем в призначенні платежу "оплата за борошно згідно рахунку", які згідно умов договору не виставлялись, не дає можливість встановити факт оплати саме за відповідну партію продукції, що поставлена в межах договору поставки від 11.09.2014р.

Пунктами 3.1, 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою НБУ від 21.01.2004р. №22 , зареєстрована 29.03.2004р. в Мін'юсті України, яка встановлює загальні правила, види стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. До обов"язкових реквізитів платіжного доручення, серед іншого, належить "призначення платежу". При цьому реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Враховуючи, що порядок зарахування коштів не врегульовано у договорі (відповідні застереження відсутні у договорі) та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення боргу в порядку черговості, тобто починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Даної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 14.04.2005р. у справі №11/274 (12/5), від 25.12.2003р. у справі № 10/172 та Верховний Суд України в ухвалі від 23.06.2005р. у справі №11/274 (12/5).

Позивач, як одержувач коштів, зарахував сплачену відповідачем суму в розмірі 2 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості по договору поставки № №021412 від 14.12.2012р., про що свідчить довідка Приватного підприємства "Захід-Хліб-Збут-2000" від 15.05.2015р., підписана керівником та головним бухгалтером підприємства.

Враховуючи викладене, відповідачем не подано доказів оплати боргу згідно договору поставки від 11.09.2014 р. в розмірі 120 898,50 грн.

Отже, станом на час розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 120 898,50 грн., що підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.2014 року, скріпленим підписами та печатками обох сторін та підлягає до стягнення з відповідача.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

П.6.2 договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати партії товару покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день прострочення.

Ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Однак, відповідно до ст. 3 даного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому за загальним правилом період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Враховуючи порушення Покупцем термінів оплати за отриманий товар, позивачем нараховано відповідачеві пеню за період з 16.10.2014р. по 20.11.2014р. у розмірі 2905,43 грн., яка підлягає до стягнення.

Згідно п.6.3. договору у випадку невиконання покупцем взятого на себе зобов'язання по оплаті партії товару понад 14 (чотирнадцять) календарних днів із дня закінчення граничного терміну оплати, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми вартості поставленої партії товару.

Відповідно до п.6.4. договору у разі невиконання покупцем взятого на себе зобов'язання по оплаті партії товару понад календарний місяць із дня закінчення граничного терміну оплати, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми вартості поставленої партії товару за кожен наступний календарний місяць. При настанні підстав для застосування штрафів до покупця, передбачених п.6.3. та 6.4. даного договору, їх розрахунок проводиться окремо, залежно від терміну протягом якого зобов'язання покупця, передбачене п.4.4. договору, залишалось невиконаним.

Враховуючи порушення Покупцем термінів оплати за отриманий товар, позивачем нараховано відповідачеві штраф у розмірі 20% від суми вартості поставленої партії товару ( п.6.3 договору), що становить 24 179,70 грн. та штраф у розмірі 10% від суми вартості поставленої партії товару (п.6.4 договору), що становить 12 089,85 грн.

Пунктом 2.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу, суд відзначає наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

В обґрунтування необхідності зменшення судом розміру штрафу відповідач посилається на те, що підприємство 2014 рік закінчило із збитком, а покладання на підприємство надмірно великих штрафних санкцій може призвести до повного припинення господарської діяльності, що в свою чергу призведе до зупинки технологічних процесів та випуску готової продукції. На підтвердження даних доводів відповідач подав суду довідку про зменшення реалізації та звіт про фінансові результати за 2014р.та фінансовий баланс станом за 2014 рік.

Фінансовий стан ПП "Бекерай" є результатом його власної господарської діяльності. Порушуючи строки оплати за договором, відповідач знав про можливість застосування до нього штрафу, але припустився порушень умов договору.

Враховуючи те, що міра відповідальності у сплаті боржником штрафу за неналежне виконання зобов'язання погоджено ним при укладенні договору, дана умова договору визнана судом законною (рішення господарського суду Тернопільської області від 23.02.2015р. у справі № 921/18/15-г/18 залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2015р.), застосування штрафу у розмірах, нарахованих позивачем у позовній заяві не є надмірно великим порівняно із сумою боргу, термін прострочення виконання грошового зобов'язання є значним, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів вжиття заходів до виконання зобов'язання чи негайного добровільного усунення допущеного порушення, та враховуючи інтереси другої сторони, яка внаслідок неотримання своєчасно грошових коштів від відповідача і у зв'язку з різким підвищенням цін на зернову продукцію понесла збитки, судом відхилено клопотання відповідача про зменшення заявленого до стягнення штрафу до 5 834,77 грн.

За таких обставин, нарахований позивачем штраф у розмірі 20% від суми вартості поставленої партії товару (п.6.3 договору) в розмірі 24 179,70 грн. та штраф у розмірі 10% від суми вартості поставленої партії товару (п.6.4 договору) в розмірі 12 089,85 грн. підлягає до стягнення з відповідача.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: три проценти річних від простроченої суми.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховано три відсотки річних в розмірі 339,86 грн., які підлягають до стягнення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 3, 4, 4 1 , 4 2 , 4 3 ,4 4 , 4 5 ,4 6 ,12, 22, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Бекерай" (вул. Вокзальна, 3, м. Кременець, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 35846436) на користь Приватного підприємства "Захід-Хліб-Збут-2002" (вул. Гайова, 44а, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 31914381) - 120 898 (сто двадцять тисяч вісімсот дев"яносто вісім) грн. 50 коп. основного боргу, 2 905 (дві тисячі девятсот п"ять) грн. 43 коп. пені, 24 179 (двадцять чотири тисячі сто сімдесят дев"ять) грн. 70 коп. - 20% штрафу, 12 089 (дванадцять тисяч вісімдесят дев"ять) грн. 85 коп. - 10% штрафу, 339 (триста тридцять дев"ять) грн. 86 коп. - 3% річних, 3 208 (три тисячі двісті вісім) грн. 27 коп. судового збору.

3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28.05.2015 р.

Суддя Галамай О.З.