Ухвала

від 20.05.2015 по справі 2а-6680/10/0870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року м. Київ К/9991/73142/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Приватного підприємства «Інвест-Ресурсбуд» та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 по справі №2а-6680/10/0870 за позовом Приватного підприємства «Інвест-Ресурсбуд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя, Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі міста Запоріжжя Запорізької області, за участю прокуратури Запорізької області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетної заборгованості.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.10.2010, позовні вимоги Приватного підприємства «Інвест-Ресурсбуд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя, Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі міста Запоріжжя Запорізької області, за участю прокуратури Запорізької області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетної заборгованості - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.08.2010 №0000202305/0, №0000212305/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 39826,00грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно декларації з ПДВ за квітень 2010 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.10.2010 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Інвест-Ресурсбуд» 39826,00грн. податкової заборгованості з ПДВ за декларацією з ПДВ за квітень 2010 року, прийнято в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову. В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.10.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Приватне підприємство «Інвест-Ресурсбуд» 19.11.2012 та Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби 13.12.2012 звернулись з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, який ухвалами від 18.12.2012 та 20.02.2013 прийняв їх до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012, залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.10.2010.

В обґрунтування своїх вимог Приватне підприємство «Інвест-Ресурсбуд» посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 200 Податкового кодексу України, статей 11 та 21 Кодексу адміністративного судочинства України.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.10.2010, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 200 Податкового кодексу України, статей 7, 9, 11, 86 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Запоріжжя проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Інвест-Ресурсбуд» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 39826,00грн. за квітень 2010 року на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.2010 по 31.03.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту за лютий-квітень 2010 року на 95265,00грн.; пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за квітень 2010 року на 39826,00грн.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на тому, що позивач не мав права формувати податковий кредит по господарським операціям з Відкритим акціонерним товариством «Запорізький абразивний комбінат», оскільки підприємства по ланцюгу постачання 2-ої та наступних ланок мають стан «порушення провадження у справі про банкрутство», або відсутні за юридичною адресою, приховують фактичне місцезнаходження, або не відображують своїх податкових зобов'язань.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Запоріжжя складено акт від 26.07.2010 №101/23-5/35536459 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.08.2010 №0000202305/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2010 року на 39826,00грн.; від 17.08.2010 №0000212305/0., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 78394,50грн., у тому числі основний платіж 52263,00грн., штрафні санкції 26131,50грн.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Судом попередніх інстанцій встановлено, що реальність спірних господарських операцій позивача з Відкритим акціонерним товариством «Запорізький абразивний комбінат» підтверджується первинними документами. Факт отримання позивачем отримання позивачем продукції від контрагента податковим органом не заперечується.

В той же час, законодавство України не ставить право платника податку на податковий кредит та бюджетне відшкодування у залежність від стану податкового обліку контрагентів по всьому ланцюгу товарообігу, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 17.08.2010 №0000202305/0 та №0000212305/0 є правильним.

В той же час, відповідно до підпункту 7.7.8 пункту статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, оскільки обов'язок податкового органу щодо надання органу державного казначейства висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, на момент розгляду справи ще не виник, позовні вимоги про стягнення відповідної суми бюджетного відшкодування заявлені передчасно.

Доводи касаційних скарг зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 220 1 , 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційні скарги Приватного підприємства «Інвест-Ресурсбуд» та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 по справі №2а-6680/10/0870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв