Постанова

від 28.05.2015 по справі 904/10185/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2015 року Справа № 904/10185/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Дмитренко Г.К.- доповідач

суддів: Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.

при секретарі: Однорог О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Тарабака Є.А., довіреність №43 від 11.12.14, представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рибальська компанія "Нептуно" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2015 року у справі № 904/10185/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рибальська компанія "Нептуно", с. Красносілка Комінтернівського району Одеської області

до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ

про повернення грошових коштів, що перебували на банківських рахунках, шляхом їх стягнення у сумі 30551 грн. 86 коп., та стягнення збитків у сумі 5000 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2015 року (суддя Фещенко Ю.В.) у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Рибальська компанія "Нептуно" про стягнення з публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" грошових коштів, які перебували на банківських рахунках позивача, у загальній сумі 30551 грн. 86 коп., та стягнення 5000 грн. збитків відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду товариство з обмеженою відповідальністю "Рибальська компанія "Нептуно" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" у відзиві на апеляційну скаргу просить в її задоволенні відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін.

28.05.2015 року публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" до апеляційного господарського суду подано клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із зайнятістю представника банка юрисконсульта Стрельченко Я.С. у судовому засіданні господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/2446/15, яку призначено на 28.05.2015 року на 12:00. Зазначене клопотання відповідача не підлягає задоволенню через закінчення 28.05.2015 року строку розгляду апеляційної скарги, встановленого ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, навіть з урахуванням продовження строку розгляду справи в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України. До того ж у судових засіданнях 26.03.2015 року, 14.04.2015 року і 19.05.2015 року представником банка було викладено свої пояснення і заперечення щодо доводів, наведених позивачем в апеляційній скарзі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 1 та 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибальська компанія "Нептуно" у позовній заяві зазначено, що 10.02.2010 між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського рахунку № SE00WW8S45.

Факт укладання вказаного договору позивач підтверджує заявою на відкриття рахунків та посиланням на вказаний договір у виписках з рахунку позивача, та, зокрема, у платіжному дорученні від 05.03.2014 року № 0305L05URY.

25.02.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Рибальська компанія "Нептуно" звернулося до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" із заявою про відкриття поточного рахунку та карткою із зразками підписів та відбитка печатки (а.с.11).

Позивачу було відкрито поточний рахунок № 26000060487907 у гривні та картковий рахунок № 26050060457664 також у гривні.

25.02.2011 року позивач звернувся до відповідача із заявою про відкриття поточного рахунку та карткою із зразками підписів та відбитка печатки (а.с.12).

Позивачу було відкрито поточний рахунок № 26008054803027 у доларах США.

Згідно заяви позивача від 07.05.2014 року він приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", що розміщені в мережі Інтернет на сайті банку www.privatbank.ua, обізнаний з тарифами банку, які разом із даною анкетою складають договір банківського обслуговування, та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Отже, як встановлено господарським судом, позивачу було відкрито поточний рахунок № 26000060487907 (у гривні), картковий рахунок № 26050060457664 (у гривні), а також поточний рахунок № 26008054803027 у доларах США в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

У позовній заяві товариство з обмеженою відповідальністю "Рибальська компанія "Нептуно" зазначає, що 17.03.2014 року його грошові кошти були заблоковані відповідачем, внаслідок чого позивач втратив доступ до належних йому грошових коштів, які знаходились на наступних розрахункових рахунках:

- № 26000060487907 в сумі 7 047 грн. 50 коп.;

- № 26050060457664 в сумі 9 грн. 30 коп.;

- № 26008054803027 в сумі 1490 доларів США.

29.04.2014 року позивач змінив місцезнаходження на іншу адресу, а саме: 67560, Одеська область, Комінтернівський район, с.Красносілка, вул. Садова, 150А, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.40).

28.05.2014 року відповідач в особі Севастопольської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" в односторонньому порядку платіжними дорученнями:

- № Е0528L0F6O перерахував 9 грн. 30 коп. з рахунку позивача № 26050060457664 на рахунок № 29039060457664, МФО 305299 ПАТ КБ "ПриватБанк" з призначенням платежу: "Сальдо рахунку відповідно до наказу 6695879" (а.с. 49);

- № Е0528L05WY перерахував 1490 доларів США з рахунку позивача № 26008054803027 на рахунок № 29032054803027, МФО 305299 ПАТ КБ "ПриватБанк" з призначенням платежу: "Сальдо рахунку відповідно до наказу 6695879" (а.с. 50);

- № E0528L061N перерахував 7047 грн. 50 коп. з рахунку позивача № 26000060487907 на рахунок № 29034060487907, МФО 305299 ПАТ КБ "ПриватБанк" з призначенням платежу: "Сальдо рахунку відповідно до наказу 6695879" (а.с. 51).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибальська компанія "Нептуно" вказує, що відповідач самовільно перерахував грошові кошти з заблокованих рахунків на рахунки №№ 29034060487907, 29039060457664, 29032054803027, яких позивач не відкривав і не замовляв їх відкриття та до яких не має фактичного доступу. Позивач також вказує, що не ініціював переказ коштів з рахунків та не був поставлений відповідачем до відома про проведення цієї операції.

За зверненням позивача банком надано відповідь (лист від 01.07.2014 року № 20.1.0.0.0/7-20140626/2026 (а.с.18), де банк повідомив, що територію Автономної республіки Крим та міста Севастополь визнано тимчасово окупованою територією відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України на території Автономної республіки Крим та міста Севастополь". Окупація території Автономної республіки Крим та міста Севастополя порушила роботу банківської системи в регіоні, що призвело до виникнення загрози інтересам вкладників та інших кредиторів банку. Відповідач зазначив, що у зв'язку з неможливістю здійснювати банківське регулювання та нагляд, валютний контроль і державний фінансовий моніторинг за діяльністю банків та їх відокремлених підрозділів, Правлінням Національного банку України було прийнято постанову від 06.05.2014 року № 260 "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної республіки Крим та міста Севастополь", згідно якої (тимчасово до закінчення окупації) припинено подальшу діяльність українських банківських установ та їх відокремлених підрозділів на зазначеній території (а.с.18).

Як зазначено у позовній заяві, з метою відновлення права на розпорядження грошовими коштами позивач 18.06.2014 року направив на адресу відповідача претензію № 13, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

У відповідності з частинами 1, 2 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Згідно ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

В силу ст. 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Статтею 1073 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

У відповідності із ст.7 Закону Укрїни «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання (коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Клієнт (в даному випадку позивач) є власником наявних у нього на рахунку грошових коштів.

З платіжних доручень від 28.05.2014 року №№ E0528L0F6O, E0528L05WY, E0528L061N видно, що з рахунків №№ 26050060457664, 26008054803027 та 26000060487807 на підставі наказу 6695879 було перераховано сальдо кожного з рахунків на рахунки №№ 29039060457664, 29032054803027, 29034060487907 відповідно. Повний текст наказу № 6695879, на підставі якого перераховано сальдо з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю "Рибальська компанія "Нептуно" на перелічені вище рахунки, банком на вимогу апеляційного господарського суду не надано (ухвали від 26.03.2015 року, від 14.04.2015 року, від 19.05.2015 року).

Відповідачем надано до господарського суду лише виписку з наказу № 6695879, яка в порушення приписів ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, не завірена належним чином (а.с. 82). Відтак подана банком виписка з наказу № 6695879 не є належним доказом у справі.

Надання банку доручень на переведення спірних коштів позивач заперечує.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції посилався на те, що «доказів порушення права позивача на безперешкодне розпорядження спірними грошовими коштами позивачем суду не надано, а саме: доказів незаконного заволодіння відповідачем грошовими коштами позивача; доказів їх неправомірного утримання; доказів невиконання розпоряджень позивача щодо вільного користування належними позивачу грошовими коштами, оформленими відповідно до вимог банківського законодавства. Оскільки до матеріалів справи не долучено невиконаних банком розрахункових документів, поданих у відповідності до вимог банківського законодавства, які могли підтвердити вказаний факт чи інших належних доказів».

Також господарським судом вказано, що «позивачем не доведено належними доказами, що на час розгляду справи відповідач чинить дії, направлені на обмеження його права власності на спірні грошові кошти, оскільки представниками у судових засіданнях неодноразово наголошувалось, що незаконною позивач вважає дію самовільного перерахування коштів, здійсненого відповідачем 28.05.2014, однак суд зауважив, що вказані дії банку відповідають вимогам чинного законодавства та є дозволеними, за умови гарантування права позивача безперешкодно розпоряджатися цими коштами» (а.с. 97).

Суд апеляційної інстанції не погоджується з вищевикладеною позицією господарського суду виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.30 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Тобто платіжне доручення призначене для перерахунку коштів власника на рахунок отримувача, який буде зазначений самим власником коштів, які будуть перераховуватись.

Позивач стверджує, що у нього не було необхідності у перерахуванні власних коштів, які знаходились на рахунках №№ 26000060487807, 26050060457664, 26008054803027, на інший рахунок.

28.05.2014 року сальдо (залишок) з кожного згаданого вище розрахункового рахунку було переведено на рахунки класу 29. Згідно письмових пояснень публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" від 18.02.2015 року "рахунки класу 29 не підлягають обслуговуванню в рамках договору банківського обслуговування, адже таким договором передбачено право володіння, користування та розпорядження грошовими коштами на поточних рахунках класу 26. Оскільки рахунок класу 29 не може бути відкритий клієнту (ані фізичній, ані юридичній особі) згідно діючого законодавства, зазначений клас рахунків може використовуватись банком для внутрішнього користування" (а.с. 79).

У платіжних дорученнях від 28.05.2014 року №№ E0528L0F6O, E0528L05WY, E0528L061N вказано, що отримувачем коштів є товариство з обмеженою відповідальністю "Рибальська компанія "Нептуно", але рахунки, на які були перераховані залишки коштів з рахунків позивача, належать банку, що підтверджуються наведеними вище поясненнями публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк".

Права розпоряджатися коштами, які знаходяться на рахунках банку, у позивача немає, а тому законні підстави для виставлення будь-якого розрахункового документу, передбаченого п. 22.1 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у позивача відсутні.

З 28.05.2014 року позивач не може звернутись до відповідача з платіжним дорученням про перерахування коштів з рахунків №№ 26000060487807, 26050060457664, 26008054803027, тому що на цих рахунках відсутні будь-які кошти, бо вони були на підставі наказу відповідача перераховані на рахунки, які є власністю банку.

За визначенням, наведеним у п.1.15 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.

Позивач не має жодних законних підстав для ініціювання переказу коштів з рахунків №№29034060487907, 29039060457664, 29032054803027, оскільки вони йому не належать.

Наведене свідчить про позбавлення позивача права доступу до власних коштів та вільного розпорядження ними.

Платіжні доручення від 28.05.2014 року № E0528L0F6O, № E0528L05WY, № E0528L061N (а.с. 49-51), відповідно письмових заперечень товариства з обмеженою відповідальністю "Рибальська компанія "Нептуно" на додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, "були завірені у Жовтневому відділенні публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" м. Дніпропетровська, тому що на даний час позивач не може звернутись до Севастопольської філії публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", в якій були відкриті та обслуговувались рахунки позивача.

При зверненні до Жовтневого відділення публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" у працівника банку не виникло жодних проблем при завірянні платіжних доручень. Працівник банку у присутності представника позивача зайшов до електронної бази публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", отримав доступ до виписок позивача по рахункам №№ 26000060487807, 26050060457664, 26008054803027. Після перевірки всієї інформації, що відображається у них, працівник банку проставив печатку та власний підпис, чим підтвердив факти, зазначені в платіжних дорученнях» (а.с. 86-87).

Таким чином вищезгадані платіжні доручення є належними та допустимими доказами у справі.

Позивач зазначає, «що як би кошти, які знаходились на р/р 26000060487807, 26050060457664, 26008054803027, були на них і в нього був безперешкодний доступ до цих коштів, товариство з обмеженою відповідальністю «Рибальська компанія «Нептуно» не зверталось би з претензією, а в подальшому до суду з позовною заявою до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення коштів, які знаходились на банківських рахунках товариства з обмеженою відповідальністю «Рибальська компанія «Нептуно» і в подальшому були переведені банком на власні рахунки, підлягають задоволенню, а рішення господарського суду в цій частині - скасуванню.

Також позивачем на підставі ст.ст. 22, 611, ч.1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення 5000 грн. збитків, понесених товариством з обмеженою відповідальністю «Рибальська компанія «Нептуно» у зв'язку з оплатою юридичних послуг, наданих товариством з обмеженою відповідальністю «Правова стратегія» за договором від 11.12.2014 року № 67.

З цього приводу судова колегія зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зі змісту статей 614, 623 Цивільного кодексу України та статті 226 Господарського кодексу України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Заявлена до стягнення сума витрат на оплату юридичних послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку зі спірними правовідносинами сторін.

Як зазначено у п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Зважаючи на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рибальська компанія "Нептуно" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2015 року у справі № 904/10185/14 скасувати в частині відмови у стягненні 30551 грн. 86 коп., переведених банком на власні рахунки, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Стягнути з публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рибальська компанія "Нептуно", с. Красносілка Комінтернівського району Одеської області на розрахунковий рахунок 26007054310617 у Южному ГРУ публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", МФО 328704 грошові кошти в сумі 30551 грн. 86 коп. і 1827 грн. судового збору, видавши наказ.

У стягненні 5000 грн. збитків відмовити».

Стягнути з публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рибальська компанія "Нептуно", с. Красносілка Комінтернівського району Одеської області 797 грн. 92 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, видавши наказ.

Виконання цієї постанови покласти на господарський суд Дніпропетровської області.

Головуючий суддя Г.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко

Суддя В.І. Крутовських

повний текст постанови виготовлений 29.05.15р.