Постанова

від 20.07.2015 по справі 904/10185/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2015 року Справа № 904/10185/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівЄвсікова О.О., Кролевець О.А., Попікової О.В. (доповідач) за участю представників: від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) від відповідача:Стрельченко Я.С. дов від 16.10.2014 № 8166-к-н-о розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.05.2015 у справі№ 904/10185/14 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рибальська компанія "Нептуно" доПублічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" проповернення грошових коштів, що перебували на банківських рахунках шляхом їх стягнення у загальному розмірі 30.551,86 грн. та стягнення збитків у сумі 5.000,00 грн.

Відповідно до розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 20.07.2015 № 02-05/485 для розгляду справи № 904/10185/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Євсіков О.О., судді, Кролевець О.А, Попікова О.В. (доповідач)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибальська компанія "Нептуно" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення грошових коштів, які перебували на банківських рахунках позивача, у загальному розмірі 30.551,86 грн. та стягнення збитків у сумі 5.000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем у зв'язку з тимчасовою окупацією території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя були заблоковані розрахункові рахунки позивача, відкриті в Південному ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", внаслідок чого останній втратив доступ до належних йому грошових коштів. Крім того позивач просив стягнути з відповідача збитки, понесені позивачем у зв'язку зі зверненням до суду з даним позовом та наданням Товариством з обмеженою відповідальністю "Правова стратегія" юридичних послуг на підставі договору № 67 від 11.12.2014.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2015 у справі № 904/10185/14 (суддя Фещенко Ю.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі з огляду на відсутність доказів порушення права ТОВ "Рибальська компанія "Нептуно" на безперешкодне розпорядження спірними грошовими коштами, а також відповідність дій ПАТ КБ "Приватбанк" вимогам чинного законодавства за умови гарантування права позивача безперешкодно розпоряджатися цими коштами згідно частини 2 статті 1066 Цивільного кодексу України. В частині стягнення збитків суд першої інстанції відмовив з огляду на те, що витрати на юридичні послуги не є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.05.2015 (головуючий суддя Дмитренко Г.К., судді Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2015 скасовано в частині відмови у стягненні 30.551, 86 грн., викладено резолютивну частину в редакції, відповідно до якої стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибальська компанія "Нептуно" на розрахунковий рахунок 26007054310617 у Южному ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 328704 грошові кошти у сумі 30.551,86 грн.; у стягненні 5.000 грн. збитків відмовлено.

Апеляційний суд виходив з того, що позивач внаслідок самовільного перерахування відповідачем його грошових коштів на інший рахунок був позбавлений права доступу до власних коштів та вільного розпорядження ними всупереч норм чинного законодавства, зокрема приписів статей 1068, 1071, 1074 Цивільного кодексу України та Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, ПАТ КБ "Приватбанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.05.2015 скасувати в частині задоволення позовних вимог ТОВ "Рибальська компанія "Нептуно" про стягнення грошових коштів, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, приписів статей 1066, 1068, 1071, 1074 Цивільного кодексу України, статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". При цьому скаржник наголошує на тому, що позивач не звертався до банку з платіжним дорученням про зарахування/перерахування спірної суми на рахунок клієнта, тобто дорученням клієнта про розпорядження коштами, що є в його власності, з огляду на що, на думку скаржника, порушень прав позивача щодо банківського обслуговування його поточних рахунків та порушень банком норм чинного законодавства та договору на розрахунково-касове обслуговування рахунку у даному випадку не вбачається, а отже - не вбачається належних правових підстав для задоволення позовних вимог у спосіб, обраний позивачем.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 10.02.2010 на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибальська компанія "Нептуно" між останнім та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" було укладено договір банківського рахунку № SE00WW8S45.

В подальшому на підставі заяви ТОВ "Рибальська компанія "Нептуно" від 25.02.2011 ПАТ КБ "Приватбанк" відкрило останньому поточний рахунок №26000060487907 (у гривні), картковий рахунок № 26050060457664 (у гривні), а також поточний рахунок № 26008054803027 у доларі США в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

28.05.2014 ПАТ КБ "Приватбанк" в особі Севастопольського філії на підставі наказу № PR-2014-6695879 від 14.05.2014 в односторонньому порядку платіжним дорученням № Е0528L0F6O перерахував 9,30 грн. з рахунку ТОВ "Рибальська компанія "Нептуно" № 26050060457664 на рахунок ПАТ КБ "Приватбанк" №29039060457664 з призначенням платежу: "Сальдо рахунку відповідно до наказу 6695879"; платіжним дорученням № Е0528L05WY перерахував 1 490 доларів США з рахунку ТОВ "Рибальська компанія "Нептуно" № 26008054803027 на рахунок ПАТ "КБ "Приватбанк" № 29032054803027 з призначенням платежу: "Сальдо рахунку відповідно до наказу 6695879"; платіжним доручення № E0528L061N перерахував 7 047,50 грн. з рахунку ТОВ "Рибальська компанія "Нептуно" № 26000060487907 на рахунок ПАТ КБ "Приватбанк" № 29034060487907 з призначенням платежу: "Сальдо рахунку відповідно до наказу 6695879".

За зверненням ТОВ "Рибальська компанія "Нептуно" з листом від 18.06.2014 №22 до ПАТ "КБ "Приватбанк" останнім було надано відповідь від 01.07.2014 №20.1.0.0.0/7-20140626/2026 з повідомленням про те, що у зв'язку тимчасовою окупацією території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а отже -неможливістю здійснювати банківське регулювання та нагляд, валютний контроль і державний фінансовий моніторинг за діяльністю банків та їх відокремлених підрозділів Правлінням Національного банку України було прийнято Постанову "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної республіки Крим та міста Севастополь" від 06.05.2014 № 260, згідно з якою (тимчасово до закінчення окупації) припинено подальшу діяльність українських банківських установ та їх відокремлених підрозділів на зазначеній території.

Предметом спору у даній справі є стягнення грошових коштів у загальному розмірі 30 551, 86 грн., які перебували на банківських рахунках ТОВ "Рибальська компанія "Нептуно" № 26000060487907, № 26050060457664, № 26008054803027, відкритих останнім у ПАТ КБ "Приватбанк", переказ яких позивач не ініціював та не був поставлений відповідачем до відома про проведення цієї операції, внаслідок чого, на думку позивача, останній втратив доступ до належних йому грошових коштів та право на розпорядження ними.

Задовольняючи позов про стягнення 30.551,86 грн., апеляційний суд керувався приписами статей 1068, 1071, 1074 Цивільного кодексу України та Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з врахуванням яких виходив з того, що внаслідок самовільного перерахування відповідачем грошових коштів позивача на інший рахунок останній був позбавлений права доступу до власних коштів та вільного розпорядження ними. При цьому суд апеляційної інстанції зазначав, що у позивача не було необхідності, а після перерахування відповідачем грошових коштів позивача на інший рахунок - і можливості для ініціювання переказу вказаних коштів.

Разом з тим колегія суддів вважає такий висновок апеляційної інстанції помилковим та необґрунтованим з огляду на наступне.

У позовній заяві позивач посилається, як на підставу своїх позовних вимог, на незаконне заволодіння та утримання відповідачем належних йому грошових коштів, що перебували на наступних рахунках: № 26000060487907 в сумі 7.047,50 грн.; №26050060457664 в сумі 9,30 грн.; № 26008054803027 в сумі 1.490,00 доларів США. При цьому позивач наголошує на незаконному перерахування його грошових коштів на невідомі йому рахунки, без його доручення та згоди вищевказаними платіжними дорученнями № Е0528L0F6O, № Е0528L05WY, № E0528L061N.

Відповідно до частини 3 статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно зі статтею 1071 Цивільного кодексу України, яка регулює порядок списання коштів з рахунку клієнта, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Пунктом 3.1.1.3 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що банк має право використовувати кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Нарахування відсотків на залишки вільних коштів на рахунку клієнта (розміри, порядок оплати і терміни) здійснюється відповідно до діючих тарифів банку на розрахункове інкасове обслуговування клієнта.

Клієнт (в даному випадку позивач) є власником наявних у нього на рахунку грошових коштів, і яке (права власності) є непорушним в силу приписів статті 41 Конституції України.

Пункт 3.1.1.26. Умов та правил надання банківських послуг унормовує, що розрахункові документи, які надійшли в банк протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли в банк після операційного часу, банк виконує його наступним операційним днем. Розрахункові документи на списання коштів з рахунків платника, що надійшли в банк в післяопераційний час, виконуються поточним днем за наявності технічної можливості з одночасною оплатою такої послуги відповідно до тарифів банку.

Відповідно до пункту 3.4.1.18. Умов та правил надання банківських послуг банк і клієнти зобов'язані дотримуватись вимог законодавства України з питань відкриття і ведення рахунків. За порушення зазначених вимог банки і клієнти несуть відповідальність, передбачену законодавством України.

За приписами статті 21.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ініціювання переказу проводиться шляхом, зокрема, подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Розрахунковим є документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунку платника на рахунок отримувача (пункт 1.35 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Одним із видів розрахункових документів є платіжне доручення, що містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (стаття 1.30, стаття 22.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги - доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання (статті 22.3, 22.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту (стаття 22.9 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (стаття 30.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Право розпорядження коштами, що знаходяться на рахунку, відкритому в банку, надане лише власникові рахунку.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (стаття 1074 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів звертає увагу на також і на те, що відповідно до частини 2 статті 1066 Цивільного кодексу України банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Вказане положення кореспондується з пунктом 3.1.1.3. Умов та правил надання банківських послуг визначено, в якому визначено, що банк має право використовувати кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Однак позивач, звертаючись з даним позовом, не надав доказів звернення до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" із оформленими платіжними документами про перерахування вказаних у позові сум на інші банківські рахунки, невиконання яких могло б свідчити про порушення умов укладеного між сторонами договору банківського рахунку.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про закриття рахунків позивача та припинення дії вказаного договору за заявою клієнту банку, або про розірвання такого договору відповідно до частин 1, 3 статті 1075 Цивільного кодексу України.

Позивачем не надано належних доказів порушення відповідачем умов укладених між ними договорів, а саме: доказів незаконного заволодіння відповідачем грошовими коштами позивача; доказів їх неправомірного утримання; доказів невиконання розпоряджень позивача щодо вільного користування належними позивачу грошовими коштами, оформленими відповідно до вимог банківського законодавства.

Також позивачем не доведено належним чином, що відповідач чинить дії, направлені на обмеження його права власності на спірні грошові кошти. Незаконною позивач вважає дію відповідача щодо самовільного перерахування коштів, здійсненого відповідачем 28.05.2014, однак місцевим судом вірно встановлено, що вказані дії банку відповідають вимогам чинного законодавства та є дозволеними за умови гарантування права позивача безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Як зазначено у позовній заяві, з метою відновлення права на розпорядження грошовими коштами, позивач 18.06.2014 направив на адресу відповідача претензію № 13, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги у вказаній частині, апеляційний суд залишив поза увагою відсутність претензії № 13 в матеріалах справи та помилково прийняв вказану претензію як належний доказ звернення клієнта до банку з відповідним дорученням про розпорядження коштами, що є в його власності.

Оскільки до матеріалів справи не долучено невиконаних банком розрахункових документів, поданих у відповідності до вимог банківського законодавства, як і вказаної претензії, місцевий суд дійшов правомірного висновку про недоведеність порушення права позивача на безперешкодне розпорядження спірними грошовими коштами, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

У свою чергу апеляційним судом під час апеляційного перегляду справи не було належним чином спростовано встановлені судом першої інстанції обставини стосовно відсутності підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у загальному розмірі 30 551, 86 грн., які перебували на банківських рахунках ТОВ "Рибальська компанія "Нептуно", внаслідок чого постанова апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.

Разом з тим колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків у сумі 5.000,00 грн. (понесених позивачем у зв'язку з оплатою юридичних послуг, наданих ТОВ "Правова стратегія" за договором від 11.12.2014 № 67), з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зі змісту статей 614, 623 Цивільного кодексу України та статті 226 Господарського кодексу України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Заявлена до стягнення сума витрат на оплату юридичних послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку зі спірними правовідносинами сторін.

Як зазначено у п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки.

Відповідно до статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За висновком колегії суддів, місцевий суд повно встановив обставини справи, надав їм вірну юридичну оцінку, встановив безпідставність доводів позивача та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи викладене колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає частковому скасуванню, а рішення місцевого суду - залишенню в силі.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.05.2015 скасувати в частині скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2015 щодо відмови у стягненні 30 551, 86 грн., а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2015 у справі № 904/10185/14 - залишити в силі.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова