Постанова

від 25.05.2015 по справі 910/2166/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2015 р. Справа№ 910/2166/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Федорчука Р.В.

Лобаня О.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 25.05.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2015 (повне рішення складено 06.04.2015)

у справі №910/2166/15-г (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Геоспецінвест»

до публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

про стягнення 30 200,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.04.2015 у справі №910/2166/15-г позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «Укрнафта» на користь ТОВ «Геоспецінвест» 30 200,00 грн. заборгованості за поставлений товар по договору купівлі-продажу №07.1/1187-МТР від 02.09.2014 та 1 827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ «Укрнафта» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2015 у справі №910/2166/15-г скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою від 29.04.2015 Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/2166/15-г у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача брав участь в судовому засіданні, в якому надавав свої пояснення, заперечував щодо доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу ПАТ «Укрнафта» залишити без задоволення. Також в судовому засіданні позивач зазначив, що відмовляється від позовних вимог у зв'язку з погашенням відповідачем заборгованості.

Однак, колегія суддів зазначає, що на стадії перегляду рішення суду в апеляційному порядку не передбачена можливість позивачу відмовитись від заявлених позовних вимог. Крім того, на момент прийняття місцевим господарським судом рішення, заборгованість відповідачем погашена не була.

Представник відповідача брав участь в судовому засіданні, надавав пояснення, підтримував доводи апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу ПАТ «Укрнафта» задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2015 у справі №910/2166/15-г скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю «Геоспецінвест» (продавець) та публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №07.1/1187-МТР (надалі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору продавець передає, а покупець приймає і оплачує продукцію, іменовану надалі товар відповідно до додатку, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 3.1. договору умови поставки товару, перелік вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в додатку, що є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 3.2. договору датою поставки товару вважається дата підписання акту приймання-передачі. Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент підписання сторонами акту приймання-передачі.

Пунктами 4.1., 5.2. договору визначено, що ціна товару встановлюється в національній валюті України і вказується в додатку, що є невід'ємною частиною договору, покупець проводить оплату товару на умовах, зазначених у додатку, що є його невід'ємною частиною.

Також сторонами підписано додаток до договору №07.1/1187-МТР від 02.09.2014, який є невід'ємною частиною договору, відповідно до якого сторони визначили, що загальна вартість товару, що поставляється складає 30 200,00 грн.

Відповідно до п. п. 3, 4 додатку до договору термін постачання товару: 20 календарних днів з моменту підписання договору; умови оплати: по факту поставки.

З матеріалів справи вбачається, що продавець поставив товар, а покупець прийняв товар на загальну суму 30 200,00 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних №РН-0000010, №РН-0000011 від 14.10.2014, які підписані уповноваженими особами сторін та скріплені печатками товариств.

05.11.2014 ТОВ «Геоспецінвест» звернулось до ПАТ «Укрнафта» з претензією про оплату поставленого товару на суму 30 200,00 грн.

Однак, ПАТ «Укрнафта» відповіді на вказану претензію не надано, грошові кошти в сумі 30 200,00 грн. не сплачено, у зв'язку з чим, у лютому 2015 року ТОВ «Геоспецінвест» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Укрнафта» про стягнення 30 200,00 грн. заборгованості за поставлений товар.

При прийняті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що позивач передчасно звернувся до суду, оскільки на момент звернення відповідачем жодних прав позивача не порушено. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до умов укладеного договору, право власності на товар переходить до покупця в момент підписання сторонами акту приймання-передачі товару. Однак, акти приймання-передачі між сторонами підписані не були, а лише після порушення провадження у справі позивач звернувся до відповідача з листами про підписання актів приймання-передачі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 665 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662, ч. 1 ст. 692 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами ст. 530 ЦК України передбачено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, п. 4 додатку до договору визначено, що умови оплати - по факту поставки.

Факт поставки позивачем товару на суму 30 200,00 грн. та отримання його відповідачем 14.10.2014 підтверджується копіями видаткових накладних, довіреностей та податкових накладних, які містяться в матеріалах справи. Крім того, факт отримання товару не заперечується відповідачем.

Посилання скаржника на відсутність актів приймання-передачі товару, як на підставу стверджувати, що право власності на товар від продавця до покупця не перейшло, а тому у відповідача відсутній обов'язок здійснювати розрахунок за товар колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 Інформаційного листа ВГСУ від 17.02.2012 №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Таким чином, з огляду на вищенаведене місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що обов'язок відповідача з оплати товару настав 14.10.2014.

Отже, позовні вимоги ТОВ «Геоспецінвест» про стягнення 30 200,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовою колегією в судовому засіданні встановлено, що 03.04.2015 відповідач здійснив оплату поставленого товару, однак на момент прийняття місцевим господарським судом рішення, заборгованість відповідачем погашена не була.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2015 у справі №910/2166/15-г прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2015 у справі №910/2166/15-г слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Укрнафта» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2015 у справі №910/2166/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2015 у справі №910/2166/15-г залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2166/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Р.В. Федорчук

О.І. Лобань