Постанова

від 10.11.2015 по справі 910/2166/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року Справа № 910/2166/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк І. Вовка, С. Могил, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укрнафта" на постановувід 25.05.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/2166/15-г за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Геоспецінвест" доПублічного акціонерного товариства "Укрнафта" простягнення 30 200,00 грн у судове засідання прибули представники: позивачаШурпо Л.Є. (дов. від 01.09.2015), відповідачаКисельов Є.В. (дов. від 30.03.2015 № 10-232/д), заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк , пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Геоспецінвест" звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення 30 200,00 грн заборгованості за договором купівлі-продажу № 07.1/1187-МТР від 02.09.2014.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 (суддя Л. Пукшин), залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 (колегія суддів: А. Майданевич, Р. Федорчук, О. Лобань), позов задоволений.

Судові рішення мотивовані наступним.

02.09.2014 між ТОВ "Геоспецінвест" (продавець) та ПАТ "Укрнафта" (покупець) укладений договір купівлі-продажу № 07.1/1187-МТР (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору продавець передає, а покупець приймає і оплачує продукцію відповідно до додатку, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 3.1 Договору умови поставки товару, перелік вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в додатку, що є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 3.2 Договору датою поставки товару вважається дата підписання акта приймання-передачі. Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент підписання сторонами акта приймання-передачі.

Пунктами 4.1, 5.2 Договору визначено, що ціна товару встановлюється в національній валюті України і вказується в додатку, що є невід'ємною частиною договору, покупець проводить оплату товару на умовах, зазначених у додатку, що є його невід'ємною частиною.

Сторонами підписаний додаток до договору №07.1/1187-МТР від 02.09.2014, відповідно до якого сторони визначили, що загальна вартість товару складає 30 200,00 грн.

Відповідно до п. п. 3, 4 додатку до договору термін постачання товару: 20 календарних днів з моменту підписання договору; умови оплати: по факту поставки.

Продавець поставив товар, а покупець прийняв товар на загальну суму 30 200,00 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних №РН-0000010, №РН-0000011 від 14.10.2014, які підписані уповноваженими особами сторін та скріплені печатками товариств.

05.11.2014 ТОВ "Геоспецінвест" звернулось до ПАТ "Укрнафта" з претензією про оплату поставленого товару на суму 30 200,00 грн.

Однак, ПАТ "Укрнафта" відповіді на вказану претензію не надано, грошові кошти в сумі 30 200,00 грн не сплачено, що і стало підставою для звернення позивачем до суду.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що позивач передчасно звернувся до суду, оскільки на момент звернення відповідачем строк виконання зобов'язання не настав, а тому жодних прав позивача не порушено. Водночас, відповідно до умов Договору, право власності на товар переходить до покупця в момент підписання сторонами акта приймання-передачі товару. Однак, акти приймання-передачі між сторонами підписані не були, а лише після порушення провадження у справі позивач звернувся до відповідача з листами про підписання актів приймання-передачі.

Встановивши наведені обставини, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Факт поставки позивачем товару на суму 30 200,00 грн та отримання його відповідачем 14.10.2014 підтверджується копіями видаткових накладних, довіреностей та податкових накладних, які містяться в матеріалах справи. Крім того, факт отримання товару не заперечується відповідачем.

Посилання скаржника на відсутність актів приймання-передачі товару, як на підставу стверджувати, що право власності на товар від продавця до покупця не перейшло, а тому у відповідача відсутній обов'язок здійснювати розрахунок за товар колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими.

Так, відповідно до п. 1 Інформаційного листа ВГСУ від 17.02.2012 №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З посиланням на вказане, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Разом з тим, у постанові апеляційного господарського суду зазначено, що 03.04.2015 відповідач здійснив оплату поставленого товару, однак на момент прийняття місцевим господарським судом рішення, заборгованість відповідачем погашена не була.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Позивачем, з посиланням на наявні у матеріалах справи видаткові накладні, доведений, а відповідачем не заперечується факт передачі представником позивача та отримання представником відповідача товару на суму 30 200,00 грн.

Отже, за умови документальної фіксації факту приймання-передачі товару (видаткові накладні), твердження відповідача про те, що поставка не відбулась, оскільки сторонами не підписані акти прийому-передачі товару, є необґрунтованими.

Водночас, відсутність актів прийому-передачі товару, у яких зокрема фіксується факт прийняття товару за якістю, може бути обставиною доведення невідповідності якості поставленого товару. Заперечення відповідачем належної якості товару у матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що сплата відповідачем заборгованості не може бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки заборгованість на момент винесення відповідного рішення погашена не була.

За таких обставин, підстав для зміни або скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9- 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 у справі № 910/2166/15-г залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

І. Вовк

С. Могил