Ухвала

від 19.05.2015 по справі 810/6694/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/6694/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника позивача - Українця М.П., представника відповідача - Назарчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Пром Агро Рось» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції у Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство «Пром Агро Рось» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 02.09.2013 № 0004542203/382, № 0004552203/381 та № 0004532203/380.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Пром Агро Рось» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.03.2006 по 31.12.2012.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 09.08.2013 № 357/22-3/34326378/14, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153, п. 138.2 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 746 074,00 грн.; пп. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР та п. 188.1 ст. 188 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 312 856,00 грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 24) у сумі 137 408,00 грн. станом на 31.12.2012 та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 17 489,00 грн. за грудень 2012 року; ст. 9 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податку та інших обов'язкових платежів», розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1020, ст. 51, абз. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме: при заповненні довідок за формою № 1-ДФ за I-IV квартали 2011 року та за I-IV квартали 2012 року підприємством подано не в повному обсязі відомості про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області 02.09.2013 прийняті податкові повідомлення - рішення № 0004532203/380, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 406 435,00 грн.; № 0004552203/381, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 154 897,00 грн.; № 0004542203/382, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у розмірі 660 561,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями податкового органу позивач звернувся до суду про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними і підлягають скасуванню як протиправні.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 січня 2012 між позивачем та ФОП ОСОБА_5 було укладено договір № 1 поставки товару з відстрочкою платежу, відповідно до умов якого постачальник (позивач) передає у власність покупця (ФОП ОСОБА_5.) товар в асортименті, кількості та за ціною відповідно специфікації (накладної, рахунка-фактури тощо), що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного договору.

При цьому, відповідачем було встановлено, що ФОП ОСОБА_5 є засновником ПП «Пром Агро Рось» та володіє часткою в статутному фонді підприємства в розмірі 33 %, тобто часткою в розмірі не менш як 20 % статутного фонду та, відповідно, здійснює контроль за господарською діяльність ПП «Пром Агро Рось», а отже, згідно вимог пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 ПК України ПП «Пром Агро Рось» та ФОП ОСОБА_5 є пов'язаними особами.

В зв'язку з цим, Білоцерківська ОДПІ у Головного управління Міндоходів у Київській області в результаті проведеної перевірки прийшла до висновку, що в перевіряємому періоді позивачем було реалізовано ФОП ОСОБА_5 товари (паси привідні, пластини з непористої гуми, манжети, рукави напірні, стрічки конвеєрні, автодорожки, ланцюги, ланки, пароніт, ремні, техпластини, шланги повітряні, шланги напірні тощо) за цінами нижчими, ніж їх реалізація іншим непов'язаним з підприємством суб'єктам господарювання, що на думку відповідача є порушенням пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 ПК України чим занижено дохід від операційної діяльності на загальну суму 2 129 266,00 гривень.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування валових витрат є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі, якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

У відповідності до підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак:- юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку;- фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за платником податку;- посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім'ї;- платники податку - учасники об'єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання.

Особливості оподаткування операцій з пов'язаними особами визначаються пунктом 153.2 статті 153 Податкового кодексу України.

Підпунктом 153.2.1 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України, дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Відповідно до пп. 153.2.2 п. 152.2 ст. 152 ПК України витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Звичайною ціною є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін (пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п. 39.1 ст. 39 ПК України звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків, зокрема: операцій з пов'язаними особами; операцій з особами, які не є платником цього податку.

При цьому, відповідно до пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна дорівнює рівню ринкових справедливих цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику, за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, відповідно до пп.1.20.8 п.1.20. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», покладається на податковий орган. Під час проведення перевірки податковий орган має право надати запит, а керівник підприємства зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін. Згідно пп.1.20.10 п.1.20 ст.1 вищенаведеного Закону, донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

При цьому, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду України у справі за №21-328а11, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, цінова політика ПП «ПРОМ АГРО РОСЬ» при реалізації товарів затверджена наказом № 4 від 15.08.2011.

Відповідно до пункту 3 цього наказу покупцям великої партії товарів товар може бути проданий по собівартості придбання, оскільки такі операції призведуть до економічної вигоди, а саме - отримання максимальної знижки у іноземного заводу-виробника, що призведе до зменшення ціни його придбання в майбутньому. Таким чином, правом на придбання товару по його собівартості, яка визначається відповідно до П(С)БО 9 "Запаси" міг скористатись будь-який покупець, який уклав договір на значну суму поставки.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано докази реалізації товару іншим контрагентам підприємства за цінами продажу ФОП ОСОБА_5, які не являються пов'язаними особами, а саме: ТОВ "ЛІФТРЕМБУД" (код ЄДРПОУ 36822683), ПП "АТЛАС-3000" (код ЄДРПОУ 33519798), ТОВ "ЄІМВАБІ" (код ЄДРПОУ 35430083), БМПП "ОЛЬГА" (код ЄДРПОУ 13730237).

Так, в матеріалах справи наявні договори з вказаними контрагентами та видаткові накладні, що є належними доказами господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що контролюючим органом не здійснено належної перевірки рівня звичайних цін на продукцію та роботи, що реалізувались позивачем пов'язаній особі, шляхом порівняння таких цін із справедливою ринковою ціною ідентичних (аналогічних) товарів та робіт у співставних умовах, у зв'язку з чим висновок податкового органу про заниження бази оподаткування ПДВ та податку на прибуток є необґрунтованим.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятих ним рішень, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвалу в повному тексті виготовлено 25.05.2015 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.