Рішення

від 03.12.2012 по справі 2-1187/12

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 2-1187/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2012 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі :

Головуючого - судді Кривич Ж.О.,

при секретарі - Сичовій Я.О.,

з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕСИС»про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення заробітної плати. Свої вимоги мотивував тим, що працював в ТОВ «Тесис»на посаді «операційного директора»з 01.03.2011 року. Звільнений 11.11.2011 року за угодою сторін, згідно п.1 ст.36 КЗпП України. Незважаючи на приписи чинного законодавства, з боку ТОВ «Тесис», мали місце факти грубого порушення вимог трудового законодавства. Так, на момент подачі позовної заяви заробітна плата повністю не виплачена. Вказує, що неодноразово особисто звертався до ТОВ «Тесис»за отриманням належних йому сум, але отримати грошові кошти не зміг. Зазначає, що звільнившись з ТОВ «Тесис»11.11.2011 року станом на 26.01.2012 року не отримав належних до виплати грошових коштів в розмірі 14 621,88 грн.

19.03.2012 року подав заяву про збільшення позовних вимог, мотивуючи тим, що 13.02.2012 року ТОВ «Тесис»сплатив заборгованість по заробітній платі, проте відповідно до ст.117 КЗпПУ в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в ст.116 вказаного закону підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Посилаючись на приписи ст.116 та ст.117 КЗпПУ просив стягнути з ТОВ «Тесис»середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 49 814,10 грн., відшкодування моральної шкоди в сумі 3 000 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 2 500 грн.

20.09.2012 року подав заяву про уточнення позовних вимог, якою прохає уточнити позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку в бік зменшення до суми 39 800,88 грн.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав письмові пояснення по суті позову, засвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_4 від 20.09.2012 року за реєстровим записом №1384 в яких вказує, що в його посадові обов'язки не входила функція забезпечення ТОВ «Тесис»замовленнями, не входила також функція контролю фінансової дисципліни ТОВ «Тесис», оскільки дана функція виконувалася безпосередньо директором ТОВ «Тесис», що відповідало штатному розкладу і посадовим інструкціям, за час його роботи до нього не пред'являлися ніякі претензії та він не мав дисциплінарних стягнень, та надав заяву про розгляд справи у його відсутність за участі його представника адвоката ОСОБА_5 та/або ОСОБА_1 Позовні вимоги підтримує.

У судове засідання з'явився адвокат позивача ОСОБА_1, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідач ТОВ «Тесис»у судове засідання з'явився, надав письмові заперечення проти позову, в яких вказав, що дійсно на час складання позовної заяви перед позивачем у ТОВ «Тесис»обліковувалася заборгованість із заробітної плати в розмірі 14 648,88 грн. Наявність заборгованості пояснювалася вкрай тяжким фінансовим становищем ТОВ «Тесис», до середини лютого 2012 року загальна заборгованість із заробітної плати становила понад 4 місяці, а кошти на рахунках були відсутні. Проте станом на 06.03.2012 року заборгованість перед

позивачем була погашена повністю, що підтверджується долученими до справи документами.

Після збільшення позовних вимог, ТОВ «Тесис»надав додаткові письмові заперечення, в яких позов не визнав, посилаючись на те, що розмір середньоденної заробітної плати розрахований не вірно, загальна сума середнього заробітку має становити не 49 814,10 коп. як вказує позивач, а не більше 39 800,88 грн. Крім того ТОВ «Тесис»вказує, що відсутність коштів у ТОВ «Тесис»є провиною самого позивача, який був одним із керівників товариства та не виконував покладені на нього посадовою інструкцією обов'язки. Також зазначає, що розмір витрат на правову допомогу та заявлена моральна шкода не підтверджені документально.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази, встановив такі фактичні обставини справи:

Позивач працював у ТОВ «Тесис»на посаді «операційного директора»з 01.03.2011 року (підстава наказ №23 - К від 01.03.2011 року). Звільнений 11.11.2011 року за угодою сторін, згідно п.1 ст.36 КЗпП України (підстава наказ №161 -К від 09.11.2011 року).

Відповідно до ст.47 КЗпПУ -власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунки у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Відповідно до ст.116 КЗпП України -при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводяться в день звільнення.

Проте, незважаючи на приписи чинного законодавства, з боку ТОВ «Тесис», мали місце факти порушення вимог трудового законодавства в частині своєчасності виплати заробітної плати. Бухгалтерськими довідками, наданими ТОВ «Тесис»за вих. №16 від 20.04.2012 року та від 06.03.2012 року, зведеними відомостями від 10.02.2012 року, від 13.02.2012 року, розрахунковими листами за листопад, грудень 2011 року, лютий 2012 року, та банківськими виписками, наданими позивачем, підтверджується, що заборгованість по заробітній платі була виплачена позивачу тільки 13.02.2012 року. Затримка у виплаті заробітної плати мала місце у період з 11.11.2011 року по 13.02.2012 року.

Позивач звертався для отримання заробітної плати безпосередньо до ТОВ «Тесис», територіальної інспекції праці у м. Києві, прокуратури Подільського району м. Києві.

У день звільнення (11.11.2011 року) позивач працював, спору про розмір невиплаченої заробітної плати між сторонами не було, що визнається представником ТОВ «Тесис»та додатково підтверджується фактом виплати всієї суми заборгованості по заробітній платі.

Відповідно до ст.117 КЗпПУ в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в ст.116 вказаного закону підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

П.20 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»№13 від 24.12.1999 року установлено, що при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку з затримкою розрахунку при звільнені, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи -по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до п.25 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»№13 від 24.12.1999 року не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченою ст.117 КЗпП.

Відповідно до п.21 Постановою Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»№13 від 24.12.1999 року при визначені середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках коли за чинним законодавством вона зберігається

за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 р. "Про затвердження Порядку розрахунку середньої заробітної плати" (далі Постанова КМУ №100). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.

Відповідно до п.2 Постанови КМУ № 100 період, за який беруться дані для розрахунку середньомісячного заробітку береться два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Два календарних місяці роботи, які передують події (11.11.2011 року -дата звільнення), з якою пов'язана відповідна виплата -вересень та жовтень 2011 року.

Відповідно до п.8 Постанови КМУ №100 -середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Відповідно до п.4 Постанови КМУ №100 -при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігався середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпустки, відрядження тощо).

Згідно наданої ТОВ «Тесис»бухгалтерської довідки (вих.№16 від 20.04.2012 року) середньоденна заробітна плата позивача складає 631,76 грн. (посадовий оклад позивача складав 17 000 грн.).

Відповідно до п.8 Постанови КМУ №100 -нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені середнім заробітком.

Відповідно до ст.116 КЗпП України -при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводяться в день звільнення. Днем звільнення позивача є 11.11.2011 року. Днем повного розрахунку є 13.02.2012 року.

Таким чином, кількість робочих днів, які мають бути оплачені середнім заробітком складає: 63 дні (кількість робочих днів у період з 11.11.2011 року по 13.02.2012 року з урахуванням вихідних та святкових днів згідно листів Міністерства праці та соціальної політики «Про норму тривалості робочого часу у 2011/2012 роках») х 631,76 грн./день (середня заробітна плата за один робочий день) = 39 800,88 грн.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суд, враховуючи вимоги ст. 237-1 Кодексу законів про працю України, згідно якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, виходить з обґрунтувань позивачем характеру, обсягу заподіяних йому моральних збитків, глибини його душевних страждань.

На утриманні позивача знаходяться дружина і малолітня дитина. Саме його заробітна плата забезпечувала сім'ю всім необхідним. З огляду на встановлені обставини справи суд визначає розмір моральної шкоди у 500 грн.

Доказів того, що підприємство перебувало у скрутному становищі саме через невиконання позивачем свої трудових обов'язків відповідач суду не надав. Так, суд бере до уваги витяг з ЄДРПОУ від 26.01.2012 року за вих. №12869982, з якого вбачається, що позивач не був засновником та керівником ТОВ «Тесис», а тому не може бути уповноваженим органом товариства. Позивач в силу КЗпПУ був найнятим працівником та виконував свої обов'язки згідно посадової інструкції. Суд, дослідивши надану відповідачем посадову інструкцію, дійшов до висновку, що на позивача не було покладено обов'язку контролю фінансової дисципліни товариства та забезпечення ТОВ «Тесис»замовленнями. Також представники відповідача не надали доказів на користь того, що підприємство не мало грошових коштів, щоб розрахуватися з ОСОБА_3

Вирішуючи питання стягнення витрат на правову допомогу, суд виходить з того, що в матеріалах справи наявні договір про надання правової допомоги, квитанція про сплату суми 2 500

грн., свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, та розрахунок згідно Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу». Адвокат приймав участь у судових засіданнях та виконував інші процесуальні дії.

На підставі викладеного, відповідно до статей 212-216, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕСИС»про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку в сумі 39 800,88 грн. та моральної шкоди в сумі 3 000,00 грн. -задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕСИС», реєстраційний номер юридичної особи ЄДР 10000986891, ідентифікаційний код юридичної особи 32960748, місцезнаходження 04136 м. Київ, Подільський район, вулиця Північно-Сирецька, будинок 3, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, податковий номер НОМЕР_1, 39 800,88 грн. (тридцять дев'ять тисяч вісімсот грн. 88 коп.) середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку та 500,00 грн. (п'ятсот грн. 00 коп.) у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕСИС», реєстраційний номер юридичної особи ЄДР 10000986891, ідентифікаційний код юридичної особи 32960748, місцезнаходження 04136 м. Київ, Подільський район, вулиця Північно-Сирецька, будинок 3, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, податковий номер НОМЕР_1, понесені ним судові витрати (витрати на правову допомогу) в сумі 2 500,00 грн. ( дві тисячі п'ятсот грн. 00 коп.) та на користь держави судовий збір в сумі 398,01 грн. (триста дев'яносто вісім грн. 01 коп.).

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.

Суддя: