Ухвала

від 21.05.2015 по справі 826/5147/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 року м. Київ К/800/15627/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Голографія" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Голографія" (далі - ТОВ "СП "Голографія") звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - МГУ ДФС - Центрального офісу з ОВП) в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року позов ТОВ "СП "Голографія" задоволено частково. Скасоване податкове повідомлення-рішення №0000044040 від 14.03.2013 року в частині суми 1740692,40 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року апеляційну скаргу МГУ ДФС - Центрального офісу з ОВП залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій МГУ ДФС - Центрального офісу з ОВП подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "СП "Голографія" у задоволенні позову.

ТОВ "СП "Голографія" подало письмові заперечення на касаційну скаргу МГУ ДФС - Центрального офісу з ОВП.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість. За результатами перевірки складено акт №150/40-40/30675977 від 19 лютого 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: ст. 200 Податкового кодексу України та п. 4.6 розділу III "Розрахунки з бюджетом за звітний період" частини V "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1492 від 25 листопада 2011 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в розмірі 1450577, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000044040 від 14 березня 2013 року яким ТОВ "СП "Голографія" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1813221, 25 грн., у т.ч. 1450577, 00 грн. за основним платежем, 362644, 25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість регулюється Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року за № 1492 (далі - Порядок №1492).

Відповідно до пп. 4.6.1 п. 4.6 розділу V цього Порядку №1492, якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації.

Підпунктом 4.6.2 п. 4.6 розділу V Порядку №1492 закріплено, що якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.

Відповідно до пп. 4.6.3 п. 4.6 розділу V Порядку №1492, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума: у декларації 0110 враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду); у деклараціях 0121 - 0123/0130/0140 зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Відповідно до пп. 4.6.6 п. 4.6 розділу V Порядку №1492 залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Рядок 21.3, відповідно до пп. 4.6.7 п. 4.6 розділу V Порядку №1492, передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач під час заповнення декларації з ПДВ за грудень 2012 року визначив "залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного (звітного) періоду (рядок 21.1 + рядок 21.2 + рядок 21.3)" в сумі 1450577, 00 грн., в тому числі рядок 21.1 "значення рядка 20.2 декларації попереднього звітного (податкового) періоду" - 1450577, 00 грн. Також позивачем у рядку 20.2 "зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного податкового періоду до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду" декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 р. зазначено суму у розмірі " 0".

Тобто позивачем неправомірно задекларовано значення рядка 21 декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року у сумі 1 450 577, 00 грн., що призвело до заниження суми податкового зобов'язання за грудень 2012 року, що підлягає сплаті до бюджету, тобто, фактично позивачем вчинено податкове правопорушення в частині неправомірного декларування значення рядка 21 декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року у сумі 1450577,00 грн. та як наслідок заниження суми податкового зобов'язання за грудень 2012 року.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що ТОВ «СП «Голографія» було вірно самостійно розраховано та оплачено суму податкового зобов'язання за листопад 2012 року. Факт самостійного усунення вчинених позивачем порушень та сплати суми податкового зобов'язання, з урахуванням наявних помилок при декларуванні значення рядка 21 декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року, у зв'язку з зазначенням в рядку 20.2 декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року нульового значення, свідчить про відсутність податкового боргу зі сплати грошового зобов'язання та шкідливих фінансових наслідків для державного бюджету.

Таким чином, оскільки помилково задекларована суми не вплинула на бюджетні розрахунки позивача, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині визначення суми грошового зобов'язання за основним платежем у сумі 1 450 577,00 грн.

Судами попередніх інстанцій також зазначено, що недодержання позивачем вимог податкового законодавства в частині правильності заповнення податкової декларації має наслідком застосування штрафних санкцій.

Статтею 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не подавав уточнюючого розрахунку до податкової декларації за наслідками виявлених помилок.

Відповідно до п. 120.2 ст. 120 Податкового кодексу України невиконання платником податків вимог, передбачених абз. 3 - 5 п. 50.1 ст. 50 цього Кодексу , щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

Таким чином, враховуючи порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема частини V "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" та не усунено самостійно вказане порушення шляхом подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації, то сума штрафних санкцій, які мають бути застосовані до ТОВ «СП «Голографія» становить 5% від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання, тобто 72 528,85 грн. (1450577,00*0,05).

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог позивача, а саме скасування податкового повідомлення-рішення в частині визначення грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 1450577,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 2900115,4 грн., виходячи з того, що у позивача відсутній податковий борг зі сплати грошового зобов'язання і шкідливі фінансові наслідки для державного бюджету не настали, водночас вказана обставина не може слугувати підставою для звільнення позивача від податкової відповідальності.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "СП "Голографія".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров