Постанова

від 28.05.2015 по справі 916/1535/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2015 року Справа № 916/1535/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргуЗаступника прокурора Одеської області на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 у справі№ 916/1535/14 Господарського суду Одеської області за позовомПрокурора Ананьївського району Одеської області в інтересах держави в особі Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 провнесення змін до договору оренди

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.05.2015 було продовжено строк розгляду касаційної скарги заступника прокурора Одеської області на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд касаційної скарги на 28.05.2015 на 12 год. 00 хв.

за участю представників сторін від :

прокуратури : Бондарчук В.М. (посв. № 023013)

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ананьївського району Одеської області в інтересах держави в особі Ананьївської райдержадміністрації звернувся з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, в якому просив внести зміни до укладеного між сторонами договору оренди землі від 08.01.2008, шляхом викладення його умов в наступній редакції: пункт 5 договору "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 726 807,54 грн. згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, складеного відділом Держземагенства в Ананьївському районі Одеської області."; пункт 9 договору "Орендна плата за земельну ділянку площею 38,766 га розрахована у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 21 804,22 грн. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі.". Позовні вимоги обґрунтовані зміною розміру нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки та зміною розміру річної орендної плати за землю. При цьому прокурор посилався на приписи статей 632, 653, 654 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, статті 288 Податкового кодексу України, статей 21, 30 Закону України "Про оренду землі", статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.12.2014, ухваленим колегією суддів у складі: Оборотова О.Ю. - головуючий, Гут С.Ф., Літвінов С.В., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для внесення змін до спірного договору у зв'язку із зміною розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, зміною розміру річної орендної плати за землю та необхідністю приведення договору у відповідність до вимог чинного законодавства. При цьому суд керувався приписами статей 632, 653, 654 Цивільного кодексу України, статей 21, 30 Закону України "Про оренду землі", статей 5, 20, 23 Закону України "Про оцінку земель".

Одеський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Мирошниченко М.А. - головуючого, Воронюка О.Л., Лашина В.В., постановою від 17.03.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, у позові відмовив. Вмотивовуючи оскаржувану постанову, апеляційний суд виходив з того, що методика, за якою була визначена нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки, втратила чинність на час звернення прокурора із позовом до суду. З огляду на що, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що розмір орендної плати розрахований в порушення чинного законодавства на час внесення змін до договору судовим рішенням. При цьому апеляційний суд керувався приписами статей 653 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, статті 288 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, заступник прокурора Одеської області звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування апеляційним судом чинності рішення Ананьївської райдержадміністрації від 16.02.2011, яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки орендованої відповідачем земельної ділянки. Водночас скаржник зазначає про те, що нова нормативна грошова оцінка земельної ділянки, як на час звернення із позовом до суду, так і на час звернення із касаційною скаргою не проводилась. З огляду на що, на думку скаржника, оскільки відносини з оренди мають тривалий характер, жодним законом позивач не обмежений у часі щодо ініціювання питання про внесення змін до договору оренди. При цьому скаржник посилається на порушення апеляційним судом приписів статей 632, 651 Цивільного кодексу України, статей 288, 289 Податкового кодексу України, статей 21, 30 Закону України "Про оренду землі", статей 5, 18, 20, 23 Закону України "Про оцінку земель".

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 06.01.2008 між Ананьївською районною державною адміністрацією Одеської області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове (строком на 25 років) платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 38,766 га, у тому числі під ставком 22,9 га, яка розташована на території Коханівської сільської ради Ананьївського району Одеської області для риборозведення з цільовим призначенням - водогосподарське використання (пункти 1, 2, 15, 16 договору). У пункті 5 договору сторони визначили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 299 049,60 грн. Відповідно до пункту 9 договору сторони узгодили, що орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі у розмірі 77,14 грн. за місяць або 2 990,49 грн. на рік, що складає 1% від грошової оцінки землі. Згідно з пунктом 13 договору розмір орендної плати переглядається один раз у два роки у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до пункту 36 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору спір вирішується у судовому порядку. Також судами установлено, що рішенням Ананьївської районної ради Одеської області № 67-VI від 16.02.2011 затверджено нову нормативно-грошову оцінку орендованої відповідачем земельної ділянки загальною площею 38,766 га, яка становить 726 807,54 грн., коефіцієнт індексації за 2012 та 2013 роки становить 1,0. Зазначене відповідає витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку орендованої земельної ділянки. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимоги прокурора Ананьївського району Одеської області, заявлені в інтересах держави в особі Ананьївської райдержадміністрації до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 08.01.2008 в частині пунктів 5, 9 щодо зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати на підставі чинного законодавства, з огляду на прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення. За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з частиною 1 статті 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Статтею 654 Цивільного кодексу України унормовано, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту. Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. За приписами статей 126, 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним, оренда землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону. Як визначено статтею 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата. За приписами статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). За приписами статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 % нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду - 12% нормативної грошової оцінки. За приписами статей 13, 15 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Відповідно до статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років. Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Отже, чинним законодавством передбачено можливість зміни умов договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. Як установлено судом першої інстанції, і це підтверджується матеріалами справи, сторони в договорі оренди земельної ділянки передбачили можливість внесення змін до договору , а оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною , то законодавча зміна граничного розміру цієї плати визначена підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору . Враховано судом і те, що рішення Ананьївської районної ради Одеської області №67-VI від 16.02.2011, яким затверджено нормативно-грошову оцінку орендованої відповідачем земельної ділянки, є чинним і підлягає виконанню. Водночас, місцевий господарський суд дослідив умови змін, запропонованих позивачем до внесення та розмір орендної плати і визнав їх такими, що відповідають вимогам законодавства. Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову щодо внесення змін до договору оренди в частині зміни розміру орендної плати на підставі рішення органу місцевого самоврядування ґрунтується на укладеному між сторонами договорі та вимогах закону. Апеляційний господарський суд наведеного не врахував та не спростував установленого господарським судом першої інстанції, що призвело до безпідставного скасування законного рішення у справі. При цьому колегія суддів визнає помилковим висновок апеляційного суду щодо необхідності надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди, оскільки таке є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору. Визнаються безпідставними і посилання апеляційного суду на втрату чинності методик, за якими була проведена нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2011 році, оскільки судами не установлено, а матеріали справи не містять доказів проведення іншої нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки після прийняття Ананьївською райрадою рішення від 16.02.2011. Враховуючи наведене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, переоцінка яких за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, судова колегія визнає правомірним висновок Господарського суду Одеської області про наявність підстав для задоволення позову. За таких обставин, постанова Одеського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Одеської області - залишенню в силі. Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження. Судовий збір відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 у справі № 916/1535/14 Господарського суду Одеської області скасувати.

Рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2014 залишити в силі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Державного бюджету України (рахунок 31211254700007, УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві) 852,60 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Одеської області.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець