Постанова

від 27.05.2015 по справі 907/920/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2015 р. Справа № 907/920/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий-суддя Кузь В.Л.

судді Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу від 17.12.14 за № 05/2-1121вих.14 Прокуратури Закарпатської області, м. Ужгород

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.12.14

у справі № 907/920/14

за позовом: Прокурора Тячівського району, м. Тячів в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації , м. Ужгород

до відповідача 1: Приватного підприємства «Лісмаш», смт. Тересва, Тячівського району

до відповідача 2: Тячівської районної державної адміністрації, м. Тячів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Держземагенства в Тячівському районі Закарпатської області

про: визнання недійсним розпорядження голови Тячівської районної державної адміністрації № 224 від 24.03.09, визнання недійсним та скасування договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у державному реєстрі земель 15.07.09, нормативно-грошовою оцінкою 195 882 грн., зобов'язання ПП «Лісмаш» укласти договір оренди землі з Закарпатською обласною державною адміністрацією, щодо надання у платне тимчасове користування земельної ділянки площею 0,9008 га та 0,112 га за межами населеного пункту с. Бедевля, вул. Дубрівка,4,

за участі представників :

прокурор - Яворський Я.Т. (посвідчення № 011165 від 24.10.12);

від відповідачів та третіх осіб - не з'явились.

Автоматизованою системою документообігу суду, справу № 907/920/14 розподілено до розгляду судді - доповідачу Гнатюк Г.М.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.12.14 апеляційну скаргу у справі № 907/920/14 прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 10.02.15.

Розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.15 за № 9 здійснено повторний автоматичний розподіл справи № 907/920/14 у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Гнатюк Г.М., про що видана довідка про автоматизований розподіл справ між суддями (повторний розподіл).

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, справу передано до розгляду колегії суддів у складі - Кузь В.Л., Данко Л.С., Галушко Н.А.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.12.14 у справі № 907/920/14 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, прокуратура Закарпатської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.12.14 у справі № 907/920/14 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

При цьому, прокурор зіслався на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення, оскільки суд при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував наступне:

- розгляд питання щодо затвердження проекту землеустрою та надання в оренду земельної ділянки для комерційного використання з цільовим призначенням - землі підприємств іншої галузі не належить до повноважень районних державних адміністрацій, повноваження яких визначено ч. 3 ст. 122 ЗК України, оскільки такими повноваженнями згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України наділені обласні державні адміністрації;

- спірна земельна ділянка, яка передана ПП «Лісмаш» в оренду для підприємницької діяльності, цільове призначення якої - землі підприємства іншої галузі промисловості, не пов'язана з обслуговуванням жителів територіальної громади району, а спрямована на отримання прибутку.

Також прокурор в апеляційній скарзі посилається на довідку Управління Держземагенства у Тячівському районі Закарпатської області № 10-708-0.3-2280/2-14 від 09.12.14, відповідно до якої земельна ділянка, яка розташована в с. Бедевля по вул. Дубрівка, 4 та надана в оренду ПП «Лісмаш», кадастровий № 2124480400:02:001:0011, згідно ситуаційного плану розміщення до прийняття оспорюваного розпорядження відносилась до господарського двору КСП «Бедевлянське» як землі сільськогосподарського призначення, та на якій були розміщені будівлі котельної та ремонтно-механічної майстерні з навісами згідно з договорами купівлі-продажу серії ВСА № 061761 від 07.08.06. Проте, на думку прокурора, судом не досліджувалось питання щодо зміни цільового призначення земельної ділянки у відповідності до вимог ст.ст. 20,21 ЗК України та Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.02 № 502.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.15 розгляд апеляційної скарги у справі № 907/920/14 відкладено на 08.04.15 у складі судової колегії: головуючий суддя - Кузь В.Л.. судді Галушко Н.А., Данко Л.С.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 08.04.15 до складу судової колегії внесено зміни - замість судді Данко Л.С. введено суддю Орищин Г.В. з підстав, викладених у розпорядженні.

Відповідач-1 подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін з підстав його законності та обґрунтованості.

Прокурор у судових засіданнях навів свої доводи та міркування з приводу поданої апеляційної скарги та відзиву на неї.

Згідно з ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 27.05.15 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши в судових засіданнях пояснення прокурора та представника відповідача-1, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги частково, з огляду на наступне:

Оспорюваним розпорядженням голови Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області № 224 від 24.03.09 «Про затвердження документації грошової оцінки та надання в оренду земельної ділянки» було затверджено ПП «Лісмаш» проект відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка намічена для надання в користування на умовах оренди, що розташована за межами населеного пункту с. Бедевля, вул. Дубрівка, 4, площею 1,0128 га для підприємницької діяльності та затверджено звіт грошової (нормативної) оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка намічена для надання в користування на умовах оренди, яка розташована за межами населеного пункту с. Бедевля, по вул. Дубрівка, 4, площею 1,0128 га для підприємницької діяльності, надано ПП «Лісмаш» вказану земельну ділянку в оренду строком оренди на 49 років, нормативно-грошова оцінка землі якої становить 195 882 грн.

На підставі вказаного розпорядження між Тячівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ПП «Лісмаш» (орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки площею 0, 9008 га та 0,1120 га, що розташовані в с. Бедевля, вул. Дубрівка, 4, цільове призначення яких - землі підприємств інших галузей промисловості, на яких знаходяться об'єкти нерухомого майна, нормативно-грошова оцінка яких складає 195 882 грн., для здійснення підприємницької діяльності строком на 49 років, який 15.07.09 зареєстрований Закарпатською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» за № 040970900016.

Відповідно до п. 4 договору оренди землі земельні ділянки передаються в оренду разом з нерухомим майном, навісом, площадками.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що Тячівська районна адміністрація відповідно до вимог п. «в» ч. 3 ст. 122 ЗК України (в редакції чинній на момент винесення оспрюваного розпорядження), в межах своїх повноважень правомірно надала в оренду ПП «Лісмаш» земельну ділянку з об'єктами, що на ній розміщуються та які призначені для обслуговування жителів Тячівського району. Крім того, суд першої інстанції зазначив про те, що прокурор при зверненні з позовом до суду не довів факту порушення у зв'язку з прийняттям оспрюваного розпорядження прав та законних інтересів держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації.

Проте, Львівський апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин віднесено розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною третьою статті 122 Земельного кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення земельних відносин, визначено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини шостої цієї статті.

Обласні державні адміністрації відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Виходячи з наведених норм ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації мають повноваження надавати земельні ділянки, окрім іншого, саме для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади.

Натомість, розпорядженням голови Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області № 224 від 24.03.09 «Про затвердження документації грошової оцінки та надання в оренду земельної ділянки» було затверджено ПП «Лісмаш» проект відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка намічена для надання в користування на умовах оренди, що розташована за межами населеного пункту с. Бедевля, вул. Дубрівка, 4, площею 1,0128 га для підприємницької діяльності на умовах оренди. Відповідно до Проекту відведення, який затверджений даним розпорядженням та висновку відділу земельних ресурсів у Тячівському районі земельні ділянки відводяться для здійснення підприємницької діяльності (обслуговування ремонтно-механічної майстерні)

Таким чином, відповідачем-2 при прийнятті зазначеного вище розпорядження було порушено норми ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України при затвердженні проекту відводу і наданні земельної ділянки із зазначенням функціонального призначення - для комерційного використання, тобто, перевищено надані законом повноваження, оскільки в усіх інших випадках, окрім визначених ч.ч. 3, 7 ст. 122 Земельного кодексу України, надання земельної ділянки поза межами населеного пункту відноситься до повноважень обласної державної адміністрації.

Відповідна правова позиція зазначена у постанові Верховного суду України від 11.09.13 у справі № 6-71цс13.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами прокурора стосовно того, що для реалізації повноважень районною державною адміністрацією стосовно надання земельної ділянки для подальшого будівництва певних об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громад району, наперед у встановленому порядку мають бути визначені відповідні потреби жителів району, для чого органами місцевого самоврядування мало бути здійснено стратегічне планування та прогнозування соціально- економічного розвитку даної території, складено інвестиційний паспорт тощо.

Львівський апеляційний господарський суд, сприймаючи правомірними доводи відповідача-1 про його право на земельну ділянку для обслуговування належних йому на праві власності об'єктів нерухомого майна, зазначає, що предметом даного спору є визначення належності і повноважень місцевого органу державної влади щодо підстав надання земельної ділянки відповідачу-1.

Оскільки, як зазначено вище, Тячівська районна державна адміністрація при затвердженні проекту відведення та наданні ПП «Лісмаш» в оренду земельної ділянки для комерційного використання діяла в порушення повноважень, встановлених ст. 122 Земельного кодексу України, то оспорюване розпорядження голови Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області № 224 від 24.03.09 «Про затвердження документації грошової оцінки та надання в оренду земельної ділянки» підлягає визнанню недійсним.

Місцевий господарський суд при правильному застосування до даних правовідносин таких норм матеріального права як ст. 19 Конституції України, ст. 122 Земельного кодексу України, ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», одночасно застосував їх невірно. Зокрема, встановлення судом першої інстанції факту надання відповідачем-2 послуг з ремонту та обслуговування автомобілів окремих жителів Тячівського району, не є ознакою, що прийняття Тячівською районною державною адміністрацією оспорюваного розпорядження було викликано необхідністю будівництва на означеній земельній ділянці певного об'єкта для потреб, пов'язаних з обслуговуванням жителів району. Об'єкти нерухомості, частина з яких відповідачем-2 використовувалась у підприємницькій діяльності, в т.ч. і по ремонту автомобілів жителів району, були придбані в іншого власника на підставі укладеної цивільно-правової угоди - договору купівлі-продажу ще від 09.09.03, зареєстрованої 18.02.05 (Т. І , а.с. 83-85).

Натомість, для нового будівництва земельна ділянка відповідачу-2 за оспорюваним розпорядженням не передавалась і проект відведення для такої мети не складався.

Стосовно висновку місцевого господарського суду, що прокурор не обґрунтував належним чином чому позов подано в інтересах Закарпатської обласної державної адміністрації і яким саме чином було порушено інтереси даного органу держави, Львівський апеляційний господарський суд вказує про наступне:

Як зазначено вище, обласні державні адміністрації відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Оскільки, судом апеляційної інстанції встановлено, що земельна ділянка відповідачу-1 за оспорюваним розпорядженням надана не у випадку, зазначеному в ч.3 ст. 122 Земельного кодексу України, то, відповідно, відповідач-2 порушив право Закарпатської обласної державної адміністрації, встановлене законом, щодо розпорядження земельними ділянками, що перебувають у державній власності поза межами села Бедевля Тячівського району Закарпатської області для комерційного використання.

Стосовно висновку місцевого господарського суду про те, що Закарпатська обласна державна адміністрація мала можливість у разі виявлення невідповідності розпорядження районної адміністрації законодавству скористатися своїм правом та скасувати його, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що оскарження будь-якого акта органу державної влади саме в судовому порядку передбачено нормами Конституції України (ст. 124), Земельним кодексом України (ст. 158), Цивільним кодексом України (ст. 21).

Зміна початкової правової позиції Закарпатської обласної державної адміністрації, викладеної в заяві від 10.11.14 (Т. І , а.с. 67), у вигляді відмови від позову, поданого прокурором, відповідно до ст. 29 Господарського процесуального кодексу України не позбавляє останнього права підтримати позов і вимагати вирішення спору по суті, що і було вчинено прокурором під час розгляду справи в суді першої інстанції (пояснення на відзив від 03.12.14, Т. І , а.с. 107-109).

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи, що договір оренди (без дати) земельної ділянки площею 0,9008 га та 0,1120 га (Т. І , а.с. 24-29), зареєстрований 15.07.09 Закарпатською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» за № 040970900016, укладений на підставі оспорюваного розпорядження голови Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області № 224 від 24.03.09, яке не відповідає закону, то, в силу вимог ст.ст. 203,215 ЦК України, цей договір підлягає визнанню недійсним.

Щодо іншої вимоги, заявленої прокуратурою у позовній заяві, та підтриманої в апеляційній скарзі (виходячи з її прохальної частини), Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що, оскільки, Закарпатською обласною державною адміністрацією не приймалось рішення про надання відповідачу-1 земельної ділянки, яка зазначена в розпорядженні Тячівської районної державної адміністрації № 224 від 24.03.09, та не направлявся в порядку, встановленому ст. 181 Господарського кодексу України, і не долучений до позовної заяви проект договору оренди, то відповідно відсутні правові підстави зобов'язувати в судовому поряду у даній справі ПП «Лісмаш» укласти договір оренди землі з Закарпатською обласною державною адміністрацією. А тому, в позові в цій частині слід відмовити.

Разом з цим, місцевий господарський суд даний предмет спору не розглядав, у мотивувальній частині рішення відсутні будь-які висновки щодо даної позовної вимоги.

З урахуванням результатів вирішення даного спору, ступеня вини кожного відповідача у виникненні спору та положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір, поклавши його на відповідачів порівну.

На підставі вищенаведеного та відповідно до вимог ст.ст. 29, 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу від 17.12.14 за № 05/2-1121вих.14 Прокуратури Закарпатської області, м. Ужгород задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.12.14 у справі № 907/920/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення. Позов задоволити частково.

4. Визнати недійсним розпорядження голови Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області № 224 від 24.03.09 «Про затвердження документації грошової оцінки та надання в оренду земельної ділянки»

5. Визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Тячівською районною державною адміністрацією та ПП «Лісмаш» щодо надання у платне тимчасове користування земельної ділянки площею 0, 9008 га та 0,1120 га за межами населеного пункту с. Бедевля, вул. Дубрівка, 4, зареєстрований у державному реєстрі земель 15.07.09, нормативно-грошовою оцінкою 195 882 грн.

6. Відмовити у позові про зобов'язання ПП «Лісмаш» укласти договір оренди землі з Закарпатською обласною державною адміністрацією щодо надання у платне тимчасове користування земельної ділянки площею 0, 9008 га та 0,1120 га за межами населеного пункту с. Бедевля, вул. Дубрівка, 4.

7. Стягнути з Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області (90500, Закарпатська область, м. Тячів, вул. Незалежності, 30, код ЄДРПОУ 04053832) в доход спеціального фонду Державного бюджету України (МФО банку 812016 , Банк ГУДКСУ у Закарпатській області, Управління державної казначейської служби України у м.Ужгороді Закарпатської області , код ЄДРПОУ 38015610 , рахунок 31211206783002 ) 1218 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції.

8. Стягнути з Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області (90500, Закарпатська область, м. Тячів, вул. Незалежності, 30, код ЄДРПОУ 04053832) в доход спеціального фонду Державного бюджету України (МФО банку 825014, Банк ГУДКСУ у Львівській області, УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007620, рахунок 31216206782006) 609 грн. судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

9. Стягнути з ПП «Лісмаш» (90564, Закарпатська область, Тячівський район, селище міського типу Тересва, вул. Народна, 164, код ЄДРПОУ 31538836) в доход спеціального фонду Державного бюджету України (МФО банку 812016 , Банк ГУДКСУ у Закарпатській області, Управління державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області , код ЄДРПОУ 38015610 , рахунок 31211206783002 ) 1218 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції.

10. Стягнути з ПП «Лісмаш» (90564, Закарпатська область, Тячівський район, селище міського типу Тересва, вул. Народна, 164, код ЄДРПОУ 31538836) в доход спеціального фонду Державного бюджету України (МФО банку 825014, Банк ГУДКСУ у Львівській області, УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007620, рахунок 31216206782006) 609 грн. судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

11. Місцевому господарському суду видати накази.

12. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 29.05.15.

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.