Постанова

від 28.05.2015 по справі 921/1340/14-г/5

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2015 р. Справа № 921/1340/14-г/5

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Кузь В.Л.

розглянув апеляційну скаргу приватного агропромислового підприємства «Агропродсервіс» від 23.03.15р. №264

на рішення господарського суду Тернопільської області від 27.02.2015р.

у справі № 921/1340/14-г/5

за позовом приватного агропромислового підприємства «Агропродсервіс», с. Настасів Тернопільського району, Тернопільської області

до відповідача-1 публічного акціонерного товариства «КРИСТАЛ БАНК», м. Київ

відповідача-2 приватного підприємства «Агропродсервіс - Біо», с. Купчині, Созівського району, Тернопільської області

про визнання недійсним іпотечного договору

за участю представників сторін:

- від позивача - не з'явились,

- від відповідача 1 - Миронюк Д.С.;

- від відповідача 2 - не з'явились.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України представнику відповідача 1, що прибув в судове засідання, роз'яснено.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.2015р. в порядку ст. 25 ГПК України, відповідача 1 по даній справі - ПАТ «Перехідний Банк Кристалбанк» замінено його правонаступником - ПАТ «Кристалбанк».

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 27.02.2015р. (суддя Андрушків Г.З.) у справі № 921/1340/14-г/5 в задоволенні позовних вимог приватного агропромислового підприємства «Агропродсервіс» (надалі ПАП «Агропродсервіс») до публічного акціонерного товариства «Кристалбанк» (надалі ПАТ «Кристалбанк») та приватного підприємства «Агропродсервіс-Біо» (надалі ПП «Агропродсервіс - Біо») про визнання недійсним іпотечного договору відмовлено.

Приймаючи вказане рішення місцевий господарський суд виходив з того, що оскаржуваний іпотечний договір № 1/14/40-11 укладений між ПАТ «Терра Банк» (правонаступником якого був ПАТ «Перехідний Банк Кристал») та ПАП «Агропродсервіс» із дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема, ст. 575 ЦК України та ст. 18 Закону України «Про іпотеку».

Не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду ПАП «Агропродсервіс» звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оспорюваний договір іпотеки не передбачає ані прямо, ані опосередковано будь-яких правових механізмів перерозподілу економічної вигоди від отримання та використання ПП «Агропродсервіс-Біо» кредитних коштів ПАТ «Кристалбанк», існування яких дозволяло б зробити висновок про наявність обґрунтованої економічної зацікавленості позивача у даній угоді і відповідність дій по її укладенню статутним цілям діяльності господарюючого суб'єкта. На переконання апелянта, укладення договору іпотеки від 22.07.2014р. слід розцінювати таким, що суперечить статутним цілям діяльності позивача, а сама угода підлягає визнанню недійсною, як така, що укладена з перевищенням обсягу статутної дієздатності позивача.

На виконання вимог ухвали суду від 10.04.2015р. ПАТ «Кристалбанк» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на те, що скаржник не надав суду як першої інстанції, так і апеляційної інстанції жодних доказів, які б підтверджували порушення чи оспорення його прав та охоронюваних законом інтересів укладенням як кредитного договору, так і іпотечного договору. Не доводів належними доказами, що в момент вчинення правочину стороною були недодержані вимоги, які встановлені ч. 1,3,5,6 ст. 203 ЦК України, а відтак вважає вимоги позивача щодо визнання іпотечного договору недійсним безпідставними.

Відповідач 2 - ПП «Агропродсервіс-Біо» своїм право, наданим йому ст. 96 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Скаржник та відповідач 2 участі уповноважених представників в дане судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується реєстром поштового відправлення від 14.04.2015р. (а.с. 205). Враховуючи строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 102 ГПК України, судова колегія вирішила розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача 2.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

22.07.2014 р. між публічним акціонерним товариством «Терра Банк» (банк) та приватним підприємством «Агропродсервіс - біо» (позичальником), було укладено кредитний договір № КЛ/14/40-11 (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію з загальним лімітом в сумі 60740 євро 00 центів, а позичальник, в свою чергу, зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в межах строку кредитування, встановленого в п. 1.3. цього договору, в розмірі 13,0% річних (а.с.17-29).

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору цільове використання кредиту: погашення заборгованості за кредитним договором № КЛ/12/06-11 від 22.02.2012р. в сумі 60740,00 євро.

Пунктом 1.3.1. кредитного договору передбачено, що кредитна лінія відкривається з 22 липня 2014 року по 30 грудня 2014 року.

Позичальник, в будь-якому випадку, зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі в терміни, зазначені в графіку погашення: шляхом сплати 12148,00 євро щомісячно (29.08.2014р., 30.09.2014р., 30.10.2014р., 28.11.2014р. та 30.12.2014р.) (п. 1.3.2. кредитного договору).

Пунктом 2.1. кредитного договору визначено умови забезпечення кредиту, зокрема, наступною іпотекою комплексу нежитлових будівель, заг. площею 3997,3 м.кв., що розташований за адресою: вул. Козівська, 15, с. Росохуватець, Козівського району, Тернопільської області, що належить на праві власності ПАП «Агропродсервіс».

На виконання вказаної умови кредитного договору, 22.07.2014р. між ПАТ «Терра Банк» (іпотекодержатель) та ПАП «Агропродсервіс» (іпотекодавець) укладено іпотечний договір із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №1/14/40-11 (далі - іпотечний договір), який 22.07.2014р. посвідчено приватним нотаріусом Козівського районного нотаріального округу Боднарук Н.М. та зареєстровано в реєстрі за №673.

Умовами іпотечного договору, а саме п. 1.1., визначено, що цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № КЛ/14/40-11 від 22.07.2014р., укладеного між іпотекодержателем та ПП «Агропродсервіс-біо» (позичальник), а також договорів про внесення змін та доповнень, що можуть бути укладені до нього в майбутньому (в тому числі, але не виключно, стосовно збільшення розміру процентів за користування кредитом, збільшення строку повернення кредиту, збільшення розміру кредиту), та згідно якого позичальник зобов'язаний:

- повернути кредит в розмірі 60740,00 євро у відповідності до графіку зменшення ліміту кредитної лінії: шляхом сплати 12148,00 євро щомісячно (29.08.2014р., 30.09.2014р., 30.10.2014р., 28.11.2014р. та 30.12.2014р.);

- сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 13,0% річних (розмір яких може бути змінений (збільшений або зменшений) відповідно до умов кредитного договору);

- сплачувати проценти за понадстрокове користування кредитом (у випадку такого прострочення) в розмірі 23% річних;

- сплатити неустойку (штраф, пеню), інші платежі, що передбачені кредитним договором;

- відшкодувати іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок порушення позичальником умов кредитного договору у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором;

- виконати вимогу іпотекодержателя про дострокове погашення кредиту, як зазначено в кредитному договорі.

Розділом 2 іпотечного договору визначено предмет іпотеки, яким є наступне нерухоме майно (предмет іпотеки): нежитлова будівля, площею 3997,3 м 2 , що розташована за адресою: вул. Козівська, 15, с. Росохуватець, Козівського району, Тернопільської області, та складається з: кухні, площею 226,8 м 2 . (літ. А), майстерні площею 355,8 м 2 (літ. Б), кузні площею 35,5 м 2 (літ. В) та піднавісу, площею 3379,2 м 2 (літ. Г). Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 3,13 га, кадастровий номер 6123084000:03:001:0358 згідно договору оренди землі, укладеного іпотекодавцем з Ішківською сільською радою 15.03.2012р. (п. 2.1. іпотечного договору).

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11 08.2009р. та державною реєстрацією права власності на предмет іпотеки проведеною 15.02.2013р. № запису про право власності 151250. Сторони оцінили вартість предмета іпотеки в сумі 880000,00 грн. (п. 2.2. іпотечного договору) (а.с.31).

Відповідно до п. 2.3. іпотечного договору видача заставної за цим договором не передбачається та не здійснюється. Заставна за цим договором відсутня.

У відповідності до п. 1.3. іпотечного договору сторони домовились, що за рахунок предмета іпотеки, зазначено в п. 2.1. іпотечного договору, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги та відшкодувати витрати в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачені умовами кредитного договору та цього договору, включаючи сплату (повернення) основної суми кредиту, процентів за користування кредитом, процентів за понадстрокове користування кредитом, комісійних винагород, неустойки, а також будь-якого збільшення цих сум, передбачених умовами кредитного договору.

Розділом 10 іпотечного договору визначено термін його дії, відповідно до умов якого цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов'язань за кредитним (з урахуванням всіх змін та доповнень до нього) та цим договором або до припинення права іпотеки у випадках, що прямо передбачені чинним законодавством.

На переконання позивача, укладені правочини - кредитний та іпотечний договори, не відповідають статутним цілям діяльності ПАП «Агропродсервіс», а саме одержанню прибутку. Таким чином, юридична особа уклала угоди з перевищенням правоздатності, оскільки отримання прибутку не було метою таких угод, а укладення іпотечного договору було позбавлене для позивача будь-якого економічного сенсу у його підприємницькій діяльності, що слугувало підставою для звернення до суду з позовом про визнання недійсним іпотечного договору.

Судова колегія, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч. 2 ст.11 ЦК України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

Стаття 204 ЦК України передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 1-5 ст. 203 ЦК України).

Статтею 91 ЦК України визначено поняття цивільної правоздатності юридичної особи, як здатність юридичної особи мати такі ж цивільні права та обов'язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ст. 92 ЦК України).

У відповідності до правової позиції, викладеної у п. 3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» цивільна правоздатність юридичної особи, за загальним правилом, є універсальною, тобто відповідна особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (частина перша статті 91 ЦК України), а, відтак, вправі вчиняти будь-які не заборонені законом правочини. Тому, сама лише відсутність у статутних документах чи в положеннях, якими регулюється діяльність, зокрема, суб'єктів господарювання, записів щодо можливості здійснення ними певної діяльності та, відповідно, вчинення тих чи інших правочинів не тягне за собою визнання таких правочинів за їх участю недійсними .

З аналізу наявних в матеріалах справи кредитного та іпотечного договорів та з огляду на викладене, судова колегія вважає надуманим твердження апелянта про те, що вказані договори були укладені позивачем із перевищенням обсягу цивільної правоздатності.

Разом з тим не приймаються до уваги судовою колегією і твердження апелянта про те, що іпотечний договір не відповідає вимогам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, з огляду на наступне.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Правовідносини, що виникають із укладення договорів іпотеки, регулюються Законом України «Про іпотеку», відповідно до ст. 1 якого, іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Статтею 18 вказаного закону визначено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови:

1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців;

2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання;

3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення;

4) посилання на видачу заставної або її відсутність.

У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

З аналізу оспорюваного іпотечного договору вбачається, що іпотекодавцю добре відомі та зрозумілі всі положення кредитного договору; всі правові наслідки невиконання або неналежного виконання умов даного договору ( п. 3.1.15 іпотечного договору).

Разом з тим, відповідно до п. 3.1.5. іпотечного договору, іпотекодавець має всі необхідні рішення та згоди органів управління іпотекодавця, які є необхідними для укладення цього договору та передачі в іпотеку предмета іпотеки .

Відтак, з огляду на викладене твердження позивача щодо укладення іпотечного договору із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №1/14/40-11 від 22.07.2014р. з перевищенням цивільної (статутної) правоздатності юридичної особи (позивача у справі) спростовуються вищевикладеним, а укладення правочину, який не спрямований на отримання прибутку та не передбачений статутними документами не може свідчити про перевищення цивільної правоздатності особи під час укладення такого договору та не є підставою, згідно ст.ст. 203, 215 ЦК України, для визнання відповідного правочину недійсним.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України , слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Тернопільської області від 27.02.2015р. у справі № 921/1340/14-г/5 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного агропромислового підприємства «Агропродсервіс» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 29.05.2015р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Кузь В.Л.