Постанова

від 04.06.2015 по справі 910/23335/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 року Справа № 910/23335/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Прокопанич Г.К., Шаргала В.І. розглянувши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 у справігосподарського суду м. Києва за позовомпублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Взуттєвик-1" простягнення 40 117,87 грн. за участю представників сторін:

позивача: Іщенко Ю.В. (представник за дов. від 20.03.2015 № 265),

відповідача: Гресік С.В. (представник за дов. від 01.01.2015 №б/н), Тітенко Т.В. (представник за дов. від 01.01.2015 №б/н)

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ОСББ "Взуттєвик-1" про стягнення 40 117,87 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач неналежним чином виконує умови укладеного між сторонами договору № 7999/4-05 від 17.01.2008 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за надані в періоді з 01.09.2011 по 30.06.2014 послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 22 911,82 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 10 366,15 грн., три проценти річних у розмірі 4 379,75 грн., пеню у розмірі 1 314,56 грн. та штраф у розмірі 1 145,59 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.11.2014 у справі

№910/23335/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015, в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові рішення в частині відмови в стягненні 17206, 05 грн. штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних є незаконними та такими, що прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зокрема, як зазначає скаржник судові рішення в оскаржуваній частині прийняті з порушенням ст. 625 ЦК України, ст. 230, 231 ГК України, ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3, 4-7, 43 ГПК України, оскільки судами не досліджено коли була сплачена заборгованість за надані в спірних період послуги з водопостачання та водовідведення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.01.2008 між відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Об'єднанням співвласників багатоквартирного житлового будинку "Взуттєвик-1" укладено договір № 07999/4-05 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (надалі - договір).

Пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Згідно зі ст.629 ЦК України та ст.193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4,6 ст. 231 ГК України, разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п.4.1., 4.2., 4.6. договору, сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до чинного законодавства. У разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені призупиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. За безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що за періоди з 01.09.2011 по 01.07.2014 позивач надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 186103,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів про зняття показників водолічильників підписаними сторонами та скріпленими печаткою відповідача, розшифровкою рахунків абонента та платіжних вимог-доручення.

Також, згідно наданого на вимогу суду акту розрахунків за послуги водопостачання та водовідведення ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Взуттєвик-1", який підписаний та скріплений печатками останніх, за період з 01.09.2011 по 01.07.2014 заборгованість відсутня, з огляду на що суди дійшли висновку про відсутність заборгованості відповідача по договору та відмову в позові в цій частині, та як наслідок відмовили в позові в частині стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних, оскільки зазначені вимоги є похідними від основного зобов'язання, яке погашено.

За приписами статті 84 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Постанова суду апеляційної інстанції у справі наведеним вимогам не відповідає з огляду на таке.

Згідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 105 ГПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, у якій зокрема мають бути зазначені підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення, та обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів (п.5,7 ч.2 ст.105 цього Кодексу).

В касаційній скарзі позивач стверджує, що суд першої та апеляційної інстанції, відмовляючи в стягненні штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних, не взяв до уваги, що заявлені до стягнення штрафні санкції, річні та інфляційні було нараховано по червень 2014 року, а заборгованість сплачена у вересні та листопаді 2014 року, при цьому, частина боргу - після подачі позову до суду, що свідчить про порушення відповідачем грошових зобов'язань, за несвоєчасне виконання яких встановлена відповідальність згідно законодавства.

Аналогічні доводи позивача зазначені останнім і в апеляційній скарзі, форма та зміст якої відповідає вимогам ст.94 ГПК України.

Натомість господарський суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 43, 84, 101, 105 ГПК України наведені в апеляційній скарзі підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення місцевого господарського суду, залишив поза увагою та оцінкою.

За таких обставин, колегія вважає, що апеляційним господарським судом при вирішенні даного спору були порушені норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, та є підставою для скасування оскаржуваної постанови із направленням справи до суду апеляційної інстанції для перегляду.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 у справі №910/23335/14 скасувати.

Справу направити до Київського апеляційного господарського суду для перегляду.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.К. Прокопанич

В.І. Шаргало