Постанова

від 04.06.2015 по справі 826/6136/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 червня 2015 року 09:10 № 826/6136/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.04.2013 р. № 0000172320, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість, а саме: сума завищення бюджетного відшкодування згідно оскаржуваного рішення 773 077 грн., не відшкодовано на момент перевірки 773 077 грн. Сума штрафних санкцій - 386 538,50 грн.

У позові зазначається, що висновки контролюючого органу, які покладені в основу оскаржуваного рішення, ґрунтуються на оцінці взаємовідносин позивача з ТОВ «НК Артеміда ЛТД», відносно якого контролюючим органом зазначено про відсутність контрагента за своїм місцезнаходженням. Крім того, відповідач вважає, що спірні операції фактично не виконувались у зв'язку з чим у контрагента був відсутній об'єкт оподаткування ПДВ, а відтак у позивача не було підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Між тим, як зазначається у позові, контрагент здійснював постачання на адресу позивача нафтопродуктів. На всі поставки, як зазначає позивач, були видані видаткові та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні і таким чином позивачем виконано вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.

Враховуючи наведене, позивач вважає безпідставними висновки акту перевірки та, відповідно, вважає протиправним оскаржуване рішення та просить його скасувати.

Відповідач у свою чергу проти позову заперечує та з підстав, викладених в Акті перевірки, вважає викладені в акті перевірки висновки обґрунтованими, а спірне рішення, прийняте на його підставі - правомірним.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2013 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.04.2013№0000172320.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2013 та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.03.2015 року скасовано постанову суду першої інстанції від 23.12.2013 року та постанову апеляційної інстанції від 11.03.2014 року, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідно до ухвали від 06.04.2015 р. справу прийнято до провадження судді окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А. та призначено справу до судового розгляду.

Крім іншого, вищезгаданою ухвалою у позивача витребувано: копії довіреностей на отримання матеріальних цінностей, витяг з журналу реєстрації довіреностей, рахунки-фактури, сертифікати якості на нафтопродукти, докази наявності складських ресурсів для зберігання нафтопродуктів, докази використання придбаної продукції у власній господарській діяльності, докази наявності у позивача транспортних засобів для доставки продукції, транспортні документи.

У судовому засіданні 25.05.2015 р. на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ «Компанія «Райз» (код з ЄДР 13980201) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 22.03.2013 р. № 321/40-50/23-29/13980201 (далі - Акт перевірки).

Встановлено, що позивач зареєстрований у статусі юридичної особи 27.06.1997 р., на податковий облік взято 02.02.1999 р., з 11.03.2011 р. перебував на обліку в СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП. На час перевірки та у період, що перевірявся, позивач був платником ПДВ згідно свідоцтва від 30.03.2011 р. Фактичний вид діяльності - оптова торгівля хімічними продуктами.

Згідно з поданою позивачем до контролюючого органу податковою декларацією з ПДВ за грудень 2012 р. та додатками: від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене у р. 19 декларації, складає 11 099 304 грн. та бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок 5 444 985 грн., відображена у р. 23.1. декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: листопад 2012 р. складає 5 444 085 грн.

Перевіркою встановлено, що одним із постачальників позивача у листопаді 2012 року було ТОВ «НК Артеміда ЛТД» (код з ЄДР 37294433; адреса на час розгляду справи згідно ЄДР: 86114, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Свободи, 20), яке перебувало на обліку у Червоноградському відділенні Макіївської ОДПІ.

Встановлено, що за операціями із цим контрагентом позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ за листопад 2012 року у розмірі 773 077 грн. при загальній сумі постачання 4 638 465 грн.

В контексті наведеного зазначається про отримання акту від 06.02.2013 р. № 122/15/37294433 відносно контрагента позивача про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача за період з 01.09.2012 р. по 30.11.2012 р. Контролюючим органом встановлено, що контрагент за місцезнаходженням відсутній. Крім того від ГВПМ Макіївської ОДПІ отримано висновок від 25.02.1013 р. № 398/7/07-50-012, згідно якого встановлена нереальність здійснення господарських операцій. Зазначено також, що фінансово-господарська діяльність контрагента здійснюється поза межами правового поля, фінансово-господарські відносини з контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались правочинами, правочини укладені між контрагентом та іншими підприємствами не спричинили реального настання юридичних наслідків. Загалом виходячи з того, що операції фактично не здійснювались, контролюючий орган приходить до висновку про відсутність об'єкту оподаткування за такою операцією, а відтак приходить до висновку про відсутність підстав для формування податкових вигод за такими операціями.

У взаємозв'язку з наведеним в Акті перевірки наведена таблиця (стор. 15), в якій відображені податкові накладні, отримані 21.11.2012 р. та 30.11.2012 р. (дати виписки: 19.10.2012, 25.09.2012, 17.10.2012, 16.10.2012, 15.10.2012, 02.10.2012, 01.10.2012, 22.10.2012, 06.10.2012, 12.10.2012, 11.10.2012, 03.11.2012, 13.11.2012). Згідно із зазначеними податковими накладними загальна вартість поставки склала 4 638 465 грн. з ПДВ, без ПДВ 3 865 387 грн., ПДВ - 773 077 грн., що складає спірну сума податкових вигод.

Контролюючий орган дійшов висновку, що в порушення вимог п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6., п. 201.10. ПК України позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту сума ПДВ за листопад 2012 р. в розмірі 773 077 грн., що є сумою завищення податкового кредиту. Одночасно зазначається, що позивачем порушено п. 200.1. ПК України, що призвело до завищення суми від'ємного значення за листопад 2012 р. на суму ПДВ 773 077 грн. Вказане порушення вплинуло на розрахунок бюджетного відшкодування та призвело до завищення суми заявленого бюджетного відшкодування за грудень 2012. Р. на 773 077 грн. Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 200.4. ПК України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за грудень 2012 р. на суму ПДВ 773 077 грн., яка підлягає зменшенню.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Відносно власне взаємовідносин позивача з його контрагентом, під час розгляду справи встановлено, що між ТОВ «НК Артеміда ЛТД» (продавець) та ПАТ «Компанія «РАЙЗ» (покупець) 22.06.2012 р. підписано договір постачання палива № А-00000024.

Продавець зобов'язався поставляти покупцю нафтопродукти (далі - товар).

Продавцем задекларовано, що товар є його власністю. Факт приймання-передачі підтверджується підписання ТТН (товарно-транспортної накладної). Поставка здійснюється за заявками покупця. Якість товару підтверджується сертифікатом якості виробника.

До обов'язків продавця належить: загрузка товару, забезпечення його схоронності при транспортування, оформлення: ТТН, товарної накладної, рахунку-фактури, податкової накладної. Продавець зобов'язаний передати документацію водієм-експедитором. Продавець несе всі витрати , пов'язані із доставкою товару в місце поставки.

До матеріалів справи надано видаткові накладні:

№А-0000003732 від 25.09.2012 р. на суму 67041,00 грн., в т.ч. ПДВ 11173,50 грн.;

№А-0000003884 від 01.10.2012 р. на суму 332592,75 грн., в т.ч. ПДВ 55432,12 грн.;

№А-0000003885 від 01.10.2012 р. на суму 375912,45 грн., в т.ч. ПДВ 62652,07 грн.;

№А-0000003922 від 02.10.2012 р. на суму 334948,50 грн., в т.ч. ПДВ 55824,75 грн.;

№А-0000004058 від 06.10.2012 р. на суму 188820,45 грн., в т.ч. ПДВ 31470,08 грн.;

№А-0000004218 від 11.10.2012 р. на суму 342940,50 грн., в т.ч. ПДВ 57156,75 грн.;

№А-0000004237 від 12.10.2012 р. на суму 177656,50 грн., в т.ч. ПДВ 29609,42 грн.;

№А-0000004238 від 12.10.2012 р. на суму 348920,75 грн., в т.ч. ПДВ 58153,46 грн.;

№А-0000004280 від 15.10.2012 р. на суму 339631,75 грн., в т.ч. ПДВ 56605,29 грн.;

№А-0000004302 від 15.10.2012 р. на суму 344408,50 грн., в т.ч. ПДВ 57401,42 грн.;

№А-0000004318 від 16.10.2012 р. на суму 386183,35 грн., в т.ч. ПДВ 64363,89 грн.;

№А-0000004319 від 16.10.2012 р. на суму 171963,00 грн., в т.ч. ПДВ 28660,50 грн.;

№А-0000004355 від 17.10.2012 р. на суму 472850,00 грн., в т.ч. ПДВ 78808,33 грн.;

№А-0000004444 від 19.10.2012 р. на суму 167454,00 грн., в т.ч. ПДВ 27909,00 грн.;

№А-0000004445 від 19.10.2012 р. на суму 179200,50 грн., в т.ч. ПДВ 29866,75 грн.;

№А-0000004488 від 22.10.2012 р. на суму 40819,50 грн., в т.ч. ПДВ 6803,25 грн.;

№А-0000004815 від 03.11.2012 р. на суму 70200,00 грн., в т.ч. ПДВ 11700,00 грн.;

№А-0000004988 від 13.11.2012 р. на суму 296921,25 грн., в т.ч. ПДВ 49486,88 грн.

При цьому у всіх випадках від продавця, а саме: від ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у накладних міститься один і той же підпис.

ТОВ "НК Артеміда ЛТД" оформлено на користь позивача податкові накладні на загальну суму 4 638 465,00 грн., в т.ч. ПДВ 773077,00 грн. (№4043 від 25.09.2012 р. на суму 67041,00 грн., в т.ч. ПДВ 11173,50 грн.; №4234 від 01.10.2012 р. на суму 332592,75 грн., в т.ч. ПДВ 55432,12 грн.; №4235 від 01.10.2012 р. на суму 375912,45 грн., в т.ч. ПДВ 62652,07 грн.; №4282 від 02.10.2012 р. на суму 334948,50 грн., в т.ч. ПДВ 55824,75 грн.; №4420 від 06.10.2012 р. на суму 188820,45 грн., в т.ч. ПДВ 31470,08 грн.; №4578 від 11.10.2012 р. на суму 342940,50 грн., в т.ч. ПДВ 57156,75 грн.; №4626 від 12.10.2012 р. на суму 177656,50 грн., в т.ч. ПДВ 29609,42 грн.; №4627 від 12.10.2012 р. на суму 348920,75 грн., в т.ч. ПДВ 58153,46 грн.; №4662 від 15.10.2012 р. на суму 339631,75 грн., в т.ч. ПДВ 56605,29 грн.; №4663 від 15.10.2012 р. на суму 344408,50 грн., в т.ч. ПДВ 57401,42 грн.; №4698 від 16.10.2012 р. на суму 386183,35 грн., в т.ч. ПДВ 64363,89 грн.; №4697 від 16.10.2012 р. на суму 171963,00 грн., в т.ч. ПДВ 28660,50 грн.; №4738 від 17.10.2012 р. на суму 472850,00 грн., в т.ч. ПДВ 78808,33 грн.; №4814 від 19.10.2012 р. на суму 167454,00 грн., в т.ч. ПДВ 27909,00 грн.; №4815 від 19.10.2012 р. на суму 179200,50 грн., в т.ч. ПДВ 29866,75 грн.; №4863 від 22.10.2012 р. на суму 40819,50 грн., в т.ч. ПДВ 6803,25 грн.; №5236 від 03.11.2012 р. на суму 70200,00 грн., в т.ч. ПДВ 11700,00 грн.; №5430 від 13.11.2012 р. на суму 296921,25 грн., в т.ч. ПДВ 49486,88 грн.).

До матеріалів справи надано платіжні доручення за період: 09.10.2012,10.10.2012 р., 11.10.2012, 12.10.2012 р., 18.10.2012, 19.10.2012 р.,24.10.2012, 31.10.2012 р., 02.11.2012, 06.11.2012 р.07.11.2012, 14.11.2012 щодо оплати товару у розмірі 3 971 423,75 грн. з ПДВ.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд зазначає наступне.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції на час оформлення операцій та формування податкових вигод), а саме:

- п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють її видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою, (6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

При цьому, суть останнього, слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність фактичного здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим - юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.

В даному випадку , дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання поставок нафтопродуктів контрагентом позивача на користь останнього та відсутність у зв'язку з цим підстав для формування позивачем спірних сум податкових вигод за відносинами з цим контрагентом, а відтак і до висновку про відсутність підстав задоволення позову, виходячи з наступного.

Так, на підтвердження реальності відносин позивача з його контрагентом, до матеріалів справи не надано обов'язкових за договором (п. 1.4.1. договору) заявок позивача, на підставі яких здійснюється поставка (п.1.4. договору) та які є додатками до договору, де мали б деталізуватися відомості щодо найменування товару, базису поставки (місце відвантаження).

При цьому, не надано і передбачені договором специфікацій (п. 5.4.3. договору), де б мав зазначатися пункт доставки.

Крім того, відповідно до умов договору факт приймання-передачі підтверджується підписанням ТТН (товарно-транспортної накладної), що визначається також підставою для набуття позивачем права власності на товар.

Між тим, надані до справи оригінали ТТН (т.2. а.с. 41, 51, 54, 57, 65, 70, 78, 83, 91, 96, 101, 106 та інші) не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей підтвердження транспортування та поставки позивачу нафтопродуктів контрагентом позивача.

Так, наявні ТТН не містять найменування автопідприємства, підпису водія, підпису у графі «вантаж одержав», не містить відомостей про дату та час виїзду з підприємства-вантажовідправника, дати та часу прибуття до вантажоодержувача, дати і час виїзду від вантажоодержувача.

Вказані ТТН не містять також відомостей щодо подорожніх листів, який є первинним документом про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство (Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363 в редакції на час оформлення ТТН).

На вказаних ТТН наявний лише відтиск печатка третьої особи (контрагента) та підпис не ідентифікованої особи.

Що стосується наявних у справі (т.3., а.с. 98) копій ТТН, слід зазначити, що із копій ТТН також вбачається відсутність найменування автопідприємства, відомостей про дату та час виїзду з підприємства-вантажовідправника, дати та часу прибуття до вантажоодержувача, дати і час виїзду від вантажоодержувача. Між тим, на цих копіях наявні копії певних підписів невідомих осіб, що однак, не спростовує юридичну дефектність вищезгаданих оригіналів ТТН.

У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що умовами договорів між позивачем та його покупцями (т. 2, а.с. 34, 44) обумовлено постачання нафтопродуктів на умовах FCА чи СРТ (завантаження з нафтобази ), що обумовлює, з урахуванням умов договору між позивачем та третьою особою, обізнаність позивача щодо місцезнаходження та найменування нафтобази відвантаження, найменування виробника.

Однак, під час розгляду справи так і не наведено відомостей щодо конкретизації місць відвантаження нафтопродуктів (НПЗ, нафтобази).

Під час розгляду справи також не доведено взаємозв'язку наявних у справі документів щодо відповідності/якості продукції з контрагентом позивача та партіями товару, які визначені у видаткових накладних за спірними операціями.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази наявності у контрагента власних або орендованих нафтобаз, укладання договорів щодо обслуговування та надання послуг з наливу нафтопродуктів, проведення контролю якості, як і відсутні докази зберігання нафтопродуктів на нафтобазах, пов'язаних з контрагентом.

У той же час обізнаність позивача відносно наведеного при укладанні угод обумовлюється звичайною діловою практикою, а також характером і специфікою угод (обумовлених операцій).

Відносно наявності у контрагента ресурсів нафтопродуктів, необхідних для виконання спірних операцій, слід зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що контрагентом за 4 кв. 2012 р. взагалі не подавалась податкова декларація з податку на прибуток та не заявлялись (не декларувалися) витрати операційної діяльності, собівартості придбаних та реалізованих товарів, інші витрати, витрати на збут, адміністративні витрати, тобто в даному випадку взагалі не підтверджується факт придбання контрагентом товару (наявності ресурсів) та його подальша реалізація при загальному декларуванні операцій з продажу у листопаді 2011 р. на 55 365 710 грн., ПДВ - 11 073 142 грн., а грудні 2012 р. - 38 335 339 грн., ПДВ - 7 667 068 грн.

Як вбачається з податкової декларації контрагента з екологічного податку (т.4., а.с. 21) у контрагента відсутні пересувні джерела забруднення, а отже - автотранспорт. Враховуючи наведене, а також відсутність декларування витрат, зокрема, щодо оренди та утримання автотранспорту, вбачається недоведеним фактичне постачання нафтопродуктів контрагентом позивача.

Враховуючи наведене у сукупності, беручи до уваги специфіку та особливості зазначених операцій, виходячи з наявної податкової інформації, слід зазначити, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які виходячи з умов договору та звичайної ділової практики супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне ) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача.

При цьому, наявність часткової оплати за спірними операціями само по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлювались окремі документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями документи та податкові накладні, є юридично дефектними та не створюють правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод.

Оскільки під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, суд приходить до висновку про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

При цьому, судом враховується, що само по собі оформлення подальшої поставки нафтопродуктів споживачам не є свідченням того, що до цього ці самі нафтопродукти були поставлені позивача саме контрагентом позивача, за відносинами з яким і сформовані спірні суми податкових вигод.

Наведені позивачем доводи та надані ним матеріали не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а отже підстав для задоволення позову не має.

Керуючись вимогами 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін