Постанова

від 07.08.2018 по справі 826/6136/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

07 серпня 2018 року

справа №826/6136/13-а

адміністративне провадження №К/9901/5659/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Компанія Райз на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2015 року у складі судді Кармазіна О.А. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року у складі суддів Мельничук В.П., Грищенко Т.М., Мацедонська В.Е. у справі №826/6136/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства Компанія Райз до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

25 квітня 2013 року Публічного акціонерного товариства Компанія Райз (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 09 квітня 2013 року № 0000172320, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2012 року на 773077 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на 386 538 грн. 50 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.

Справа розглядалася судами неодноразово, судові рішення, які є предметом касаційного перегляду у даній справі прийняті на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 03 березня 2015 року.

04 червня 2015 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року, Товариству відмовлено у задоволені позову з мотивів безпідставності формування ним податкового кредиту за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю НК Артеміда ЛТД у листопаді 2012 року, що призвело до від'ємного значення бюджетного відшкодування за грудень 2012 року та доведеності податковим органом податкового правопорушення покладеного в основу прийняття податкового повідомлення - рішення.

26 серпня 2015 року Товариством подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України в якій, посилаючись на невідповідність обставинам справи висновків судів попередніх інстанцій, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення.

В обґрунтування касаційної скарги позивач наводить обставини реалізації ним придбаних нафтопродуктів семи контрагентам, безпосередньо з бази Товариством з обмеженою відповідальністю НК Артеміда ЛТД (далі - контрагент позивача), помилковість висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав формування ним податкового кредиту внаслідок незнаходження контрагентом за місцем своєї реєстрації та відсутності документів про перевезення, як доказів нереальності господарських операцій.

27 серпня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребувано справу №826/6136/13-а із Окружного адміністративного суду м. Києва.

13 листопада 2014 року справа №826/6136/13-а надійшла до Вищого адміністративного суду України.

18 січня 2018 року справа №826/6136/13-а разом із матеріалами касаційної скарги К/9901/5659/18 передані до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Публічне акціонерне товариство Компанія Райз є юридичною особою, включене до ЕДРПОУ за номером 13980201, перебуває на податковому обліку з 02 лютого 1999 року, є платником податку на додану вартість з 11 липня 1997 року.

Податковим органом у лютому - березні 2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2012 року, результати якої викладені в акті перевірки від 22 березня 2013 року №321/40-50/23-20/13980201 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 09 квітня 2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58, пунктом 78.1.8 статті 78 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки, яким за порушення вимог пункту 200.4 статті 200 цього кодексу зменшено суму бюджетного відшкодування за грудень 2012 року на 773077 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 386538 грн. 50 коп.

Склад податкового правопорушення за висновком податкового органу полягає у завищенні суми бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 773077 грн., внаслідок завищення податкового кредиту листопада 2012 року включенням до його складу податку на додану вартість по операціям з придбання палива у Товариства з обмеженою відповідальністю НК Артеміда ЛТД (контрагента позивача).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем, як покупцем та його контрагентом, як продавцем, 22 червня 2012 року укладений договір постачання палива (нафтопродуктів) № А-00000024, яким серед іншого встановлені умови приймання-передачі продукції, що підтверджується підписанням ТТН (товарно-транспортної накладної), здійснення поставки за заявками покупця, підтвердження якості товару сертифікатом якості виробника.

Оцінюючи спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій дослідили видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, здійснили системний аналіз норм положень Податкового кодексу України, а саме підпункту 14.1.36. (щодо визначення терміну господарська діяльність ), підпункту 14.1.191. (щодо визначення постачання товарів ), підпункту 14.1.202. (щодо визначення продаж (реалізація) товарів ), підпункту 14.1.178 (щодо визначення податок на додану вартість ), пункту 185.1. статті 185 (щодо визначення об'єкт оподаткування ), підпункту 14.1.181 (щодо визначення податковий кредит ) статті 14, пункту 188.1. (щодо бази оподаткування) статті 188, пункту 198.1 (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), пункту 198.2 (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), пункту 198.3 (щодо порядку визначення податкового кредиту), пункту 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку) статті 198, пункту 201.1 (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють її видачу), пункту 201.4 (щодо дати видачі податкової накладної), пункту 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), пункту 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), пункту 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), пункту 201.10 (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту) статті 201, , а також підпунктів 16.1.2., 16.1.3. статті 16, пункту 44.1 статті 44 (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей) а також положення частини 2 статті 3, частини 1 статті 9, статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , встановили недоведеність фактичного виконання поставок нафтопродуктів контрагентом позивача на користь останнього та відсутність у зв'язку з цим підстав для формування позивачем спірних сум податкових вигод за відносинами з цим контрагентом, а відтак і про відсутність підстав задоволення позову.

Суди попередніх інстанцій висновувалися на встановлені того, що на підтвердження реальності відносин позивача з його контрагентом, до матеріалів справи не надано обов'язкових за договором заявок позивача, на підставі яких здійснюється поставка, визначаються відомості щодо найменування товару, базису поставки (місце відвантаження), відсутні передбачені договором специфікацій, не доведений факт приймання-передачі товару.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акту перевірки та долученими до матеріалів справи первинними документами не підтверджений рух придбаної позивачем продукції.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відсутність здійснення між позивачем та його контрагентом господарських операцій встановлена судами попередніх інстанцій, відсутність їх реального характеру, доводять безпідставність формування позивачем податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) та підтверджують висновки податкового органу про податкові правопорушення, покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

Разом із тим неприйнятним є довід податкового органу про неможливість проведення звірки податковим органом з контрагентом позивача, з огляду на те, що зафіксований актом районної податкової інспекції факт неможливості проведення звірки посвідчує виключно цю обставино і жодним чином не впливає на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

За межами компетенції податкового органу знаходиться також висновок про нікчемність правочину в акті перевірки.

Суд зазначає, що податкові правопорушенні доведені податковим органом виключно відсутністю (ненаданням позивачем) належних (частина друга статті 9 Закону № 996) первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій (частина перша статті 9 Закону № 996).

Суд зазначає, що позивачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, внаслідок чого у цій частині касаційна скарга є невмотивованою.

Позивач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає, що доведеність податковим органом складу податкових правопорушень, покладених податковим органом в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, доводить правомірність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення - рішення.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Компанія Райз залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року у справі №826/6136/13-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер